Справа № 420/6471/25
11 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс плес" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Позивач звернувся до Головного управління ДПС в Одеській області із позовною заявою до суду, в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення заступника начальника ГУ ДПС в Одеській області від 30.01.2025 року № 267/4-1532.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ГУ ДПС в Одеській області (Відповідач по справі ) прийнято рішення № 267/4-1532 яким відповідно до пункту 95.5 ст.95 ПК України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків /електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей, яке є протиправним, оскільки непроведено оцінку майна на яке накладено арешт. З оскаржуваного Рішення не видно підстав виникнення податкового боргу та яка саме сума такого боргу, коли він виник, останній день граничного строку його сплати. Про суму боргу зазначено лише в акті опису майна від 19.12.2024 р, сума 3 587 689,43 грн., але не видно за яким податком або збором він виник та коли, останній день граничного строку його сплати. В акті опису майна відповідач посилається на рішення ГУ ДПС в Одеській області від 01.08.2024 р № 1180/15-32-13-05 про опис майна у податкову заставу, яке Позивачу не направлялося та таке рішення Позивач не отримував, та відповідно не має права на оскарження.
Позивач звертає увагу суду, що жодного узгодженого податкового боргу у Позивача перед органом ДПС не має, такий борг відсутній в розумінні ПК України. Рішення про стягнення коштів без звернення до суду за № 267/4-1532 винесено 30.01.2025р. без порушення 90 денного терміну після виникнення боргу (граничного терміну сплати зобов'язань за декларацією згідно якої виник борг) та при цьому, відсутнє непогашене зобов'язання держави перед платником.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Ухвала про відкриття провадження по справі із роз'ясненням прав та обов'язків надіслана відповідачу до його електронного кабінету.
Ненадання відзиву на позовну заяву суд у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАСУ суд розглядає як визнання позову.
Крім визнання позову відповідачем, суд також враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно із підпунктами 95.3-95.5 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
…
У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов'язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов'язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов'язання держави.
У таких випадках:
рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;
рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.
Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:
1) стягнення коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду;
2) стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги;
3) податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов'язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки;
4) за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;
5) за умови та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, водночас, у разі наявності непогашеного зобов'язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов'язання.
Сукупність вказаних обставин наділяє правом керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків такого платника у банках у рахунок погашення податкового боргу.
Перевіряючи наявність сукупності обставин, визначених пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України суд зазначає, що відповідач не надав суду жодних доказів які б підтвердили наявність узгодженого податкового боргу визначеного платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки та його несплату протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати.
Відповідачем до суду не надано доказів, що на час прийняття спірного рішення контролюючим органом встановлено відсутність зобов'язань держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
Крім того враховано, що оскаржуване рішення не містить розміру податкового боргу, який підлягає стягненню, період його виникнення, що також свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення.
Суд зауважує, що необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов'язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.
Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих згідно з пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов'язкових умов, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення.
Аналогічні підходи до правозастосування пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України знайшли відображення у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 805/1427/17, від 17.06.2021 у справі № 440/4736/19, від 16.01.2025 у справі №280/27/22,від 18.02.2025 у справі №440/844/23.
У цих постановах Верховний Суд зазначав, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.
Вирішуючи спір про правомірність рішення суб'єкта владних повноважень, адміністративний суд перевіряє це рішення на відповідність критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі якщо рішенням порушені права, свободи або законні інтереси особи, яка оскаржила до суду це рішення, суд визнає протиправним та скасовує індивідуальний акт чи окремі його положення, як це передбачено пунктом 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд не наділений повноваженнями вносити зміни до рішення суб'єкта владних повноважень, зокрема визначити, яка сума податкового боргу підлягає стягненню, якщо сума податкового боргу в рішенні не вказана.
Відсутність у рішенні ГУ ДПС у Полтавській області вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, з урахуванням приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навдено та неподано суду жодних доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного рішення.
У підсумку, з урахуванням вищезазначеного, у сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Судовий збір підялгає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.241-246 КАС України, суд
Позовні вимоги ТОВ « ЕДЕЛЬВЕЙС ПЛЕС » задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення заступника начальника ГУ ДПС в Одеській області від 30.01.2025 року № 267/4-1532 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу ТОВ «ЕДЕЛЬВЕЙС ПЛЕС» (ЄДРПОУ 33080947).
Стягнути з Головного Управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ЄДРПОУ 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ЕДЕЛЬВЕЙС ПЛЕС» (65028, м. Одеса, вул. Генерала Цвітаєва,11, ЄДРПОУ 33080947) суджовий збір в сумі 3028,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.