11 серпня 2025 року Справа № 280/4292/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
26 травня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області за формою «Ф від 12.02.2025 №0244019-2411-0829-UА23060070000082704, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2023 рік у розмірі 1 820,82 грн.;
визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області за формою «Ф від 12.02.2025 №0244023-2411-0829-UА23060070000082704, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2024 рік у розмірі 1 929,53 грн.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, Код ЄДРПОУ 44118663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати понесені при наданні правової (правничої) допомоги у розмірі 5 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що їй на праві власності належить квартира в АДРЕСА_3 , загальною площею 53,1 кв.м. та житлова квартира за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 69,8 кв.м. Позивачем 28.04.2024 отримано податкові повідомлення-рішення від 12.02.2025 №0244019-2411-0829-UA23060070000082704, яким визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2023 рік у сумі 1 820,82 грн та №0244023-2411-0829-UА23060070000082704, яким визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 1 929,53 грн. Позивач вважає зазначені податкові повідомлення - рішення необґрунтованими і таким, що винесено з порушенням норм законодавства, що є підставою для визнання їх неправомірними та скасування у повному обсязі у зв'язку із чим звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Представником відповідача через систему «Електронний суд» 06.06.2025 до суду надано відзив на позовну заяву. Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються за рішенням мiсцевої ради, залежно вiд місця розташування та типів таких об'єктів, а не вiд бази оподаткування (загальної площі) об'єкта/об'єктiв житлової нерухомості, в тому числі їx часток. Відповідно до бази даних ІКС «Податковий блок» за громадянкою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковуються об'єкти житлової нерухомості, розташовані за адресою: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 53,1 м.кв; на підставі договору купівлі продажу від 19.11.1999 (купівля 21/50 частки кв.); 16.06.2015 (купівля 29/50 частки кв.), квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , загальна площа 69,8 м.кв. З огляду на вищезазначене, ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано податкові повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік від 12.02.2025 №0244019-2411-0829-UА23060070000082704 на суму 1 820,82 грн; та за 2024 рік від 12.02.2025 №0244023-2411-0829-UА23060070000082704 на суму 1 929,53 грн., які разом з податковим розрахунком відправлені платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем податкової адреси. Враховуючи вище викладене, податкове повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік від 12.02.2025 №0244019- 2411-0829-UА23060070000082704 на суму 1 820,82 грн; та за 2024 рік від 12.02.2025 №0244023-2411-0829-UА23060070000082704 на суму 1 929,53 грн.. сформоване Головним управлінням ДПС у Запорізькій області гр. ОСОБА_1 винесене з дотриманням вимог статті 58 Податкового кодексу та не суперечать Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 № 658, є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства та підлягають сплаті в повному обсязі. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Також, 06.06.2025 відповідачем надано до суду заперечення щодо заяви про стягнення судових витрат. Відповідач зазначає свою незгоду щодо витрат на правничу допомогу представника позивача, звертає увагу суду, що дана категорія адміністративних справ є поширеною, незначної складності, а отже не потребує значних зусиль при здійсненні професійної правничої допомоги та часу затраченого на підготовку тексту позовної заяви тобто її складність є незначною, при цьому наявна судова практика зі спірних питань.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Запорізькій області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із перебуванням судді Артоуз О.О. з 30 червня по 10 серпня 2025 року у щорічній відпустці розгляд справи здійснюється у перший робочий день після виходу судді із відпустки.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області 12.04.1997.
Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договорів купівлі-продажу від 19.11.1999, від 16.06.2015, реєстраційного посвідчення серії НОМЕР_4 , свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.01.2020 ОСОБА_1 на праві власності належать:
квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 53,1 кв.м.;
квартира за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 69,8 кв.м.
Загальна площа належного позивачу нерухомого майна, окрім земельних ділянок, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно становить 122,90 кв.м.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведено розрахунок податку на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , за 2023 - 2024 роки та сформовано податкові повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік від 12.02.2025 №0244019-2411-0829-UА23060070000082704 на суму 1 820,82 грн та за 2024 рік від 12.02.2025 №0244023-2411-0829-UА23060070000082704 на суму 1 929,53 грн.
Вказані податкові повідомлення - рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки направлено на адресу позивача 22.04.2025 та отримано ним 28.04.2025.
Вказані обставини не є спірними та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пункт 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Приписами пункту 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
На період дії воєнного чи надзвичайного стану в Україні на територіях, де тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідні сільські, селищні, міські ради, рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів та/або надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів мають право приймати відповідні військові адміністрації та військово-цивільні адміністрації у порядку, передбаченому цим Кодексом для сільських, селищних, міських рад.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
За приписами підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.
