08 серпня 2025 року Справа № 280/4635/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (вул. Зелена 34, смт. Кам'яне, Запорізький район, Запорізька область, 70050, код ЄДРПОУ 14319099)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
04.06.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (надалі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)», щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року до 08.07.2022 року, з урахуванням фактично сплачених сум;
зобов'язати державну установу «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям підчас дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року до 08.07.2022 року, з урахуванням фактично сплачених сум.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у період з 26.12.2019 по 16.08.2023 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. 29.04.2024 позивач, зробив запит та, отримавши довідку з ДУ «Вільнянська установа виконання покарань №11», встановив, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу у повному обсязі додаткову винагороду, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168). Позивач вважає, що проведення відповідачем виплати додаткової винагороди, пропорційно за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому місячному періоді проходження служби не узгоджується з приписами Постанови №168 (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), та положеннями Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 (далі - Порядок № 925/5). Просить позов задовольнити.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що в листі Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38144/16.3.2/32-22 зазначено, що розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу). На думку відповідача, проходження військової служби, служби в Державній кримінально-виконавчій службі України слід розглядати як упорядкування комплексу правових умов і взаємовідносин в частині реалізації прав та обов'язків, які виникають з моменту призначення на посаду та закінчується з моменту припинення служби, а порядок несення служби визначає суспільні відносини, які виникають під час безпосереднього виконання службових обов'язків (несення чергування, гарнізонної та вартової служби тощо) у процесі проходження служби, в тому числі у межах правового режиму або визначеного періоду часу. Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38144/16.3.2/32-22 виплата винагород здійснюється органом, установою за місцем постійного проходження служби особи рядового чи начальницького складу, де він призначений на штатну посаду, на підставі наказів такого органу, установи, в межах асигнувань, передбачених у кошторисі органу, установи. Зазначає, що позивачеві фінансовим відділом державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)» нараховано та проведено виплату додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 25.04.2022 року відповідно до наказу від 25.05.2022 №68 о/с: Лютий 2022року (починаючи з 05 год 30 хв 24.02.24р.) відпрацьовано 34 години - 1518,10 грн. (Вартість однієї години 44,65 грн.); Березень 2022 року відпрацьовано 206 годин - 8307,98 грн (Вартість однієї години 40,33 грн.); Квітень 2022року (по 25.04.2022р. включно) відпрацьовано 140 год - 5833,80грн. (Вартість однієї години 41,67грн.). Разом з компенсацією ПДФО сума склала 18478,66 грн. Керуючись нормами Податкового кодексу України, з нарахованої додаткової винагороди проведено утримання військового збору та податку з доходів фізичних осіб. На картковий рахунок зарахування додаткової винагороди проведено 26.05.2022 року в сумі 15424,98 грн. У серпні 2022 року проведено виплату додаткової винагороди за період з 26.04.2022 року по 31.05.2022 року відповідно до наказу від 15.08.2022 №112о/с та за період з 01.06.2022 року по 06.06.2022 року відповідно до наказу від 15.08.2022 № 11 Зо/с - фактична кількість годин несення служби склала 220 годин, як наслідок сума винагороди дорівнює 9579,24 (з урахуванням компенсації ПДФО). Керуючись нормами Податкового кодексу України, з нарахованої додаткової винагороди проведено утримання військового збору та податку з доходів фізичних осіб. На картковий рахунок зарахування додаткової винагороди проведено 30.08.2022 року в сумі 7996,23 грн. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 09.06.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач у період часу з 26.12.2019 року по 16.08.2023 року проходив службу в органах Державної кримінально - виконавчої служби України, у державній установі «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» на посаді молодшого інспектора 2 - ої категорії відділу режиму і охорони у званні старший сержант внутрішньої служби.
На відповідне звернення позивача щодо надання довідки про нараховані та виплачені суми та складові грошового забезпечення, відповідач листом надав позивачу довідку про грошове забезпечення відповідно до якої за лютий 2022 року позивачу було нараховано 1518,10 грн, за березень 2022 року - 8307,98 грн, квітень 2022 року - 5833,80 грн, також у серпні була додаткова винагорода за квітень 2022 року доплатили 833,40 грн, травень 2022 року - 6451,20 грн, червень 2022 року - 833,40 грн.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно нараховував та виплачував йому додаткову винагороду за період з 24.02.2022 до 08.07.2022, виходячи з фактичної кількості годин несення служби, оскільки на думку позивача відповідно пункту 1 Постанови №168 така додаткова винагорода має розраховуватись пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяці, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 (Порядок № 925/5).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 925/5 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом першим пункту 4 розділу І Порядку № 925/5 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров'я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 925/5, при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця.
Таким чином, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме щомісячні його види, виплачуються пропорційно фактично відпрацьованому часу за кожен календарний день, виходячи з їх кількості на місяць.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію» прийнято Постанову №168, пунктом 1 якої (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин станом на 07 березень.2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Надалі до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком. До такого переліку включено Запорізьку область.
Отже, з 24.02.2022 на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах Запорізької області, повинна була виплачуватись додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн. щомісячно.
Водночас постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці першому пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022, установлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.
Водночас статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 вказав, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
У рішенні від 05.04.2001 № 3-рп/2001 Конституційний Суд України також зазначив, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, частина перша статті 52 Закону України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Згідно з карткою документа, розміщеною на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, постанова КМУ № 754 від 01.07.2022 набрала чинності 08.07.2022 - з дня її опублікування в офіційному виданні «Урядовий кур'єр».
Суд враховує, що на час розгляду цієї справи Верховний Суд у постанові від 02.11.2023 у справі № 160/11851/22 сформував висновок щодо застосування пункту 1 Постанови № 168 у подібних правовідносинах, який у подальшому було підтримано Верховним Судом у постанові від 18.01.2024 у справі № 200/297/23.
У вказаних постановах Суд дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин змін, внесених до Постанови № 168 постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 з 01.06.2022, оскільки до 08.07.2022 відповідні зміни не були чинними. В іншому випадку, ретроактивне застосування внесених Кабінетом Міністрів України змін до Постанови № 168 призведе до звуження прав позивача.
Таким чином, право на отримання щомісячної винагороди, у розмірі 30 000,00 грн, передбаченої Постановою № 168, у період з 24.02.2022 по 08.07.2022, окрім інших, мали особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несли службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надавалася допомога в рамках Програми єПідтримка.
Наведене вище узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 28.03.2024 у справі №480/1364/23.
Суд звертає увагу, що у випадку відпрацювання позивачем неповного місяця, розрахунок відповідної додаткової винагороди здійснюється в порядку, визначеному пунктом 8 Порядку № 925/5, тобто пропорційно до кількості відпрацьованих позивачем календарних днів у місяці.
За обставинами справи відповідач нараховував і виплачував позивачу додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168, виходячи з фактичної кількості годин несення служби, що суперечить Постанові №168 та Постанові № 168 у редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
При цьому суд підкреслює, що лист Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38144/16.3.2/32-22 не є нормативно-правовим актом, не встановлює та не припиняє прав, набутих на підставі чинного законодавства, та не може бути покладений в основу вирішення правовідносин між позивачем та відповідачем. Роз'яснення, надані у зазначеному листі, мають виключно рекомендаційний характер.
Водночас, суд зауважує, що зміст внесених змін до постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць, передбаченому Постановою № 168 у первинній редакції.
Таке тлумачення змісту Постанови №168 та змін, внесених до неї Постановою №793, наведене, зокрема, у рішенні Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22.
У постанові від 02.11.2023 в адміністративній справі №160/11851/22 Верховний Суд надаючи оцінку поняттям «несення служби» та «проходження служби» зазначив наступне: на переконання Верховного Суду, у цьому випадку поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови № 168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. Положення пункту 1 Постанови № 168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо.
Враховуючи те, що позивач у спірний період з 24.02.2022 по 08.07.2022 проходив службу в ДУ «Вільнянська установа виконання покарань №11», що належить до сфери управління Державної кримінально-виконавчої служби України, та розташована на території Запорізької області, яка була включена до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі позивачу додаткової винагороди, оскільки у вказаний період Постанова № 168 передбачала виплату щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн, яка у даному випадку повинна була виплачуватись пропорційно до кількості відпрацьованих позивачем календарних днів у місяці, а не годин, як було нараховано та виплачено відповідачем за обставинами цієї справи.
Отже, суд вважає, що відповідачем застосовано неправильний метод обчислення належної до виплати позивачу додаткової винагороди.
З метою відновлення порушеного права позивача наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 до 08.07.2022, в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір», відповідних витрат не поніс.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (вул. Зелена 34, смт. Кам'яне, Запорізький район, Запорізька область, 70050, код ЄДРПОУ 14319099)-задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань №11» щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року до 08 липня 2022 року.
Зобов'язати Державну установу «Вільнянська установа виконання покарань №11» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24 лютого 2022 року до 08 липня 2022 року в розмірі 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 08.08.2025.
Суддя О.В. Конишева