11 серпня 2025 р. м. Вінниця Справа № 120/8900/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 2), в якому просив:
- визнати протиправною відмову у формі рішення від 18.12.2024 р. щодо не зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 01.10.2000 р. по 20.03.2003 р.;
- зобов'язати зарахувати до стажу період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 01.10.2000 р. по 20.03.2003 р. та призначити пенсію за віком з дня виникнення права.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням v Пенсійного фонду України в Харківській області та рішенням відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Так, в рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 01.10.2000 р. по 20.03.2003 р., оскільки такий зараховується лише непрацюючій матері.
З цим рішенням позивач не погоджується , відтак, звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою від 30.06.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 КАС України.
08.07.2025 до суду надійшов відзив від відповідача 1, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовав тим, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний страховий стаж. У зв'язку з цим відповідач 1 вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
З аналогічних підстав просив відмовити у задоволенні позову і представник відповідача 2, що зазначив у своєму відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
13.12.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
За екстериторіальністю заяву передано до Головного управління ПФУ в Харківській області.
За наслідком розгляду поданої заяви Головним управлінням ПФУ в Харківській області прийнято рішення від 18.12.2024 р. №02550012406, яким відмовлено в призначенні пенсії. Зокрема вказано, що страховий стаж становить 23 роки 7 місяців 10 днів, при необхідних 25 роках.
До стажу не зараховано період догляду за дитиною, оскільки такий зараховується лише непрацюючій матері.
Відтак, за відсутності необхідного стажу відсутні підстави для призначення пенсії за віком.
Вважаючи наведене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У своєму рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон N 1058-IV)
Статтею 9 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника
Відповідно до ст. 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Отже право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці , які брали участь у бойових діях, які після досягнення 55 років та за наявності стажу 25 років.
Оцінюючи спірне рішення в частині не зарахування до стажу періоду догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 01.10.2000 р. по 20.03.2003 р., суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), страховий стаж після 01.01.2004 року обчислюється за даними персоніфікованого обліку, а за періоди до цієї дати - в порядку, визначеному раніше чинним законодавством.
Так, згідно наказу СФГ «Зірка» від 25.09.2000 р. ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною з 01.10.2000 р. до 20.03.2003 р., отже спірні правовідносини склались до набрання чинності Законом № 1058, а отже стаж слід обчислювати в порядку, визначеному раніше діючим законодавством, тобто до набрання чинності Законом № 1058, зокрема на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», який діяв у цей період.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується, зокрема, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною трирічного віку.
Таким чином, суд встановлює, що на момент перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною з 01.10.2000 р. до 20.03.2003 р., можливість зарахування цього періоду до трудового стажу залежала від статусу особи як непрацюючої матері.
Окремо суд зауважує й на те, що пунктом 3-1 Розділу XV Закону N 1058-IVдо страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як субєкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску); 2) проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно; 3) перебування у відпустці у звязку з вагітністю та пологами з 1 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно; 4) перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 1 січня 2004 року до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
При цьому, норма пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 регулює питання зарахування певних періодів до страхового стажу лише починаючи з 01.01.2004 року.
За таких обставин, беручи до уваги, що до 01.01.2004 р. період догляду за дітьми до трьох років зараховувався лише непрацюючій матері, а тому відсутні підстави для зарахування батькові до стажу період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 01.10.2000 р. по 20.03.2003 р.
Посилання позивача на статтю 40 Закону № 1058 є безпідставним ,адже дана норма регламентує порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, а не порядок обчислення стажу.
За таких обставин враховуючи вищепроцитоване суд доходить висновку, що спірне рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, відповідно, відсутні підстави для призначення пенсії.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними в цілому, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
в задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пр.Свободи, 5, м.Харків, Вінницька область).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця)
Повний тест рішення сформовано 11.08.25 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна