СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-н/759/261/25
ун. № 759/16198/25
08 серпня 2025 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Кравченко Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
21 липня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Радіновичем В.І., про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2025 головуючим суддею визначено Кравченка Юрія Вікторовича. Справа передана судді 24.07.2025.
Дослідивши заяву та додатки до неї, суддя дійшов таких висновків.
Згідно із ч. 3 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу (частина друга статті 167 ЦПК України).
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тлумачення зазначених норм дозволяє виснувати, що право ініціювати судовий розгляд справи про стягнення аліментів має той з батьків, разом з яким проживає дитина. На підтвердження цієї обставини заявник має надати належні, допустимі і достовірні докази.
У заяві про видачу судового наказу ОСОБА_2 зазначила, що проживає разом з дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
На підтвердження зазначеної обставини заявниця надала:
- довідку про реєстрацію на тимчасове перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 на термін з 01.04.2023 по 31.121.2025;
- довідку про реєстрацію на тимчасове перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 на термін з 01.04.2023 по 31.12.2025.
Переклад зазначених документів виконаний перекладачем національної мережі бюро перекладів «Азбука» Гречухою Г. 25.06.2025.
Суддя зауважує, що в постанові від 12.03.2025 у справі № 910/20490/21 (910/19964/23) Верховний Суд виснував, що до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Отже, докази, не перекладені з недержавної мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат» не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку. Такої ж думки дотримується Верховий Суд у постанові від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17.
Близька за змістом позиція про те, що використання документів, викладених іноземною мовою без їх засвідченого у встановленому порядку перекладу українською мовою, суперечить положенням Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та частини першої статті 9 ЦПК України (мова цивільного судочинства), міститься у постанові від Верховного Суду 18.09.2024 у справі № 751/1620/23.
З огляду на те, що справжність підпису перекладача на поданих заявницею довідках про реєстрацію на тимчасове перебування в Республіці Польщі не засвідчена нотаріально, суддя відхиляє вказані довідки як докази проживання заявниці з дочкою.
Інших доказів, які підтверджували би спільне проживання заявниці з дочкою матеріали справи не містять.
Отже, з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявницею подано заяву про видачу судового наказу.
За таких обставин, у видачі судового наказу суддя відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 160, 161, 165, 169, 170, 258-261, 353-355ЦПК України, суддя
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, відмовити повністю.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно ч. 2 ст. 161 ЦПК України її вимоги можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Ю.В. Кравченко.