Іменем України
11 серпня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/576/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу
за позовом: Чернігівської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 0291011426) вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000
в інтересах держави в особі
позивача: Відділу освіти Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 42050022), вул. Троїцька, будинок 13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область, 15100
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (код ЄДРПОУ 44604267), вул. Соборна, будинок 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400
про стягнення 244 677,96 грн
представники сторін не викликались;
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
06.06.2025 року через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява від Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення коштів в сумі 244 677,96 грн, з яких 197 850,00 - основна заборгованість, 15 299,71 грн - інфляційні нарахування, 28 164,62 грн - пені та 3 363,63 грн - 3% річних.
Прокурор у прохальній частині позову просив також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
Вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору про закупівлю № СК4/485-Т від 14.06.2024 та непередання у фактичне володіння Позивача нафтопродуктів загальною вартістю 197 850,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвала суду від 10.06.2025 надіслана прокурору, позивачу та відповідачу до електронних кабінетів ЄСІТС 10.06.2025 о 12:11, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
В розумінні положень ст. 242 ГПК України сторони повідомлені належним чином про розгляд справи в суді, встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, відзиву на позов не надав, як і не надав жодних доказів у справі. Так само від відповідача не надходило клопотань (заяв) і щодо продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву.
Зважаючи на принципи диспозитивності, змагальності господарського судочинства та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також достатність часу, наданого учасникам справи для розумної реалізації своїх процесуальних прав у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
11.06.2024 Відділом освіти Городнянської міської ради на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено оголошення про запит (ціни) пропозицій щодо закупівлі «Дизельне паливо (Євро 5), картка; Бензин А-92 (Євро 5), картка» у кількості 6900 літрів бензину А-92 та 11620 літрів дизельного палива, очікуваною вартістю 1 000 080 грн з ПДВ (ідентифікатор закупівлі: UA-2024-06-11-005749-a).
Відповідно до форми річного плану закупівель на 2024 рік, фінансування закупівлі здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету Городнянської міської територіальної громади.
Закупівлю проведено на виконання Державної цільової соціальної програми «Шкільний автобус», затвердженої постановою КМУ від 16.01.2003 № 31, з метою організація безпечного, регулярного і безоплатного перевезення учнів, дітей та педагогічних працівників дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості, поліпшення освітнього рівня населення, що проживає у такій місцевості, та раціонального використання кадрового потенціалу зазначених закладів.
Згідно з реєстром тендерних пропозицій, найбільш економічно вигідну цінову пропозицію у сумі 945 610,00 грн з ПДВ надало ТОВ «Тенегія». З урахуванням викладеного, 14.06.2024 між Відділом освіти Городнянської міської ради та ТОВ «Тенегія» укладено Договір про закупівлю товарів № СК4/485-Т.
Сторони підписали договір на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а на момент його підписання погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань, відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі».
Так, відповідно до п. 1.1. Договору № СК4/485-Т від 14.06.2024 постачальник приймає на себе зобов'язання передати замовнику у власність нафтопродукти за кодом ДК 021:2015:09130000-9 «Нафта і дистиляти», а замовник зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар, відповідно до специфікації: дизельне паливо (Євро-5) (скретч-картка) у кількості 11620 літрів по ціні 50,50 грн/л з ПДВ на загальну суму 586 810 грн з ПДВ; бензин А-92 (Євро-5) (скретч-картка) у кількості 6900 літрів по ціні 52,00 грн/л з ПДВ на загальну суму 358 800 грн з ПДВ.
Сторони погодили, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п. 1.3. Договору).
Згідно із п. 1.5. Договору № СК4/485-Т від 14.06.2024 термін дії скретч-карт повинен бути не менше 1 року з моменту їх отримання замовником з можливістю їх обміну на нові після закінчення терміну дії.
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим замовником по кількості і якості з моменту отримання товару згідно умов договору (п. 2.1. Договору).
Ціна цього договору становить 945 610,00 грн з ПДВ (п. 3.1. Договору).
Замовник здійснює оплату вартості партії товару на підставі накладних після отримання товару, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання видаткової накладної (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п. п. 5.1. - 5.3. Договору № СК4/485-Т від 14.06.2024 строк поставки товару до 31.12.2024. Місце поставки (передачі) товарів: 15100, Чернігівський район, м. Городня, АЗС. Передача замовнику товару за цим договором здійснюється постачальником на АЗС, шляхом заправки автомобілів замовника при пред'явленні довіреними особами замовника скретч-карт. Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати замовнику товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-карті. Умови поставки товару - самовивезення.
Згідно п. 6.3.1. Договору № СК4/485-Т від 14.06.2024 постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до п. 7.2. Договору у разi невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупiвлi Toвapiв за бюджетнi кошти Постачальник сплачує Замовнику штрафнi санкцii (неустойка, штраф, пеня) у розмiрi, визначеному вiдповiдно до п.п. 7.3.1, 7.3.2 цього Договору, а у разi здiйснення попередньої оплати Постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцiй, повертає Замовнику кошти з урахуванням iндексу iнфляцiї.
За умовами п.п. 7.3.1, 7.3.2 Договору у разi порушення умов зобов'язання щодо якостi товарів Постачальник несе відповідальність, передбачену законодавством України. У разi порушення cтроків виконання зобов'язання стягyється пеня у розмiрi подвiйноi облiковоi ставки НБУ вiд суми вapтocтi товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.
Строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього договору та діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Таким чином, умовами укладеного сторонами договору передбачено, що предметом закупівлі є нафтопродукти, відпуск яких здійснюється на АЗС на підставі переданих постачальником замовнику скретч-карт.
На виконання умов договору, згідно з видатковою накладною № 0004/0001217 від 14.06.2024 та специфікації до неї, ТОВ «Тенегія» передано Позивачу скретч-карти у кількості 1047 штук, номіналом 10 та 20 літрів, на 11620 літрів дизельного палива та 6900 літрів бензину А-92 на загальну суму 945 610,00 грн з ПДВ, які оплачено покупцем у повному обсязі, згідно платіжних інструкцій № 946 та № 947 від 17.06.2024.
На підставі отриманих талонів, Позивачу відпущено 10400 літрів дизельного палива та 4280 літрів бензину А-92.
Як зазначає прокурор у позовній заяві, починаючи із 04.11.2024 на АЗС постачальника Відділу освіти Городнянської міської ради постійно відмовляють у відпуску пального, оскільки на АЗС відсутні будь-які види палива, а тому останні є фактично непрацюючими, у зв'язку із чим Відповідачем фактично не поставлено Позивачу 1220 літрів дизельного палива вартістю 61 610,00 грн та 2620 літрів бензину А-92 вартістю 136 240,00 грн, визначених Договором № СК4/485-Т від 14.06.2024 та оплачених покупцем у повному обсязі.
За результатами неодноразового виїзду уповноважених осіб Позивача за місцем розташування АЗС постачальника та його партнерів встановлено, що заправні станції паливо не відпускають, про що складено відповідні службові записки та проведено фотофіксацію.
Як вбачається із Реєстру невикористаних талонів/скретч-карток від 25.04.2025 № 01-29/98, залишок невикористаних скретч-карток складає: 31 шт. номіналом 20 літрів на дизельне паливо у загальній кількості 620 літрів; 60 шт. номіналом 10 літрів на дизельне паливо у загальній кількості 600 літрів; 131 шт. номіналом 20 літрів на бензину А-92 у загальній кількості 2620 літрів.
Так, з вини постачальника не отовареними залишилися: скретч-картки номіналом 20 літрів дизельного палива з наступними номерами 304623065810-304623065814, 304623066120-304623066139, 304623065932, 304623065933, 304623066044, 304623066081, 304623065916, 304623066159; скретч-картки номіналом 10 літрів дизельного палива з наступними номерами 304528718872-304528718875, 304528719100-304528719119, 304528718980-304528718989, 304528718920-304528718939, 304528719132-304528719135, 304528719138, 304528719139; скретч- картки номіналом 20 літрів бензину А-92 з наступними номерами 302611892420- 302611892459, 302611892200-302611892239, 302611892300-302611892319, 302611892360-302611892379, 302611892184, 302611892185, 302611892187, 302611892354-302611892357, 302611892350, 302611892351, 302611892195, 302611892181, - які отримано Позивачем на підставі видаткової накладної № 0004/0001217 від 14.06.2024 та специфікації до неї.
З огляду на те, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання, прокурором нараховано та пред'явлено до стягнення 3363,63 грн 3% річних, 28164,62 грн пені за період прострочення з 05.11.2024 по 30.05.2025, 15299,71 грн інфляційних нарахувань за період прострочення з листопада 2024 по квітень 2025.
Підставою для звернення до суду за захистом порушених прав позивача стало те, що відповідач взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, не забезпечив наявність пального за першою вимогою замовника по факту пред'явлення талонів та не передав замовнику товар у повному обсязі у кількості, за якістю і на умовах встановлених договором, пальне вартістю 197850,00 грн.
Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Відділу освіти Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.
Наявність вказаних обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Відповідно до частини 4 цієї статті Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18.
У цій справі Прокурор звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області.
В обґрунтування звернення із вказаним позовом Прокурор зазначає, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, зазначила, що за змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Згідно з ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів, тощо.
Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями статті 22 БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» (далі - Постанова № 228).
У свою чергу, головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Пунктом 18 частини 1 статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Відповідно до абзацу 3 пункту 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.
Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3095/18 від 13.11.2019, у справі № 922/3013/18 від 23.10.2019).
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).
Згідно з відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційна-правова форма Відділу освіти Городнянської міської ради - орган місцевого самоврядування.
Положення ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачають, що одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено повноваження сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін передбачено здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.
Згідно із ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Відділ освіти Городнянської міської ради є суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів.
Відділ освіти Городнянської міської ради, як орган місцевого самоврядування, та який у розумінні ст. 22 БК України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля товару за договором), уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та сфері публічних закупівель.
Відтак, у спірних правовідносинах відділ освіти, який зобов'язаний забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, є уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі.
До подання вказаної позовної заяви до суду, Чернігівська окружна прокуратура 22.04.2025 звернулася з листом до Відділу освіти Городнянської міської ради щодо можливих порушень інтересів держави під час виконання договору про постачання нафтопродуктів та вжитих заходів до захисту таких інтересів.
Відповідно до інформації від 29.04.2025 Відділу освіти Городнянської міської ради повідомив окружну прокуратуру про неналежне виконанням своїх договірних зобов'язань ТОВ «Тенегія», у зв'язку із чим просив прокурора вжити заходи щодо захисту порушених інтересів держави.
Вказане свідчить про неналежне здійснення Відділом освіти Городнянської міської ради заходів щодо захисту інтересів держави та призводить до порушення інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель і, відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов'язок здійснювати представництво інтересів держави в суді, шляхом пред'явлення даного позову.
З урахуванням наведеного, прокурором дотримано приписи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» при зверненні до суду з даним позовом. Про виявлені порушення вимог законодавства прокурором заздалегідь проінформовано Позивача та надано достатньо часу для реагування на стверджуванні прокурором порушення інтересів держави.
У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор листом №50-77-4386вих-25 від 30.05.2025 повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Відділу освіти Городнянської міської ради про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій (а.с. 49-50).
Наявність у прокурора підстав захисту інтересів держави в межах даної справи сторонами під сумнів не ставиться.
За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Відділу освіти Городнянської міської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Приписами статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов'язків.
Суд при вирішенні спору враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а правовідносини, що склалися між сторонами, підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України .
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 633 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Як встановлено судом, згідно з видатковою накладною № 0004/0001217 від 14.06.2024 та специфікації до неї, ТОВ «Тенегія» передано Позивачу скретч-карти у кількості 1047 штук, номіналом 10 та 20 літрів, зокрема, на 11620 літрів дизельного палива та 6900 літрів бензину А-92 на загальну суму 945 610,00 грн з ПДВ, які оплачено покупцем у повному обсязі, згідно платіжних інструкцій № 946 та № 947 від 17.06.2024.
На підставі отриманих талонів Позивачу відпущено 10400 літрів дизельного палива та 4280 літрів бензину А-92.
Судом встановлено, що предметом спірного договору є поставка товару у вигляді паливно-мастильних матеріалів. Натомість скреч-картки у розумінні пункту 1.5. укладеного правочину є лише документом, який надає замовнику право на отримання товару.
Такі умови укладеного договору кореспондують вимогам нормативно-правових актів, що регулюють відповідні правовідносини в сфері торгівлі нафтопродуктами.
Так, відповідно до пункту 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
За пунктом 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Відповідно до п. 10.3.3.1. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.
Отже, скретч-картка (як установлена емітентом форма бланку талону на відпуск пального) за приписами чинного законодавства є документом, який засвідчує право його власника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС.
Як вбачається із Реєстру невикористаних талонів/скретч-карток від 25.04.2025 № 01-29/98, залишок таких складає: 31 шт. номіналом 20 літрів на дизельне паливо у загальній кількості 620 літрів; 60 шт. номіналом 10 літрів на дизельне паливо у загальній кількості 600 літрів; 131 шт. номіналом 20 літрів бензину А-92 у загальній кількості 2620 літрів.
Отже, в строк, встановлений п. 5.1. Договору, не отовареними залишилися: скретч-картки номіналом 20 літрів дизельного палива з наступними номерами 304623065810-304623065814, 304623066120-304623066139, 304623065932, 304623065933, 304623066044, 304623066081, 304623065916, 304623066159; скретч-картки номіналом 10 літрів дизельного палива з наступними номерами 304528718872-304528718875, 304528719100-304528719119, 304528718980-304528718989, 304528718920-304528718939, 304528719132-304528719135, 304528719138, 304528719139; скретч- картки номіналом 20 літрів бензину А-92 з наступними номерами 302611892420- 302611892459, 302611892200-302611892239, 302611892300-302611892319, 302611892360-302611892379, 302611892184, 302611892185, 302611892187, 302611892354-302611892357, 302611892350, 302611892351, 302611892195, 302611892181, - які отримано Позивачем на підставі видаткової накладної № 0004/0001217 від 14.06.2024 та специфікації до неї.
Як зазначає прокурор, починаючи із 04.11.2024 на АЗС постачальника Відділу освіти Городнянської міської ради постійно відмовляють у відпуску пального, оскільки на АЗС відсутні будь-які види палива.
Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 918/631/19).
Судом визначено правову природу сплаченої позивачем та заявленої до стягнення суми коштів у розмірі 197850,00 грн, щодо якої між сторонами виник спір, саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань.
Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Отже, до моменту пред'явлення уповноваженими представниками позивача бланків дозволу на АЗС, означені кошти залишаються попередньою оплатою.
Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
В контексті наведених норм суд звертається до висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини другої статті 693 ЦК України, які викладені у постанові від 19.03.2024 у справі № 910/3016/23.
У наведеній постанові Верховний Суд зазначив, зокрема: "…що умовою застосування частини другої статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).
При цьому, передумовою застосування статті 693 ЦК України в будь-якому разі є не виконання обов'язку продавцем з поставки (передачі) товару у передбачений (домовлений) строк, та саме позивач має довести суду, що строк поставки (передачі) товару є таким, що настав та прострочений відповідачем.
За умовами п. 5.1. Договору строк поставки товару - до 31.12.2024.
Залишок неотоварених скретч-карток, і, як наслідок, недопоставленого у строк Товару складає 31 шт. номіналом 20 літрів на дизельне паливо у загальній кількості 620 літрів, 60 шт. номіналом 10 літрів на дизельне паливо у загальній кількості 600 літрів на суму 61 610,00 грн та 131 шт. номіналом 20 літрів бензину А-92 у загальній кількості 2620 літрів на суму 136 240,00 грн.
Позивач реалізував своє право на пред'явлення вимоги шляхом подання 06.06.2025 позову до суду.
Станом на день ухвалення рішення судом відповідачем не спростовано доводів прокурора, не надано належних доказів на підтвердження як поставки товару, так і повернення грошових коштів у розмірі 197850,00 грн, а тому вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги прокурора про стягнення пені суд зазначає таке.
Як встановлено судом, позивач реалізував своє право вимоги повернення суми попередньої оплати шляхом звернення з цим позовом до господарського суду 06.05.2025, натомість до вказаної дати дійсним залишалося зобов'язання відповідача з поставки товару.
Відповідно до статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Зі сталих правових позицій Верховного Суду слідує, що конструкція вказаної норми права визначає умовами для визнання товару наданим у розпорядження покупця такі як: 1) товар готовий до передання покупцеві у належному місці у строк встановлений договором; 2) покупець поінформований про те, що товар готовий до передання покупцеві у належному місці у строк встановлений договором. Тобто відсутність хоча б однієї із вказаних вимог виключає можливість визнання товару наданим у розпорядження покупця.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що товар, обумовлений предметом Договору, не був переданий у розпорядження позивачеві у належному місці, визначеному п. 5.2. Договору та у строк, встановлений договором у п. 5.1.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Аналогічні за змістом положення закріплені в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до п.п. 7.3.2 Договору у разi порушення cтроків виконання зобов'язання стягyється пеня у розмiрi подвiйноi облiковоi ставки НБУ вiд суми вapтocтi товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.
З огляду на умови п. 5.1. Договору, за змістом якого строк поставки товару обумовлений до 31.12.2024, днем, з якого рахується фактичне прострочення поставки товару, слід вважати 01.01.2025, враховуючи, що будь-яких звернень позивача до відповідача з приводу неможливості отоварити скретч-картки в місці поставки товару в строк та в порядку, визначений Договором, матеріали справи не містять.
Разом з тим суд критично ставиться до наданих прокурором фотокопій АЗС, які датовані 2025 роком та не містять дійсної адреси її місця знаходження, а отже не містять даних про обставини, що входять в предмет доказування у цій справі.
Водночас, прокурором обрахована пеня в сумі 28164,62 грн за період з 05.11.2024 по 30.05.2025, тобто, включаючи період (з 05.11.2024 по 31.12.2024), що не охоплює період фактичного прострочення відповідачем обов'язку з поставки товару.
За перерахунком суду розмір пені за порушення cтроків виконання зобов'язання за період з 01.01.2025 по 30.05.2025 становить 24253,53 грн, який суд вважає обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги прокурора про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає таке.
Прокурором в обґрунтування даних вимог зазначено, що у зв'язку з тим, що позивач, починаючи з 04.11.2024 не отримує оплачений Товар, прострочення виконання зобов'язання обраховується з 05.11.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що позивачем окрема вимога про повернення попередньо сплачених коштів відповідачу не направлялась, і позивач скористався законодавчо наданим правом вимоги попередньо сплачених коштів шляхом подання позову, моментом виникнення грошового зобов'язання по поверненню коштів є день звернення до суду, а саме 06.05.2025 (відповідно до штемпелю на конверті).
Отже, суд доходить висновку, що саме з 06.05.2025 - моменту направлення прокурором вимоги (позовної заяви) про повернення суми попередньої оплати у відповідача виникають грошові зобов'язання з повернення суми передплати, які замінюють зобов'язання з поставки товару, котрі не були виконані вчасно.
З огляду на те, що прокурором заявлено до стягнення 3363,63 грн 3% річних з 05.11.2024 по 30.05.2025, 15299,71 грн інфляційних нарахувань за період прострочення з листопада 2024 по квітень 2025, а, як встановлено судом, прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню передплати у позивача виникло з 07.05.2025, що не охоплюється заявленим прокурором періодом, вимоги по стягненню 3% річних та інфляційних нарахувань не підлягають задоволенню як безпідставно нараховані, з огляду на викладені в позові обґрунтування підстав позовних вимог.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 14 ГПК).
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 статті 74 ГПК України).
Під час розгляду цієї справи сумнівів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
Ураховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає 197850,00 грн безпідставно отриманих коштів та 24253,53 грн пені.
В решті вимог про стягнення 3363,63 грн 3% річних, 3911,09 грн пені, 15299,71 грн інфляційних нарахувань позов задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 2665,13 грн покладається на відповідача.
Судовий збір в сумі 271,01 грн покладається на прокурора.
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (код ЄДРПОУ 44604267, вул. Соборна, будинок 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400) на користь Відділу освіти Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 42050022), вул. Троїцька, будинок 13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область, 15100 ) 197850,00 грн заборгованості.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (код ЄДРПОУ 44604267, вул. Соборна, будинок 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400) на користь Чернігівської обласної прокуратури, (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) судовий збір в сумі 2665,13 грн.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
5. В решті позову відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Т.О.Кузьменко