Справа № 761/11928/25
Провадження № 1-кп/761/3064/2025
05 серпня 2025 року Шевченківський районний суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва матеріали кримінального провадження №12024100100001432, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 квітня 2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, одруженої, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, одруженого, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Києва, одруженої, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, -
25 березня 2025 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшов обвинувальний акт та реєстр матеріалів кримінального провадження №12024100100001432, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 квітня 2024 року, по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
У судовому засіданні, в межах вказаного кримінального провадження, прокурор ОСОБА_5 заявив суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_9 , який спливає. Своє клопотання прокурор мотивує тим, що підставою продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченої згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також наявність ризиків, у зв'язку з тим, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та забезпечити виконання покладених на обвинувачену обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для продовження застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_9 під вартою. Крім того, вказала, що ризики передбачені ст.177 КПК України прокурором не доведені та просила застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_9 під вартою. Разом з тим, зазначив, що клопотання прокурором не обґрунтоване та ризики останнім не доведено. Просив застосувати більш м'який запобіжний захід відносно останньої.
Обвинувачена ОСОБА_9 у судовому засіданні думку захисників підтримала та просила відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку тримання її під вартою.
Суд, заслухавши клопотання прокурора та думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Судом встановлено, що 25 березня 2025 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшов обвинувальний акт та реєстр матеріалів кримінального провадження №12024100100001432, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 квітня 2024 року, по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
Відповідно до матеріалів провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_9 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в ДУ «Київський слідчий ізолятор». Строк вказаного запобіжного заходу судом продовжувався, востаннє ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 09.06.2025 року до 07.08.2025 року включно.
На даний час кримінальне провадження №12024100100001432, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 квітня 2024 року, по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України., перебуває на стадії підготовчого судового засідання.
Стаття 197 КПК України передбачає, що строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При цьому, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Разом з тим, наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів, а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Як вбачається з матеріалів клопотання прокурора, міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою була застосована до обвинуваченої ОСОБА_9 з урахуванням тяжкості інкримінованих їй злочинів, зокрема пов'язаних з розповсюдженням психотропних/наркотичних речовин, з врахуванням даних про її особу при наявності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, при вирішені клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_9 , суд враховує, що остання обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, обставини вчинення кримінальних правопорушень, а саме в умовах воєнного стану та відомості що характеризують особу обвинуваченої, та вважає, що з метою дотримання належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_9 відносно останньої необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України
На думку суду, ризик переховування ОСОБА_9 , від суду підтверджується тією обставиною, що дане кримінальне провадження знаходиться на розгляді в суді та у випадку доведеності її вини у вчинені інкримінованих їй кримінальних правопорушень, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі, строком до 12 років, з конфіскацією майна, що може спонукати останню до переховування з метою уникнення настання можливого покарання.
Ризик незаконного впливу на свідків, які не допитувались судом, обґрунтовується тим, що судовий розгляд триває, а тому з метою зміни останніми своїх показань обвинувачена ОСОБА_9 , шляхом залякування, підкупу чи будь-яким іншим способом може вчиняти вплив на таких осіб. Крім того, на даний час свідки у судовому засіданні допитані не були та здійснення впливу на них має наслідки для судового розгляду кримінального провадження.
Сукупність вказаних обставин вказує на наявність ризиків щодо продовження нею протиправної діяльності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований під час досудового розслідування ОСОБА_9 , а надалі продовжено судом у відповідності до вимог п. 4 ст. 183 КПК України та з врахуванням наявності ризиків передбачених у ст. 177 КПК України, які на час проведення судового розгляду судом не відпали.
Зокрема інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, нездатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_9 , враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, високий ступінь ризиків передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені судом, та високий ступінь суспільної небезпечності інкримінованих злочинів.
Крім того, будь-яких даних про усунення ризиків, наявність яких слугувала підставою для обрання стосовно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стороною захисту не надано, у зв'язку з чим суд, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої в ході судового розгляду, виконання процесуальних рішень у справі дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченої під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне залишити ОСОБА_9 раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Між тим, характеризуючі дані обвинуваченої ОСОБА_9 у тому числі наявність постійного місця проживання не нівелюють можливих ризиків неправомірної її поведінки та ризику переховування від суду, впливу на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення у якому обвинувачується.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій, які безпосередньо пов'язані із воєнним станом, що триває є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачена може переховуватись від суду, що також може призвести до порушення розумних строків судового розгляду, а також належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків. За таких обставин суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо відсутності актуальності ризиків, які існували на час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав. Об'єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей.
Зважаючи на суспільний інтерес, щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, оцінивши у сукупності всі обставини, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, воєнний стан запроваджений у державі, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_9 .
Крім того, відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що визначення розміру застави для обвинуваченої ОСОБА_9 не може гарантувати виконання останньою покладених на неї обов'язків.
На підставі викладеного та керуючись статтями ст.ст. 177-178, 183, 197, 199, 206, 314-317 КПК, суд -
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_9 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів.
Строк дії ухвали про тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ДУ «Київський слідчий ізолятор» визначити до 03 жовтня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Судді ____________ ____________ ____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3