11 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/3954/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, скаржник)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.03.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025
за заявою Фонду про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
до:
1) Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» Шевченка Андрія Миколайовича;
2) Державної організації (установи, закладу) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб»
про зобов'язання вчинити дії,
Фонд 25.07.2025 через Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва 26.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 у справі №910/3954/18 повністю та направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги просить поновити строк на оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025 для розгляду справи №910/3954/18 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, суддів Бенедисюка І.М., Колос І.Б.
Касаційну скаргу передано судді-доповідачу 04.08.2025, після виходу з відпустки.
Перевіривши матеріали касаційної скарги на предмет прийнятності/неприйнятності, наявності/відсутності підстав для відкриття касаційного провадження та/або відмови у відкритті касаційного провадження та/або повернення касаційної скарги, суд виходить з наступного.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Як убачається з матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень у справі №910/3954/18, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» Шевченка Андрія Миколайовича та Державної організації (установи, закладу) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» про зобов'язання включити його кредиторські вимоги на загальну суму 183 518,34 євро, 24 496,46 доларів США та 73 080,00 грн до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Актив-Банк».
Господарського суду міста Києва рішенням від 25.11.2020, залишеного без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 25.03.2021, позовні вимоги задовольнив частково. Зобов'язав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити кредиторські вимоги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на загальну суму 183 518,34 євро, 24 496,46 доларів США та 73 080,00 грн до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк». Вирішив стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн. В іншій частині позову відмовив.
На виконання вказаного рішення суду 28.05.2021 видано накази.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 04.03.2025 звернувся до суду із заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі №910/3954/18 таким, що не підлягає виконанню.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.03.2025 вищевказану заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повернув заявнику без розгляду.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 12.03.2025 звернувся до суду із заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі №910/3954/18 таким, що не підлягає виконанню.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.03.2025 у справі №910/3954/18, залишеною без змін Північним апеляційним господарським судом від 18.06.2025, у задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі № 910/3954/18 таким, що не підлягає виконанню відмовив. Поновив дію наказу Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі №910/3954/18 про зобов'язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити кредиторські вимоги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на загальну суму 183 518,34 євро, 24 496,46 доларів США та 73 080,00 грн до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк».
Отже, предметом оскарження є ухвала Господарський суд міста Києва від 26.03.2025 у справі №910/3954/18 про відмову у визнанні виконавчого документу (наказу) таким, що не підлягає виконанню, переглянута постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025.
Ухвала про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, передбачена пунктом 23 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) яким регламентовано, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції.
За змістом частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подано касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку. Зокрема, до їх числа належать ухвали, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу.
Втім, ухвали суду першої інстанції про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 23 частини першої статті 255 ГПК України) після їх перегляду в апеляційному порядку не входять до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу, а тому, відповідно, не підлягають касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржуване судове рішення, не відноситься до судового рішення, на яке може бути подана касаційна скарга.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на те, що Фондом, подано касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі №910/3954/18 про відмову у визнанні виконавчого документу (наказу) таким, що не підлягає виконанню, переглянута постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №910/3954/18.
Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Наявність переліку ухвал суду першої інстанції, які після їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» у праві на звернення до касаційного суду зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечити сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду», що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, клопотання скаржника не розглядається.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 234, 235, 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025у справі №910/3954/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос