справа № 991/7708/25
провадження № 11-сс/991/524/25
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
06 серпня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.07.2025 р про повернення скарги на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, -
31.07.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку того ж дня призначено до апеляційного розгляду.
1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді ОСОБА_6 повернуто скаргу на бездіяльність уповноважених осіб САП, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей за його заявою про вчинення кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової, про призначення нового розгляду скарги у суді першої інстанції.
2. Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6 посилається на те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, а судовий розгляд в суді першої інстанції був неповним. У заяві, поданій ним до уповноважених осіб САП, повідомлено про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України (предмет злочину понад 30 млн. грн.), а також вказано суб'єктів вчинення кримінального правопорушення, зокрема - співробітників органів поліції та СБУ, які є службовими особами. Стверджує, що п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України передбачає вчинення злочину службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, про що вказано як у його заяві, так і у скарзі до слідчого судді. При цьому, наведений пункт не передбачає належність осіб до вищого офіцерського складу, як це визначено п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України. Відтак, вважає, що скарга підсудна слідчому судді Вищого антикорупційного суду.
3. Узагальнений виклад позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі.
Прокурор САП, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явився.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, явка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не є обов'язковою. Відтак, апеляційну скаргу розглянуто за відсутності вказаного учасника провадження.
4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Слідчим суддею встановлено, що 26.07.2025 року ОСОБА_6 звернувся до САП із заявою про вчинення співробітниками ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та Солом'янського УП ГУНП у м. Києві кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 382, 209 КК України. У зв'язку з невнесенням до ЄРДР відомостей за його заявою про злочин, 28.07.2025 року він звернувся зі скаргою до слідчого судді про зобов'язання уповноважених осіб САП внести ці відомості до ЄРДР.
За результатом розгляду скарги слідчий суддя дійшов висновку про повернення скарги, оскільки вона не підсудна Вищому антикорупційному суду. Так, у заяві ОСОБА_6 стверджує про вчинення співробітниками ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та Солом'янського УП ГУНП у м. Києві кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, яке не є корупційним та не підсудне ВАКС. Крім того, ОСОБА_6 вказує про вчинення вищевказаними особами злочину, передбаченого ст. 209 КК України, який згідно з вимогами ст. 33-1 КПК України підсудний ВАКС. Втім, скаржником не конкретизовано, якими саме співробітниками правоохоронних органів (Національної поліції, СБУ) міг бути вчинений відповідний злочин, що унеможливлює встановити, чи входять такі співробітниками до вищого складу Національної поліції та чи є вони військовослужбовцями вищого офіцерського складу СБУ. Відтак, слідчий суддя позбавлений можливості встановити відповідність зазначених осіб суб'єктам, вказаним у абз. 7, 8 ч. 5 ст. 216 КПК України. Що стосується іншого критерію, за яким визначається підсудність справ ВАКСу, то ОСОБА_6 не зазначено розміру предмета кримінального правопорушення або розміру завданої шкоди у кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 209 КК України. Також, слідчий суддя наголосив, що судовий контроль щодо бездіяльності органу досудового розслідування з приводу невнесення відомостей щодо вказаних осіб до ЄРДР вже здійснено.
5. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача та позицію особи, якою подано апеляційну скаргу, дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Частиною 1 ст. 306 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності ВАКС, - слідчим суддею ВАКС згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Отже, слідчим суддею ВАКС розглядаються скарги на бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності ВАКС.
Постановляючи ухвалу про повернення скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб САП, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про вчинення співробітниками ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та Солом'янського УП ГУНП у м. Києві кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 382, 209 КК України, слідчий суддя дійшов висновку, що злочин за ст. 382 КК України не підсудний ВАКС, а щодо злочину, передбаченого ст. 209 КК України, який згідно вимог ст. 33-1 КПК України підсудний ВАКСу, то скаржником не конкретизовано, якими саме співробітниками Національної поліції та СБУ міг бути вчинений відповідний злочин, що унеможливлює встановити відповідність зазначених осіб суб'єктам, вказаним у абз. 7, 8 ч. 5 ст. 216 КПК України. Водночас, слідчий суддя зазначив про відсутність іншого критерію, за яким визначається підсудність справ ВАКС, зокрема про відсутність у заяві ОСОБА_6 відомостей щодо розміру предмета кримінального правопорушення або розміру завданої шкоди у кримінальному правопорушенні, передбаченого ст. 209 КК України.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді.
Так, правила визначення предметної підсудності ВАКС закріплені ст. 33-1 КПК України.
За змістом ч. 1 ст. 33-1 КПК України, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України, ст. ст. 2062, 209, 211, 3662, 3663 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Згідно з приміткою до ст. 45 КК України, корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені ст. ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 354, 364, 3641, 3652, 368-3692 цього Кодексу.
Натомість, як вже зазначалося вище, згідно заяви ОСОБА_6 про вчинення злочину та скарги до слідчого судді, предметом оскарження є бездіяльність уповноважених осіб САП щодо невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення співробітниками ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та Солом'янського УП ГУНП у м. Києві кримінальних правопорушень, передбачених ст. 382 КК України (невиконання судового рішення), ст. 209 КК України (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом).
Однак, кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 382 КК України, відсутня у переліку норм, які згідно зі ст. 33-1 КПК України визначають предметну підсудність ВАКС.
Враховуючи, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 382 КК України, згідно вимог ст. 33-1 КПК України та примітки до ст. 45 КК України не є корупційним кримінальним правопорушенням та не підсудне ВАКС, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов вірного висновку про відсутність підстав здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні щодо вказаного злочину, не віднесеного до підсудності ВАКС.
Разом з тим, дослідивши зміст заяви ОСОБА_6 про вчинення злочину, колегією суддів встановлено, що останній також оскаржує бездіяльність уповноважених осіб САП щодо невнесення до ЄРДР відомостей за його заявою про вчинення співробітниками ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та Солом'янського УП ГУНП у м. Києві кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України. Зокрема, ОСОБА_6 стверджує, що минулого року при виконанні ним службових обов'язків він затримав одного з мешканців столичного регіону, який розповсюджував наркотичні засоби в особливо великих розмірах. У ході розслідування він виявив причетність до вчинення вказаного злочину співробітника Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та начальника відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , а також інших невстановлених осіб із числа правоохоронних, контролюючих органів. Стверджує, що внаслідок продовження функціонування вказаної схеми щодо незаконного обігу наркотичних засобів співробітники правоохоронних органів отримують грошові кошти в особливо великих розмірах, які отримані внаслідок збуту наркотичних засобів. У подальшому незаконно одержані грошові кошти використовуються для вчинення правочинів із залученням третіх осіб, спрямованих на приховування їх злочинного походження. Такі дії вищевказаних осіб кваліфіковано заявником за ст. 209 КК України (а.с. 5-6).
Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 209 КК України, згідно вимог ст. 33-1 КПК України підсудне ВАКС, втім з наведених у заяві відомостей відсутні підстави вважати, що вказаний злочин міг бути вчинений особою, яка відповідає вимогам до суб'єкта злочину, визначеного у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Так, у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України вказано перелік суб'єктів вчинення кримінального правопорушення, у тому числі корупційного, за умови наявності якого склад злочину відноситься до предметної підсудності ВАКС. Зокрема, абз. 7, 8 ч. 5 ст. 216 КПК України до таких суб'єктів віднесено особу вищого складу Національної поліції, військовослужбовця вищого офіцерського складу Служби безпеки України.
Згідно ст. 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», армійськими званнями вищого офіцерського складу є: бригадний генерал, генерал-майор, генерал-лейтенант, генерал. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 6 вказаного Закону, перелік посад, що підлягають заміщенню вищим офіцерським складом, затверджується Президентом України. Зокрема, перелік посад, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського складу, та граничних військових звань за цими посадами в Службі безпеки України затверджено Указом Президента України № 166/2020 від 05.05.2020 р. (в редакції Указу Президента України № 431/2020 від 13.10.2020 р.).
Крім того, згідно п. 3 ч. 1 ст. 80 Закону України «Про Національну поліцію» спеціальними званнями вищого складу поліції є: генерал поліції третього рангу; генерал поліції другого рангу; генерал поліції першого рангу. Відповідно до ч. 3 ст. 80, ч. 3 ст. 81 вказаного Закону, граничні спеціальні звання поліції вищого складу поліції за штатними посадами встановлюються Президентом України; первинні спеціальні звання вищого складу поліції присвоюються Президентом України. Зокрема, перелік посад, що підлягають заміщенню особами вищого складу поліції, та граничних спеціальних звань за цими посадами в Національній поліції України затверджено Указом Президента України № 166/2020 від 05.05.2020 р. (в редакції Указу Президента України № 159/2025 від 13.03.2025 р.).
Натомість, ОСОБА_6 у заяві не конкретизовано, якими саме співробітниками Національної поліції та СБУ могло бути вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ст. 209 КК України, що позбавляє слідчого суддю та колегію суддів можливості встановити, чи входять такі співробітниками до вищого складу Національної поліції та чи є вони військовослужбовцями вищого офіцерського складу СБУ. При цьому, ОСОБА_6 вказує на причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення начальника слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , який, як вірно встановлено слідчим суддею, за посадою не належить до вищого складу Національної поліції України.
Крім того, у заяві ОСОБА_6 вказує про вчинення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 іншого кримінального правопорушення, відомості про яке вже зобов'язано внести до ЄРДР відповідними ухвалами слідчих суддів. Оскільки заявником не вказано посад таких осіб, слідчий суддя ВАКС та колегія суддів позбавлені можливості встановити їх відповідність суб'єктам, зазначеним у абз. 7, 8 ч. 5 ст. 216 КПК України. При цьому, судовий контроль щодо бездіяльності органу досудового розслідування з приводу невнесення відповідних відомостей щодо вказаних осіб до ЄРДР вже здійснено.
Окрім того, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 209 КК України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).
Таким чином, для визначення предметної підсудності ВАКС за п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України необхідним є визначення розміру предмета кримінального правопорушення або розміру завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях.
Натомість, ОСОБА_6 вказує про можливе вчинення злочину службовими особами правоохоронних органів та при цьому не зазначає розміру предмета кримінального правопорушення або розміру завданої шкоди у кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 209 КК України, а тому розгляд скарги ОСОБА_6 не відноситься до компетенції ВАКС.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про наявність у його заяві, надісланої до САП, відомостей щодо предмету кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України, зокрема - 30 млн. грн., оскільки такої інформації заява останнього не містить.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.
Відтак, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов вірного висновку щодо непідсудності вищевказаної скарги Вищому антикорупційному суду та необхідність її повернення особі, якою її подано.
6. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не встановлено порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 404, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.07.2025 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4