Справа № 420/26908/25
11 серпня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторія ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання адміністративного позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до його подачі до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить :
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) вчиняти дії пов'язані та/або націлені на виклик ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі ,
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) зняти відомості про розшук ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ).
В заяві вказано в якоті 3-ї особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство оборони України.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову заявник зазначив таке. 27.12.1995 ОСОБА_1 був засуджений Жовтневим районним судом м. Одеси за ст. 94, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією особистого майна, та відбував покарання у Вільнянській виправній колонії №20.
15.06.2000 засуджений ОСОБА_1 був звільнений згідно Президента України про помилування від 05.06.2000.
27.04.2023 ОСОБА_1 був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 в порядку п.6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обовязок та військову службу", про що на тимчасовому посвідченні військовозобовязанного НОМЕР_3 від 27.04.2023 міститься відповідна відмітка. Заявник вважає, що після виключення з військового обліку особа перестає бути військовозобов'язаним, а тому на неї не поширюються закони про військовий обов'язок та військову службу. Рішення про виключення з військового обліку є остаточним. Законом не передбачено механізму повторного постановлення на військовий облік, окрім випадку, коли вона робить це добровільно.
Також в заяві зазначається, що у 2024 році позивача було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_3 . За наслідком прибуття, уповноваженими працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача були вилучені оригінали усіх документів, які підтверджують наявність судомості у ОСОБА_1 , а також було вилучено тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_3 від 27.04.2023, та одноособово, за ініціативою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 було повторно взято на військовий облік.
З усних обґрунтувань наданих ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 щодо вчинення дій з повторного взяття на облік слугує той факт, що ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" в редакції від 18.05.2024 року не містить підстави, яка була застосована 27.04.2023 до ОСОБА_1 та слугувала підставою для виключення з військового обліку. Тож повторне взяття на військовий облік ОСОБА_1 на підставі нових законів, який вже був виключений з обліку остаточно в 2023 році, є дією, яка погіршує його існуюче становище, та є обмеженням його конституційних прав і свобод.
Станом на дату звернення із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 перебуває у розшуку ТЦК.
Позивач вважає співмірним забезпечити позов шляхом застосування заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії по відношенню до ОСОБА_1 щодо виклику останнього до ІНФОРМАЦІЯ_3 для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на: військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи той факт, що позивач у справі 27.04.2023 року був виключений з військового обліку, відтак позивач перестає бути військовозобов'язаним, а тому на нього не поширюються закони про військовий обов'язок та військову службу. Рішення про виключення з військового обліку є остаточним. Законом не передбачено механізму повторного постановлення на військовий облік, окрім випадку, коли вона робить це добровільно, а відтак, за період розгляду адміністративної справи, без застосування заходів забезпечення позову, існують ризики того, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 по суті, суд виходить з наведених нижче міркувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Види забезпечення позову визначені ст. 151 КАС.
Згідно частини першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Ч. 3 ст. 151 КАС визначені види забезпечення позову, застосування яких не допускається.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений нормами ст. 154 КАС.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 151 КАС про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
За Рекомендацією № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Проаналізувавши доводи заявника, суд дійшов висновку, що жоден з наведених в заяві про забезпечення позову аргументів, не є свідченням очевидної протиправності дій та бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_5 по відношенню до ОСОБА_1 .
Підставою для забезпечення позову є існування таких обставин, які можуть призвести не до будь-яких ускладнень для виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних інтересів позивача, а лише до істотних ускладнень чи взагалі до унеможливлення виконання рішення чи ефективного захисту прав.
Позивач не зазначив, які саме істотні та невідворотні наслідки настануть у разі, якщо не буде вжито заходів забезпечення його позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_6 вчиняти дії по відношенню до позивача, а саме примусові (виклики, оголошення в розшук з метою доставки до відповідача, тощо) та мобілізаційні (призов за мобілізацією до лав Збройних Сил України, тощо) заходи, для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі.
Для перевірки наведених позивачем аргументів необхідне всебічне та повне з'ясування фактичних обставин у справі. Висновок про правомірність/протиправність дій та бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 та їх відповідність/невідповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, суд може зробити лише на наслідками розгляду справи по суті.
Будь-яких ознак, які поза обґрунтованим сумнівом свідчать про очевидну протиправність оспорюваних дій та бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також про те, що вони явно суперечать вимогам закону, порушують права або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення, суд не виявив.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Факт протиправності дій відповідача, а також факт наявності порушення прав останнього, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Також суд враховує, що забезпечення позову у спосіб, про який заявник просить, за своїми правовими наслідками по суті є задоволенням позову без розгляду справи по суті, що є неприпустимим.
Щодо прохання забезпечити позов шляхом зобов'язання зняти відомості про розшук ОСОБА_1 , то така вимога має заявлятись в позовному провадженні та вирішуватись при розгляді справи, а не в порядку забезпечення позову.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
В даному випадку застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, не забезпечить збереження балансу інтересів сторін та неузгоджується з критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 152, 153, 154, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 08.08.2025 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст ухвали складений і підписаний суддею 11.08.2025.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА