11 серпня 2025 року Справа № 280/3197/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ (за місцем дислокації військової частини) РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
24 квітня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 у виданні за період з 01 жовтня 2024 року по теперішній час бойових розпоряджень та поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини першого ешелону оборони з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 01 жовтня 2024 року по теперішній час з розрахунку 30 000 (тридцять тисяч) грн.;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди за період з 01 жовтня 2024 по теперішній час розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах на час перебування в посаді, що входить до штабу військової частини НОМЕР_2 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 29.04.2022 і по теперішній час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 (з 25.12.2023 на посаді начальника групи по роботі з учасниками бойових дій штабу). За період з 01.10.2024 нарахування та виплата позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, здійснювалось у розмірі 30 000,00 грн. пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, замість 50 000,00 грн., що суперечить Постанові КМ України № 168. На думку позивача, не здійснивши відповідну виплату, відповідач, допустив протиправну бездіяльність в частині нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі, що зумовило необхідність звернення до суду із вказаним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду витребувано у відповідача докази по справі.
Ухвалою суду від 23.06.2025 повторно витребувано у відповідача докази по справі.
01 липня 2025 року військовою частиною НОМЕР_2 надано до суду відзив на позовну заяву. Так, у відзиві представник відповідача вказує на те, що крім визначених Постановою Кабінету Міністрів України №168 та Наказом МОУ №260 умов порядку виплати додаткової винагороди, за підписом директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Тетяни ТОКАРЧУК існує лист-роз'яснення від №290/13/2643 від 14.11.2023. Відповідно до пункту 2 зазначеного листа, додаткова винагорода в розмірі 50 000 грн виплачується військовослужбовцям при одночасному дотриманні наступних умов: А) залучення військовослужбовців до складу ОВУ, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу) до оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини; Б) здійснення ОВУ (командним пунктом військової частини) оперативного (бойового) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; В) виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань у складі ОВУ (на командному пункті військової частини). юридична ситуація позивача вирішується в залежності від того чи виконувані ним бойові (спеціальні) завдання стосувалися управління підрозділами, що ведуть бойові дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових завдань першого ешелону оборони або наступу. Проте, сама назва посади «начальника групи по роботі з учасниками бойових дій штабу» виключає собою здійснення бойового управління підрозділами. Відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
14 липня 2025 року відповідачем надано до суду витребувані докази у справі та повідомлено, що посада начальника групи по роботі з учасниками бойових дій не відноситься до командування військової частини.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із перебуванням судді Артоуз О.О. з 30 червня по 10 серпня 2025 року у щорічній відпустці розгляд справи здійснюється у перший робочий день після виходу судді із відпустки.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , призваний по мобілізації до Збройних Сил України, з 29.04.2022 по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.12.2023 № 361 старшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено на посаду на посаду начальника групи по роботі з учасниками бойових дій штабу з 25.12.2023.
Факт та тривалість участі позивача у спірний період у бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань підтверджується витягами з бойових розпоряджень (№ 11614дск від 30.09.2024 (на період з 01-31.10.2024), № 13034дск від 31.10.2024 (на період 01-30.11.2024), № 14294дск від 30.11.2024 (на період 01-31.12.2024), № 15693дск від 31.12.2024 (на період 01 - 31.01.2025), № 1593дск від 31.01.2025 (на період 01 - 28.02.2025), № 3315дск від 28.02.2025 (на період 01 - 31.03.2025), № 5330дск від 31.03.2025 (на період 01 - 30.04.2025)) та рапортами про участь військовослужбовців управління та штабу у бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань та виплату додаткової винагороди за відповідний місяць начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_2 (№21747 від 05.11.2024, № 24107 від 05.12.2024, № 238 від 05.01.2025, № 1787 від 06.02.2025, № 3342 від 05.03.2025, № 5163 від 05.04.2025, № 7281 від 08.05.2025), копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) «Про виплату додаткової винагороди» від 05.11.2024 №598 (за періоди 01-12.10.2024, 16 - 23.10.2024), від 05.12.2024 №6482 (за періоди 10 - 17.11.2024, 21.11.2024 - 30.11.2024), від 05.01.2025 № 35 (за періоди 01 - 07.12.2024, 11 - 31.12.2024), від 05.02.2025 № 323 (за період 01 - 12.01.2025), від 05.03.2025 № 598 (за період 22 - 28.02.2025), від 05.04.2025 № 1001 (за періоди 06 - 17.03.2025, 21 - 31.03.2025, від 05.05.2025 № 1314 (за періоди 01 - 05.04.2025, 11 - 12.04.2025, 16 - 30.04.2025) позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 30 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби.
Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) «Про виплату додаткової винагороди» від 05.04.2025 № 1001 (за період 01 - 05.03.2025), від 05.05.2025 № 1314 (за період 06 - 10.04.2025) позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 100 000 грн, у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях, заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення.
Вказані обставини не є спірними та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Вважаючи, що у період з жовтня 2024 по теперішній час позивачу мала нараховуватись та виплачуватись відповідачем додаткова винагорода у збільшеному розмірі, а саме до 50 000 грн. пропорційно дням виконання бойових (спеціальних завдань) замість 30 000,00 грн., позивач звернувся до суду із даним позовом.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу вимог статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» (затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до частини 1 ст. 1 Закону України"Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII) (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно частини 1 стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова КМ України № 168).
Позивач у позові посилається на, те що відповідно до штату №58/066 (має гриф секретності «таємно») військової частини НОМЕР_2 посада начальника групи по роботі з учасниками бойових дій штабу відноситься до складу штабу військової частини, який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Абзац третій пункту 1-1 постанови КМ України № 168 передбачає, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України.
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44, який застосовується з 01.02.2023, доповнено Порядок № 260 розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку №260 управління (штаб) угруповання військ (сил) - тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління, призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.
За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку № 260).
Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункт 5 розділу XXXIV Порядку №260).
Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України (абзац перший пункту 6 розділу XXXIV Порядку №260).
Керівниками пунктів управління, управлінь (штабів) угруповань військ (сил), командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил) (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць (абзац перший пункту 7 розділу XXXIV Порядку №260).
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункту 8 розділу XXXIV Порядку №260).
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою №168 у розмірі до 50 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Проте, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів повинна бути підтверджена, зокрема, такими документами: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій; рапортом командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Так, згідно матеріалів справи, судом встановлено, що військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_2 , зокрема позивачем, у період з жовтня 2024 року виконувались бойові (спеціальні) завдання на території Оріхівської міської територіальної громади, Преображенської сільської територіальної громади, Малотокмачанської сільської територіальної громади, Таврійської територіальної сільської громади, що підтверджується відповідними рапортами та витягами з бойових розпоряджень, копії яких містяться в матеріалах справи.
Додатком 1 до вищезазначених наказів, бойовими розпорядженнями та рапортами підтверджено факт виконання позивачем бойових (спеціальних завдань) у складі органу управління військової частини, що веде воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) у період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року (включно).
Так, з огляду на досліджені, в ході судового розгляду матеріали справи, судом встановлено факт виконання позивачем у період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року (включно) бойових (спеціальних) завдань, за які останньому виплачено додаткову винагороду в розмірі до 30000,00 грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, що підтверджується матеріалам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) «Про виплату додаткової винагороди» від 05.11.2024 №598 (за періоди 01-12.10.2024, 16 - 23.10.2024), від 05.12.2024 №6482 (за періоди 10 - 17.11.2024, 21.11.2024 - 30.11.2024), від 05.01.2025 № 35 (за періоди 01 - 07.12.2024, 11 - 31.12.2024), від 05.02.2025 № 323 (за період 01 - 12.01.2025), від 05.03.2025 № 598 (за період 22 - 28.02.2025), від 05.04.2025 № 1001 (за періоди 06 - 17.03.2025, 21 - 31.03.2025, від 05.05.2025 № 1314 (за періоди 01 - 05.04.2025, 11 - 12.04.2025, 16 - 30.04.2025) позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 30 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби.
З приводу доводів відповідача про те, що сама назва посади «начальника групи по роботі з учасниками бойових дій штабу» виключає собою здійснення бойового управління підрозділами суд зазначає, що відповідачем не доведено належними та допустими доказами факт того, що посада позивача (начальника групи по роботі з учасниками бойових дій штабу) відповідно до штату №04/333 військової частини НОМЕР_2 , не відноситься до командування військової частини НОМЕР_2 .
Вищезазначене, у сукупності свідчить про виконання позивачем у спірний період, як особою яка відноситься до командування військової частини НОМЕР_2 , бойових (спеціальних) завдань у складі командування військової частини.
Відтак, узагальнюючи встановлені обставини та надану їм оцінку, суд приходить до висновку про наявність підстав для виплати позивачу збільшеної до 50 000,00 грн. додаткової винагороди у спірний період.
При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на лист-роз'яснення Директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від №290/13/2643 від 14.11.2023, як на підставу для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у зменшеному розмірі, оскільки листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати нові правові норми, а мають лише інформаційний, рекомендаційний, роз'яснювальний характер та за своєю суттю є службовою кореспонденцією.
Також, суд звертає увагу відповідача на те, що підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової винагороди визначені Постановою № 168 та Порядком № 260, які є обов'язковими для виконання, в тому числі для відповідача.
Водночас оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту його прав, суд зазначає, що протиправною бездіяльністю є зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду висловила та послідовно застосовує правову позицію, за змістом якої повноваження органів влади, є законодавчо визначеними, а суд діє згідно з презумпцією «Jura novit curia» («Суд знає закони»). Велика Палата Верховного Суду, зокрема зазначила, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункти 84, 86 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17), а також, що неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).
Вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорюване таке право відповідачем (відповідачами), а також з'ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з'ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відтак, оскільки відповідач нараховував позивачу у спірний період протиправно додаткову винагороду з розрахунку 30 000 (тридцять тисяч) грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, в той час, як мав нараховувати її з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 01 жовтня 2024 року по 24 квітня 2025 року включно з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
З приводу позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 у виданні бойових розпоряджень та поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_4 ешелону оборони з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн суд зазначає таке.
По перше, матеріали справи містять витяги з бойових розпоряджень (№ 11614дск від 30.09.2024 (на період з 01-31.10.2024), № 13034дск від 31.10.2024 (на період 01-30.11.2024), № 14294дск від 30.11.2024 (на період 01-31.12.2024), № 15693дск від 31.12.2024 (на період 01 - 31.01.2025), № 1593дск від 31.01.2025 (на період 01 - 28.02.2025), № 3315дск від 28.02.2025 (на період 01 - 31.03.2025), № 5330дск від 31.03.2025 (на період 01 - 30.04.2025)) на виконання позивачем відповідних бойових завдань у спірний період.
По друге, відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40, бойове розпорядження розпорядчий документ, яким доводяться бойові завдання підпорядкованим військовим частинам (установам) і підрозділам; рапорт письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Отже, на час видання бойових розпоряджень обставини, вказані у них, за яких слід діяти тим чи іншим способом, ще не існували, тобто розпорядженнями передбачався порядок дій підрозділу на майбутнє. Разом з тим, у бойових розпорядженнях не зазначається конкретний розмір додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у збільшеному розмірі, що виплачується за виконання вказаних у розпорядженнях завдань, у зв'язку з чим судом не встановлено порушення прав позивача у цій частині, тому позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача у виданні бойових розпоряджень без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_2 ешелону оборони з розрахунку 50000 (п'ятдесят тисяч) грн задоволенню не підлягають.
В свою чергу, виплата додаткової винагороди пов'язується постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 з фактом виконання відповідних бойових (спеціальних) завдань, участю у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Підтвердженням фактичного виконання відповідних бойових (спеціальних) завдань, участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України є журнали бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнали ведення оперативної обстановки або бойові донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорти (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Виплата ж додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин прийнятих на підставі бойових наказів (розпоряджень); журналів бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналів ведення оперативної обстановки або бойових донесень або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Виконання позивачем у спірний період бойових розпоряджень підтверджується відповідними рапортами про участь військовослужбовців управління та штабу у бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань та виплату додаткової винагороди за відповідний місяць начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_2 (№21747 від 05.11.2024, № 24107 від 05.12.2024, № 238 від 05.01.2025, № 1787 від 06.02.2025, № 3342 від 05.03.2025, № 5163 від 05.04.2025, № 7281 від 08.05.2025).
На підставі вказаних рапортів відповідачем прийнято накази «Про виплату додаткової винагороди» від 05.11.2024 №598, від 05.12.2024 №6482, від 05.01.2025 № 35, від 05.02.2025 № 323, від 05.03.2025 № 598, від 05.04.2025 № 1001, від 05.05.2025 № 1314.
При цьому, суд зазначає, що жодним нормативним актом не передбачено зазначення у бойовому наказі (розпорядженні, завданні), журналах бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналах ведення оперативної обстановки або бойових донесеннях або постових відомостях (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапортах (донесеннях) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань розміру грошового забезпечення (в тому числі додаткової винагороди), яка має бути виплачена кожному військовослужбовцю за результатом виконання таких дій (участі у заходах).
Суд вважає за необхідне вчергове наголосити на тому, що виплата ж додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Таким чином, з огляду на викладене, оскільки матеріали справи містять як бойових розпоряджень так і результат їх виконання позивачем, на переконання суду, відсутні підстави вважати, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у виданні за період з жовтня 2024 року по теперішній час включно бойових розпоряджень та поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини першого ешелону оборони з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018.
Суд зазначає, що предмет спору у даній справі стосується саме виплати позивачу додаткової винагороди з урахування зайняття посади у складі командування та штабу військової частини першого ешелону оборони з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи, вищенаведених норм чинного законодавства України, беручи до уваги повноваження суду, визначені у статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 01 жовтня 2024 року по 24 квітня 2025 року включно з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах та зобов'язання військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди за період з 01 жовтня 2024 по 23.04.2025 розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах з урахуванням виплачених сум.
З приводу вимоги позову про зобов'язання військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах на час перебування в посаді, що входить до штабу військової частини НОМЕР_2 суд відмовляє у задоволенні у її задоволенні як передчасної.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Суд зазначає, що судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позовних вимог на майбутнє не допускається.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяви ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ (за місцем дислокації військової частини) РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 01 жовтня 2024 року по 24 квітня 2025 року включно з урахування посади у складі командування та штабу військової частини ешелону оборони з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах, в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 01 жовтня 2024 року по 24 квітня 2025 року включно з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводиться.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 11 серпня 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз