про залишення позовної заяви без руху
11 серпня 2025 року м. Київ № 320/60492/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді - Діски А. Б., розглянувши матеріали адміністративного позову заступника керівника Харківської обласної прокуратури до Державної служби геології та надр України , Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технокомсервіс» про визнання протиправними дій, рішення, визнання протиправним та скасування спеціального дозволу,
Позивач, заступник керівника Харківської обласної прокуратури, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин щодо державної реєстрації робіт - попередньої геолого-економічної оцінки запасів Октябрської площі вуглеводнів, апробації запасів у Державній комісії України по запасах корисних копалин - за формою № 3-гр за № У-13-192/1, апробування попередньо оцінених балансових запасів Октябрської площі вуглеводнів, яке оформлено протоколом від 15.08.2011 № 2352, видання спеціального дозволу на користування надрами від 14.10.2011 № 5394.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення у формі протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 15.08.2011 № 2352.
3. Визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 14.10.2011 № 5394, наданий ТОВ «Компанія «Технокомсервіс», вид користування - видобування, вид корисної копалини - вуглеводні, назва родовища - Октябрська площа.
Також позивачем було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якого зазначено, що підстави для звернення з цим позовом до суду виникли після отримання інформації та матеріалів від Держгеонадр, та лише опрацювавши отримані матеріали, обласна прокуратура установила факти порушення інтересів держави внаслідок надання ТОВ «Компанія «Технокомсервіс» спеціального дозволу на користування надрами усупереч нормам законодавства та з порушенням порядку надання спеціальних дозволів. Оскільки факт порушення інтересів держави встановлено обласною прокуратурою після отримання 02.10.2024 інформації та матеріалів з Держгеонадр, вважає, що процесуальний строк для звернення до суду пропущений із поважних причин та підлягає поновленню судом. Окрім того, зазначає, що у даному спорі має місце триваюче правопорушення з огляду на те, що спеціальний дозвіл на користування надрами від 14.10.2011 № 5359, виданий ТОВ «Компанія «Технокомсервіс» на підставі протоколу ДКЗ від 08.08.2011 № 2340, є чинним, тобто підстави для звернення за захистом порушених інтересів держави не припинили існувати.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технокомсервіс».
При цьому, ухвалено питання щодо дотримання строку звернення з цією позовною заявою до суду вирішити в ході розгляду справи.
Матеріали справи містять заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технокомсервіс» від 26.12.2024 про залишення позову без розгляду, обгрунтовану тим, що Наказ Держгеонадр про надання ТОВ «Компанія «Технокомсервіс» спеціального дозволу на користування надрами від 14.10.2011 № 5394 опублікований на офіційному сайті суб'єкта владних повноважень у розділі архіви наказів. Таким чином, позивач мав доступ до інформації щодо підстав надання спеціального дозволу на користування надрами, починаючи з 14.10.2011 року. При цьому, вважає твердження позивача про те, що підстави для звернення з даним позовом до суду виникли після викопіювання інформації та матеріалів 02.10.2024 такими, що не відповідають дійсності з огляду на те, що про факт обізнаності органів прокуратури про отримання ТОВ «Компанія «Технокомсервіс» спеціального дозволу виникло задовго до звернення з цим позовом, з огляду на те, що Державна служба геології та надр України, за результатом розгляду звернення Харківської обласної прокуратури № 15/3- 181вих21 від 25.05.2021 щодо виконання умов спеціального дозволу на користування надрами №5394 від 14.10.2011, надала відповідь листами № 9242/01/02-21 та № 9243/01/02-21 від 08.06.2021, згідно якої було надано копії документів органам прокуратури, в тому числі копію програми робіт до угоди про користування надрами та повідомлено, що правових підстав для зупинення та анулювання спеціального дозволу спеціального дозволу на користування надрами №5394 від 14.10.2011 немає.
Окрім того, Харківська обласна прокуратури листом від 07.08.2023 № 59-3656 вих-23, направила запит до Державної служби геології та надр України про надання документів, на що в свою чергу Державна служба геології та надр України надіслало електронні копії документів, а саме належним чином засвідчені копії: спеціального дозволу на користування надрами №5394 від 14.10.2011, угод про умови користування надрами з додатками до них.
Таким чином, вказані обставини були відомі органам прокуратури як в червні 2021 року, та повторно в серпні 2023 року.
Також, 26.12.2024 Державною службою геології та надр України надано до суду клопотання про залишення позову без розгляду, обґрунтоване тим, що інформація про те, що ТОВ «Компанія «Технокомсервіс» отримало спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин була відома органам прокуратури, зокрема Харківській обласні прокуратурі, ще мінімум у червні 2021 року. При цьому, позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до Держгеонадра та ДКЗ, у тому числі щодо оскаржуваного протоколу ДКЗ та спеціального дозволу, раніше ніж у 2024 році.
Зазначає, що інформація про спеціальні дозволи на користування надрами (дійсні, недійсні та тимчасово припинені) та протоколи ДКЗ до 24.02.2022 містилася у відкритому доступі на сайті ДНВП «Геоінформ України» і позивач мав достатньо часу, щоб дізнатися про будь-які спеціальні дозволи, видані ТОВ «Компанія Технокомсервіс», а також Протокол ДКЗ, на підставі якого було видано оскаржуваний спеціальний дозвіл. Накази Держгеонадр про видачу спеціальних дозволів на користування надрами та копії спеціальних дозволів на даний час знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайті Держгеонадр.
09.01.2025 Державною службою геології та надр України надано до суду відзив на адміністративний позов заступника керівника Харківської обласної прокуратури, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
10.01.2025 Державною комісією України по запасах корисних копалин надано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання зазначає про те, що позивач стверджує, що підстави для звернення до суду виникли після отримання інформації та матеріалів від Держгеонадр листом від 19.08.2024 № 5220/03-4/2-24. Між тим, протоколи засідання колегії ДКЗ оприлюднювались на сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" перебували у вільному доступі до введення воєнного стану в Україні, протокол засідання колегії ДКЗ 15.08.2011 № 2352 не є винятком.
Окрім того, ДКЗ листом до ДНВП "Геоінформ України" від 19.05.2020 № 390/08/3 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2020 № 64 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2018 р. № 939[2]" передано для розміщення у відкритому доступі електронні версії протоколів ДКЗ, зокрема, і за номером 2352.
Зауважує, що доступ до протоколу ДКЗ № 2352 був відкритий до 24.02.2022, тобто до введення воєнного стану в Україні.
Також, Наказ Держгеонадра від 15.09.2011 № 69 "Про надання спеціальних дозволів на користування надрами" оприлюднений на офіційному сайті суб'єкта владних повноважень у розділі архів наказів за 2011 рік, доступ до якого є і на даний час.
Вважає, що у позивача була реальна можливість, ще до дат, на які посилається прокуратура, дізнатись про наявність чи відсутність у ТОВ "Компанія "Технокомсервіс" спеціальних дозволів на користування надрами, підстави отримання спеціального дозволу на користування надрами, отримати відомості щодо оскаржуваного протоколу.
Також, 13.01.2025 Державною комісією України по запасах корисних копалин надано до суду відзив на адміністративний позов заступника керівника Харківської обласної прокуратури, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.
17.01.2025, третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технокомсервіс» надано до суду пояснення, в яких просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
29.01.2025, Державною комісією України по запасах корисних копалин надано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивовану тим, що з наданих документів до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технокомсервіс» про залишення позовної заяви без розгляду вбачається, що Харківська обласна прокуратура у 2021 та Красноградська окружна прокуратура на виконання доручення обласної прокуратури у 2023 роках вже звертались до Держгеонадр стосовно спеціального дозволу на користування надрами від 14.10.2011 № 5394. Також, у 2021 році Харківська обласна прокуратура мала доступ до протоколу ДКЗ № 2352 та була ознайомлена з його змістом.
Окрім того, Красноградська окружна прокуратура Харківської обласної прокуратури у листі від 07.08.2023 № 59-3656вих-23 вказує, що опрацюванням наявних матеріалів, отриманих під час дії реєстрів та інформаційних систем, встановлено, що Держгеонадра 14.10.2011 надано ТОВ "Компанія "Технокомсервіс" спеціальний дозвіл на користування надрами № 5394 та витребувано, зокрема, спеціальний дозвіл на користування надрами від 14.10.2011 № 5394, протоколи ДКЗ. Відповідно до листа Держгеонадр від 31.08.2023 № 5071/03-4/2-23 запитувані документи надано. Отже, у серпні 2023 року органи прокуратури повторно отримали доступ до протоколу ДКЗ № 2352 та могли повторно ознайомитись із його змістом.
Вважає, що триваюча пасивна поведінка позивача після прийняття оскаржуваних протоколу ДКЗ і спеціального дозволу на користування надрами та звернення за їх отриманням лише у 2024 року не свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, розглянувши клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд доходить висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі частини 3 статті 161, частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, законодавством регламентовано тримісячний строк звернення суб'єкта владних повноважень до суду, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
У постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом встановленого законом строку звернення з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
ВП ВС в зазначеній постанові наголосила, що установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом;
4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено також у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 820/1719/15, від 20.12.2018 у справі № 756/513/17, від 27.02.2019 у справі № 813/1211/17, від 16.09.2019 у справі № 120/3403/20-а, від 19.02.2020 у справі № 815/5271/16, від 17.06.2021 у справі № 570/4516/19, від 17.02.2022 у справі № 380/893/20, від 08.09.2022 у справі № 380/1598/22, від 16.06.2023 у справі № 520/986/22 та від 04.07.2023 у справі № 620/4707/22.
При цьому, суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у певних публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.
Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13.07.2005, у Висновку № 3 (2008) "Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права" наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов'язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов'язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.
Згідно з п. 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов'язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов'язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (п. 3 Рекомендації).
Таким чином, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень. Початок перебігу строку, встановленого для звернення до суду суб'єкта владних повноважень, не пов'язується з моментом створення такого суб'єкта чи наділення його відповідними функціями та компетенцією, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення з позовом за власним волевиявленням.
Ключовим питанням щодо строків звернення позивача до суду є визначення, коли прокурор був обізнаний чи повинен був дізнатись про наявність порушень з боку відповідачів під час вчинення спірних дій та прийняття рішення у формі протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 15.08.2011 № 2352, в частині надання ТОВ «Компанія «Технокомсервіс» спеціального дозвілу на користування надрами від 14.10.2011 № 5394, та відповідно, про наявність підстав для звернення до суду з позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2011 Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технокомсервіс» видано спеціальний дозвіл на користування надрами №5394 на підставі Наказу Державної служби геології та надр України від 15.09.2011 №69.
Суд зауважує, що наказ Держгеонадр України від 15.09.2011 №69 про надання спеціального дозволу на користування надрами Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технокомсервіс», опублікований на офіційному сайті суб'єкта владних повноважень у роздiлi «Архiв наказів за 2011 рік» та є доступним за посиланням: https://www.geo.gov.ua/diyalnist/nakazy/arhiv-nakaziv/.
Сам спеціальний дозвіл на користування надрами після його видачі 14.10.2011 до 24.02.2022 розміщувався на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України".
Протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин №2352 від 15.08.2011 оприлюднювався на сайті Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України», що входить до сфери управління Держгеонадра, та перебував у вільному доступі до введення Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні воєнного стану.
У заяві про поновлення пропущеного строку прокурор зазначив про наявність підстав для подачі заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Обґрунтовуючи свою позицію тим, що у вказаному спорі має місце триваюче правопорушення з огляду на те, що спеціальний дозвіл на користування надрами від 14.10.2011 № 5359, виданий ТОВ «Компанія «Технокомсервіс» на підставі протоколу ДКЗ від 08.08.2011 № 2340, є чинними, тобто підстави для звернення за захистом порушених інтересів держави не припинили існувати. Також прокурор зазначає, що підстави для звернення з даним позовом до суду виникли після отримання органами прокуратури 02.10.2024 інформації та матеріалів з Держгеонадр, оформлених листом від 19.08.2024 №5220/03/-4/2-24.
Щодо даного обґрунтування про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч.1 ст. 4 КАС України).
У чинному законодавстві України не визначено поняття "триваюче правопорушення". Разом з тим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 № 810/1224/17.
Водночас, оскільки спірні рішення є актами індивідуальної дії, на переконання суду у даному випадку відсутнє триваюче правопорушення, а тому означені доводи позивача відхиляються судом як необґрунтовані.
Також суд зауважує, що посилання позивача на отримання інформації та матеріалів з Держгеонадр, не може вважатися поважною підставою щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки вказане не припиняє (не перериває) строків, встановлених законодавцем щодо звернення із позовом до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов'язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій.
Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 23.08.2023 у справі № 380/7024/22, від 21.09.2023 у справі №380/7550/22, від 13.02.2024 у справі № 340/3868/23, від 18.02.2025 у справі №320/10110/24, від 24.02.2025 у справі № 380/20376/23, від 13 травня 2025 року у справі № 320/43928/24.
Суд зазначає, що регулярні звернення прокурора, з метою витребування ним документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №340/3868/23.
Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання дотримання прокурором строку звернення до суду з позовом в інтересах держави, у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 дійшла висновків, що за своєю правовою природою повідомлення прокурором відповідного суб'єкта владних повноважень про майбутнє звернення прокурора до суду, витребування ним документів для підтвердження підстав представництва в суді не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій. Направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом шестимісячного строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача про те, що початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід визначати з часу ознайомлення прокурором з усіма матеріалами та документами, які свідчать про порушення інтересів держави, є необґрунтованими, оскільки витребування прокурором документів для підтвердження підстав представництва в суді не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом.
Дата отримання прокурором необхідних документів та результати опрацювання належних матеріалів (02.10.2024) не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави і ця подія не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.
Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 23.08.2023 у справі № 380/7024/22, від 21.09.2023 у справі №380/7550/22, від 13.02.2024 у справі № 340/3868/23, від 18.02.2025 у справі №320/10110/24, від 24.02.2025 у справі № 380/20376/23, від 13.05.2025 у справі №320/43928/24.
З урахуванням означеного, суд відхиляє доводи позивача про те, що про наявність підстав для представництва в суді інтересів держави прокуратурі стало відомо лише 02.10.2024 (після отримання листа Держгеонадр від 19.08.2024 №5220/03/-4/2-24).
Окрім того, матеріали справи містять лист Харківської обласної прокуратури від 25.05.2021 №15/3-181вих до Державної служби геології та надр України, в якому зазначено, що опрацюванням даних, розміщених на офіційному сайті ДНВП «Геоінформ України» встановлено, що Державною службою геології та надр України 14.10.2011 надано ТОВ «Компанія «Технокомсервіс» (код 33225738) спеціальний дозвіл на користування надрами №5394 з метою видобування вуглеводнів (промислова розробка) на Октябрській площі на території Зачепилівського та Красноградського районів Харківської області, строком на 20 років. Також, у листі зазначено, що право користування ТОВ «Компанія «Технокомсервіс» надрами (вуглеводнів) Октябрського газоконденсатного родовища, на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 14.10.201 1 № 5394 підлягає припиненню.
Листом від 08.06.2021 №9243/01/02-21 Державною службою геології та надр України за результатом звернення Харківської обласної прокуратури, повідомлено про відсутність правових підстав для зупинення дії та анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5393 від 14.10.2011, наданого ТОВ «Компанія «Технокомсервіс».
Також 07.08.2023 Красноградська окружна прокуратура Харківської обласної прокуратури звернулась до Державної служби геології та надр України з листом № 59-3656 вих-23, в якому зазначає, що прокуратурою встановлено, що Державною службою геології та надр України 14.10.2011 надано ТОВ «Компанія «Технокомсервіс» (код ЄДРПОУ 33225738) спеціальний дозвіл на користування надрами №5394 з метою видобування вуглеводнів (промислова розробка) на Октябрській площі на території Зачепилівського та Красноградського районів Харківської області та з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави, просили надати певну інформацію відносно ТОВ «Компанія «Технокомсервіс».
Листом від 31.08.2023 року №5071/03-4/2-23, Державною службою геології та надр України повідомлено про надання електронних документів відносно ТОВ «Компанія «Технокомсервіс».
Отже, володіючи інформацією з середини 2021 року щодо отримання ТОВ «Компанія «Технокомсервіс» спеціального дозволу на користування надрами від 14.10.2011 №5394 без проведення аукціону, позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до державних органів, зокрема Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин, у тому числі щодо оскаржуваного дозволу, а також звернутися до суду з адміністративним позовом у строк визначений приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.12.2024 у справі № 320/5641/24, від 20.12.2024 у справі №320/39441/23.
Водночас до суду, позивач звернувся засобами поштового зв'язку лише 04.12.2024.
Таким чином, суд вважає, що вказані позивачем обставини, якими він обґрунтовує поважність пропущення строків звернення до суду, не можуть бути поважними причинами для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки вказане матиме наслідок необґрунтованого втручання суду у принцип правової визначеності та порушення права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об'єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду позивачем не наведено.
Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22, суд зазначає, що у даній постанові Верховний Суд виклав правовий висновок, згідно з яким у випадку звернення прокурора з позовом в інтересах держави положення частини другої статті 122 КАС України (для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення відповідних підстав) слід застосовувати з урахуванням вимог частини третьої та четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", які серед іншого, вимагають від прокурора перед зверненням до суду з позовом в інтересах держави довести, що відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, а також попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень; крім того лише у такій ситуації прокурор отримує право запитувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Отже, наведені висновки стосувалися правовідносин, в яких прокурор здійснює представництво інтересів держави у порядку визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі наявності державного органу, який не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних законних інтересів держави, що вимагає від прокурора попереднього звернення до такого органу.
З огляду на таке, до спірних правовідносин не є застосовними правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.07.2023 у справі №380/15396/22.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду, а зазначені ним обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Згідно вимог ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч. 14-15 ст. 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
У порядку усунення вказаного недоліку позовної заяви позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з наданням відповідних підтверджуючих доказів.
Керуючись ст.ст. 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву заступника керівника Харківської обласної прокуратури до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технокомсервіс» про визнання протиправними дій, рішення, визнання протиправним та скасування спеціального дозволу - залишити без руху.
Надати позивачу 5 - денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення йому копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Діска А.Б.