Справа № 420/7723/25
11 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії,
17 березня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців (місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - «базового місяця») - січень 2008 року;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») - січень 2008 року у загальному розмірі 85927,87 грн. з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 16.02.2023 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) у фіксованому розмірі 3 759,83 грн. у місяць за період з 01.03.2018 до 16.02.2023 у загальному розмірі 218 070,14 грн. відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 16.02.2023, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2011 року №159;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 16.02.2023, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2011 року №159.
У позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 з серпня 2015 року до 16.02.2023 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Як зазначає позивач, починаючи з 01.12.2015 до 16.02.2023 відповідач виплачував індексацію грошового забезпечення у неповному обсязі:
з 01.12.2015 до 28.02.2018 взагалі не виплачував;
з 01.03.2018 до 16.02.2023 не виплачував індексацію-різницю.
З метою захисту своїх прав позивач звернулась до військової частини із заявою, у якій, зокрема просила надати довідку про нараховане і виплачене їй грошове забезпечення та індексацію, а також виплатити останню у повному обсязі.
Листом від 12.09.2024 відповідач відмовив у виплаті індексації грошового забезпечення, зазначивши, що вона проводилася, на його думку, у відповідності до чинного законодавства.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Суд ухвалою від 25.03.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії залишив без руху.
Суд ухвалою від 01.04.2025 визнав неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог щодо періоду з 19 липня 2022 року до 16 лютого 2023 року, відмовив у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог щодо періоду з 19 липня 2022 року до 16 лютого 2023 року та повернув без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про:
визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 до 16.02.2023 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексацію-різницю) у фіксованому розмірі 3759,83 грн. у місяць за період з 19.07.2022 до 16.02.2023 у загальному розмірі 218070,14 грн. відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за період з 19.07.2022 до 16.02.2023, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2011 року №159;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за період з 19.07.2022 до 16.02.2023, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2011 року №159 - повернуто позивачу.
Суд ухвалою від 01.04.2025 відкрив провадження у справі в частині позовних вимог про:
визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців (місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - «базового місяця») - січень 2008 року;
стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») - січень 2008 року у загальному розмірі 85927,87 грн. з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 18.07.2022 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексацію-різницю) у фіксованому розмірі 3759,83 грн. у місяць за період з 01.03.2018 до 18.07.2022 у загальному розмірі 218070,14 грн. відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 18.07.2022, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2011 року №159;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 18.07.2022, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2011 року №159.
Суд ухвалою від 01.04.2025 вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема встановив відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, витребував у відповідача - Військової частини НОМЕР_1 :
докази проходження ОСОБА_1 військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 (копії наказів про зарахування на військову службу, про виключення зі списків особового складу тощо);
інформацію про нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, та з 01.03.2018 по 18.07.2022, з обов'язковим зазначенням базового місяця її нарахування.
24 квітня 2025 року відповідач через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позовні вимоги позивача є безпідставними і необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідач у відзиві цитує положення законодавства щодо порядку проведення індексації грошового забезпечення та використання бюджетних коштів.
Так, за твердженням представника відповідача, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у квітні 2016 року - березні 2017 року у Міністерства оборони України - не було.
Окрім того, як вважає представник відповідача, Постановою №1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації.
На переконання представника відповідача, оклади військовослужбовцям були підвищені за рахунок збільшення грошового забезпечення за грудень 2015 року, виплаченого в січні 2016 року, виходячи з наступних норм:
премії військовослужбовцям, яким максимальний розмір посадового окладу, визначений у штаті військової частини від 450 до 685 гривень включно,
740 відсотків посадового окладу;
премії військовослужбовцям, яким максимальний розмір посадового окладу, визначений у штаті військової частини від 686 до 870 гривень включно, - 600 відсотків посадового окладу;
премії військовослужбовцям, яким максимальний розмір посадового окладу, визначений у штаті військової частини від 871 гривни і вище;
525 відсотків посадового окладу.
При цьому, до внесення вищевказаних змін до законодавства про індексацію грошового забезпечення діяли норми, які визначали, що базовим місяцем обчислення індексу споживчих цін для індексації заробітної плати вважався місяць прийняття на роботу або місяць підвищення заробітної плати. Тобто, підстав для врахування позивачу січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін чи як «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» немає.
Окремо представник відповідача у відзиві зазначив. що права позивача на виплату даної компенсації не були порушені, оскільки позивач не звертався до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату йому компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Відповідно до вимог статті 7 Закону № 2050-III, саме відмова відповідача від виплати компенсації може бути оскаржена у судовому порядку.
Суд зазначає, що відповідач не надіслав до суду витребуваних доказів, які зазначені в ухвалі суду про відкриття провадження у справі від 01.04.2025. За таких підстав, суд розцінює це як нехтування процесуальними обов'язками та здійснює розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 01.12.2015 до 16.02.2023, що підтверджується витягом з послужного списку ОСОБА_1 , виданого Військовою частиною НОМЕР_3 від 30.07.2024 в тому числі на таких посадах:
з 12.08.2015 до 19.02.2018 - радіотелеграфіст поста протиповітряної оборони командного пункту штабу Військової частини НОМЕР_1 ;
з 19.02.2018 до 01.03.2018 - метеоролог метеорологічного командного пункту штабу Військової частини НОМЕР_1 ;
з 01.03.2018 до 16.04.2018 - лаборант лабораторії пального та мастильних матеріалів відділення забезпечення пальним та мастильними матеріалами Військової частини НОМЕР_1 ;
з 16.04.2018 до 22.05.2018 року - діловод речової служби тилу логістики Військової частини НОМЕР_1 ;
з 22.05.2018 до 04.07.2022 - помічник начальника речової служби тилу логістики Військової частини НОМЕР_1 ;
з 04.07.2022 до 10.02.2023 року - діловод штабу Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.02.2023 №47 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини.
В подальшому, 12 вересня 2024 року позивачка звернулася із заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просила:
надати довідку про нараховане і виплачене грошове забезпечення за період з 01.12.2015 до 16.02.2023 та про виплачену індексацію грошового забезпечення;
у випадку невиплати (виплати не у повному обсязі) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 (включно), здійснити нарахування та виплату із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця»);
у випадку невиплати (виплати не у повному обсязі без урахування вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078) індексації грошового забезпечення (індексації- різниці) за період з 01.03.2018 до 16.02.2023, нарахувати і виплатити її з застосуванням березня 2018 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця»), та з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (у частині розрахунку індексації як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу).
Відповідачем 12.09.2024 за вих.№475/4/4358 надано відповідь на заяву позивача, в якій вказано, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у вказаний період здійснювалася відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а також роз'яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України, викладених у листі від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 та Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, викладених у листі від 05.04.2023 № 423/1784, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог щодо виплати (перерахунку) індексації.
Разом з листом відповідач надав довідку про розміри щомісячних видів грошового забезпечення за період з 01.01.2018 до 16.02.2023, а також зазначив, що розрахункові відомості за періоди до 31.12.2017 здані до Територіального архівного відділу галузевого державного архіву Міністерства оборони України у м. Одеса.
Згідно з довідкою про розміри щомісячних видів грошового забезпечення за період з 01.01.2018 до 16.02.2023:
з січня 2018 до листопада 2018 року - індексація грошового забезпечення не виплачувалася;
з грудня 2018 до грудня 2022 року - виплачувалась поточна індексація грошового забезпечення;
з січня 2023 до лютого 2023 року - індексація грошового забезпечення не виплачувалась.
У відзиві відповідач зауважив, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у квітні 2016 року - березні 2017 року у Міністерства оборони України - не було.
Суд також встановив, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 7715,13 грн, а у березні 2018 - 8418,45
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяці січень 2008 року та невиплати з 01.03.2018 до 18.07.2022 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці), позивач звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно з ч.1-3 ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями ст.1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 6 Закону №1282-ХІІ визначає державні гарантії підвищення грошових доходів населення у зв'язку із зростанням цін. У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції Постанови КМ №1013 від 09.12.2015) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Згідно з п. 5 Порядку №1078 (у редакції постанови КМУ №36 від 29 січня 2014 року), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Отже, відповідно до пункту 5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів, а з 01.12.2015 - місяць підвищення тарифних ставок (окладів).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:
- до 01.12.2015 - місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;
- після 01.12.2015 - місяць збільшення тарифної ставки (окладу).
Як зазначено у п.10-1 Порядку №1078 (чинна на час розгляду справи редакція), для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
При цьому, зміни до п.10-2 Порядку №1078, якими передбачено обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 01.12.2015.
Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли щодо визначення січня 2008 року базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01.12.2015 до 28.02.2018.
Як вбачається з матеріалів справи, виникнення даних спірних правовідносин зумовлено нездійсненням відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача у відповідний період із застосуванням базового місяця - січня 2008 року.
У цьому контексті суд зауважує, що за змістом пункту 5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.
Суд зазначає, що з аналізу положень Законів № 2011-XII та № 1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За приписами ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як зазначено у пунктах 43-44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20, враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
При цьому, суд звертає увагу, що Верховний Суд уже зазначав, що дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17.
Верховний Суд у своїй практиці вказував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Зазначені висновки Суд виклав у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20.
Суд звертає увагу на те, що у названих справах №400/1118/21, №420/3593/20 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку № 1078, зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Одночасно з цим, Верховний Суд указав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Зрештою, на підставі аналізу наведених норм, Верховний Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Правовідносини у наведених справах і справі ОСОБА_1 є подібними, а, відтак, указаний висновок є релевантним до цієї справи.
У цьому контексті, суд звертає увагу на те, що пунктом 10-2 Порядку №1078 (в редакції Постанови КМ №1013 від 09.12.2015, яка діє з 01 грудня 2015 року, яка ) передбачено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
У свою чергу, схема посадових окладів військовослужбовців затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.
В подальшому, після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами військовослужбовців, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Отже, з 01 грудня 2015 року зміна базового місяця для нарахування індексації залежить від підвищення тарифних ставок (окладів).
За таких обставин, з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника, в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Розмір посадового окладу військовослужбовців встановлено у січні 2008 року (постанова Кабінету Міністрів України №1294 від 07 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (постанова Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»).
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 є січень 2008 року, в якому постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а не січень 2016 року чи інший базовий місяць.
Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права до спірних правовідносин містяться у постановах Верховного Суду від 17.12.2024 у справі №620/9259/22, від 28.06.2022 у справі №420/4841/21, від 19.05.2022 у справі №380/11904/21.
Суд також звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17.
Перевіривши наведений у позовній заяві позивачем розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, врахувавши коефіцієнт індексації та прожитковий мінімум, співставивши наведений розрахунок на Калькуляторі розрахунку суми індексації заробітної плати (https://ips.ligazakon.net/calculator/zp) та на офіційному сайті Мінфіну України (https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/indexing/), суд доходить висновку, що позивачу належала до виплати індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року в сумі 85927,87 грн, що вірно зазначено позивачем, позаяк за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року:
грудень 2015 року: індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно з даними Держкомстату - 100,70%, індекс споживчих цін для визначення порогу - 100,70%, наростаючий індекс споживчих цін - 267,10%, величина приросту індексу споживчих цін - 167,10%, прожитковий мінімум для працездатних осіб - 1378,00 грн, сума індексації - 2302,64 грн, належить до виплати - 2302,64 грн;
січень 2016 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 100,90%, індекс - 101,61%, наростаючий індекс - 271,20%, величина приросту - 171,20%, прожитковий мінімум - 1378,00 грн, сума індексації - 2359,14 грн, належить до виплати - 2359,14 грн;
лютий 2016 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 99,60%, індекс - 101,20%, наростаючий індекс - 271,20%, величина приросту - 171,20%, прожитковий мінімум - 1378,00 грн, сума індексації - 2359,14 грн, належить до виплати - 2359,14 грн;
березень 2016 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,00%, індекс - 102,21%, наростаючий індекс - 271,20%, величина приросту - 171,20%, прожитковий мінімум - 1378,00 грн, сума індексації - 2359,14 грн, належить до виплати - 2359,14 грн;
квітень 2016 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 103,50%, індекс - 105,79%, наростаючий індекс - 271,20%, величина приросту - 171,20%, прожитковий мінімум - 1378,00 грн, сума індексації - 2359,14 грн, належить до виплати - 2359,14 грн;
травень 2016 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 100,10%, індекс - 100,10%, наростаючий індекс - 271,20%, величина приросту- 171,20%, прожитковий мінімум - 1450,00 грн, сума індексації - 2482,40 грн, належить до виплати - 2482,40 грн;
червень 2016 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 99,80%, індекс - 99,90%, наростаючий індекс - 286,90%, величина приросту - 186,90%, прожитковий мінімум - 1450,00 грн, сума індексації - 2710,05 грн, належить до виплати - 2710,05 грн;
липень 2016 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 99,90%, індекс - 99,80%, наростаючий індекс - 286,90%, величина приросту- 186,90%, прожитковий мінімум - 1450,00 грн, сума індексації - 2710,05 грн, належить до виплати - 2710,05 грн;
серпень 2016 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 99,70%, індекс - 99,50%, наростаючий індекс - 286,90%, величина приросту - 186,90%, прожитковий мінімум - 1 450,00 грн, сума індексації - 2 710,05 грн, належить до виплати - 2710,05 грн;
вересень 2016 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,80%, індекс - 101,29%, наростаючий індекс - 286,90%, величина приросту - 186,90%, прожитковий мінімум - 1 450,00 грн, сума індексації - 2710,05 грн, належить до виплати - 2710,05 грн;
жовтень 2016 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 102,80%, індекс - 104,13%, наростаючий індекс - 286,90%, величина приросту - 186,90%, прожитковий мінімум - 1450,00 грн, сума індексації - 2710,05 грн, належить до виплати - 2710,05 грн;
листопад 2016 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,80%, індекс - 101,80%, наростаючий індекс - 286,90%, величина приросту - 186,90%, прожитковий мінімум - 1450,00 грн, сума індексації - 2710,05 грн, виплачено - 0 грн, належить до виплати - 2710,05 грн;
грудень 2016 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 100,90%, індекс - 102,72%, наростаючий індекс - 298,60%, величина приросту - 198,60%, прожитковий мінімум - 1600,00 грн, сума індексації - 3177,60 грн, належить до виплати - 3177,60 грн;
січень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,10%, індекс - 103,85%, наростаючий індекс - 298,60%, величина приросту - 198,60%, прожитковий мінімум - 1600,00 грн, сума індексації - 3177,60 грн, належить до виплати - 3177,60 грн;
лютий 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,00%, індекс - 101,00%, наростаючий індекс - 298,60%, величина приросту - 198,60%, прожитковий мінімум - 1 600,00 грн, сума індексації - 3177,60 грн, належить до виплати - 3177,60 грн;
березень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,80%, індекс - 102,82%, наростаючий індекс - 310,00%, величина приросту - 210,00%, прожитковий мінімум - 1 600,00 грн, сума індексації - 3360,00 грн, належить до виплати - 3360,00 грн;
квітень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 100,90%, індекс - 103,74%, наростаючий індекс - 310,00%, величина приросту - 210,00%, прожитковий мінімум - 1600,00 грн, сума індексації - 3360,00 грн, належить до виплати - 3360,00 грн;
травень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,30%, індекс - 101,30%, наростаючий індекс - 310,00%, величина приросту - 210,00%, прожитковий мінімум - 1684,00 грн, сума індексації - 3536,40 грн, належить до виплати - 3536,40 грн;
червень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,60%, індекс - 102,92%, наростаючий індекс- 321,50%, величина приросту - 221,50%, прожитковий мінімум - 1684,00 грн, сума індексації - 3730,06 грн, належить до виплати - 3730,06 грн;
липень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 100,20%, індекс - 103,13%, наростаючий індекс - 321,50%, величина приросту індексу споживчих цін - 221,50%, прожитковий мінімум - 1684,00 грн, сума індексації - 3730,06 грн, належить до виплати - 3730,06 грн; (перевищення порогу 103%);
серпень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 99,90%, індекс - 99,90%, наростаючий індекс - 321,50%, величина приросту- 221,50%, прожитковий мінімум - 1684,00 грн, сума індексації - 3730,06 грн, належить до виплати - 3730,06 грн;
вересень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 102,00%, індекс - 101,90%, наростаючий індекс - 331,40%, величина приросту - 231,40%, прожитковий мінімум - 1684,00 грн, сума індексації - 3896,78 грн, належить до виплати - 3896,78 грн;
жовтень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,20%, індекс - 103,12%, наростаючий індекс - 331,40%, величина приросту - 231,40%, прожитковий мінімум - 1684,00 грн, сума індексації - 3896,78 грн, належить до виплати - 3 896,78 грн; (перевищення порогу 103%);
листопад 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 100,90%, індекс - 100,90%, наростаючий індекс - 331,40%, величина приросту - 231,40%, прожитковий мінімум - 1 684,00 грн, сума індексації - 3896,78 грн, належить до виплати - 3896,78 грн;
грудень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,00%, індекс - 101,91%, наростаючий індекс - 341,70%, величина приросту - 241,70%, прожитковий мінімум - 1 762,00 грн, сума індексації - 4258,75 грн, належить до виплати - 4258,75 грн;
січень 2018 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,50%, індекс - 103,44%, наростаючий індекс - 341,70%, величина приросту - 241,70%, прожитковий мінімум - 1 762,00 грн, сума індексації - 4 258,75 грн, належить до виплати - 4258,75 грн;
лютий 2018 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 100,90%, індекс - 100,90%, наростаючий індекс - 341,70%, величина приросту - 241,70%, прожитковий мінімум - 1762,00 грн, сума індексації - 4258,75 грн, належить до виплати - 4258,75 грн
Отже, за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року відповідачу належить виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі: 85927,84 грн.
Аналогічні позиція відображена ВС від 08 листопада 2024 року по аналогічній справі №200/16532/21.
Суд зазначає, що відповідач не надав доказів щодо виплати індексації позивачу за період з 01.12.2025 до 28.02.2018, яка розрахована з урахуванням базового місяця - січень 2008, а також зазначив, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у квітні 2016 року - березні 2017 року у Міністерства оборони України - не було.
За таких підстав, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців (місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - «базового місяця») - січень 2008 року, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
При цьому, суд зазначає, що до стягнення підлягають суми, які попередньо були нараховані, але не були виплачені з вини суб'єкта владних повноважень, але в даному випадку спірні суми не були нараховані відповідачем на користь позивача, відтак, належним та ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку є саме зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 із застосуванням в якості базового місяця «січень 2008 року» в 85927,87 грн.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог невиплати з 01.03.2018 до 18.07.2022 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, суд зазначає таке.
Згідно із абз. 2 п.5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Разом з тим, питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, п'ятим, шостим пункту 5 Порядку №1078.
За змістом абз. 3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суми індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (103 відсотка).
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові:
розмір підвищення грошового доходу особи, що відбувся у зв'язку зі зміною посадових окладів згідно рішень Уряду; суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу, що відбувся у зв'язку зі зміною посадових окладів згідно рішень Уряду (березень 2018 року);
і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів.
Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується.
Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078 (103 відсотка).
Вказане правове питання було предметом судового дослідження Верховного Суду у постанові від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21. У названому судовому рішенні Верховним Судом надано детальні роз'яснення щодо застосування норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 при нарахуванні індексації військовослужбовцям у період з березня 2018 року та права на отримання індексації-різниці в період з 01 березня 2018 року по дату звільнення з військової служби або по дату підвищення посадових окладів за рішенням Уряду.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію - різницю за період з 1 березня 2018 року до 18.07.2022. Водночас, позивач наполягає на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через бездіяльність.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року до 18 липня 2022 року і що це право порушив відповідач.
Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21 у пунктах 104-109 цієї постанови зазначено коло обставин, які підлягають встановленню на виконання вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, а саме:
розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Дані правові висновки в подальшому неодноразово підтримувались Верховним Судом і в інших постановах від 06 квітня 2023 року по справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року по справі №560/13302/21, від 09 травня 2023 року по справі №560/538/22, від 22 червня 2023 року по справі № 520/6243/22 та багатьох інших.
Тобто практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи.
Застосовуючи означені правові висновки Верховного Суду до обставин цієї справи суд зважає на те, що, з довідки про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 судом встановлено, що у лютому 2018 році грошове забезпечення позивача складало 7715,13 грн.
Додатково суд враховує, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, відповідно до якого, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, яке не має разового характер, що відповідає правовій позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, постанові Верховного Суду в постанові по справі № 520/8887/2020 від 26.01.2022 року.
У березні 2018 року посадовий оклад позивача збільшився, у зв'язку із чим, грошове забезпечення ОСОБА_1 за березень 2018 року становило 8418,45 грн.
Отже, місячний грошовий дохід позивача у зв'язку з підняттям з 01.03.2018 посадових окладів збільшився на 703,32 грн. (8418,45 грн. - 7715,13 грн. = 703,32 грн.).
Як зазначалося судом раніше, для правильного вирішення справи слід також визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, вираховується у спосіб множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.
Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», становив 1762 гривні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, суд дійшов таких висновків.
За нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення.
Суд зазначає, що розрахунок величини приросту індексу споживчих цін слід починати з лютого 2008 року, як місяця наступного за тим, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з даними про рівень індексу інфляції, оприлюдненого Держстатом, індекс споживчих цін з січня 2008 року до січня 2018 року становить 353,3 відсотки. Відтак, величина приросту індексу споживчих цін становить 253,3 % (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100%) = 253,3% (розраховано згідно Додатком 1 Порядку №1078. Дана величина є загальною, а її детальний розрахунок наведено в постанові Верховного Суду від 23.05.2024 №160/15411/23).
Відтак, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року становить 4463,15 грн, яка розраховується як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (1762,00 грн. х 253,30%)/100% = 4463,15 грн.).
Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року не перевищує суму можливої індексації, то позивач має право на отримання щомісячної індексації - різниці за період з 01.03.2018 до 18.07.2022 року у розмірі 3759,83 грн. (4463,15-703,32 грн).
Суд враховує, що для належного та ефективного захисту прав позивача суду необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 06.06.2024 у справі № 280/4745/23.
Отже, за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу вказаний вид індексації.
Матеріалами справи, а саме довідкою про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 підтверджується, що позивачу з січня 2018 по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення не виплачувалась, з грудня 2018 по липень 2022 року виплачувалася поточна індексація. Разом з цим, виплата вказаної індексації не виключає необхідності щомісячної виплати позивачу індексації-різниці за наявності правових підстав для її виплати. Відповідачем не спростовано у процесуальний спосіб тієї обставини, що нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення позивача є індексацією-різницею, а судом цього не встановлено.
Отже, за вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність у нього законного права на отримання спірної індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 18.07.2022.
Відтак, наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 18.07.2022 включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Сума належної позивачу індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 18.07.2022 (всього 52 місяців 18 днів) становить: 52 місяці 18 днів х 3759,83 грн = 197694,38 грн.
Суд повторює, що ефективним способом захисту та поновлення порушених прав є покладення на відповідача рішенням суду обов'язку вчинити певні дії, які б відповідали вимогам закону, а саме: нарахування та виплата позивачеві індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, за період з 01 березня 2018 року до 18 липня 2022 року з розрахунку 3759,83 грн на місяць, а не стягнення відповідних коштів, як про те просив позивач.
Вирішуючи позовні вимоги в частині виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
За приписами п.1 Порядку №44, він визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Згідно з п.168.5 статті 168 ПК України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції/у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно, на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
У відповідності до положень п.2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Наведені вище норми Порядку № 44 свідчать про те, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Як уже зазначалось судом вище, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
При цьому, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи, нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 та 01.03.2018 до 18.07.2022 має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).
Так, статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст. 3, 4 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналізуючи вищенаведені правові норми у подібних відносинах Верховний Суду у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17.
У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 4 квітня 2018 року у справі №822/1110/16, від 20 грудня 2019 року у справі №822/1731/16, від 13 березня 2020 року у справі №803/1565/17.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ, постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії, індексації); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата, індексація). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем грошового забезпечення, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.11.2018 року у справі №814/1527/17, від 18.12.2018 року у справі №816/301/16, від 04.01.2019 року у справі №159/1615/17, від 30.09.2020 року у справі №2-а-1/11, від 15.10.2020 року у справі №240/11439/19, від 31.08.2021 року у справі №264/6796/16-а.
Крім того, у постанові від 05.03.2020 у справі №140/1547/19 Верховний Суд зазначив: «Згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.».
Суд зазначає, що підприємство, установа, організація, з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено дохід (в даному випадку індексація), повинні здійснити виплату такого доходу (в даному випадку індексації) з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата особі суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості, є порушенням її прав на отримання такої компенсації.
Застосовуючи висновки Верховного Суду, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період, у зв'язку з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату належної позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 до 18.07.2022.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, норми діючого законодавства, правові позиції Верховного Суду, керуючись ст.9, 245 КАС України суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом:
визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців (місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - «базового місяця») - січень 2008 року;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») - січень 2008 року у загальному розмірі 85927,87 грн з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 18.07.2022 щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) у фіксованому розмірі 3759,83 грн на місяць за період з 01.03.2018 до 18.07.2022 у загальному розмірі 197694,38 грн відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації та індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 18.07.2022 за весь час затримки виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації та індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 18.07.2022 за весь час затримки виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на відсутність доказів понесення інших судових витрат позивачем, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців (місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - «базового місяця») - січень 2008 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») - січень 2008 року у загальному розмірі 85927,87 грн з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 18.07.2022 щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) у фіксованому розмірі 3759,83 грн на місяць за період з 01.03.2018 до 18.07.2022 у загальному розмірі 197694,38 грн відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації та індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 18.07.2022 за весь час затримки виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації та індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 18.07.2022 за весь час затримки виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_1
Суддя Дмитро БАБЕНКО