У відповідності до пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів належать, крім іншого:
12.4.1.встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;
12.4.3.прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Пункт 12.5 статті 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Підстави, порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені статтею 266 ПК України.
Так, згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 та підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:
об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;
об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного податкового законодавства, можна дійти висновку, що повноваження щодо встановлення ставок місцевих податків, зокрема, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, а також пільг зі сплати наведеного податку, належать сільським, селищним, міським радам, військовим та військово-цивільним адміністраціям.
Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено "Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)" (далі - Положення тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
До вказаного Положення вносились зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 №5, від 26.02.2016 №30, від 25.08.2016 №50, від 21.12.2016 №49, від 26.04.2017 №51, від 27.05.2020 №49.
Пунктом 2.4. Положення врегульовані питання застосування пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до підпункту 2.4.1. пункту 2.4 Положення база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
За підпунктом 2.4.2 пункту 2.4 Положення міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя з об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Згідно з пунктом 1 рішення міської ради від 26.02.2016 № 30: абзац 1 підпункту 2.5.2 пункту 2.5 частини 2 Положення після слів за 1 кв. метр бази оподаткування доповнений словами за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів.
Отже, Положенням встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжі щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2023, 2024 роках, зокрема, для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 м.кв.
В даному випадку спір виник у зв'язку із врахуванням податковим органом під час визначення платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, майна позивача, що перебуває на території тимчасово окупованій Російською Федерацією.
Матеріалами справи встановлено, що позивач є власником об'єкта житлової нерухомості, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 69,8 кв.м.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022 доповнено пункт 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України підпунктом 69.22, відповідно до якого, тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей:
підставою для обчислення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що були пошкоджені або знищені, є відомості, визначені статтею 266 цього Кодексу, дані Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі - Реєстр майна), та дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується:
1) за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України:
за 2021 та 2022 роки - за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних осіб;
за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.
Починаючи з 1 січня 2023 року за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», 22.12.2022 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України був прийнятий наказом № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004.
Відповідно до наказів Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» територія с-ще Комиш-Зоря Комиш-Зорянської селищної територіальної громади з 03.03.2022, віднесена до переліку тимчасово окупованих території.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що відповідачем було протиправно нараховано податкові зобов'язання з урахуванням нерухомості позивача, яка знаходиться на тимчасово окупованій території.
З матеріалів справи судом встановлено, що загальна площа належних позивачу об'єктів оподаткування, які складаються з об'єктів житлової нерухомості не перевищує 120 м.кв у відповідних податкових періодах, а тому до таких об'єктів нерухомого майна застосовується нульова ставка податку у 2023, 2024 роках відповідно до Положення, у зв'язку з чим відповідач безпідставно визначив позивачу податкові зобов'язання з податку не нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023, 2024 роки за вказаними об'єктами нерухомості.
Судом не приймається посилання відповідача на те, що Державною регулятивною службою України було встановлено, що рішенню Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 притаманні ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства та суперечить принципам державної регуляторної політики, адже вказаний лист носить лише роз'яснювальний характер та інформує про необхідність внесення та розгляд сесії питання про скасування вищезазначеного рішення, а не скасовує його.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 12.02.2025 №0244019-2411-0829-UА23060070000082704 на суму 1 820,82 грн та за 2024 рік від 12.02.2025 №0244023-2411-0829-UА23060070000082704 на суму 1 929,53 грн, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним і підлягають скасуванню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат визначений ст. 139 КАС України.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Запорізькій області, яким прийнято протиправні рішення.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв'язку із розглядом даної адміністративної справи понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).
У матеріалах справи наявна копія договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025 № 19/25, додаткової угоди від 20.05.2025 № 1 до договору, акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025 № 19/25 в розрізі додаткової угоди від 20.05.2025 № 1 на суму 5 000 грн., рахунку-фактури від 21.05.2025 № СФ-101юр на суму 5 000,00 грн та квитанції від 21.05.2025 № 21/25 на суму 5 000,00 грн.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (постанова Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 922/1583/23).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (див. постанову Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 529/201/20).
В даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, обсяг наданих послуг та задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим підлягають зменшенню до 4 000,00 грн.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області за формою «Ф від 12.02.2025 №0244019-2411-0829-UА23060070000082704, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2023 рік у розмірі 1 820,82 грн.
Визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області за формою «Ф від 12.02.2025 №0244023-2411-0829-UА23060070000082704, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2024 рік у розмірі 1 929,53 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 211,20 грн. та наданні правової (правничої) допомоги у розмірі 4 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 11 серпня 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз