11 серпня 2025 року Справа № 280/4278/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
26 травня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0283081-2411-0829-UA23060070000082704 від 12.03.2025, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 2350 грн. 10 коп.;
стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 968 грн. 96 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому на праві власності належить квартира загальною площею 93,10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем 22.04.2024 отримано податкове повідомлення-рішення №0283081-2411-0829-UA23060070000082704 від 12.03.2025, яким визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 2350 грн. 10 коп. Позивач вважає зазначене податкове повідомлення - рішення необґрунтованими і таким, що винесено з порушенням норм законодавства, що є підставою для визнання його неправомірним та скасування у повному обсязі у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Представником відповідача через систему «Електронний суд» 04.06.2025 до суду надано відзив на позовну заяву. Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до бази даних ІКС «Податковий блок» за громадянкою за громадянкою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковуються об'єкти житлової нерухомості, розташовані за адресою: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 93,10 кв.м. З огляду на вищезазначене, ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано податкові повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік №0283081-2411-0829-UA23060070000082704 від 12.03.2025 на суму 2350 грн. 10 коп., які разом з податковим розрахунком відправлені платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем податкової адреси. Податковим кодексом не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної цим підпунктом. Враховуючи вище викладене, податкове повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік №0283081-2411-0829-UA23060070000082704 від 12.03.2025 на суму 2350 грн. 10 коп. сформоване Головним управлінням ДПС у Запорізькій області Леженко Г.О. винесене з дотриманням вимог статті 58 Податкового кодексу та не суперечать Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 № 658, є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства та підлягають сплаті в повному обсяз. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Запорізькій області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
В заперечення доводи відповідача представником позивача надано до суду 10.06.2025 додаткові пояснення у справі. Так, представник заперечує проти застосування в даному спорі рішення у справі № 280/9407/24 як такого, що постановлено за інших фактичних обставин справи та наполягає на задоволенні позову з підстав наведених у позовній заяві.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із перебуванням судді Артоуз О.О. з 30 червня по 10 серпня 2025 року у щорічній відпустці розгляд справи здійснюється у перший робочий день після виходу судді із відпустки.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області 22.01.2002.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності належать квартира загальною площею 93,10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Загальна площа належного позивачу нерухомого майна, окрім земельних ділянок, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно становить 93,10 кв.м.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведено розрахунок податку на об'єкт нерухомого майна за 2024 рік та сформовано податкові повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: №0283081-2411-0829-UA23060070000082704 від 12.03.2025 на суму 2350 грн. 10 коп. щодо об'єкту - квартира загальною площею 93,10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане податкове повідомлення - рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки направлено на адресу позивача 17.04.2025 та отримано ним 22.04.2025.
Вказані обставини не є спірними та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пункт 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Пунктом 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Статтею 265 ПК України передбачено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.
Згідно з підпунктом 266.1.1. п.266.1. цієї статті платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлюють, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп. 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
За пп.266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до пп. 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Абзацом сьомим пп. 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з пп. 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Водночас, підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
В свою чергу, рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 "Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)" було затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради № 5 (надалі - Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за № 5, від 26.02.2016 за № 30, від 25.08.2016 за № 50, від 21.12.2016 за № 49, від 26.04.2017 за № 51, від 27.05.2020 за № 49.
Відповідно до Положення про податок на майно, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв.м;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв.м)
Ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року), за 1 кв.м бази оподаткування.
Це рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.
В даному випадку спір виник у зв'язку із не застосуванням відповідачем рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015, яким затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), яке є чинним на час розгляду справи.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України Запорізькій міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об'єктів житлової нерухомості, зокрема, різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв.м), згідно з Положенням про податок на майно, затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5, оподатковуються за ставкою у розмірі 0 відсотків.
Проте, відповідач під час прийняття оскаржуваних рішень застосував пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування
Отже, органом місцевого самоврядування в межах наданих повноважень встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжі щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2024 році, зокрема, для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м.
При цьому, також встановлено пільгу зі сплати податку (неоподатковувану площу), на яку зменшується база оподаткування податком, яка, зокрема, для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості становить 60 кв. метрів.
Водночас, у випадку, якщо загальна площа об'єктів оподаткування перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, пільга з податку не надається.
З матеріалів справи судом встановлено, що загальна площа належних позивачу об'єктів оподаткування становить 93,10 кв.м.
В той же час, відповідачем при розрахунку податку податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік, застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування - 60 кв.м.
Проте, згідно Положення про податок на майно до позивача має бути застосована пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв.м.
Суд звертає увагу на те, що станом на сьогоднішній день рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 «Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та № 30 від 26.02.2016, якими встановлено нульову ставку податку для квартир площа яких не перевищує 120 кв. метрів, не скасоване, а відтак - є діючим нормативно-правовим актом України і повинне застосовуватись до правовідносин, які є предметом розгляду по даній справі.
Разом з тим, відповідач вважає, що вказане Положення не може бути застосовано у спірних відносинах як таке, що не відповідає положенням Податкового кодексу України, тому при прийнятті рішень з питань місцевих податків та зборів, у тому числі, податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки, органам місцевого самоврядування слід керуватися правилами, встановленими Податковим кодексом України.
Суд з цього приводу зазначає, що дійсно, виходячи з наведених вище норм права, делеговане міській раді право встановлювати ставки податку на майно повинно реалізовуватися відповідно до вимог Податкового кодексу України, яким визначено ставки податку, об'єкти оподаткування, база оподаткування.
Втім, в даному випадку зміст рішення Запорізької міської ради не дає підстав стверджувати, що зазначена в затвердженому цим рішенням Положенні база оподаткування є відмінною від тієї, що визначена Податковим кодексом України.
Вказаним Положенням №5 міською радою встановлено ставку податку відносно, зокрема, квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м, а саме: нульову ставку.
На думку суду, встановлення нульової ставки податку до таких об'єктів житлової нерухомості не суперечить положенням пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, яким визначено саме граничний (максимальний) розмір ставки податку (1,5% розміру мінімальної заробітної плати), а не її мінімальний розмір.
Згідно позиції Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №817/2019/17, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.
Крім того, суд також враховує висновок Верховного Суду викладений в постанові від 15.05.2019 у справі №825/1496/17, відповідно до якого, встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов'язковими.
Таким чином, суд не вбачає підстав стверджувати про те, що рішення міської ради суперечить положенням Податкового кодексу України, що, за позицією відповідача, свідчить про неможливість застосування рішення органу місцевого самоврядування у спірних відносинах.
Таким чином, оскільки загальна площа належного позивачу майна - квартир не перевищує 120 кв.м., то, відповідно, нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2024 рік на загальну суму 2350 грн. 10 коп. є протиправним.
Судом не приймається посилання відповідача і на те, що Державною регулятивною службою України було встановлено, що рішенню Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 притаманні ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства та суперечить принципам державної регуляторної політики, адже вказаний лист носить лише роз'яснювальний характер та інформує про необхідність внесення та розгляд сесії питання про скасування вищезазначеного рішення, а не скасовує його.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення №0283081-2411-0829-UA23060070000082704 від 12.03.2025, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 2350 грн. 10 коп., діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним і підлягають скасуванню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат визначений ст. 139 КАС України.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Запорізькій області, яким прийнято протиправні рішення.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0283081-2411-0829-UA23060070000082704 від 12.03.2025, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 2350 грн. 10 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 968 грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 11 серпня 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз