Справа № 420/26909/25
11 серпня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бабенко Д.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви,
До Одеського окружного адміністративного суду 08 серпня 2025 року надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви (вхід. №81887/25), в якій просить суд витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 оригінали:
довідки серії АБ №007392, яка підтверджує той факт, що ОСОБА_1 засуджений 27.12.1995 Жовтневим районним судом м. Одеси за ст. 94, 140 ч.2, 42 КК України до 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна;
тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 27.04.2023, у якому зазначено, що 27.04.2023 ОСОБА_1 виключений з військового обліку в порядку п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Заява обґрунтована тим, що 27 квітня 2023 року ОСОБА_1 був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку п.6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», про що на тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 27.04.2023 містилась відповідна відмітка. Разом з тим, у 2024 році під час виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 , уповноваженими працівниками останнього, безпідставно були вилучені та відібрані оригінали усіх документів, які підтверджують наявність судимості у ОСОБА_1 , а також було вилучено тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 27.04.2023, у якому зазначено, що 27.04.2023 ОСОБА_1 виключений з військового обліку в порядку п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме: виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У поданій заяві про забезпечення доказів вказано, що під час вилучення оригіналів документів в т.ч. військово- облікових документів, уповноваженими працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 протокол вилучення не складався.
Як вказує представник позивача, з метою встановлення об'єктивної істини, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 був надісланий адвокатський запит від « 30» червня 2025 року Вих.№30-2/2025, проте, станом на дату звернення із цією заявою, відповідь на зазначений адвокатський запит досі не надано.
Представник позивача зазначає, що, враховуючи той факт, що таке вилучення є протиправним, приймаючи до уваги ту обставину, що позивач у справі має намір звернутись до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії (предметом якої є незаконне постановлення на військовий облік позивача у справі після його виключення), враховуючи ризики знищення зазначених документів, представник позивача вважає виправданою та співмірною вимогу щодо забезпечення доказів, що створює перешкоди позивачу в самостійному поданні таких доказів.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 114 КАС України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія.
Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу. У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходів забезпечення доказів не пізніше наступного дня після закінчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
Приписами п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. (ч. 3 ст. 166 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 115 КАС України, суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
Відповідно до п.п.4, 5 ч. 1 ст. 116 КАС України, у заяві про забезпечення доказів зазначаються:
докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;
обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
За змістом наведених норм обов'язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Обов'язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх огляду за місцем знаходження, застосовується у тих випадках, коли існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення доказів представником позивача не зазначено обставини, які б давали підстави вважати, що докази, які позивач просить забезпечити будуть втрачені або огляд доказів за місцем їх знаходженням, в разі визнання їх належними доказами у справі під час судового розгляду справи стане неможливим або утрудненим.
Подана представником позивача заява про забезпечення доказів не містить жодних посилань на ризики чи загрози того, що докази про забезпечення яких порушує питання позивач, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим. Подана заява по суті має по суті загальний характер. Заявником не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому.
Тобто зазначена заява про забезпечення доказів не відповідає критеріям, визначеним статтею 114 КАС України.
Суд також звертає увагу, що представник позивача у заяві про забезпечення доказів вказує, що документи вилучені у ОСОБА_1 у 2024 році, проте із заявою про забезпечення доказів представник ОСОБА_1 звернулась лише у серпні 2025 року.
На виконання ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року по справі № 9901/385/19 (адміністративне провадження № 11-929заі19), від 22 серпня 2019 року по справі №9901/385/19 (адміністративне провадження № П/9901/385/19) та від 3 липня 2019 року по справі № 9901/845/18 (адміністративне провадження № П/9901/845/18) тощо.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заяву представника позивача про забезпечення доказів в межах предмету майбутнього позову - необґрунтованою, недоведеною, безпідставною та відповідно, такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч.6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Керуючись ст.114-117, 167, 243, 256 КАС України, суд
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дмитро БАБЕНКО