Справа № 420/19168/25
11 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» (вул. Посмітного, 9-А, офіс 2, м. Одеса, 65062) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішень,-
До суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» до Одеської митниці, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000064/2 від 10.02.2025 та №UA500020/2025/000070/2 від 11.02.2025.
Представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР» (покупець) та компанією VAST EXIM PRIVATE LIMITED (продавець, Індія) укладено контракт №ІМР-12/11/2024 від 12.11.2024 року, відповідно до якого продавець зобов'язується постачати та передавати у власність покупця бакалійну продукцію індійського походження, а покупець - приймати та оплачувати вказаний товар.
На виконання умов контракту оформлено поставку товару (довгозернистий пропарений рис) відповідно до інвойсу №VE/EXP24-25-358 від 19.11.2024 на загальну суму 124 200 доларів США, з яких: авансова сплата у розмірі 12 420 доларів США та балансова сплата у розмірі 111 780 доларів США.
З метою здійснення митного оформлення товару позивачем подано контролюючому органу митні декларації (далі МД) №25UA500020001153U1 від 07.02.2025 та №25UA500020001275U6 від 11.02.2025.
За результатом розгляду поданих документів Одеською митницею прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000064/2 від 10.02.2025 та №UA500020/2025/000070/2 від 11.02.2025.
В рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено розбіжності, що викликають сумніви в митній вартості товару, а саме: 1) наданий до митного контролю інвойс від 19.11.2024 №VE/EXP24-25-358 не містить ознак офіційного бланку продавця (яскраво-синій орнамент, логотип із назвою продавця); 2) авансового платежу, про який зазначено в інвойсі на момент його створення не існувало; 3) на момент створення рахунку від 31.01.2025 №UAEWI0072225 з послуг по транспортуванню товари вже переміщувались перевізником, що суперечить умовам договору стосовно передплати; 4) в поданих до митного контролю документах адреса відправника зазначена по різному; 5) у поданій до митного оформлення МД відсутні відомості про проформу-інвойс; 6) в графі 21 МД відсутні відомості про витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, зважаючи на наявну інформацію про зміну судна та перевалку контейнерів, що свідчить про не включення до заявленої митної вартості визначеної п.6 ч.10 ст.58 Кодексу її складової; 7) висновок ДП «УКРПРОМЗОВНІШІЕКСПЕРТИЗА» від 10.02.2025 №251 розглянуто, але не може бути взято до уваги як такий, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість, оскільки не відповідає вимогам Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 №1440, зокрема, не містить відомостей щодо аналізу і порівняння цін з цінами на подібні товари, не наведено відповідних розрахунків, джерел інформації, які використовувались, та не надано додатків з копіями вихідних даних.
Представник позивача вказує, що інвойс від 19.11.2024 №VE/EXP24-25-358 містить обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також його можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить інформацію (експортер/імпортер, назва товарів, кількість, вартість, номери контейнерів), які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті. В свою чергу, виставлення продавцем інвойсу без таких ознак, як яскраво-синій орнамент та логотип із назвою продавця, не може впливати на правильність визначення рівня митної вартості оцінюваних товарів.
Також на виконання положень Специфікації позивачем здійснено передоплату у розмірі 10% від загальної суми у розмірі 12420 доларів США, що підтверджується SWIFT платежем №б/н від 21.11.2024. Оплата за товар здійснена у повному обсязі згідно до умов контракту та специфікації. Суперечностей чи неточностей у вартості товару, способі та об'ємі сплати не виявлено.
Відсутність, передоплати рахунку за надані транспортні послуги, при їх фактичному наданні, не впливає на розмір митної вартості оцінюваного товару та не є підставою для коригування митної вартості товару.
Наведена у товаросупровідних документах адреса продавця, цілком відповідає вказаній на офіційному сайті адресі, тільки більш уточнена. Твердження митниці щодо наявності суперечностей в адресі взагалі не може розглядатися як підстава для неврахування заявленої митної вартості товарів.
Крім того, пункт 4 контракту не містить положень щодо проформи інвойсу.
Представник позивача вважає, що надані декларантом коносамент №MEDUVW092419 від 03.12.2024, проформу інвойс від 31.01.2025 №UAEWI0072225, свіфт-платіж №б/н від 04.02.2025 є належними доказами розміру витрат на перевезення, а тому Відповідач неправомірно їх проігнорував та зазначив, що документи які підтверджують витрати, пов'язані з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший до митного оформлення не надавались та не надіслані в рамках консультації, що унеможливлює проведення обчислення повноти включення транспортної складової при формуванні заявленої декларантом ціни товару.
ДП «Укрпромзовнішекспертиза» надано консультаційний висновок №251 від 10.02.2025, в якому проведено аналіз відповідності цінових умов контракту поточній кон'юнктурі ринку ціноутворення на товар (продукцію), який за змістом ч.2 ст.53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів.
Представник позивача вказує, всі основні документи, які свідчать про митну вартість товару відповідно до договору, були одразу надані митному органу. У вказаних документах відсутні будь-які розбіжності щодо визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 23.06.2025 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 09.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі.
Ухвалою суду від 11.08.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування чого зазначив, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) наданий до митного контролю інвойс від 19.11.2024 №VE/EXP24-25-358 не містить ознак офіційного бланку продавця (яскраво-синій орнамент, логотип із назвою продавця); 2) авансового платежу, про який зазначено в інвойсі на момент його створення не існувало; 3) на момент створення рахунку від 31.01.2025 №UAEWI0072225 з послуг по транспортуванню товари вже переміщувались перевізником, що суперечить умовам договору стосовно передплати; 4) в поданих до митного контролю документах адреса відправника зазначена по різному; 5) у поданій до митного оформлення МД відсутні відомості про проформу-інвойс; 6) в графі 21 МД відсутні відомості про витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, зважаючи на наявну інформацію про зміну судна та перевалку контейнерів, що свідчить про не включення до заявленої митної вартості визначеної п.6 ч.10 ст.58 Кодексу її складової; 7) висновок ДП «УКРПРОМЗОВНІШІЕКСПЕРТИЗА» від 10.02.2025 №251 розглянуто, але не може бути взято до уваги як такий, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість, оскільки не відповідає вимогам Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 №1440, зокрема, не містить відомостей щодо аналізу і порівняння цін з цінами на подібні товари, не наведено відповідних розрахунків, джерел інформації, які використовувались, та не надано додатків з копіями вихідних даних.
Представник відповідача вважає, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, вказане виключало можливість перевірки митним ч.1 ст.54 МК України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Також представник відповідача зазначає, що декларантом надано деякі документи та лист в якому зазначено, що додаткові документи надаватись більше не будуть. Обґрунтування та документального підтвердження зменшення ціни, документальних підтверджень витрат понесених на транспортування оцінюваних товарів під час митного оформлення не надано.
Зазначені обставини у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митниці у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
При цьому митницею було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим: по товару №1 становить 0,6910 дол/кг (МД від 19.12.2024 №24UA500090013161U4) з урахуванням заявленого коду товару згідно УКТЗЕД, країни виробництва (IN), опису товарів «Рис пропарений довгозерний: LONG GRAIN PARBOILED RICE, 5% BROKEN», згідно умов поставки FOB митне оформлення яких здійснено за ціною угоди у найближчий до митного оформлення час.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР» (покупець) та компанією VAST EXIM PRIVATE LIMITED (продавець, Індія) укладено контракт №ІМР-12/11/2024 від 12.11.2024 року, відповідно до якого продавець зобов'язується постачати та передавати у власність покупця бакалійну продукцію індійського походження, а покупець - приймати та оплачувати вказаний товар.
Згідно п.1.2 контракту кількість, ціна, умови поставки та сплати за товар, визначені в додаткових угодах, специфікаціях та рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього контракту.
Відповідно до п.2.1 контракту ціна товару вказана в специфікаціях та рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього контракту. До вартості товару включено: вартість продукту, вартість упаковки, проведених експертиз, отримання сертифікатів та документів, підтверджувальних якість Товару, документів для митного оформлення товару на експорт.
Згідно з п.4.1 контракту сплата здійснюється покупцем, банківським переказом у доларах США на рахунок продавця, вказаний у розділі 11 цього контракту, згідно об'єму, ціни, вказаних у специфікації, що є невід'ємною частиною контракту на кожну поставку товару.
19.11.2024 року контрагентом позивача складено інвойс №VE/EXP24-25-358 на поставку товару 10 800 мішків рису по 25 кг загальною масою нетто 270 000 кг, загальною вартістю 124 200 доларів США, з яких: авансова сплата у розмірі 12 420 доларів США та балансова сплата у розмірі 111 780 доларів США.
21.11.2024 позивачем сплачено на користь компанії VAST EXIM PRIVATE LIMITED 12420 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією SWIFT платежу №б/н від 21.11.2024. В призначенні платежу зазначено «Сплата за рис відповідно до контракту №IMP-12/11/2024 від 12.11.2024, інвойсу №VE/EXP24-25-358 від 19.11.2024».
Згідно з Кредит нота №25/12 CR від 25.12.2024, компанією VAST EXIM PRIVATE LIMITED (Індія) повідомлено, що з боку компанії існує заборгованість за контрактом №ІМР-12/11/2024 від 12.11.2024 року, яка буде вирахувана з рахунку-фактури №VE/EXP24-25-358 від 19.11.2024, кінцева сума повинна бути зменшена на 1 290 доларів США через додаткові кошти на сертифікацію.
Згідно з платіжною інструкцією SWIFT платежу №б/н від 03.02.2025 позивачем сплачено на користь контрагента решту вартості товару у розмірі 110 490 доларів США, тобто з відрахуванням заборгованості продавця (111 780 - 1 290 доларів США). В призначенні платежу зазначено «Сплата за рис відповідно до контракту №IMP-12/11/2024 від 12.11.2024, інвойсу №VE/EXP24-25-358 від 19.11.2024».
У зв'язку поставкою товару на виконання контракту №IMP-12/11/2024 від 12.11.2024, позивачем подано до Одеської митниці митні декларації МД №25UA500020001153U1 від 07.02.2025 на поставку партії рису 216 000 кг та №25UA500020001275U6 від 11.02.2025 на поставку партії рису 54 000 кг, в яких митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору.
Для підтвердження вказаних у деклараціях відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МК України (контракт з додатками до нього, інвойс, платіжні інструкції SWIFT платежів та інші документи).
Проте відповідачем прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000064/2 від 10.02.2025 та №UA500020/2025/000070/2 від 11.02.2025.
В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000064/2 від 10.02.2025 зазначено, що подані з МД №25UA500020001153U1 від 07.02.2025 документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) Згідно п. 4.4 Контракту від 12.11.2024 №IMP-12/11/2024 ряд документів на партію товару, таких як інвойс, пакувальний лист, сертифікат здоров'я, прайс-лист, сертифікат non-GMO, сертифікат якості, фумігаційний сертифікат, видаються на офіційному бланку продавця. Деякі із перелічених документів, наприклад прайс-лист від 10.11.2024 б/н, сертифікат non-GMO від 03.12.2024 б/н, мають таку ознаку - яскраво-синій орнамент, логотип із назвою продавця. Проте наданий до митного контролю інвойс від 19.11.2024 №VE/EXP24-25-358 таких ознак не має;
2) в інвойсі від 19.11.2024 №VE/EXP24-25-358 зазначено, що частину вартості товарів у сумі 12420 дол.США авансовано раніше, а залишок до сплати становить 111780 дол.США. Проте наданий до митного контролю банківський платіжний документ, що стосується товару б/н, що підтверджує сплату суми 12420 дол.США за інвойсом від 19.11.2024 №VE/EXP24-25-358 датовано 21.11.2024. Тобто платежу, який зазначено в інвойсі на момент його створення не існувало;
3) Пункт 4.1 договору надання послуг з перевезення від 04.01.2024 №MEDU0004012024 покладає на замовника обов'язок здійснювати передплату за послуги, надані згідно з зазначеним договором у розмірі 100% від суми виставленого виконавцем рахунку. Такий рахунок від 31.01.2025 №UAEWI0072225 надано до митного контролю, проте на момент його створення товари згідно з коносаментом від 03.12.2024 №MEDUVW092419 вже переміщувались перевізником, що суперечить зазначеним умовам договору стосовно передплати;
4) в поданих до митного контролю документах адреса відправника зазначена наступним чином: 807B Diamond Heritage,Strand road, Kolkata,West Bengal,700001, India. Проте на офіційному сайті в мережі Інтернет VAST EXIM PRIVATE LIMITED адреса вказана дещо інакше: 807B, Diamond Heritage, 16, Stand Rd, Fairley Place, B.B.D. Bagh, Kolkata, West Bengal 700001» [Електронний доступ: www.vastgroup.co.in];
5) в п.4 Контракту від 12.11.2024 №IMP-12/11/2024 покупець сплачує 10% ававнсову сплату від загальної суми наданої специфікації за товар згідно проформи інвойсу , відомості про яку відсутні у поданій до митного оформлення МД;
6) крім того в графі 21 декларації митної вартості поданої до ЕМД від 07.02.2025 №25UA500020001153U1 відсутні відомості про витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, зважаючи на наявну інформацію про зміну судна та перевалку контейнерів, що свідчить про не включення до заявленої митної вартості визначеної п.6 ч.10 ст.58 Кодексу її складової;
7) наданий висновок ДП «УКРПРОМЗОВНІШІЕКСПЕРТИЗА » від 10.02.2025 No 251 розглянуто, але не може бути взято до уваги як такий, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість, оскільки не відповідає вимогам Національного стандарту No 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440, зокрема, не містить відомостей щодо аналізу і порівняння цін з цінами на подібні товари, не наведено відповідних розрахунків, джерел інформації, які використовувались, та не надано додатків з копіями вихідних даних.
Щодо МД №25UA500020001275U6 від 11.02.2025 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000070/2 від 11.02.2025, в якому вказані тотожні розбіжності, окрім пункту 6 щодо не зазначення у графі 21 МД відомостей про витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів.
В рішеннях запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) відповідно до ст.254 МК України переклад українською мовою документу за кодом 9610 (копія митної декларації країни відправлення).
У рішеннях вказано, що декларантом надіслано листи №05/11-206 від 10.02.2025 року та №05/12-2061 від 11.02.2025 року, у яких зазначено, що додаткові документи, окрім вже наданих, по митній вартості надаватись не будуть.
Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, визначила їх митну вартість методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.
Позивачу, як декларанту, роз'яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду, а також права викладені у ч. 3 ст. 52 цього МКУ.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п.23, 24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно положень МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.
Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).
В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про митну вартість товару - не надано. В той же час в контракті, додаткових угодах до нього, інвойсі, які є основними документами, містяться всі відомості про митну вартість.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що зазначені в оскаржуваному рішенні підстави для його прийняття є неспроможними, з огляду на наступне.
Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Водночас приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
В оскаржуваних рішеннях недоліком, який на думку митного орану свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є те, що наданий до митного контролю інвойс від 19.11.2024 №VE/EXP24-25-358 не містить ознак офіційного бланку продавця (яскраво-синій орнамент, логотип із назвою продавця).
Згідно з п.3 ч.2 ст.53 МК України інвойс є документом, який підтверджує митну вартість товарів.
Судом встановлено, що наданий для митного оформлення інвойс від 19.11.2024 №VE/EXP24-25-358 містить, зокрема: посилання на контракт №ІМР-12/11/2024 від 12.11.2024 року, назву експортера VAST EXIM PRIVATE LIMITED, від імені якого складено документ та імпортера ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР», умови поставки FOB Kolkata India. У документі відображено зміст та обсяг господарської операції: поставку 10 800 мішків рису по 25 кг кожен, загальною масою нетто 270 000 кг, загальною вартістю 124 200 доларів США, з яких: авансова сплата становить 12 420 доларів США, а балансова - 111 780 доларів США.
Суд вважає, що інвойс дозволяє однозначно ідентифікувати поставку оцінюваного товару, оскільки містить відомості про зовнішньоекономічний контракт, експортера та імпортера, опис товару, його кількість, вартість, умови поставки та оплати товару.
Відсутність на інвойсі таких елементів як логотип чи орнамент, не впливає на зміст документа, та не може слугувати підставою для сумніву в митній вартості товару.
Доводи митного органу щодо відсутності авансової оплати на момент складання інвойсу від 19.11.2024 №VE/EXP24-25-358 є безпідставними, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 19.11.2024 року контрагентом позивача компанією VAST EXIM PRIVATE LIMITED складено інвойс №VE/EXP24-25-358 на поставку товару на загальну суму 124 200 доларів США. В інвойсі вказано, що частина вартості товару у розмірі 12 420 доларів США підлягає авансовій оплаті, решта у сумі 111 780 доларів США - балансова сума, що сплачується пізніше.
Факт здійснення авансового платежу підтверджено платіжною інструкцією SWIFT від 21.11.2024, згідно з якою позивач сплатив на користь VAST EXIM PRIVATE LIMITED 12 420 доларів США. У призначенні платежу чітко зазначено: «Сплата за рис відповідно до контракту №IMP-12/11/2024 від 12.11.2024, інвойсу №VE/EXP24-25-358 від 19.11.2024».
Тобто, аванс сплачено 21.11.2024 на підставі оформленого 19.11.2024 інвойсу.
Суд вважає, що зазначення у рахунку-фактурі суми авансу свідчить про умови оплати, а не про факт попередньої сплати. Здійснений позивачем на користь контрагента авансовий платіж підтверджує фактичне виконання зобов'язань, визначених інвойсом, а відсутність авансової оплати саме на дату складення інвойсу не свідчить про наявність розбіжностей у митній вартості товару.
При цьому, сталою є правова позиція Верховного Суду, що розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару (постанови від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, від 19.11.2024 у справі №420/23588/23, від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Також суд вважає необґрунтованими доводи митниці як підставу для коригування митної вартості товару те, що на момент створення рахунку від 31.01.2025 №UAEWI0072225 з послуг по транспортуванню товари вже переміщувались перевізником, що суперечить умовам договору стосовно передплати, враховуючи наступне.
Згідно з п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Поставка товару згідно з інвойсом від 19.11.2024 №VE/EXP24-25-358 здійснювалась на умовах FOB Kolkata India.
Відповідно до правил «Інкотермс 2020» за умов FOB (Free on Board) продавець вважається тим, хто виконав своє зобов'язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.
Надання послуг з міжнародного морського перевезення до пункту призначення здійснювалось компанією Mediterranean Shipping Company S.A. (виконавець, Швейцарія) на підставі договору надання послуг від 04.01.2024 №MEDU00040122024, укладеного з позивачем ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР» (замовник).
Відповідно до умов п.4.1 зазначеного договору, якщо інше спеціально не передбачено письмовою угодою виконавця або окремою угодою сторін, замовник зобов'язаний здійснювати передплату за послуги, надані згідно з цим договором у доларах США у розмірі 100% від суми виставленого виконавцем рахунку.
На виконання умов договору компанією Mediterranean Shipping Company S.A. 31.01.2025 року складена проформа-інвойс №UAEWI0072225, згідно якого фрахт-міжнародне перевезення вантажобагажу морським транспортом Kolkata (IN) Odesa (UA) за умов поставки FOB Kolkata склало 37 250 доларів США.
Фактична сплата вартості перевезення підтверджується платіжною інструкцією SWIFT від 04.02.2025, у призначенні платежу зазначено: «Попередня оплата за транспортування вантажу згідно контракту №MEDU00040122024 від 04.01.2024 та інвойсу №UAEWI0072225 від 31.01.2025 року.
Таким чином, оплата вартості витрат на транспортування здійснена позивачем 04.02.2025 року на підставі виставленого інвойсу №UAEWI0072225 від 31.01.2025 року.
Суд вважає, що відсутність передплати на момент початку переміщення товару не впливає на визначення митної вартості, оскільки питання строків і способів оплати належить до виконання господарських зобов'язань між сторонами і не свідчить про розбіжності в митній вартості товару.
Також суд вважає, що різниця у викладенні адреси експортера у поданих до митного контролю документах (807B Diamond Heritage, Strand road, Kolkata, West Bengal, 700001, India) та на офіційному сайті VAST EXIM PRIVATE LIMITED (807B, Diamond Heritage, 16, Stand Rd, Fairley Place, B.B.D. Bagh, Kolkata, West Bengal 700001) не впливає на визначення митної вартості оцінюваних товарів.
В оскаржуваних рішеннях Одеська митниця крім вищевикладеного зазначила, що в п.4 контракту від 12.11.2024 №IMP-12/11/2024 покупець сплачує 10% авансову сплату від загальної суми наданої специфікації за товар згідно проформи інвойсу, відомості про яку відсутні у поданій до митного оформлення МД.
Згідно з п.4.1 контракту від 12.11.2024 №IMP-12/11/2024 сплата здійснюється покупцем, банківським переказом у доларах США на рахунок продавця, вказаний у розділі 11 цього контракту, згідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною контракту на кожну поставку товару.
При цьому положення пункту 4 зазначеного контракту не містять будь-яких посилань на складення проформи інвойсу, а отже, її надання не передбачене умовами договору.
Таким чином, доводи митного органу щодо відсутності проформи інвойсу, як на нібито порушення умов контракту або підставу для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, не ґрунтується на положеннях самого контракту.
Більше того, митна вартість у даному випадку підтверджується інвойсом від 19.11.2024 №VE/EXP24-25-358, який містить повні та достатні відомості про кількість, вартість, умови поставки та сторони контракту, та інші відомості. Отже, доводи митниці з цього приводу не впливають на визначення митної вартості товарів та не можуть бути підставою для її коригування.
Посилання митного органу на відсутність у графі 21 декларації митної вартості відомостей про витрати на навантаження, вивантаження та обробку товарів, з огляду на наявність перевалки контейнерів та зміну судна, суд вважає необґрунтованим і не свідчить про неповноту заявленої митної вартості.
Відповідно до п.2.1 договору надання послуг від 04.01.2024 №MEDU00040122024 компанія Mediterranean Shipping Company S.A. (Швейцарія) як виконавець є відповідальною за виконання наведених нижче зобов'язань. А саме виконавець здійснює: - морське перевезення контейнерів на замовлення замовника чи іншої особи на користь замовника; - видачу порожніх контейнерів під навантаження замовнику; - навантаження рознаряджених контейнерів на найближче судно в портах навантаження; - перевантаження контейнерів із судна на судно в порту (портах) перевантаження; - розвантаження контейнерів з останнього судна у порту призначення; - передавання контейнерів із вантажем замовника у тимчасове користування замовнику.
Враховуючи, що компанія Mediterranean Shipping Company S.A. на умовах договору здійснює повний комплекс логістичних операцій, включно з навантаженням, перевантаженням, розвантаженням та передачею контейнерів у порту призначення, а також з огляду на те, що інвойс від 31.01.2025 №UAEWI0072225 містить загальну вартість фрахту в розмірі 37 250 доларів США за напрямом Kolkata (IN) - Odesa (UA) за умовами FOB, суд вважає, що заявлена вартість перевезення вже охоплює витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів. Отже додаткове виокремлення таких витрат у графі 21 декларації митної вартості є безпідставним.
При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання митниці на висновок ДП «УКРПРОМЗОВНІШІЕКСПЕРТИЗА» від 10.02.2025 №251 як підставу витребування додаткових документів, враховуючи наступне.
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Таким чином, підготовлений спеціалізованою експертною організацією висновок не є обов'язковим документом, який підтверджує митну вартість товару, тобто визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару.
Між тим, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.
Відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).
МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.
Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.
Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).
У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
Відповідачем здійснено коригування митної вартості товару на підставі відомостей бази даних, оскільки за попередньою МД від 19.12.2024 №24UA500090013161U4 вартість товару є більшою, ніж заявлено декларантом.
Однак відповідачем не надано до суду копії вказаної МД від 19.12.2024 №24UA500090013161U4, а також доказів про коригування заявленої митної вартості товарів за попередньою МД, інформації щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим суд не приймає доводи митниці про обґрунтованість коригування митної вартості товару по МД позивача до митної вартості попередньої МД.
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав відзив на позов. Суд в силу приписів ч.4 ст.159 КАС України неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин кваліфікує як визнання позову.
Відповідно до ст.72,73,75,76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 10.02.2025 року №UA500020/2025/000064/2 та від 11.02.2025 року №UA500020/2025/000070/2.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір в загальному розмірі 3261,06 грн.
Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Таким чином, 1,5% ціни позову (різниці митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні - 271755,39 грн) становить 4076,33 грн.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже при поданні цього позову в електронній формі через підсистему «Електронний суд» сплаті підлягав судовий збір у розмірі 3261,06 грн (4076,33 грн х 0,8).
Суд вважає, що по цій справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3261,06 грн.
Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» (вул. Посмітного, 9-А, офіс 2, м. Одеса, 65062, код ЄДРПОУ 37223954) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 10.02.2025 року №UA500020/2025/000064/2 та від 11.02.2025 року №UA500020/2025/000070/2.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» судовий збір у розмірі 3261,06 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва