Іменем України
11 серпня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/528/25
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження, розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Максігран»,
Харківське шосе, 17А, офіс 3, м. Київ, 02090;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “НПО Сварог»,
вул. Кільцева, 5, м. Чернігів, 14007;
предмет спору: про стягнення 316278,17 грн
без повідомлення (виклику) сторін
23.05.2025, надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Максігран» (далі - ТОВ “ ТД Максігран») до Товариства з обмеженою відповідальністю “НПО Сварог» (далі - ТОВ “НПО Сварог») про стягнення 316278,17 грн, з них: 163742,73 грн боргу за договором поставки № 01/10-1М від 01.10.2022 (далі - Договір) та видатковою накладною від 12.11.2023 № 4267, 16374,27 грн штрафу (10% від суми простроченого боргу), 70174,58 грн пені, 28774,37 грн інфляційних втрат та 37212,22 грн 15% річних, нарахованих на підставі пунктів 5.6., 5.7. Договору та статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Вимоги за договором поставки № 01/10-1М від 01.10.2022 відступлені ТОВ «ТД Максігран» на підставі трьохстороннього договору від 09.12.2024 № 241209/2 про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «Максігран» (первісний кредитор), ТОВ «ТД Максігран» (новий кредитор) та ТОВ «НПО Сварог» (боржник).
Суд, після усунення недоліків позовної заяви, прийняв її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; установив учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті спору, в порядку статей 165 - 167, 178, 184, 251 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема, для відповідача - 15 календарних днів з моменту отримання ухвали суду, для подачі мотивованого відзиву на позов (ухвала від 03.06.2025).
Ухвала про відкриття провадження в справі отримана відповідачем засобами електронного зв'язку в підсистемі Електронний суд 03.06.2025, тобто граничний строк на подачу відзиву на позов сплинув 18.06.2025.
Відповідач, у належний строк, не скористався правом на подачу відзиву на позов, у порядку статей 165, 178, 251 ГПК України, проти задоволення позовних вимог не заперечив.
За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Будь-які інші заяви чи клопотання від сторін до суду не надходили.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз'яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі від 03.06.2025.
Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
01.10.2022, між ТОВ «Максігран» (постачальник) та ТОВ «НПО Сварог» (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 01/10-1М, за умовами якого (пункти 1.1., 1.3., 1.4., 1.5.) постачальник зобов'язався поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором, щебінь, пісок, асфальт (далі - продукція), а покупець зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього Договору. Постачальник передає у власність покупця продукцію в наступному асортименті: щебінь фракції 5-10, щебінь фракції 5-20, щебінь фракції 10-20, щебінь фракції 20-40, щебінь фракції 40-70, щебінь фракції 2-5, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-70, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-40, щебінь фракції 0-40, щебінь фракції 0-70, відсів, пісок з відсіву дроблення фракції 0,5, пісок річковий, асфальтобетонна продукція тощо.
Кількісні характеристики, а також асортимент продукції визначаються в заявках покупця і закріплюються в видаткових накладних.
Загальна кількість продукції, що постачається на умовах цього Договору, визначається після припинення його дії на підставі видаткових накладних.
За пунктами 2.1., 2.2., 2.4. Договору продукція постачається за узгодженими сторонами договірними цінами, що зазначаються в видаткових накладних, що є його невід'ємною частиною. Ціна продукції включає вартість її навантаження та доставки до пункту призначення. Загальна вартість продукції визначається на підставі видаткових накладних, підписаних у період дії цього Договору.
Виходячи з умов пунктів 2.5., 2.6., 3.5., 3.6. Договору, розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки). Постачальник має право, не очікуючи надходження на свій поточний рахунок оплати повної вартості узгодженої продукції, поставити її покупцю. Покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом трьох банківських днів з дати поставки.
Приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.
За наслідками діяльності за певні періоди сторони зобов'язались проводити звірку взаєморозрахунків, результати якої оформлюються відповідним актом звірки, що є підставою для остаточних розрахунків сторін (п. 2.13. Договору).
За п. 4.2.7. покупець зобов'язався своєчасно та в повному обсязі провести оплату вартості продукції на умовах цього Договору.
Сторони в пунктах 6.1., 6.2., 6.6. погодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині грошових зобов'язань - до їх повного виконання сторонами. Після закінчення строку, на який укладений Договір, якщо сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається продовженим на невизначений строк, але кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши іншу сторону в відповідності до пунктів 6.3. - 6.5. Договору.
Припинення дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мали місце під час його дії.
На виконання умов Договору, сторонами в двосторонньому порядку складено та підписано видаткову накладну від 12.11.2023 № 4267, за якою ТОВ «Максігран» поставлено, а ТОВ «НПО Сварог» отримано продукцію, щебенево-піщану суміш фракції 0,05-40 в кількості 345,4 тонни, вартістю 169252,91 грн (з ПДВ).
Підписи сторін у видатковій накладній від 12.11.2023 № 4267 засвідчені печатками юридичних осіб. Продукція прийнята покупцем без зауважень.
Виходячи з умов пунктів 2.6., 3.5. Договору відповідач мав розрахуватись за отриману продукцію в строк по 15.11.2023.
Відповідач за отриману продукцію в установлений Договором строк у повному обсязі не розрахувався, що ним не спростовується.
Сторонами в двосторонньому порядку складений акт звірки взаємних розрахунків за 2023 рік, за яким станом на 31.12.2023 за відповідачем обліковується прострочена заборгованість у сумі 163742,73 грн.
За п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 526 ЦК України.
Нормами статей 193 ГК України та 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань по розрахунку за продукцію, отриману за видатковою накладною від 12.11.2023 № 4267, складеною сторонами на виконання умов договору поставки від 01.10.2022 № 01/10-1М, на суму 163742,73 грн.
09.12.2024, в трьохсторонньому порядку, між ТОВ «Максігран» (первісний кредитор), ТОВ «ТД Максігран» (новий кредитор, позивач) та ТОВ «НПО Сварог» (боржник, відповідач) укладений договір про відступлення права вимоги № 241209/2, за умовами якого (пункти 1.1. - 1.3., 1.5., 1.7.) первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до боржника і стає кредитором по заборгованості, що виникла за договором поставки № 01/10-1М від 01.10.2022 (далі - основний договір), на суму 163742,73 грн. Сторони свідчать, що заборгованість в сумі, визначеній у п. 1.1. цього договору, є безспірною. Право вимоги, що відступається первісним кредитором, засвідчується: видатковою накладною від 12.11.2023 № 4267 на суму 169252,91 грн, з яких неоплачена 163742,73 грн.
За домовленістю сторін сума вимоги за основним Договором на дату укладення договору про відступлення права вимоги складає 163742,73 грн.
До нового кредитора також переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення боржником основного Договору.
Право вимоги за договором про відступлення права вимоги переходить до нового кредитора з моменту його укладення.
Згідно зі статтею 510 ЦК України сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Такий статус сторін у правовідносинах існує до моменту виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які відповідно до статті 599 ЦК України припиняються, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами статей 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора в зобов'язанні вчиняється в такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.
За частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом.
Статтею 517 ЦК України унормовано, що, укладаючи правочин про заміну кредитора в зобов'язанні, первісний кредитор повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме в зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Матеріалами справи підтверджується, що з моменту укладення договору про відступлення права вимоги № 241209/2, починаючи з 09.12.2024, до ТОВ «ТД Максігран» перейшло право вимоги до боржника, ТОВ «НПО Сварог», у частині виконання зобов'язань за договором поставки від 01.10.2022 № 01/10-1М, по розрахунку за продукцію, отриману ним за видатковою накладною від 12.11.2023 № 4267, у тому числі в частині стягнення штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань по розрахунку за отриманий товар за цим Договором.
За статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
За частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення в сфері господарювання (частина 1 статті 217, частина 1 статті 218 ГК України).
Статтями 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За статтею 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які сплачуються в разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Виходячи з умов пунктів 5.6., 5.8., 5.9. договору поставки від 01.10.2022 № 01/10-1М, сторони домовились, що в випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим Договором покупцю нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Керуючись частиною 6 статті 232 ГК України, сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язань припиняється через п'ять років від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Керуючись статтею 259 ЦК України, сторони погодили збільшити до п'яти років тривалість позовної давності, до вимог що випливають з договору поставки, в тому числі до вимог про стягнення вартості продукції, неустойки (штрафу, пені).
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.
За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сторони в п. 5.7. договору поставки від 01.10.2022 № 01/10-1М погодили, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф та пеню, а також 15% річних від простроченої суми. Відповідно до статті 625 ЦК України розмір відсотків річних установлений сторонами в Договорі.
Позивач керуючись наведеними вище умовами договору поставки та приписами статей 549, 625 ЦК України, 230 - 232 ГК України, окрім суми основного боргу в розмірі 163742,73 грн, нарахував та заявив до стягнення з відповідача за порушення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості продукції, отриманої за видатковою накладною від 12.11.2023 № 4267: 70174,58 грн неустойки в формі пені, розрахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 16.11.2023 по 22.05.2025, та в формі штрафу в розмірі 16374,27 грн, що складає 10% від суми основного боргу; інфляційні втрати в розмірі 28774,37 грн за період з грудня 2023 по квітень 2025 років та 15% річних у розмірі 37212,22 грн за період з 16.11.2023 по 22.05.2025.
Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань по розрахунку за продукцію, отриману за видатковою накладною від 12.11.2023 № 4267, складеною на виконання умов договору поставки від 01.10.2022 № 01/10-1М, відтак, перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення неустойки в формі пені та штрафу, інфляційних втрат та відсотків річних, суд установив, що позов є обґрунтований, правомірний та підтверджений належними доказами, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі в частині вимог про стягнення: основного боргу в сумі 163742,73 грн; пені в сумі 70174,58 грн за період з 16.11.2023 по 22.05.2025; штрафу в сумі 16374,27 грн; інфляційних втрат у сумі 28774,37 грн за період з грудня 2023 по квітень 2025 років; 15% річних у сумі 37212,22 грн за період з 16.11.2023 по 22.05.2025.
Відповідач проти заявленого розміру вимог не заперечив.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
За статтею 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Враховуючи, що відповідач, у порушення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, договірні зобов'язання не виконав, за отриману за договором поставки продукцію своєчасно не розрахувався, правомірність вимог позивача не спростував, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволення в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, за рахунок відповідача мають бути відшкодовані судові витрати позивача в частині судового збору в сумі 3795,34 грн, сплаченого ним за платіжною інструкцією в національній валюті від 22.05.2025 № 598.
Керуючись статтями 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 124, 126, 129, частиною 2 статті 178, 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Задовольнити в повному обсязі позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Максігран» (код ЄДРПОУ 45330135) до Товариства з обмеженою відповідальністю “НПО Сварог» (код ЄДРПОУ 34924848) про стягнення 316278,17 грн.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НПО Сварог» (вул. Кільцева, 5, м. Чернігів, 14007; код ЄДРПОУ 34924848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Максігран» (Харківське шосе, 17А, офіс 3, м. Київ, 02090; код ЄДРПОУ 45330135) 163742,73 грн основного боргу, 16374,27 грн штрафу, 70174,58 грн пені, 28774,37 грн інфляційних втрат, 37212,22 грн 15% річних та 3795,34 грн судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Судове рішення ухвалене в перший робочий день, після виходу судді Романенко А.В. зі щорічної відпустки.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Суддя А.В. Романенко