Справа №755/934/25
4-с/760/74/25
іменем України
06.08.2025 м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Застрожнікової К.С.,
при секретарі судового засідання Комовій Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Солом'янського районного суду міста Києва за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 скаргу боржника ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , особа, дії/бездіяльність якої оскаржуються, головний державний виконавець Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияниця Лілія Сергіївна, на дії (бездіяльність) державного виконавця, -
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , особа, дії/бездіяльність якої оскаржуються, головний державний виконавець Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияниця Лілія Сергіївна, на дії (бездіяльність) державного виконавця.
Скарга мотивована тим, що Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснюється виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання судового наказу № 760/1172/22 від 30.06.2022, виданого Солом'янським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утриманні дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини доходу, але не більше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.01.2022 до досягнення дітьми повноліття. У рамках даного виконавчого провадження на підставі постанови від 13.07.2022 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, оскільки за період з 17.01.2022 по 13.07.2022 сукупний розмір заборгованості становив 48 891, 52 грн., яка була боржником погашена, та заборгованості із виплати аліментів боржник наразі немає. У зв'язку із чим, боржник звернувся до державного виконавця із заявою про скасування арешту майна та вилучення інформації з реєстру боржників, однак, жодних дій, спрямованих на скасування арешту та виключення боржника із реєстру боржників державним виконавцем вчинено не було, у зв'язку із чим боржник звернувся до суду із вказаною скаргою, в якій просить суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця та зобов'язати державного виконавця зняти арешт рухомого та нерухомого майна боржника у виконавчому провадженні, та скасувати постанову про арешт майна боржника від 13.07.2022, а також зобов'язати державного виконавця виключити відомо ті про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у вп. № НОМЕР_2.
09.04.2025 ухвалою суду скаргу прийнято до розгляду.
В судове засідання сторони виконавчого провадження, а також державний виконавець не прибули, повідомлялись належним чином про місце, день та час розгляду скарги.
Від боржника до суду надійшла заява із проханням проводити судовий розгляд скарги у його відсутність, на задоволенні скарги наполягає, просить долучити до матеріалів справи актуальну довідку за підписом державного виконавця стосовно відсутності в нього заборгованості із виплати аліментів у виконавчому провадженні.
Від представника стягувачки ОСОБА_3 адвоката Говіної Л.В. до суду надійшли письмові заперечення на скаргу боржника, в яких зазначено, що зняття арешту створить ризик ухилення боржника від виконання судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей у випадку звільнення боржника з роботи. Реальним забезпеченням виконання рішення суду вважає накладення арешту на транспортний засіб, належний боржникові, автомобіль марки Dodge д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований за боржником.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши скаргу боржника та додані до неї докази, дослідивши подані стягувачкою заперечення, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Згідно ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Нормою п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Частиною 4 ст. 59 вказаної статті Закону перелічено підстави, за наявності яких виконавець самостійно знімає арешт з усього майна (коштів) боржника або його частини. Такими підставами є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч. 6 ст. 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені п. 12 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону України «Про виконавче провадження».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, пункти 31 - 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, пункт 65).
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку заборгованості перед стягувачем, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 3 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).
Так, судом під час розгляду скарги було встановлено, що 13.07.2022 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияницею Л.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 про примусове виконання судового наказу № 760/1172/22, виданого 30.06.2022 Солом'янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини доходу, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.01.2022 і до досягнення дітьми повноліття.
13.07.2022 державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, відповідно до якої постановлено накласти арешт на грошові кошти, належні боржникові, у межах суми стягнення, яка становить 48 891, 52 грн.
20.07.2022 державним виконавцем буда винесена постанова про арешт майна боржника, на підставі якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, належне боржникові, у межах суми стягнення, яка становить 48 891, 52 грн.
20.07.2022 державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, зі змісту якої слідує, що вжитими заходами встановлено, що ОСОБА_1 отримує дохід в Регіональному сервісному центрі МВС у м. Києві, у зв'язку із чим зобов'язано підприємство, установу, організацію здійснювати відрахування із заробітної плати і перерахування коштів до десятого числа кожного місяця, та щомісячно надсилати державному виконавцеві звіт про проведені відрахування.
24.05.2023 державним виконавцем було винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника ОСОБА_1 , мотивовану тим, що заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
Водночас, арешту з рухомого та нерухомого майна, належного боржникові, державним виконавцем знято не було, про що свідчать відомості про виконавче провадження із реєстру виконавчих проваджень, доступні за номером провадження та із використанням ідентифікатору доступу на сайті https://asvpweb.minjust.gov.ua/.
Із матеріалів скарги вбачається, що 02.01.2025 представником боржника адвокатом Шевченко Д.С. на адресу Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) була направлена заява про скасування постанови про арешт майна боржника та виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, яка була отримана одержувачем 06.01.2025.
Відомості про результати розгляду вказаної заяви представника боржника у матеріалах виконавчого провадження, розміщених на сайті https://asvpweb.minjust.gov.ua/ відсутні.
Зі змісту поданої до суду довідки про заробітну плату боржника ОСОБА_1 від 06.08.2025 за № 38, наданої за місцем роботи за підписом заступника генерального директора Департаменту експлуатації каналізаційного господарства Приватного акціонерного товариства «Київводоканал», слідує, що щомісячно із заробітної плати боржника відраховуються аліменти на користь ОСОБА_3 .
Згідно із Довідкою-розрахунком заборгованості по аліментах від 06.08.2025 за № НОМЕР_3, виконаною старшим державним виконавцем Федоренко О. вбачається, що заборгованість по аліментах у ОСОБА_1 станом на 31.07.2025 відсутня.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, встановлений судом факт сплати боржником ОСОБА_1 заборгованості по аліментах та відсутність такої заборгованості на час розгляду скарги, подальший арешт майна боржника суперечитиме приписам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У зв'язку із викладеним, суд доходить до висновку про наявність підстав для скасування арешту рухомого та нерухомого майна боржника, накладеного на підставі постанови від 20.07.2022 головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияницею Лілією Сергіївною у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.
Також, суд вважає обґрунтованими вимоги боржника в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця стосовно не скасування арешту з рухомого та нерухомого майна боржника, оскільки станом на 24.05.2023 р. державний виконавець володів інформацією про відсутність заборгованість із виплати аліментів у боржника, та, прийнявши рішення про скасування арешту із коштів боржника на підставі постанови від 24.05.2023, оминув вирішенні питання, пов'язаного із скасуванням арешту, накладеного постановою від 20.07.2022р. Так само, отримавши заяву представника боржника про скасування арешту з майна, державним виконавцем, починаючи з 06.01.2025 не вжито заходів, спрямованих на вирішення заяви та винесення відповідного рішення у формі постанови.
Стосовно вимог боржника про виключення відомостей про останнього з Єдиного реєстру боржників, то суд зазначає, що суду не подано доказів, на підтвердження обставин перебування та включення боржника до вказаного реєстру. Водночас, із відкритого Єдиного реєстру боржників за посиланням https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors відсутні відомості про ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2. Доказів протилежного боржником на час розгляду скарги суду не подано.
У зв'язку із чим, у цій частині в задоволенні скарги суд відмовляє.
Крім того, суд не вбачає підстав для скасування постанови від 20.07.2022, на підставі якої було накладено арешт на рухоме та нерухоме майно боржника, оскільки на час винесення даної постанови за боржником рахувалась заборгованість із виплати аліментів у сумі 48 891, 52 грн., про що було зазначено у самій постанові.
Водночас, є підстави для зобов'язання державного виконавця зняти арешт, який був накладений даною постановою, у зв'язку із тим, що заборгованість із виплати аліментів боржником була погашена.
Таким чином, скарга підлягає частковому задоволенню.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Керуючись положеннями ст. ст. 447-453 ЦПК України, суд
Скаргу боржника ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , особа, дії/бездіяльність якої оскаржуються, головний державний виконавець Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияниця Лілія Сергіївна, на дії (бездіяльність) державного виконавця, - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияниці Лілії Сергіївни щодо не зняття арешту з рухомого та нерухомого майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, накладеного постановою про арешт майна боржника від 20.07.2022 року.
Зобов'язати головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияницю Лілію Сергіївну зняти арешт з рухомого та нерухомого майна, належного боржнику ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, накладений постановою головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияниці Лілії Сергіївни про арешт майна боржника від 20.07.2022.
У задоволенні іншої частини скарги, - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.С. Застрожнікова