Справа № 420/32092/24
(додаткове)
11 серпня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача - Срібної Яни Іванівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізовної прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Комісія Спеціалізовної прокуратури у сфері оборони Південного регіону з установлення трудового стажу для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізовної прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Комісія Спеціалізовної прокуратури у сфері оборони Південного регіону з установлення трудового стажу для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року по справі № 420/32092/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізовної прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Комісія Спеціалізовної прокуратури у сфері оборони Південного регіону з установлення трудового стажу для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в особі Комісії спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо неврахування під час встановлення трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років ОСОБА_1 , викладеного в протоколі Комісії № 09/2021 від 15.03.2021 року, періоду роботи на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції з 09.09.2009 року по 21.04.2010 року; та в пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці, періодів проходження військової служби на прокурорсько-слідчих посадах під час яких останній приймав участь в антитерористичній операції з 08.09.2014 року по 25.12.2014 року, з 25.12.2014 року по 01.03.2015 року, з 28.09.2015 року по 09.03.2017 року.
Визнано протиправним рішення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в особі Комісії спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, яке оформлено протоколом № 39/2024 від 16.09.2024 року щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу проходження служби (стажу роботи) для виплати відсоткової надбавки за вислугу років, відповідно до Постанови КМУ № 1090: періоду роботи на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції з 09.09.2009 року по 21.04.2010 року; в пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці, періодів проходження військової служби на прокурорсько-слідчих посадах під час яких останній приймав участь в антитерористичній операції з 08.09.2014 року по 25.12.2014 року, з 25.12.2014 року по 01.03.2015 року, з 28.09.2015 рок по 09.03.2017 року та у внесенні відповідних змін до протоколу комісії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону № 09/2021 від 15.03.2021 року.
Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону зарахувати до стажу проходження служби (стажу роботи) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для виплати відсоткової надбавки за вислугу років, відповідно до Постанови КМУ № 1090 починаючи з 15.03.2021 року наступні періоди: період роботи на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції з 09.09.2009 року по 21.04.2010 року; та в пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці, періоди проходження військової служби на прокурорсько-слідчих посадах під час яких останній приймав участь в антитерористичній операції з 08.09.2014 року по 25.12.2014 року, з 25.12.2014 року по 01.03.2015 року, з 28.09.2015 року по 09.03.2017 року та внести відповідні зміни до протоколу комісії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону № 09/2021 від 15.03.2021 року.
Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати (всіх її складових та одноразових виплат, в тому числі визначених законодавством податків, зборів та розрахунків при звільненні) за період роботи в Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Південного регіону (спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону) з 15.03.2021 року по 24.06.2024 року відповідно до зміненого розміру щомісячної надбавки за вислугу років, з урахуванням зарахованих періодів до стажу проходження служби (стажу роботи), з урахуванням раніше виплачених сум.
Питання розподілу судових витрат на правничу допомогу в рішенні суду від 10 липня 2025 року по справі № 420/32092/24 не вирішено.
15 липня 2025 року від представника позивача - Срібної Яни Іванівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вхід. № 71543/25), в якій заявник просить стягнути з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати пов'язані із розглядом справи №420/32092/24 - витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
17 липня 2025 року від відповідача до суду надійшли заперечення на клопотання (заяву) (вхід. № ЕС/72706/25), в яких відповідач просить заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.
Розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача - Срібної Яни Іванівни про ухвалення додаткового рішення по справі № 420/32092/24, суд зазначає наступне.
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Відповідно до ст.19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Згідно з ч.5, 7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст.139 КАС України).
Згідно з ч.1, 5 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Аналіз застосованих, у цьому додатковому рішенні, Судом правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги.
Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, Суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року по справі №280/1765/19.
Судом встановлено, що на виконання вимог 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судом судових витрат за результатами розгляду спору представником позивача надано детальний опис робіт виконаних адвокатом Срібною Я.І., та докази здійснених позивачем витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, зокрема: попередній розрахунок суми судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги (надавався при поданні позову), копія угоди про надання правничої допомоги від 07.12.2023 р. з додатком до Угоди про надання професійної правничої допомоги від « 07» грудня 2023 року "Вартість послуг з надання професійної правничої допомоги на 2023-2024 роки", копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОД№003086 від 19.09.2022 р., ордер ВН №1314629 від 21.12.2023 р., довідку про відкриття рахунку адвоката Срібної Я.І., рахунок фактура № 3-2025 від 11.07.2025 р., платіжна інструкція № 2.216418101.1 від 14.07.2025 р.; акт виконаних робіт №3/2025 від 14.07.2025 р.
З детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, вбачається:
- складання позовної заяви та подання до суду (опрацювання судової практики, узагальнення та аналіз матеріалів, підготовка позовної заяви та додатків, подання позову до суду) від 14.10.2024 року по справі 420/32092/24 - 10 000 грн.;
- складання та подання 31.10.2024 до суду апеляційної скарги на ухвалу від 21.10.2024 про повернення позову по справі 420/32092/24 (опрацювання судової практики, узагальнення та аналіз матеріалів, підготовка апеляційної скарги, подання апеляційної скарги до суду) - 5 000 грн.;
- складання та подання до суду відповіді на відзив від 03.06.2025 року по справі № 420/32092/24 - 2 000 грн. Всього: 17 000 грн.
Таким чином, представник позивача зазначив, що понесені зазначені витрати в розмірі 17 000 грн., які останнім оплачені 14.07.2025 року, оскільки строк оплати становить 30 днів з моменту виставлення рахунку (п. 3.7 Угоди).
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 640/2076/19 зазначено, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, безвідносно до наявності в матеріалах справи відповідних платіжних документів. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 і постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір був обґрунтованим. Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, не може бути обов'язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Суд звертає увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку, тому, суд вважає, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Суд вважає, що визначений представником позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. При цьому, на момент відкриття провадження по справі, судом встановлено можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів справи, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі.
Виходячи з наведеного, враховуючи додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на підготовку процесуальних документів, подання позову, враховуючи також інші критерії оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, встановлені ч. 5 ст. 134 КАС України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача - Срібної Яни Іванівни та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 3 000,00 грн., які підлягають компенсації позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.132, 134, 139, 252, 250, 255, 295 КАС України, -
Заяву представника позивача - Срібної Яни Іванівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізовної прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Комісія Спеціалізовної прокуратури у сфері оборони Південного регіону з установлення трудового стажу для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Прийняти по справі №420/32092/24 додаткове рішення, яким:
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізовної прокуратури у сфері оборони Південного регіону на користь ОСОБА_1 суму судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 3000 грн. 00 коп. (три тисячі гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012 ЄДРПОУ 38296363).
Відповідач: Комісія Спеціалізовної прокуратури у сфері оборони Південного регіону з установлення трудового стажу для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012 ЄДРПОУ 38296363).
Суддя С.О. Стефанов