Справа № 541/466/25 Номер провадження 22-ц/814/1771/25Головуючий у 1-й інстанції Вірченко О. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
30 липня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Карпушина Г.Л., Пікуля В.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу Миргородської міської ради Полтавської області на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 лютого 2025 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області про зобов'язання укласти договори оренди земельних ділянок,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миргородської міської ради Полтавської області про зобов'язання укласти договори оренди земельних ділянок.
31.01.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви зазначала, що позовні вимоги ґрунтуються на зобов'язанні укласти договори оренди земельних ділянок, а передання їх у користування іншим особам може ускладнити, унеможливити виконання судового рішення та вплинути на майнові інтереси не лише позивача, а й інших осіб у разі передання їм у користування земельних ділянок, а також ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав, інтересів, за захистом яких вона звернулася до суду, оскільки призведе до необхідності звертатися до суду з відповідним позовом і до цих осіб.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Заборонено Миргородській міській раді Полтавської області вчиняти будь-які дії, направлені на зміну меж або цільового призначення, поділ, об'єднання, передання у користування земельних ділянок з цільовим призначенням - 01.01 ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв), розташованих на території Миргородської міської територіальної громади (колишня територія Шахворостівської сільської ради Миргородського району), а саме: № НОМЕР_1 площею 1.5441 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0084; № НОМЕР_2 площею 2.8882 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0078; № НОМЕР_3 площею 3.2165 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0082; № НОМЕР_4 площею 3.2164 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0058; № НОМЕР_5 площею 3.2072 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0051; № НОМЕР_6 площею 3.2068 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0054; № НОМЕР_7 площею 3.2071 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0055; № НОМЕР_8 площею 3.1742 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0059; № НОМЕР_9 площею 2.5585 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0089; № НОМЕР_10 площею 3.0690 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0062; № НОМЕР_11 площею 3.2166 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0083; № НОМЕР_12 площею 2.5586 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0070; № НОМЕР_13 площею 2.5595 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0069; №1110 площею 2.6035 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0068; № НОМЕР_14 площею 2.7401 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0085; № НОМЕР_15 площею 2.7681 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0067; № НОМЕР_16 площею 2.8866 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0075; № НОМЕР_17 площею 2.8866 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0074; № НОМЕР_18 площею 2.8867 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0076; № НОМЕР_19 площею 2.8868 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0077; № НОМЕР_20 площею 2.9417 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0066; № НОМЕР_21 площею 2.9854 га кадастровий номер 5323289200:00:010:0064.
Не погодившись з даною ухвалою суду Миргородська міська рада Полтавської області оскаржила її в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Зазначала, що судом першої інстанції не враховано, що заявником не надано доказів про те, як невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Окрім того, заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, що судом першої інстанції враховано не було, оскільки суд безпідставно визнав припущення ОСОБА_1 достатніми для забезпечення позову, що могло призвести до збитків відповідачу.
На апеляційну скаргу, надіслав свій відзив представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко Ю.В., у якому спростовуючи доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миргородської міської ради Полтавської області про зобов'язання укласти договори оренди земельних ділянок.
Одночасно, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, яка вмотивована тим, що по справі існує ймовірність відчуження відповідачем земельних ділянок, які є предметом спору, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на зобов'язанні укласти договори оренди земельних ділянок, а можливе передання їх у користування іншим особам призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення, а також може вплинути на майнові інтереси не лише позивача, а й інших осіб у разі передання їм у користування земельних ділянок, що призведе до чергових судових спорів.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з даним судовим рішенням, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види заходів забезпечення позов передбачені положеннями ст. 150 ЦПК України, яка визначає, що такі заході мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
За своїм процесуальним змістом заходи забезпечення позову являють собою тимчасові обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Такі обмеження встановлює суд в своїй ухвалі і вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є зазначені в позовний заяві земельні ділянки щодо яких позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача, як розпорядника земельних ділянок, укласти з нею договори оренди.
Маючи припущення щодо можливої передачі зазначених земельних ділянок іншим особам, заявником поставлено питання про вжиття заходів забезпечення позову у спосіб заборони вчиняти щодо останніх певні дії.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд правомірно вказав на те, що їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, оскільки такі заходи передбачені положеннями ст.150 ЦПК України та стосуються предмета спору, а саме земельних ділянок щодо яких позивач звернулась до суду з вимогами про укладання договорів оренди.
В даному випадку, заслуговує на увагу посилання позивача на п. 27.1 рішення Миргородської міської ради Полтавської області від 15 листопада 2024 року № 332, яким було надано Управлінню комунальних ресурсів Миргородської міської ради дозвіл на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв), місце розташування: Полтавська область, Миргородський район, Миргородська міська територіальна громада (колишня територія Шахворостівської сільської ради), площею 3.26 в умовних кадастрових гектарах, згідно проекту паювання ділянки № 1110, №1109, №1116 для формування земельних ділянок та внесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру, у земельних ділянок № 1109, 1110 і 1116 змінились кадастрові номери, а у земельної ділянки № 1110 також змінилась площа, про що позивачу стало відомо вже під час розгляду справи судом та призвело до необхідності зміни (уточнення) позовних вимог.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, зокрема, й власників.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд правомірно вказав на те, що їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, оскільки такі заходи передбачені положеннями ст.150 ЦПК України та стосуються предмета спору, а саме земельних ділянок щодо яких позивач звернулась до суду з вимогами про укладання договорів оренди.
Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду першої інстанції та не намістять доказів, що до вказаного висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального та матеріального права.
В даному випадку, судом першої інстанції враховані висловлені стороною позивача обґрунтування для забезпечення позову, які він прийняв до уваги як такі, що підтверджені доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову у спосіб заборони вчиняти певні дії.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Миргородської міської ради Полтавської області залишити без задоволення.
Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 11 серпня 2025 року.
Судді: О.І. Обідіна Г.Л. Карпушин П.В. Пікуль