08 серпня 2025 року м. Львівсправа № 380/6033/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому із урахуванням заяви від 11 квітня 2025 року про уточнення позовних вимог просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 8312/13-01-24-08 від 04 березня 2024 року на суму 913987,35 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 8308/13-01-24-08 від 04 березня 2024 року на суму 76165,61 грн;
- розгляд справи проводити за нашою участю у судовому засіданні.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що фізична особа ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, що складається із основного платежу за актом документальної перевірки та пені, по військовому збору, що складається із основного платежу за актом документальної перевірки та пені.
Заборгованість згідно карток особових рахунків та довідки про заборгованість №12784/5/13-01-13-03 від 08.11.2024 року складає 1042733,93 гривень та виникла на підставі податкового повідомлення-рішення № 8312/13-01-24-08 від 04.03.2024 року та податкового повідомлення-рішення № 8308/13-01-24-08 від 04.03.2024 року.
Позивач уважає такі податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки при наявності у позивача податкового боргу, який фактично набув статус безнадійного за ознакою закінчення строку давності у 1095 днів, а відповідач, всупереч чинного законодавства, не приймав рішення про списання безнадійного податкового боргу згідно із положенням Податкового кодексу України та Порядку №220, тому дані податкові заборгованості взагалі не підлягали ні нарахуванню, ні стягненню.
Також, позивач стверджує, що відповідачем невірно нараховано заборгованість, оскільки оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 8312/13-01-24-08 від 04.03.2024 року та № 8308/13-01-24-08 від 04.03.2024 року, а позов задовольнити.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що ГУ ДПС у Львівській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 року, за наслідками якої складено Акт від 05.02.2024 №3874/13-01-24-08-03/ НОМЕР_1 .
Як зазначено в Акті перевірки від 05.02.2024, відповідно до листа ТОВ «ОТП Факторинг України» від 18.11.2022 №11237 фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 списано прострочену основну суму Кредиту в 2018 в сумі 4 062 165, 69 грн, що відображено в «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (форма 1ДФ) за ознакою доходу « 126» відповідно до абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
Фізична особа - платник податку ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік до ГУ ДПС у Львівській області не подав, дохід отриманий у вигляді додаткового блага за ознакою доходу « 126» за 2018 рік не декларував, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2018 рік не сплатив.
Відповідач зазначив, що ТОВ «ОТП Факторинг України» належним чином, укладаючи Додаткові договори від 07.06.2018 до Кредитного договору №CM-SME600/070/2006 від 06.07.2006 та №CM-SME600/051/2007 від 17.07.2007 у п.3.4. під підпис ОСОБА_1 , повідомив про обов'язок включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
Отже, боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.
Саме з цих підстав, контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 8312/13-01-24-08 від 04.03.2024 року та № 8308/13-01-24-08 від 04.03.2024 року.
Щодо початку відліку строку стягнення, відповідач вказав, що відповідно до п. 102.4 ст. 102 ПК України, якщо грошове зобов'язання нараховано контролюючим органом до закінчення строку давності, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. У цьому випадку податкові повідомлення-рішення № 8312/13-01-24-08 та № 8308/13-01-24-08 були винесені 04.03.2024. Отже, строк стягнення розпочався саме з цієї дати і становить 1095 днів, що підтверджує відсутність пропуску строку.
Представник відповідача проти заявленого позову заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у його задоволенні відмовити.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 01 квітня 2025 року позовну заяву позивача було залишено без руху.
Ухвалою судді від 17 квітня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 25 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Задоволено заяву представника позивача від 20 червня 2025 року про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду та поновлено його.
В підготовчому судовому засіданні 25.06.2025 судом вирішено не розглядати клопотання представника позивача про призначення судово-економічної експертизи у зв'язку із його відкликанням, а також ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 08.07.2025 ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання, суд постановив перейти до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.
Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДПС у Львівській області за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. складено Акт від 05.02.2024 №3874/13-01-24-08-03/3001120953 (далі - Акт перевірки).
Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно з відомостями ЦБД ДРФО, інформацією ТОВ «ОТП Факторинг України» від 18.11.2022 №11237, фізична особа - платнику податків ОСОБА_1 , окрім отриманих доходів, обов'язок щодо відображення яких у податковій декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, фактично отримав дохід за ознакою « 126» у вигляді «суми прощеного (анульованого) богу за укладеним кредитним договором згідно абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України», у розмірі 4062166,00 грн, виплата одноразова.
Фізична особа - платник податку ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік до ГУ ДПС у Львівській області не подав, дохід отриманий у вигляді додаткового блага за ознакою доходу « 126» за 2018 рік не декларував, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2018 рік не сплатив.
У висновках акту перевірки від 05.02.2024 встановлено порушення вимог:
- п. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, ст.168 п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2018 рік в сумі 731189,88 грн;
- пп.164.2.7 п.164.2 ст.164, пп.168.4.5 п.168.4 ст.168, п.179.7 ст.179, пп.1.2, 1.3, 1.4, 1.6 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України в результаті чого занижено військовий збір, що підлягає сплаті до бюджету за 2018 рік в сумі 60932,49 грн;
- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України в частині неподання декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік.
Акт про результати проведеної перевірки від 05.02.2024 №3874/13-01-24-08-03/ НОМЕР_1 надіслано ОСОБА_1 06.02.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу м. Львів, Володимира Великого, 48/2, який повернувся до контролюючого органу 22.02.2024 з відміткою про повернення із зазначенням причин «за закінченням терміну зберігання».
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, серед іншого, винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
- №8312/13-01-24-08 від 04.03.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 913987,35 грн;
- №8308/13-01-24-08 від 04.03.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 76165,61 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу АДРЕСА_2 , який повернувся до контролюючого органу 24.03.2024 з відміткою про повернення із зазначення причин «за закінченням терміну зберігання».
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №8312/13-01-24-08 від 04.03.2024 та №8308/13-01-24-08 від 04.03.2024, позивач звернувся до суду з даним позовом. Предметом спору у даній справі є правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Насамперед, суд зазначає, що із урахуванням предмету та підстав даного позову, позивач не наводить жодних доводів про неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки, тож стосовно порушень, виявлених контролюючим органом під час проведення перевірки та які слугували підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин).
Так, згідно з п. п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзаців 2, 3 п. 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
За визначеннями, наведеними у п. п. 14.1.54, 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні; додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Так, відповідно до абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку-боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Отже боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Аналогічна правова позиція викладена у численних рішеннях Верховного Суду, зокрема в постановах від 07 жовтня 2021 року по справі № 540/1875/19, від 30 травня 2022 року по справі № 804/7880/16, від 22 червня 2022 року по справі № 826/9493/17, від 16 вересня 2022 року по справі № 826/15158/16.
Питання правозастосування абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України також отримало оцінку у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №826/12872/17.
У вказаній постанові Судова палата дійшла висновків, що сума основного боргу (тіла кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності, відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України є додатковим благом, а тому підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Із системного аналізу правових норм Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у згаданій вище постанові дійшов висновку, що у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Вирішуючи питання щодо обов'язку сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання (прощення) боргу кредитором, відповідач виходив з податкової інформації (відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України), згідно якої ТОВ «ОТП Факторінг Україна» у 2018 році нараховано фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 дохід у сумі 4062166,00 грн з ознакою « 126» додаткове благо.
Підпунктом «б» пункту 176.2 статі 176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.
Довідник ознак доходів фізичних осіб (додаток до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 за ознакою доходу « 126» передбачає відображення доходу, отриманого платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу).
Матеріалами справи підтверджено, та як слідує зі змісту листа ТОВ «ОТП Факторинг України» від 18.11.2022 №11237 на запит ГУ ДПС у Львівській області № 18337/6/13-01-24-02-09 від 17.10.2022, на підставі Договору купівлі - продажу кредитного портфелю АТ «ОТП Банк» відступив ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги боргових зобов'язань за кредитним Договором укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1
ТОВ «ОТП Факторинг України» відповідно до положень ст. 605 Цивільного кодексу України укладено із ОСОБА_1 . Додаткові договори до Кредитних договорів, умовами яких передбачено прощення боргу, а саме:
- Додатковий договір № 5 від 07.06.2018 до Кредитного договору №CM-SME600/070/2006 від 06.07.2006, відповідно до п. 2.1.3 якого фізичній особі - боржнику Кредитором було здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) в розмірі 2660731,72 грн;
- Додатковий договір № 5 від 07.06.2018 до Кредитного договору №CM-SME600/051/2007 від 17.07.2007, відповідно до п. 2.1.3 якого фізичній особі - боржнику Кредитором було здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) в розмірі 1401433,97 грн.
Також умовами п. 2.1.3 Додаткових договорів, Сторони домовились скасувати всю суму пені, що була нарахована до моменту укладання цих Додаткових Договорів.
Положеннями п. 3.4. Додаткових договорів до Кредитних договорів №CM-SME600/070/2006 від 06.07.2006 та №CM-SME600/051/2007 від 17.07.2007 визначено, що підписанням цих Додаткових договорів ОСОБА_1 (Позичальник) підтверджує, що ТОВ «ОТП Факторинг України» (Кредитор) повідомив його про необхідність відображення суми прощеної суми боргу у річній податковій декларації.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відображено вищевказаний дохід у звітності формою 1-ДФ за 2018 рік з ознакою доходу 126. Таким чином ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виконано вимоги п.п «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України в повному обсязі.
Встановлені судом обставини, беззаперечно вказують, що фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 прощено (анульовано) виключно основну суму боргу на загальну суму 4062165,69 грн у 2018 році.
Суд зазначає, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем не заперечується його обов'язок декларування суми боргу, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за кредитними договорами, проте стверджує, що відповідачем невірно визначено базу оподаткування, яка повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, без врахування процентів за користування кредитом, комісії та/або штрафних санкцій (пені).
Суд не заперечує наведене твердження, втім як слідує зі змісту досліджених судом Додаткових договорів № 5 від 07.06.2018 до Кредитних договорів, а саме п. 2.1.3, Сторони домовились, що фізичній особі - боржнику Кредитором було здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а також скасовано всю суму пені, що була нарахована до моменту укладання цих Додаткових Договорів.
Жодні докази, які б свідчили, що в складі суми прощеної (анульованої) ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості включені проценти за користування кредитними коштами, матеріали справи не містять. При цьому, позивач не оскаржував суму прощеної (анульованої) заборгованості, в матеріалах справи відсутні докази про будь-які спори між позивачем і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з даного приводу.
Адже прощення боргу втілене у двосторонньому правочині між ТОВ «ОТП Факторинг України» та ОСОБА_1 , а тому в аспекті положень частини першої статті 204 ЦК України такий правочин є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто його може бути оспорено лише в судовому порядку і належним способом захисту в такому разі має бути визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України). Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 758/2990/17. Проте позивачем не надано жодного судового рішення чи даних про оспорення правочинів щодо прощення боргу.
Відтак, контролюючий орган цілком правильно визначив базу оподаткування лише з суми боргу, прощеної (анульованої) ТОВ «ОТП Факторинг України», яку позивач фактично отримав за кредитними договорами, без врахування сум процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені).
Більше того, обставини належного повідомлення від ТОВ «ОТП Факторинг України» позивачем не заперечувалися, адже умовами п. 3.4. зазначених Додаткових договорів до Кредитних договорів визначено, що підписанням цих Додаткових договорів ОСОБА_1 (Позичальник) підтверджує, що ТОВ «ОТП Факторинг України» (Кредитор) повідомив його про необхідність відображення суми прощеної суми боргу у річній податковій декларації, отже кредитор дотримався умов та обов'язків, наведених у абз. «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
За таких обставин суд висновує, що позивачу здійснено анулювання (прощення) виключно основної суми боргу (кредиту) на загальну суму 4062165,69 грн, у зв'язку з чим сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Статтею 167 ПК України визначено ставки податку з доходів фізичних осіб. Так згідно з пунктом 167.1 вказаної статті ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Із урахуванням наведеного, суд констатує законність податкового повідомлення-рішення №8312/13-01-24-08 від 04.03.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 913987,35 грн, в т.ч. 731189,88 грн - основного платежу (4062165,69 х 18%) та 182797,47 грн - штрафної санкції.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №8308/13-01-24-08 від 04.03.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 76165,61 грн, суд враховує наступне.
Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, відповідно до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпунктів 1.1-1.6 пункту 1-6 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Отже, необхідною умовою для нарахування та утримання військового збору, так само як і податку на доходи фізичних осіб, у даному випадку є наявність факту отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага. За таких обставин правомірним є визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).
Відтак, з огляду на отримання ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага, контролюючим органом було правомірно здійснено донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обчисленого із суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту) в сумі 60932,49 (4062165,69х1,5%).
Із урахуванням наведеного, суд висновує, що під час прийняття податкового повідомлення-рішення №8308/13-01-24-08 від 04.03.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 76165,61 грн, в т.ч. 60932,49 грн - основного платежу та 15233,12 грн - штрафної санкції, контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, а тому таке є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
Доводи позивача щодо пропущення строку на стягнення заборгованості, суд відхиляє як помилкові, оскільки предметом спору у даній справі є акти індивідуальної дії - податкові повідомлення-рішення, а не стягнення податкового боргу.
Стосовно доводів, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені з пропуском термінів давності 1095 днів, суд зазначає, що такий відповідачем дотримано з огляду на вимоги пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у зв'язку з дією мораторію та карантинних обмежень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд висновує, що підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Львівській області №8312/13-01-24-08 від 04.03.2024 та №8308/13-01-24-08 від 04.03.2024, у суду відсутні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень позивача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повне рішення складено 08 серпня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна