м. Вінниця
11 серпня 2025 р. Справа № 120/1527/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що 07.01.2025 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача здійснило Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Рішенням №023830031858 від 13.01.2025 позивачці відмовлено в призначенні пенсії з огляду на недосягнення необхідного пенсійного віку - 55 років.
Позивачка не погоджуючись із таким рішенням пенсійного органу та вказує на те, що до спірних правовідносин застосуванню підлягає стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в попередній редакції, а тому пенсійним органом безпідставно відмовлено в призначенні їй пенсії на пільгових умовах.
Ухвалою від 10.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
12.02.2025 представником Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подано до суду відзив на позовну заяву. У такому зокрема зазначено, що станом на момент звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивачка не досягла 55-річного віку, встановленого пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону № 1058, що й слугувало підставою для відмови в призначенні пенсії.
Відтак, на думку представника, Головним управлінням прийнято обґрунтоване рішення № 023830031858 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
26.02.2025 від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не є суб'єктом прийняття рішення, тому відсутні правові підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити певні дії, оскільки заява позивача про призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області не розглядалася та не вчинялося будь-яких дій або бездіяльності щодо позивача.
Крім того зазначила, що проживання позивача на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не може бути підставою для зобов'язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактор є визначення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду.
З'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
07.01.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та за результатами такого розгляду 13.01.2025 прийнято рішення № 023830031858, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю у заявниці встановленого статтею 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку, що становить 55 років.
Надаючи правову оцінку рішенню пенсійного органу, що оскаржується, суд зважає на таке.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Закон № 1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону, а з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
01 січня 2004 року набув чинності Закон № 1058-ІV.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VІІІ, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом ХІV-1, який містить пункт 8 частини другої статті 14 такого змісту: "На пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
За приписами статті 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, згідно з пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "з" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України, статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VІІІ.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення суду конституційної юрисдикції застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, у тому числі жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення такого рішення. При цьому рішенням передбачено, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ.
Відтак на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, з одного боку, та Законом № 1058-ІV, з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Тому, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").
Визначаючись з приводу того, нормами якого нормативного акту слід керуватися під час призначення пенсії позивачці, суд враховує правові висновки Верховного Суду, сформовані за результатами розгляду зразкової справи № 360/3611/20.
Так, розглядаючи вказану справу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тому застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Згідно з частиною 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам зразкової адміністративної справи № 360/3611/20.
Отже, враховуючи положення частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися правовими висновками, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 360/3611/20.
Таким чином, доводи пенсійного органу щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із недосягненням відповідного віку є необґрунтованими. Адже відповідно з розрахунками проведеними Головним управлінням Пенсійного фонду стосовно позивачки, страховий стаж останньої складає 30 років 3 місяці, пільговий стаж- 11 років.
Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 023830031858 від 13.01.2025, яким позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак, з метою повного відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" статті 13 Закону №1788-ХІІ з 14.10.2024.
При цьому, варто врахувати, що в позовній заяві позивач просить скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, натомість вимоги зобов'язального характеру скеровані до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Разом із тим, суд зазначає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є належним способом захисту як похідна вимога у випадку визнання протиправним та скасування рішення саме цього суб'єкта владних повноважень, а не будь-якого іншого.
Відповідно, за обставин цієї справи відсутні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчиняти певні дії. Окрім цього, цей суб'єкт владних повноважень не розглядав заяву позивача.
Як наслідок, зобов'язати призначити позивачу пенсію належить саме Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Оскільки позов містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 023830031858 від 13.01.2025, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 14.10.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 1211,20 (тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 20632802)
Суддя Мультян Марина Бондівна