ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про забезпечення позову
"11" серпня 2025 р. Справа № 300/4248/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шумей М.В. розглянувши у письмовому провадженні клопотання про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
У провадженні судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап'юка С.В. на розгляді перебуває справа №300/4248/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії.
08.08.2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, які внесенні до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також шляхом заборони посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 , іншим органам військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації та Національної поліції України, які мають доступ до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, використовувати дані про порушення ОСОБА_1 , правил військового обліку, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з метою затримання та доставки ОСОБА_1 до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до розпорядження №96 від 08.08.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл справи №300/4248/25 у зв'язку із перебуванням судді Остап'юка у відпустці.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про забезпечення позову передано судді Шумею М.В.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши подані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, зазначає наступне.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Водночас, оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.
Відтак, розгляд поданої заяви про забезпечення позову проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Частина 1 статті 150 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Так, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття захоів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.
Стаття 151 КАС України визначає види забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 року, №19336/04 Справа/West Alliance Limited проти України вказав на те, що межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).
Окрім цього, в рішенні від 18.02.2010, № 54131/08 Справа Байсаков та інші проти України Європейський суд зазначив, " ... що процедура такого судового контролю становить, у принципі, ефективний засіб юридичного захисту у значенні статті 13 Конвенції стосовно скарг, пов'язаних з рішеннями про вислання та екстрадицію, але за умови існування можливості ефективної перевірки судами законності - з матеріально-правового та процесуального погляду - дискреційних дій органу виконавчої влади і можливості скасування ними такого рішення в разі необхідності (див. ухвалу у справі "Сливенко проти Латвії" [ВП], N 48321/99, п. 99, ЄСПЛ 2002-II).
Таким чином, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.
Відтак, суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, використання засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади.
Заявник, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову просить суд зупинити дію відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, які внесенні до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 , іншим органам військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації та Національної поліції України, які мають доступ до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, використовувати дані про порушення ОСОБА_1 , правил військового обліку, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з метою затримання та доставки ОСОБА_1 до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Так, статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює види забезпечення позову, передбачено такий вид забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти певні дії.
Необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову, заявник мотивує протиправністю дій, які полягають у внесенні до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем.
У випадку визнання протиправності вищезазначених дій відповідача, наявність відмітки про порушення правил військового обліку у військово-обліковому документі Позивача може призвести до того, що уповноважені особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, поліції чи прикордонної служби при перевірці військово-облікового документа позивача можуть запропонувати йому прослідувати до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення даних, та, в разі відмови позивача, можуть провести адміністративне затримання та доставлення його до такого центру.
Окрім цього, позивачу у відповідності до норм Порядку може бути оформлено та вручено повістку, що, як наслідок, може слугувати підставою для його мобілізації.
Вищезазначені наслідки можуть значно ускладнити виконання рішення суду.
Отже, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена пунктом 1 частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо зупинення дії відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, які внесені до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно ч.1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Проаналізувавши вимогу позивача щодо зупинення дії відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, які внесені до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, суд приходить до висновку, що дана вимога не відповідає жодному з визначених видів забезпечення позову.
При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При обранні способу забезпечення позову суд враховує вимоги ч.2 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками
При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При обранні способу забезпечення позову суд враховує вимоги ч.2 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, зокрема в частині заборони вчинення дій, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення.
Враховуючи наведене, керуючись 150, 151, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,
Заяву представника позивача про забезпечення позову - задовольнити частково.
Заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 , іншим органам військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації та Національної поліції України, які мають доступ до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, використовувати дані про порушення ОСОБА_1 , правил військового обліку, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з метою затримання та доставки ОСОБА_1 до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Шумей М.В.