Справа № 420/5110/25
11 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 18.02.2025 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії із її збільшення на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років , у відповідності до положень п.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017 року, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 16.01.2025 року.
зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень п.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017 року, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 16.01.2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 16.01.2025 року у якій просив перерахувати пенсію із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017 без застосування двоскладової формули при її обчисленні. Відповідач листом від 30.01.2025 року у зазначеному перерахунку відмовив, посилаючись на те, що розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до пункту 2 статті 56 Закон №796-XII та з врахуванням норм частини 2 статті 27 Закону №1058-IV, є менший, ніж той, який позивач отримує, тому проводити перерахунок пенсії недоцільно. Зазначає, що згідно з абз.2 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яка набрала чинності з 11.10.2017, за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений. У той же час, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в п.2 ст. 56 Закону № 796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Як свідчать матеріали справи, пенсія позивачу призначена у 2013 році, тобто до внесення змін до закону, які передбачили цю умову (тобто до 11.10.2017), а попередня редакція цієї статті передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу без умови призначення пенсії на підставі частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення цих змін. Оскільки пенсія позивачу не призначається вперше, а належить до перерахунку, то на неї не поширюється вказана умова. Позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії тому на нього розповсюджується дія ст. 56 Закону №796-XII. Отже, перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватися за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік. Вважає, що позивач набув право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений ч. 2 ст. 56 Закону № 796 стаж (20 років для чоловіків) в момент призначення йому пенсії, а тому не може бути позбавлений такого права прийнятими в подальшому законами, оскільки це звужує вже досягнуті ним права, що суперечить положенням наведених вище статей 22 та 58 Конституції України. З урахуванням викладеного, вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої право порушеними звернулась до суду з вказаним позовом.
Відповідач з поданим позовом не погодився, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У поданому до суду відзиві зазначає, що за наявними в пенсійній справі документами розмір пенсії розраховано вірно згідно норм чинного законодавства. Таким чином, Головне управління не порушувало прав, свобод та інтересів Позивача, а діяло лише на підставі норм діючого законодавства України, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. По-друге, Головне управління вважає помилковим посилання Позивача на те, що перерахунок пенсії повинен бути здійснений відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону 1 № 796-ХІІ, в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV починаючи з 25.05.2023. Посилання Позивача на те, що перерахунок пенсії повинен бути здійснений відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ в редакції, чинній до 01.10.2017 без застосування ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 25.05.2023, не відповідають нормам чинного законодавства. Згідно із пенсійним законодавством України прийняття рішень про поновлення виплати пенсії, про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії та визначення її розміру відноситься виключно до компетенції Пенсійного фонду. При розгляді справи необхідно врахувати обставини, що незаконне витрачання коштів Пенсійного фонду України тягне за собою дефіцит бюджету Пенсійного фонду, що породжує соціальну напругу у суспільстві і може сприяти невиконанню державою своїх функцій по соціальному забезпеченню громадян. До того ж згідно зі ч. 3 ст. 113 Закону № 1058 у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону та спрямуванням частини страхових внесків до Накопичувального фонду такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою суду від 21.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків - 5 днів з дня отримання копії ухвали.
В ухвалі від 21.02.2025 вказано, що для усунення виявлених недоліків позивачу необхідно подати до суду уточнену позовну заяву з зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін, а також наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, що додаються до заяви, разом з її копіями для інших учасників справи, або докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
25.02.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача на виконання ухвали суду від 21.02.2025 до Одеського окружного адміністративного суду подано заяву про усунення недоліків (зареєстрована канцелярією суду 25.02.2025) разом з уточненою позовною заявою в якій усунені виявлені судом недоліки.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 відкрито провадження по вказаній справі заяву за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку пенсії за віком від 29.01.2025 пенсія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призначена з 13.02.2013 відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058.
Згідно вказаного розрахунку страховий стаж позивача за період з 01.09.1980 по 28.02.2023 складає 42 роки.
З розрахунку розміру пенсії вбачається, що розмір пенсії за віком (ст. 27) визначений з урахуванням коефіцієнту стажу, тобто пенсія призначена та обраховано згідно положень частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058.
Представник позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 16.01.2025 року у якій просив перерахувати пенсію із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017 без застосування двоскладової формули при її обчисленні.
Відповідач листом від 30.01.2025 року у зазначеному перерахунку відмовив, посилаючись на те, що ОСОБА_1 призначено дострокову пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зменшенням пенсійного віку, передбаченого Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки 10 років і більше, жінки 7 років 6 місяців і більше не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, провадити розрахунок пенсії за нормами статті 56 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" можливо тільки при застосуванні "двоскладової формули" для обчислення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частини 1 статті 55 Закону України Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу було визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З наявного в матеріалах справи розрахунку пенсії за віком від 29.01.2025 ОСОБА_1 вбачається, що пенсія була призначена згідно п. 1 ст. 55 Закону № 796-XII, а саме за наслідками виконання робіт під час ліквідації аварії на ЧАЕС за списком № 1.
За таких умов, пенсію позивачу було призначено з 13.02.2013, тобто із зменшенням пенсійного віку, а саме з 50 років.
Суд зауважує, що позивач просить визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії із її збільшення на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років , у відповідності до положень п.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017 року, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 16.01.2025 року.
В якості правових підстав для визнання вказаних дій протиправними позивач посилається на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов наступного висновку, що висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі № 300/1390/19, від 06.09.2023 у справі № 300/2091/21, від 10.01.2024 у справі № 300/168/21 та інших, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом № 2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, а відтак вважає за необхідне відступити від таких висновків та сформувати наступні висновки:
(1) держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.
У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.
(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв'язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.
Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних відносин, які виникли у справі, яка переглядається, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшла висновку про те, що оскільки пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII.
Підсумовуючи наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону 796-XII, та відповідно про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Суд вважає не можливим застосувати висновки Верховного Суду викладені у постанові від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21 виходячи з наступного.
Так, за загальним підходом, який Велика Палата Верховного Суду послідовно застосовує, вона може відступати від попередніх висновків задля гарантування юридичної визначеності. Вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути: вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 05.12.2018 у справі № 757/1660/17-ц, від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 21.08.2019 у справі № 2-836/11, від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16, від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, від 08.06.2022 у справі № 362/643/21, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 26.10.2022 у справі № 210/2257/19).
Отже причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути: вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.
На переконання суду вказані висновки Верховного Суду є помилковими та їх застосування до спірних правовідносин не відповідають принципу правової визначеності.
Суд звертає увагу, що Закон № 796-XII було прийнято 28.02.1991 № 796-XII та пункт 2 статті 56 вказаного Закону був викладений у редакції, відповідно до якої право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Необхідно також зауважити, що стаття Закону № 796-XII має назву «Пільги щодо обчислення стажу роботи (служби)», тобто визначає особливі умови для обчислення стажу роботи (служби) для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд зауважує, що після прийняття Закону № 796-XII правовідносини з призначення пенсії були врегульовані Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Стаття 12 Закону № 796-XII передбачала, що право на пенсію за віком мають:
чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи неменше 25 років;
жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи неменше 20 років.
Закон № 1788-XII було визначено, що пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.
Працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, за кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі мінімального споживчого бюджету, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, - чотирьох мінімальних пенсій за віком.
Розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до цієї статті, не може перевищувати 75 процентів заробітку, за винятком мінімальних пенсій, підвищених за роки роботи понад 25 років у чоловіків і 20 - у жінок, а працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, - 85 процентів заробітку.
З метою коригування рівнів пенсій, призначених до введення в дію цього Закону, провадиться їх перерахунок виходячи з рівня заробітної плати відповідних категорій працівників за станом на 1 січня 1992 року.
Відповідно до положень статті 64 Закону № 1788-XII пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах досередньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.
При цьому для розрахунку пенсії береться заробіток у сумі не вище десятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Заробіток у частині, що не перевищує чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, враховується при призначенні пенсії повністю. Кожна наступна частина заробітку враховується в такому розмірі: в межах п'ятого мінімуму заробітної плати - 85 процентів, шостого - 70 процентів, сьомого - 55 процентів, восьмого - 40 процентів, дев'ятого - 25 процентів, десятого - 15 процентів. Одержаний таким чином заробіток вважається заробітком, з якого обчислено пенсію.
З системного аналізу вказаних положень Закону № 796-XII та Закону № 1788-XII можна дійти висновку, що положення частини 2 статті 56 Закону№ 796-XII визначали пільгові умови для визначення розміру пенсії за віком для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме останні мали можливість отримати повну пенсію в розмірі 55 процентів заробітку за наявності стажу для чоловіків - 20 років замість загальних 25 років, жінки - 15 років, замість загальних 20 років. При цьому, останні мали можливість отримати більший розмір пенсії виходячи з процентного співвідношення від заробітку, оскільки застосування збільшення розміру пенсії на 1 процент заробітку за понаднормовий стаж було визначено з меншого розміру стажу (20 та 15 років відповідно).
У той же час, з метою проведення реформи пенсійної системи було прийнято Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), який набув чинності 01.01.2004.
Відповідно до преамбули Закону № 1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Суд звертає особливу увагу, що положення частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV з моменту прийняття Закону були викладені у наступній редакції: «За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.»
При цьому, пункт 15 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначав, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону № 1058-IV з моменту його прийняття і до сьогодні не містять такого терміну, як «заробіток» чи «процент від заробітку» під час визначення розміру пенсії за віком.
При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 17.11.2005 № 3108-IV (в редакції чинній на момент його прийняття) пункт 15 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено абзацами другим і третім такого змісту:
«Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Погашення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 1 січня 2004 року і не погашена в установленому законом порядку, здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону».
За таких умов, законодавцем було чітко визначено, що положення Закону№ 796-XII можуть застосовуватись в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років, але в жодному разі не в частині визначення відповідного розміру пенсії, тобто виключив можливість застосування визначення розміру пенсії виходячи з проценту від заробітку, крім випадків, які передбачені частиною 2 статті 27 Закону № 1058-IV (застосування двоскладової формули).
На переконання суду, положення частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV, які визначають можливість за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства в повній мірі відповідають принципу правової визначеності та положенням статті 58 Конституції України.
При цьому, на думку суду, положення частини 2 статті 56 Закону№ 796-XII можуть застосовуватись виключно у взаємозв'язку з положеннями Закону № 1788-XII, оскільки саме положеннями останнього було визначено повний розмір пенсії (55% від заробітку) та порядок визначення заробітку та його збільшення на 1 відсоток в залежності від стажу роботи.
Законом № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, зокрема, до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд не може погодитись з висновками Верховного Суду, що до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв'язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.
Суд зауважує, що положеннями статті 21 Закону № 1788-XII (в редакції чинній до прийняття Закону № 1058-IV) було визначено вичерпний перелік надбавок до за віком, а саме визначено, що До пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки:
а) непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї (статті 37, 38, 40, 41), - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної категорії непрацездатних;
б) одиноким пенсіонерам, які за висновком медичних закладів потребують постійного стороннього догляду, - на догляд за ними в розмірі соціальної пенсії (пункт "б" статті 94);
в) пенсіонерам, які набули відповідно до законодавства колишнього Союзу РСР право на надбавку до пенсії за роботу після досягнення пенсійного віку, - в розмірі 10 процентів основної пенсії за кожний повний рік роботи після призначення пенсії, але не більше 40 процентів;
г) особам, які набули права на пенсію за віком відповідно до цього Закону і мають стаж роботи, передбачений статтею 12 цього Закону, але після досягнення пенсійного віку виявили бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього строку, - в розмірі 10 відсотків основного розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії за кожний повний рік роботи після досягнення пенсійного віку, але не більш як 40 відсотків;
д) пенсіонерам, крім осіб, зазначених у пункті "в" цієї статті, які мають стаж роботи, передбачений статтею 12 цього Закону, і в період роботи відмовились одержувати пенсію, - у розмірі 10 відсотків основного розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії за кожний повний рік роботи після відмови від одержання пенсії, але не більш як 40 відсотків.
Надбавки, встановлені відповідно до пунктів "в", "г" і "д" частини першої цієї статті, зберігаються при переведенні на інший вид трудової пенсії.
За таких умов, положенням пункту 2 статті 56 Закону№ 796-XII не визначали її як надбавку до пенсії вказаній категорії осіб, а визначала окремий пільговий характер призначення пенсії за віком для вказаної категорії пенсіонерів, а отже Верховний Суд помилково кваліфікував її як надбавку до пенсії, оскільки вона не підпадає під жоден вид надбавок, які визначені статтею 21 Закону № 1788-XII.
Окрім того, навіть якщо передбачену пунктом 2 статті 56 Закону№ 796-XII процедуру нарахування та збільшення розміру пенсії вважати надбавкою, Верховним Судом були проігноровані положення абзацу 1 пункту 6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV відповідно до яких, до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За таких умов, суд дійшов висновку, що внесеними змінами не було звужено зміст та обсяг існуючих прав осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки як було встановлено судом положення пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII можуть застосовуватись виключно у разі одночасного застосування положень Закону № 1788-XII, в частині визначення розміру пенсії виходячи з розміру заробітку. Однак останній з 2005 року може застосовуватись виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років та не може застосовуватись в частині визначення розміру пенсії, за виключенням випадку, передбаченого частиною 2 статті 27 Закону № 1058-IV. Отже внесені Законом № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ зміни слугували виключно уточненню положень вказаного пункту для забезпечення його правильного застосування в правозастосовній практиці з метою забезпечення принципу правової визначеності.
У рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".
Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правовим актом, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, згідно з висновком, що міститься у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин (особа отримала право на застосування стосовно себе цього акта або його положень та фактично розпочала процес реалізації відповідного права). У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
На переконання суду застосування правової позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21 підриває принцип правової визначеності, оскільки фактично розповсюджує положення Закону № 1788-XII в частині визначення розміру пенсії за віком з застосуванням поняття «заробіток» на правовідносини, які з 01.01.2004 врегульовані Законом № 1058-IV, яким визначено порядок визначення розміру пенсії за віком згідно відповідної формули.
Повертаючись до обставин вказаної справи суд зазначає, що позивачу пенсія була призначена з 13.02.2013 року та під час її призначення, останній не скористався своїм правом, передбаченим частиною 2 статті 27 № 1058-IV щодо визначення частини розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності Законом № 1058-IV відповідно до раніше діючого законодавства, тобто Закону № 1788-XII у взаємозв'язку з положеннями пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII.
Окрім того, необхідно зауважити, що станом на дату призначення пенсії позивачу його страховий стаж складав менше 42 років, оскільки відповідний стаж визначений за період з 01.09.1980 по 28.02.2023.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (справа «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (справа «Парафія греко-католицької церкви міста Люпені проти Румунії» (Lupeni greek catholic parish and others v. Romania), заява № 76943/11, рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують норми права, оскільки завжди існуватиме потреба в з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації цих норм до обставин, які змінюються (справа «Веренцов проти України», заява № 20372/11, рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року; справа «Дель Ріо Прада проти Іспанії» (Del Rio Prada v. Spain), заява № 42750/09, рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року).
В інших справах ЄСПЛ також неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності та обставин істотного і непереборного характеру (справа «Проценко проти Росії», заява № 13151/04, рішення ЄСПЛ від 31 липня 2008 року); відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення «помилки, що має фундаментальне значення для судової системи» (справа «Сутяжник проти Росії», заява № 8269/02, рішення ЄСПЛ від 23 липня 2009 року).
За таких умов, суд дійшов висновку, що Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було правомірно відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії із її збільшення на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років , у відповідності до положень п.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017 року, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 16.01.2025 року.
При здійснення вказаних правових висновків судом також врахована окрема думка до постанови Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21 в якій вказано, що викладені у Верховним Судом у вказаній постанові висновки передбачають наступне:
1. Виконуючи положення закону, які, зокрема, відповідають критеріям якості закону та легітимної мети, суб'єкт владних повноважень може вчиняти дії, що є протиправними.
2. Зміни до закону жодним чином не впливають на право особи скористатися попередніми положеннями цього закону, які вже є нечинними, у будь-який «зручний для особи час», незалежно від жодних обставин (суд може надавати закону зворотної дії в часі).
3. Існує можливість «унормування» судом дискримінації (нерівності) між фізичними особами в залежності від часу «набуття ними права», яке в подальшому було законом замінено на інше (інший механізм реалізації).
4. Унеможливлення проведення (через прийняття Верховною Радою України законів) пенсійної чи будь-якої іншої реформи в Україні, що особливо небезпечно у період воєнного стану та «післявоєнного» періоду.
5. Суд, змінюючи сталу власну позицію (правовий висновок), що стосується права необмеженої (значної) кількості осіб на додаткові виплати з бюджету, які підлягають негайній виплаті, не повинен зважати на положення статті 17 (захист економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу) та статті 95 Конституції України (бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами), а також не повинен враховувати принцип відповідальності за майбутні покоління (responsibility for future generations) як складову верховенства права (додатково див. Окрема думка від 12 березня 2024 року у справі № 440/14216/23).
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями частин 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на всі встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, місцезнаходження: 65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 83; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20987385.
Суддя Роман КАРАВАН
.