м. Вінниця
11 серпня 2025 р. Справа № 120/13863/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з метою здійснення митного оформлення митному органу була подана митна декларація, в якій митна вартість придбаного товару (автомобіля) була визначена за основним методом - за ціною договору. При цьому на підтвердження заявленої вартості позивач надав низку необхідних та достатніх документів. За результатами розгляду поданої митної декларації відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 16.08.2024 № UA101020/2024/000102/2. Крім того, було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007327.
Позивач з вказаними рішеннями та діями відповідача не погоджується, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.
Ухвалою від 21.10.2024 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
29.10.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Зокрема зазначає, що митним органом на виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України подібних/схожих товарів. Було встановлено, що документи, подані для митного оформлення містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та ціни, що підлягає сплаті за товар.
Відповідач зазначає, що відповідно до п.2.6 Контракту від 10.07.2024 №10/07/2024 «оплата вважається виконаною під час надходження коштів на валютний рахунок Продавця. 100% - передоплата». В рахунку-фактурі від 31.07.2024 №7/ST/2024 зазначено, що оплата повинна бути здійснена протягом трьох днів, а саме до 03.08.2024 року. Декларантом в графі 44 МД №24UA101020029070U7 під кодом 3002 був зазначений документ №2 від 19.07.2024. Даний документ зазначено з позначкою «d», що означає, що цей документ до митного оформлення фізично чи в електронному вигляді не наданий та знаходиться у Декларанта. Митний орган, керуючись ч.3 ст.53 МК України, 16.08.2024 направив Декларанту електронний лист з вимогою додатково надати митному органу виписку з бухгалтерської документації щодо здійснення оплати вартості автомобіля. 16.08.2024 Декларантом були надані платіжна інструкція №2 від 19.07.2024 та ще одна фактура №7/ST/2024, але вже з іншою датою її складення - 10.07.2024, та новою умовою оплати - до 13.07.2024. Тобто, у митного органу опинилось дві фактури з однаковим номером, але з іншою датою та умовою оплати товару. Ймовірно, друга фактура (від 10.07.2024) була надана, оскільки в графі 70 «призначення платежу» платіжної інструкції №2 від 19.07.2024 міститься посилання саме на цей документ і жодного посилання на фактуру від 31.07.2024 немає.
Митний орган розцінив цю обставину як одну з розбіжностей, оскільки виникли деякі сумніви: у зв'язку з наявністю двох фактур, можливо є, але не були надані до митного оформлення доповнення до контракту, якими, можливо, передбачене збільшення ціни автомобіля (проформа від 10.07.2024-11259 євро + проформа від 31.07.2024-11259 євро), тоді митна вартість має бути вища; можливо позивачем імпортувалось два автомобілі однієї марки, а дана платіжна інструкція №2 від 19.07.2024 взагалі не стосується автомобіля, що підлягав митному оформленню згідно МД №24UA101020029070U7 від 14.08.2024.
Крім того, відповідач зауважує, що умова оплати автомобіля все одно була порушена що по першій, що по другій фактурі: якщо брати до уваги першу фактуру - №7/ST/2024 від 31.07.2024, то вбачається, що оплата відбулась значно раніше (19.07.2024), ніж сторони домовились про її умови - 31.07.2024; якщо звертати увагу на додатково надану фактуру - №7/ST/2024 від 10.07.2024, то умови оплати, що в ній зазначені (до 13.07.2024) все одно не були дотримані, оскільки оплата відбулась 19.07.2024.
Тобто, в будь-якому випадку є порушення та певні сумніви щодо умов оплати імпортуємого товару.
Щодо додатково наданого звіту експортного авто-транспортного дослідження з оцінки транспортного засобу №16/08/2024-15 від 16.08.2024, то відповідач зазначає, що такий митним органом не міг бути врахований при митному оформленні автомобіля, так як в таблиці 2 (арк.53 додатку до відзиву) щодо зовнішнього вигляду та додаткового обладнання, пунктом 3 «додаткове встановлене обладнання» зазначено, що воно відсутнє, натомість в графі 31 митної декларації Декларантом самостійно зазначено, що транспортний засіб додатково «обладнаний гідробортом та спальним місцем для водія над кабіною». Тому, митним органом даний факт було розцінено, як чергову розбіжність в документах (в даному випадку це відомості, зазначені в митній декларації та Звіті).
Відповідач вказує, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД №24UA205150011543U8 від 31.07.2024 (арк.70 додатку до Відзиву): «Вантажний фургон бортовий тентований з гідробортом, що був у використанні: - марка згідно з довідником - RENAULT; - модель згідно з довідником - MASTER; - номер кузова - НОМЕР_1 ; - загальна кількість місць, включаючи водія - 3, (кабіна водія додатково обладнана спальним місцем); - призначення для перевезення вантажів по дорогах загального користування; - тип палива - Дизель; - об'єм двигуна - 2299 см.куб; - потужність - 120 кВт; -такий, що був у користуванні; - колісна формула - 4х2;-рік виготовлення - 2020; - модельний рік виготовлення - 2020; - повна маса - 3500 кг; - власна маса - 2705 кг; - вантажопідйомність - 795 кг; - торговельна марка - RENAULT; - виробник - RENAULT; - країна виробник - EU; - 13700 Євро/шт; з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року».
Тобто, у даному випадку при проведенні митних формальностей за митною декларацією №24UA101020029070U7 у митного органу були обґрунтовані підстави вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Виходячи з вищенаведеного відповідач вважає, що дії посадових осіб митниці при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості відповідають приписам законодавства з питань митної справи, а тому підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товару відсутні.
З приводу стягнення суми судових витрат, в тому числі витрат на надання правової допомоги в розмірі 8000 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, то останній не погоджується з таким розміром.
Ухвалою суду від 01.08.2025 позовну заяву на підставі положень ч. 13 ст. 171 КАС України залишено без руху.
На виконання даних вимог суду, позивачем 05.08.2025 надано до суду докази сплати судового збору за цією позовною заявою. Крім того, представник позивача просить сформувати електронне подання до органу Казначейства України про повернення з державного бюджету зайво сплаченої суми судового збору у розмірі 1816,80 грн.
Ухвалою від 06.08.2025 розгляд справи продовжено.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив, що 10 липня 2024 року між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та фірмою ETMOS sp.z o.o. SK (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №10/07/2024 відповідно до якого Продавець зобов'язався продати позивачу автомобіль марки RENAULT MASTER 2020 року випуску, країна виробник - Франція, об'єм двигуна - 2999 см3, пробіг автомобіля - 409700 км, номер шасі (VІN) - VF6VG000862911748. Ціна автомобіля - 11259,00 євро, Умови постачання - FCA Янув - Любельський, Польща.
Відповідно до п. 2.6 Контракту оплата вважається виконаною під час надходження грошей на валютний рахунок Продавця, 100% - предоплата.
10 Липня 2024 року фірмою ETMOS sp.z o.o. SK в електронному вигляді надіслано електронну адресу позивача рахунок (Faktura) VAT 7/ST/2024 від 31.07.2024 року з пропозицією оплатити протягом 3 днів (не пізніше 03.08.2024 року) вартість автомобіля марки RENAULT MASTER 2020 року випуску в сумі 11 259,00 євро або 53 731,33 злотих.
19 Липня 2024 року позивачем було сплачено на банківський рахунок Продавця за контрактом грошові кошти в сумі 11 259,00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією №2 від 19.07.2024 року.
Для здійснення митного оформлення товару (автомобіля) відповідачу була подана митна декларація 24UA101020029070U7, до якої додані наступні документи:
- зовнішньо економічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №10/07/2024 від 10.07.2024;
- платіжна інструкція №2 від 19.07.2024;
- рахунок-фактура (комерційний інвойс) №7/ST/2024 від 31.07.2024;
- декларація про походження товару №7/ST/2024 від 31.07.2024;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 02.08.2024;
- Довідка про транспортні витрати (Заява) №12 від 13.08.2024;
- сертифікат відповідності колісного транспортного засобу №UA.020.015346-24 від 07.08.2024;
- договір про надання послуг митного брокера.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 додатково на вимогу митного органу декларантом були надані наступні документи:
- рахунок-фактура (комерційний інвойс) №7/ST/2024 від 31.07.2024;
- рахунок-фактура (комерційний інвойс) №7/ST/2024 від 10.07.2024;
- платіжна інструкція №2 від 19.07.2024 (призначення платежу: PREPAYMENT FOR CAR RENAULT MASTER 2020 YEAR UNDER CONTRACT NO.10/07/2024 FROM 10/07/2024 AND FAKTURA VAT 7/ST/2024 FROM 10/07/2024);
- авторизаційне повідомлення №1 від 10.07.2024;
- експертний висновок №06/DOA/05/24 від 09.05.2024;
- звіт експертного авто-товарознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу №16/08/2024-15 від 16.08.2024;
- попереднє свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 17.04.2020;
- копія митної декларації країни відправлення №24PL301010E0939844 від 02.08.2024;
- додаткові документи.
За результатом опрацювання митної декларації та поданих документів Житомирською митницею відносно ЕМД № 24UA101020029070U7 прийнято рішення № UA101020/2024/000102/2 від 16.08.2024 про коригування митної вартості товарів.
Митним органом, на виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України подібних товарів.
Підставою для такого рішення стало те, що подані для митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Відповідно до п. 2.6 Контракту від 10.07.2024 №10/07/2024 «оплата вважається виконаною під час надходження коштів на валютний рахунок Продавця, 100% - передоплата», та рахунку-фактури від 31.07.2024 №7/ST/2024 зазначено, що оплата повинна бути здійснена протягом трьох днів, а саме до 03.08.2024 року, декларантом не було надано платіжний документ, який підтверджує оплату за товар. Додатково наданий Звіт експертного авто-товарознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу №16/08/2024-15 від 16.08.2024 не може бути врахований, так як в таблиці 2 щодо зовнішнього вигляду та додаткового обладнання, в пункті 3 «додаткове встановлене обладнання» зазначено, що воно відсутнє, натомість в графі 31 митної декларації зазначено, що транспортний засіб додатково обладнаний гідробортом та спальним місцем для водія над кабіною.
Зазначено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.
За результатами проведених консультацій та враховуючи повідомлені декларантом відомості, митна вартість товару була визначена за резервним методом, визначений митними органами митній вартості схожого товару: Вантажний фургон бортовий тентований з гідробортом, що був у використанні: - марка згідно з довідником - RENAULT; - модель згідно з довідником - MASTER; - номер кузова - VF1VB000765587713; - загальна кількість місць, включаючи водія - 3, (кабіна водія додатково обладнана спальним місцем); - призначення для перевезення вантажів по дорогах загального користування; - тип палива - Дизель; - об'єм двигуна - 2299 см.куб; - потужність - 120 кВт; -такий, що був у користуванні; - колісна формула - 4х2; - рік виготовлення - 2020; - модельний рік виготовлення - 2020; - повна маса - 3500 кг; - власна маса - 2705 кг; - вантажопідйомність - 795 кг; - торговельна марка - RENAULT; - виробник - RENAULT; - країна виробник - EU; - 13700 Євро/шт; з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Джерело інформації: МК України, інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, які містяться в ціновій базі ЄАІС ДМСУ.
Також відповідачем сформовано Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007327.
Однак, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів № UA101020/2024/000102/2 від 16.08.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007327 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України).
Відповідно до положень статей 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до положень статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; база ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; вона основі віднімання вартості; гена основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом із цим, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини 3 статті 53 МК України).
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу
Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Крім цього, обов'язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17, від 16.08.2022 у справі №240/10401/19.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.
Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого транспортного засобу марки -Renault, модель Master, номер шасі (VІN) - VF6VG000862911748, календарний рік виготовлення - 2020, вартістю 11259,00 євро, та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
При цьому правова позиція відповідача полягає у тому, що за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, у зв'язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи.
Проте на думку митного органу, декларантом не надано документи які підтверджують заявлену митну вартість, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на раніше визначеній митними органами митній вартості схожих товарів і на рівні 13700,00 євро.
Суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Щодо тверджень відповідача відносно розбіжностей у вартості товару та неможливості ідентифікувати платіжні документи з даною поставкою, суд зазначає про таке.
Як вже зазначалось судом, згідно із ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Разом з цим, відповідно до приписів ст. 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, не є безумовним або обов'язковим.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються митного оформлення. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.
Матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження вартості товару позивачем надано:
- зовнішньо економічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №10/07/2024 від 10.07.2024 (п. 2.1 Ціна автомобіля 11259,00 євро);
- платіжну інструкцію №2 від 19.07.2024 (призначення платежу: PREPAYMENT FOR CAR RENAULT MASTER 2020 YEAR UNDER CONTRACT NO.10/07/2024 FROM 10/07/2024 AND FAKTURA VAT 7/ST/2024 FROM 10/07/2024);
- довідку про транспортні витрати (Заява) №12 від 13.08.2024;
- звіт експертного авто-товарознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу №16/08/2024-15 від 16.08.2024;
- рахунок-фактуру (iнвойс) №7/ST/2024 від 31.07.2024, з якого вбачається, що вартість товару складає 11259,00 євро.
Отже з урахуванням вимог ст. 53 Митного кодексу України позивач надав документи, які підтверджують митну вартість товару, достатні для заявленого методу визначення митної вартості товарів.
Відтак, твердження відповідача, зазначене у відзиву на позовну заяву, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України, тобто неможливість встановити умови оплати за спірний товар позивача, спростовується наданими позивачем документами до митного оформлення спірного товару.
Суд звертає увагу, що в компетенцію митного органу не входить перевірка правильності визначення постачальником/продавцем по зовнішньоекономічному договору ціни товару.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Разом з цим, посилання митного органу на те, що відповідно до п.2.6 Контракту від 10.07.2024 №10/07/2024 оплата вважається виконаною під час надходження коштів на валютний рахунок Продавця, 100% - передоплата, однак в рахунку-фактурі від 31.07.2024 №7/ST/2024 зазначено, що оплата повинна бути здійснена протягом трьох днів, а саме до 03.08.2024 року, не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Твердження відповідача з приводу неможливості використання, як документу, що підтверджує заявлену митну вартість товару, Звіту № 16/08/2024-15 експертного авто-товарознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 16.08.2024, так як в таблиці 2 щодо зовнішнього вигляду та додаткового обладнання, пунктом 3 «додатково встановлене обладнання» зазначено, що воно відсутнє, натомість в графі 31 митної декларації декларантом самостійно зазначено, що транспортний засіб обладнаний гідробортом та спальним місцем для водія над кабіною, суд відхиляє, оскільки, визначення вартості КТЗ, ввезеного на митну територію України, проводилася на підставі огляду транспортного засобу, вивчення наданих Замовником копій документів та аналізу нормативної бази згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затвердженої наказом міністерства юстиції України та фонду Державного майна України від 24.11.2003 року за № 142/5/2092).
Аналіз вказаних у звіті даних підтверджує, що саме досліджуваний транспортний засіб заявлений позивачем до митного оформлення за митною декларацією №24UА10102002970U7 від 14.08.2024.
Окрім того, як свідчить зміст вказаного висновку, його складено за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, здійсненої на підставі відповідних досліджень, особою, яка має необхідні (спеціальні) знання для надання висновку з досліджуваних питань, пройшла відповідну підготовку та отримала кваліфікацію судового експерта з відповідної експертної спеціальності, відповідно такий висновок є належним та допустимим доказом обґрунтованості визначення митної вартості транспортного засобу ввезеного позивачем.
Отже, заявлений позивачем рівень митної вартості товару підтверджується наданими належними та допустимими доказами та не викликає в суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача №UA101020/2024/000102/2 від 16.08.2024 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Відтак, митна вартість товару в розмірі 11259,00 євро, визначена позивачем, в силу частини 10 статті 55 МК України вважається визначеною ним правильно, що, в свою чергу, є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2024/000102/2 від 16.08.2024.
Окрім наведеного вище, на протиправність рішень про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.
У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що коригування митної вартості було здійснено на підставі цінової інформації, наявної в митного органу.
Так, для розрахунку митної вартості імпортованого товару застосовано резервний метод, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару «Вантажний фургон бортовий тентований з гідробортом, що був у використанні: - марка згідно з довідником - RENAULT; - модель згідно з довідником - MASTER; - номер кузова - VF1VB000765587713; - загальна кількість місць, включаючи водія - 3, (кабіна водія додатково обладнана спальним місцем); - призначення для перевезення вантажів по дорогах загального користування; - тип палива - Дизель; - об'єм двигуна - 2299 см.куб; - потужність - 120 кВт; -такий, що був у користуванні; - колісна формула - 4х2;-рік виготовлення - 2020; - модельний рік виготовлення - 2020; - повна маса - 3500 кг; - власна маса - 2705 кг; - вантажопідйомність - 795 кг; - торговельна марка - RENAULT; - виробник - RENAULT; - країна виробник - EU; - 13700 Євро/шт; з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року».
Як визначено у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA101020/2024/000102/2 від 16.08.2024, джерелом вищевказаної інформації щодо товарів, митне оформлення яких уже здійснено, міститься в ціновій базі ЄАІС ДМСУ.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 встановлено, що посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідач надав опис схожого товару, однак не вказав номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару. Крім того, не відомо за яким методом здійснено митне оформлення подібного транспортного засобу, які документи подавались під час розмитнення, митним органом не враховано різницю технічного стану транспортних засобів.
У Постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 також міститься висновок про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Наявність у відповідача інформації про те, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
При здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості та її визначення за основним методом контролюючому органу надано всі необхідні та достатні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Відтак, "схожий товар" не може вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена інформація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Звертаю увагу, що у наявних правовідносинах, матеріалами справи підтверджено надання позивачем до митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Натомість відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, а, отже, і підстави для застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним - відсутні.
Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно.
Водночас, митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.
Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/23118/15.
У свою чергу, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Крім того, можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не довів, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню; до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.
З огляду на наведене суд приходить до переконання, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA101020/2024/000102/2 від 16.08.2024 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA101020/2024/007327 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 4239,20 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що між адвокатом Коваль Тарас Іванович (далі Адвокат) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі Клієнт) укладено Договір про надання праововї допомоги від 01.10.2024..
Згідно п. 1 Договору, Клієнт замовляє та повністю і своєчасно оплачує, а Адвокат надає Клієнтові за плату юридичну допомогу по представництву інтересів Клієнта в адміністративному суді за позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови.
Відповідно до п. 2 Договору в рамках цієї Договору Адвокат надає Клієнту таку правову допомогу:
- консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні та письмові довідки по законодавству;
- юридична експертиза договорів та інших документів правового характеру, що містяться в матеріалах судової справи;
- складання процесуальних документів (заяв, клопотань, відзивів і т. ін.), необхідність яких може виникнути в процесі судового розгляду справи;
- здійснення представництва інтересів Клієнта в адміністративному суді на всіх стадіях судового провадження, включаючи апеляційну та касаційну стадії з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу та третій особі, в тому числі: з правом пред'явлення зустрічного позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову, укладання мирової угоди, оскарження судових рішень у справі.
Клієнт зобов'язується виплатити адвокату, за участь в судовій справі фіксований гонорар в розмірі 8000,00 грн, який не залежить, ні від обсягу виконаної Адвокатом роботи, ні від результатів розгляду судової справи (п. 3 Договору).
Відповідно до платіжної інструкції від 04.10.2024 № 43 позивач сплатив гонорар за правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.
Суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
В той же час, відповідач заперечує щодо відшкодування витрат на правову допомогу, вказуючи на те, що заявлений розмір судових витрат є неспівмірний та не погоджується з його розміром.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За таких обставин, суд за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом цієї справи через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, керуючись принципом справедливості та виходячи із фактичного обсягу наданих адвокатом послуг правової допомоги, характером та предметом даного спору, а також враховуючи, що позов задоволено частково, приходить до переконання, що витрати позивача на правничу допомогу підлягають зменшенню до 4000 грн.
Суд вважає, що така сума компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу в повній мірі відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.
Таким чином, за наслідками розгляду справи на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № UA101020/2024/000102/2 від 16.08.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA101020/2024/007327.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4239,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач: Житомирська митниця (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44005610)
Суддя Віятик Наталія Володимирівна