11 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/4003/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у справі за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний регіон",
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Прибрежний",
4) ОСОБА_1 ,
5) ОСОБА_2
про стягнення 291 925,84 євро та 12 051,75 грн,
1. 22.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Механічний завод" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
2. 23.07.2025 надійшли заперечення Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" проти відкриття касаційного провадження, у яких зазначає, що всі доводи касаційної скарги скаржника не містять обґрунтування щодо наявності підстав для перегляду законного рішення, в свою чергу інститут касаційного оскарження не може використовуватись задля уникнення виконання законного рішення.
3. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
4. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.
5. Згідно з п.4 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються.
6. У вступній частині касаційної скарги зазначено: "Справа №916/4003/24; Провадження №б/н; Суд Південно-західний апеляційний господарський суд; на (пПЗАГС) Ст.275 ч.1 п.2-6, ст.277 ГПК Постанова: Рішення скасовано від 15.07.2025".
7. У прохальній частині касаційної скарги скаржник просить: "Скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишити в силі рішення суду першої інстанції".
8. Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію про те, які судові рішення оскаржуються, а також про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.
9. Таким чином, скаржнику необхідно усунути недоліки поданої ним касаційної скарги шляхом правильного зазначення реквізитів судового рішення (судових рішень), що оскаржується (оскаржуються).
10. Також, відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).
11. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.
12. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).
13. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
14. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
15. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
16. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
17. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.
18. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
19. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
20. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
21. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
22. Скаржник зазначає, що "підставою для касаційного розгляду у даній справі є пп.2, 3 ч.2 ст.287 ГПК України" (стор.5 скарги).
23. Обґрунтовуючи підставу, передбачену п.2 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник вказує, що "наявні усі підстави для відступлення від існуючої та формування нової практики застосування принципів форс-мажорних обставин для підприємств, які знаходяться в зоні активних бойових дій та які постійно зазнають шкоду від дій військових рф, яка полягає в визнання триваючих форс-мажорних обставин, після припинення яких підприємство повинно виконати свої зобов'язання за Договором" (стор.12 скарги).
24. Однак скаржник чітко не зазначає норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, у яких міститься висновок, від якого хоче відступити скаржник.
25. Наводячи обґрунтування підстави, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник зазначає, що "Відповідачі вчинили всіх об'єктивно можливих заходів для належного виконання свого зобов'язання перед Позивачем, однак на цей час, не існує будь-яких висновків Верховного суду з питання можливості врегулювання таких спорів, позицій щодо можливих шляхів погашення боргу перед Банком, можливості їх відтермінування - за умови, коли Боржник постраждав від дій рф та існує рішення суду про встановлення розміру такої шкоди та стягнення її з рф на користь Боржника" (стор.13 скарги).
26. Разом з тим, скаржник чітко не зазначає норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати.
27. Також скаржник на стор.5 касаційної скарги стверджує, що "Апеляційний суд не дослідив надані Відповідачами у справі докази, не прийняв їх до уваги не надавши їм належної оцінки, в тому числі й ті докази, які надавались вже під час апеляційного провадження. Суд зробив висновки виключно ґрунтуючись на позиції Позивача".
28. Вказане може розцінюватися як підстава касаційного оскарження, передбачена п.4 ч.2 ст.287 ГПК, однак скаржник на таку не посилається.
29. У зв'язку із зазначеним, скаржнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження, зазначивши усі випадки, передбачені ч.2 ст.287 ГПК, які скаржник вважає такими підставами, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані у цій ухвалі.
30. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.
31. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.
32. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення залишається без розгляду до усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду у справі №916/4003/24 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Механічний завод" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Механічний завод", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О. Кібенко