Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7912/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/532/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
06 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі судове провадження №296/7912/25 за апеляційною скаргою прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 24 липня 2025 року, якою частково задоволено клопотання слідчого УСБУ в Житомирській області ОСОБА_10 та продовжено підозрюваному
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Бердичева Житомирської області, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,
строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22 вересня 2025 року включно з визначенням розміру застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 грн.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та продовжити підозрюваному ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави. Вказує, що слідчім суддею недостатньо враховано тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, в якому обгрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , його характер та спрямованість проти національної безпеки та підриву обороноздатності України, а також наявність ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є реальними. Зазначає, що слідчий суддя не навів мотивів можливого запобігання вказаним ризикам застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави. Посилається на те, що у разі внесення застави, підозрюваний зможе продовжити спілкуватись з так званим «куратором», оскільки матиме доступ до засобів зв'язку та мережі Інтернет, матиме доступ до свідка, що є близькою знайомою іншого підозрюваного ОСОБА_11 та чинити на нього вплив з метою зміни показань, зможе вільно пересуватись, зокрема у нічний час, що надає можливість як переховуватись від органу досудового розслідування, так і вчиняти кримінальні правопорушення схожого характеру. Звертає увагу, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення в групі осіб, що є обтяжуючою обставиною, останній приймав участь у підготовці до злочину, пересуваючись на авто, яким керував саме ОСОБА_7 , особи підшуковували необхідні транспортні засоби, які належать військовим для підпалу, які в подальшому підпалювали. Звертає увагу на те, що злочин вчинено під час збройної агресії, у період дії воєнного стану, з корисливих мотивів, у нічний час доби, та з метою ослаблення обороноздатності ЗСУ. Вказані обставини суттєво посилюють суспільну небезпечність злочину та відповідним чином характеризують осіб, які у ньому підозрюються, у тому числі щодо їх моральних якостей та способу життя. Посилається на те, що висновки слідчого судді щодо наявності міцних соціальних зв'язків підозрюваного, безпідставні, оскільки він не навчається, неодружений, дітей не має, до останнього часу офіційно ніде не працював, однак з пояснень самого підозрюваного під час судового засідання він працює у батьків, тобто фактично вони його забезпечують доходом. Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 не підлягає призову на військову службу в силу свого віку, тобто він фактично має право на виїзд з України. Також вважає, що слідчим суддею не в повній мірі враховано розмір майнової шкоди, завданої підпалами автомобілів, що становить 373 тис. 137 грн.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що слідчий УСБУ в Житомирській області звернувся до суду з клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
В обґрунтування доводів щодо необхідності продовження строку дії запобіжного заходу слідчий послався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, необхідності виконання ряду слідчих процесуальних дій, а саме: детально оглянути значний об'єм інформації (близько 400 Гб), отриманої з мобільних телефонів ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 ; отримати висновки за результатами проведення п'яти судових молекулярно-генетичних експертиз, після чого призначити відповідне експертне дослідження, спрямоване на порівняння виявлених клітин з ядрами з клітинами з ядрами підозрюваних; отримати аналіз з'єднань мобільних телефонів, якими користуються підозрювані (відповідне доручення надане УОТЗ ГУ НП в Житомирській області) та в подальшому оглянути здобуту інформацію; здійснити тимчасовий доступ до інформації, яка становить банківську таємницю (відповідні ухвали направлені до банківських установ, відповіді щодо готовності не надходили) щодо руху коштів по банківським рахункам підозрюваних, що надасть можливість підтвердити отримання підозрюваними грошової винагороди за вчинені протиправні дії; на підставі зібраних доказів повідомити ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 про зміну раніше повідомленої підозри, після чого прийняти кінцеве процесуальне рішення, а також продовження існування ризиків, передбачених пп.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК. Враховуючи вимоги ч.6 ст.176 КПК щодо безальтернативності запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий за погодженням з прокурором просив продовжити строк тримання підозрюваного під вартою без визначення застави.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора в підтримання апеляційної скарги, думку захисників та підозрюваного в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим заходом і він може бути застосованим тоді, коли жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених у ст.177 КПК України.
Згідно з вимогами ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114- 2, 258-258 - 6, 260,261, 437-442 - 1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Згідно ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.177 та178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст.109-144-2, 258-258-5,261,402-405,407,408,429, 437-422 КК України.
На переконання колегії суддів, висновки слідчого судді про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_13 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави є помилковими та не ґрунтуються на вимогах Закону.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 22 год. 15 хв. 27.05.2025, громадяни України ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи наслідки своїх кримінально-протиправних дій та бажаючи їх настання, в період дії особливого періоду в Україні, за допомогою загальнодоступного Інтернет ресурсу з обміну миттєвими повідомленнями «Telegram», використовуючи невстановлену слідством групу, створену невстановленою слідством особою, вступили в злочинну змову з невстановленою слідством особою (надалі в тексті куратор), яка за грошову винагороду запропонувала здійснити підпал автомобілів на території м. Бердичева, Житомирської області, що використовуються представниками Збройних Сил України чи інших військових формувань Сил оборони України, на що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 погодилися, при цьому усвідомлювали, що виконання таких дій перешкоджатиме законній діяльності військовослужбовців Збройних Сил України чи інших військових формувань Сил оборони України.
З метою реалізації вищевказаного спільного злочинного умислу, 27.05.2025, приблизно о 22 год. 15 хв., ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , на виконання вказівок куратора, приїхали на автомобілі марки «AUDI A6» д.н.з. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_7 , на автозаправну станцію « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться по АДРЕСА_2 , де придбали бензин для вчинення кримінально протиправних дій.
У подальшому, цього ж дня, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , пересуваючись на автомобілі марки «AUDI A6» д.н.з. НОМЕР_1 , підшукали автомобіль марки «Renault Scenic» іноземної реєстрації, номерний знак НОМЕР_2 , в кузові темно-зеленого кольору, що був припаркований поблизу житлового будинку АДРЕСА_3 , яким користуються військовослужбовці Збройних Сил України і використовується останніми для виконання завдань під час проходження військової служби у ЗСУ, визначивши його ціллю підпалу, оскільки були упевненими у використанні даного автомобіля представниками підрозділів ЗСУ, з огляду на його маскувальне забарвлення.
Після чого, 27.05.2025 приблизно о 23 год. 50 хв., ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , перебуваючи у вказаному місці поблизу житлового будинку АДРЕСА_3 , реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, діючи умисно з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи свої злочинні дії, їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, облили передню частину вищевказаного автомобіля марки «Renault Scenic», номерний знак НОМЕР_2 , бензином, після чого підпалили його за допомогою запальнички та зникли з місця вчинення злочину.
Продовжуючи свої злочинні дії, 28.05.2025, в нічний час, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , пересуваючись на автомобілі марки «AUDI A6» д.н.з. НОМЕР_1 , підшукали ще один автомобіль марки «Nissan Patrol» державний номерний знак НОМЕР_3 , в кузові темно-зеленого кольору, що був припаркований поблизу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » по АДРЕСА_4 , яким користуються військовослужбовці Збройних Сил України і використовується останніми для виконання завдань під час проходження військової служби у ЗСУ, визначивши його ціллю підпалу, оскільки були упевненими у використанні даного автомобіля представниками підрозділів ЗСУ з огляду на його маскувальне забарвлення.
Після чого, 28.05.2025 приблизно о 00 год. 30 хв., ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , перебуваючи у вказаному місці поблизу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » по АДРЕСА_4 , реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, діючи умисно з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи свої злочинні дії, їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, облили передню частину вищевказаного автомобіля марки «Nissan Patrol» державний номерний знак НОМЕР_3 , бензином, після чого підпалили його та зникли з місця вчинення злочину.
28.05.2025 ОСОБА_7 затримано в пордку ст.208 КПК України та 29.05.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, а саме у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
30.05.2025 ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано виключний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави, тобто до 26.07.2025.
За таких обставин, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, з чим погоджується й апеляційний суд.
Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що наявність такої підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які буди досліджені слідчим суддею.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин"(рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, n. 34).
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з оцінкою слідчого судді ризиків вчинення підозрюваним дій, передбачених у ст.177 КПК України, оскільки слідчим суддею при оцінці відповідних ризиків використано мовленнєві конструкції («помірна ймовірність», «відносно помірний ризик», «низька ймовірність ризику» і т.д.), які не передбачені чинним кримінальним процесуальним законодавством та судовою практикою.
Перевіряючи наявність ризиків зазначених в клопотанні слідчого колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Апеляційний суд звертає увагу, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваний кримінального провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст.177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість кримінального правопорушення та наслідки вчинення протиправних діянь.
На думку колегії суддів, характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 у вказаному кримінальному провадженні, суворість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному, в разі визнання його винним, свідчать про існування на час постановлення ухвали обґрунтованих підстав для висновку про існування ризику можливості переховування від суду.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до п.2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України (чинних на даний час), у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в пунктах 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також пункті 2-14 цих Правил. Оскільки ОСОБА_7 не підлягає призову на військову службу в силу віку (20 років), він фактично має право на виїзд з України, що також підтверджує наявність ризику можливості переховування від суду.
Посилання сторони захисту на те, що підозрюваний ОСОБА_7 29.07.2025 здав до міграційної служби на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, а тому ризик переховування не доведено, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки даних про те, що останній мав лише один закордонний паспорт суду не надано, крім того, строк дії вказаного паспорта невідомо.
На переконання апеляційного суду, існує цілком реальний ризик впливу підозрюваного на потерпілих, свідків та інших підозрюваних, які ще не надавали показання безпосередньо суду та ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи стадію досудового розслідування та необхідності ряду слідчих дій.
Апеляційний суд також звертає увагу, що свідок є близькою знайомою іншого підозрюваного ОСОБА_11 і саме вона вказала на причетність ОСОБА_7 (разом з іншими підозрюваними) до інкримінованого криміналного правопорушення та інших, а тому ризик незаконного впливу на свідка є реальним.
Також ОСОБА_7 зможе продовжити спілкуватись з так званим «куратором», оскільки матиме доступ до засобів зв'язку та мережі Інтернет.
Колегія суддів також вважає, що існує ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки останній на протязі незначного проміжку часу підозрються у вчиненні двох епізодів кримінального правопорушення, пов'язаного із підпалами автомобілів ЗСУ.
Апеляційним судом також враховано особу підозрюваного, який має молодий вік, не навчається, неодружений, дітей не має, має постійне місце проживання, до останнього часу офіційно не працював, згідно характеристики КСЦ-Конкорд від 29.05.2025 проходив стажування лише з 19.05.2025.
Надана під час апеляційного розгляду стороною захисту довідка та наказ №3-к від 01.08.2025 року про те, що ОСОБА_7 прийнятий продавцем продовольчих товарів з 04.08.2025 на умовах повного робочого дня до ФОП ОСОБА_14 , а тому має певні доходи, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки працевлаштування напередодні апеляційного розгляду не свідчить про наявність отримання певного доходу з метою себе забезпечити. Водночас, жодних підтверджуючих документів ФОП ОСОБА_14 стороною захисту апеляційному суду не надано.
Також апеляційним судом враховано поведінку підозрюваного (надання транспортного засобу для пдшукування відповідних транспортних засобів, які належать ЗСУ), його відношення до скоєного (невизнання вини, відмова від участі у слідчому експерименті), фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, які свідчать про підвищену суспільну небезпечність особи підозрюваного, в тому числі щодо його моральних якостей та способу життя.
Колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення повністю доведено існування ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме : можливість переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків та інших учасників, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, та вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, встановлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання слідчого та доведеність того, що до ОСОБА_7 на даному етапі досудового розслідування доцільно застосувати саме виключний запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Визначаючи альтернативний запобіжний захід у вигляді застави слідчий суддя не врахував характер та фактичні обставини кримінального правопорушення, зокрема сприяння ОСОБА_7 ворогові, корисливий мотив, його роль, суспільну небезпечність вчиненого злочину.
Колегія суддів зазначає, що абзацом 8 ч.4 ст.183 КПК України визначено право, а не обов'язок, слідчого судді не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
Отже, клегія суддів вважає слушними доводи прокурора щодо неможливості застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави, оскільки лише тримання під вартою зможе запобігти встановленим ризикам, а тому, враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, в якому обгрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , не вбачає підстав для застосування застави.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді, яка не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підлягає скасуванню з ухваленням нової ухвали.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 24 липня 2025 року, якою продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22 вересня 2025 року включно з визначенням розміру застави 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн. - скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого УСБУ в Житомирській області ОСОБА_10 задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 22.09.2025 року, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали до 22.09.2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: