11 серпня 2025 року Справа № 280/4328/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Кузьменко Євгенії Вікторівни (вул. Яценка, буд. 8, м. Запоріжжя, 69020), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
27.05.2025 засобами системи “Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка), в особі представника - адвоката Кузьменко Євгенії Вікторівни, до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивачка просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 04.03.2025 р. № 0270283-2411-0829-UA23060070000082704 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік в розмірі 19 123,85 гривень.
Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є фізичною особою-підприємцем та їй праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна площею 1077,4 кв. м. «будівля ринку літ А» за адресою: АДРЕСА_2 , та зареєстровано в установленому порядку як ринок. Зазначає, що цей об'єкт використовується у власній господарській діяльності та відповідно пп. «е» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування. Проте, відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням визначено суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік в розмірі 19 123,85 грн. Податок був нарахований на вищезазначений об'єкт нерухомості. З огляду на викладене, позивачка вважає оскаржене податкове-повідомлення рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом.
Ухвалою від 29.05.2025 відкрите спрощене позовне провадження у справі №280/4328/25.
12.06.2025 засобами системи “Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позов. У відзиві податковий орган зазначив, що застосування підпункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів нерухомості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для реалізації готової продукції у малих архітектурних формах та на ринках. Посилається на те, що позивачкою не доведено розташування на території ринку об'єкту нерухомого майна площею 1077,4 кв. м. «будівля ринку літ А» за адресою: АДРЕСА_2 , що належить їй на праві приватної власності.
16.06.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивачки до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вона посилається на те, що судовими рішеннями у справах №280/4738/18, №280/3654/19, №280/8855/24, що набрали законної сили, встановлено, що об'єкт нежитлової нерухомості, який знаходиться в АДРЕСА_2 , а саме будівля ринку загальною площею 1077,4 кв.м., використовується на території ринку та з метою його діяльності суб'єктом малого підприємництва, тому не є об'єктом оподаткування в силу положень пп. «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Зазначені обставини є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню в судовому порядку. Зазначає, що позивачкою виконано обов'язок, встановлений п. 8.1 розд. VIIІ Порядку №1588, та подала повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, а тому відповідач був обізнаний про використання об'єкту нерухомого майна «будівля ринку літ А» за адресою АДРЕСА_2 для здійснення господарської діяльності.
23.06.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшла заява про витребування доказів та виклик свідка.
07.07.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення та клопотання про долучення доказів (просить долучити до матеріалів справи в якості доказів лист Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 27.06.2025 №5005/01/01-07/7469.
08.07.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивачки до суду надійшли додаткові пояснення. Зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 , наданого відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, «будівля ринку літ. А» площею 1077,4 кв.м. (стор 6) та «приміщення торгівельно-сервісного центру літ. А (3) площею 116,0 кв. м. (стор. 8) за адресою АДРЕСА_2 є окремими об'єктами з окремим призначенням та окремими земельними ділянками.
10.07.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення представника позивачки. Вважає, що позивачкою не надається жодного доказу щодо функціонування ринку на земельній ділянці, на якій розташоване нерухоме майно, неможливо встановити, яка частина будівлі може відноситися по кваліфікації до ринку а яка до торгівельно-сервісного центру на підставі наданих позивачкою документів.
01.07.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивачки до суду надійшли додаткові пояснення на заперечення відповідача від 10.07.2025, в яких вона посилається на наявність всіх необхідних доказів щодо об'єктного складу, суб'єктного складу та місця проведення господарської діяльності на підтвердження застосування до об'єкту нерухомого майна «будівля ринку літ А» по вул. Щасливій 4а в м. Запоріжжі положень пп. «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Ухвалою від 17.07.2025 у задоволенні заяв представника відповідача про виклик свідка та про витребування доказів відмовлено.
07.08.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою від 08.08.2025 у задоволенні заяви представника відповідача про витребування доказів відмовлено.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області. Згідно реєстраційних даних основним видом діяльності є КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Інші види діяльності:
47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
69.10 - діяльність у сфері права;
81.29 - інші види діяльності із прибирання.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 04.03.2025 № 0270283-2411-0829-UA23060070000082704, яким позивачці визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості на суму 19123,85 грн, податковий період 2024 рік.
Спірне податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 15.05.2025 № 13872/6/99-00-06-01-02-06 в задоволенні скарги позивачки було відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ).
Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Відповідно до пункту 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлює, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпункт 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України зазначає об'єкти, які не є об'єктами оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зокрема в підпункті “е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України вказано, що не є об'єктом оподаткування: об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках.
Аналіз вказаної норми свідчить, що для застосування підпункту “е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України необхідно обов'язково дотриматися усіх наступних умов:
- об'єкт повинен відноситися до нежитлової нерухомості;
- об'єкт повинен використовуватися суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу;
- суб'єкт господарювання повинен провадити свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.08.2024 у справі № 160/7228/24.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію №573873 від 14.04.1998 позивачка зареєстрована, як фізична особа-підприємець, згідно ч. 3 ст. 55 Господарського Кодексу України є суб'єктом малого підприємництва, з видами господарської діяльності серед іншого 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 47.11 - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (крім тютюнових виробів).
Відповідно до Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджених Державним комітетом статистики України від 23.12.2011 №396, клас економічної діяльності 68.20 “надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» серед іншого включає “діяльність ринків».
Відповідно до п. 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105, ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
За вказаного правового регулювання, умова податкової пільги “на ринках» може поширюватися на об'єкти нерухомості, які є об'єктом права власності суб'єктів господарювання малого та середнього бізнесу, що утворені на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці та зареєстровані в установленому порядку.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: договору дарування від 01.12.1997, свідоцтва №1720 про право власності на 1/2 частину будівлі ринку від 17.11.1997, витягу з реєстру прав на нерухоме майно та державного Акту на право постійного користування землею для функціонування продовольчого ринку по вул. Щаслива, 4а в м. Запоріжжі, що об'єктом нежитлової нерухомості, на який нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік є саме будівля ринку загальною площею 1077,4 кв.м.
Вищезазначені фактичні обставини були предметом розгляду у справах №280/4738/18, №280/3654/19, №280/8855/24, в яких брали участь позивачка та відповідач, а тому є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц.
Таким чином, об'єкт нежитлової нерухомості, який знаходиться в АДРЕСА_2 , а саме будівля ринку загальною площею 1077,4 кв.м., використовується на території ринку та з метою його діяльності суб'єктом малого підприємництва, тому не є об'єктом оподаткування.
Протилежних доказів відповідачем в ході розгляду справи надано не було.
Із урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно нарахував позиваці суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
В зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.03.2025 № 0270283-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 19123,85 грн не може вважатись законним та обґрунтованим.
Інші доводи та аргументи відповідача не є визначальними для вирішення даної справи.
При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), “Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy» №33202/96, “Oneryildiz v. Turkey» №48939/99, “Moskal v. Poland» №10373/05).
Наведене у сукупності дозволяє дійти висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та є протиправним.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
При зверненні до суду позивачкою сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн, який слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Інші судові витрати позивачкою до стягнення не заявлялись.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Кузьменко Євгенії Вікторівни (вул. Яценка, буд. 8, м. Запоріжжя, 69020), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області 04.03.2025 № 0270283-2411-0829-UA23060070000082704, яким ОСОБА_3 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості на суму 19123,85 грн, за податковий період 2024 рік.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано “11» серпня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль