Іменем України
11 серпня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/540/25
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження, розглянув справу
за позовом: Приватного підприємства “Семидар»,
вул. Тероборони, 29, м. Чернігів, 14010;
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства “Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області;
вул. Шевченка, 114, м. Чернігів, 14030;
предмет спору: про стягнення 399988,16 грн
без повідомлення (виклику) сторін
26.05.2025, надійшла позовна заява Приватного підприємства “Семидар» (далі - ПП “Семидар») до Комунального некомерційного підприємства “Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області (далі - КНП Чернігівська ЦРЛ) про стягнення 399988,16 грн з них: 285641,28 грн боргу за виконані підрядні роботи за договором № 505 від 09.08.2023 (далі - Договір), 91941,40 грн інфляційних нарахувань за період з лютого 2024 по квітень 2025 років та 22405,48 грн 3% річних за період з 16.01.2024 по 21.05.2025 років, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати виконаних робіт з поточного ремонту за актами приймання виконаних будівельних робіт від 30.08.2023 № 1, від 06.10.2023 № 2 та від 01.12.2023 №3 до Договору (форми КБ-2в).
Суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; установив учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті спору, в порядку статей 165 - 167, 178, 184, 251 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема, для відповідача - 15 календарних днів з моменту отримання ухвали суду для подачі до суду мотивованого відзиву на позов (ухвала від 28.05.2025).
Відповідач, у належний строк, подав відзив на позов, підтвердив наявність непогашеної перед позивачем заборгованості на суму 285641,28 грн за виконані підрядні роботи по Договору за актами приймання виконаних будівельних робіт від 30.08.2023 № 1, від 06.10.2023 № 2 та від 01.12.2023 № 3 (форми КБ2в) до нього. Просив розстрочити виконання судового рішення строком на один рік, у рівних частинах по 33332,35 грн (щомісячно) за запропонованим графіком.
Будь-які інші заяви чи клопотання від сторін до суду не надходили.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз'яснене при відкритті провадження в справі (ухвала від 28.05.2025).
Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
09.08.2023, між КНП «Чернігівська ЦРЛ» (замовник, відповідач) та ПП “Семидар» (підрядник, позивач) укладений договір № 505 (далі - Договір), за умовами якого (розділ 1) підрядник зобов'язався виконати власними силами за завданням замовника: “поточний ремонт приміщень, коридору та палат одноповерхової будівлі педіатричного відділення КНП «Чернігівська ЦРЛ», код ДК 021:2015 - 45420000-7 «Столярні та теслярні роботи» за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 144.
Договірна ціна Договору є твердою, складає 597062,38 грн, у тому числі ПДВ 99510,40 грн (п. 2.1., п. 2.2.).
За умовами пунктів 3.1. - 3.3., 3.5. замовник забезпечує оплату робіт підрядника в безготівковій формі в порядку, передбаченому цим Договором. Розрахунок за надані послуги здійснюється за фактом їх виконання.
Оплата за надані послуги здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника на підставі акту виконаних робіт та рахунку-фактури протягом 30 банківських днів з дня підписання вказаних документів та наданих послуг. Фактично виконані обсяги ремонтних робіт оформлюються актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3), що є документами для проведення взаєморозрахунків між замовником та підрядником. Розрахунок договірної ціни та довідка про вартість виконаних будівельних робіт є невід'ємною частиною акту приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в).
За пунктами 4.1., 4.2. підрядник зобов'язався розпочати виконання робіт протягом 3-х днів з моменту укладення Договору та закінчити виконання робіт до 31.12.2023. Датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником за актом приймання-передачі.
Факт виконання та вартість робіт підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних робіт (п. 7.1.).
Замовник зобов'язався своєчасно здійснювати оплату виконаних робіт згідно з умовами Договору (п. 5.2.3.).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023. Закінчення дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п. 12.1.).
Невід'ємною частиною цього Договору є додатки: дефектний акт (додаток №1); договірна ціна (додаток №2); локальний кошторис (додаток №3).
Матеріалами справи підтверджується, що сторонами, на виконання умов Договору, в двосторонньому порядку, 30.08.2023 та 06.10.2023, складені та підписані акти №№ 1 та 2 приймання виконаних будівельних робіт (за серпень та жовтень 2023 року) (форми КБ-2в), за яким позивачем виконані, а відповідачем прийняті, обумовлені Договором роботи, загальною вартістю 483748,44 грн (у тому числі ПДВ 80624,74 грн). Будь-які зауваження чи претензії до прийнятих замовником робіт відсутні, що останнім не заперечується.
Позивачем, за податковими накладними від 30.08.2023 № 149, від 06.10.2023 № 38 та квитанціями від 11.09.2023 та від 30.10.2023, задекларовано господарську операцію з надання відповідачу послуг вартістю 483748,44 грн, у тому числі ПДВ 80624,74 грн.
Сторони в п. 3.4. погодили, що уточнення (зменшення) вартості робіт за Договором проводиться шляхом укладення додаткової угоди до нього, що є його невід'ємною частиною.
01.12.2023, сторонами складено та підписано додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої зменшено загальну суму на 1,10 грн та змінено редакцію п. 3.1. цього Договору, зокрема, ціна Договору є твердою та становить 597061,28 грн, у тому числі ПДВ 99510,21 грн. Також сторонами внесені відповідні зміни до додатків №№ 1 - 3 до Договору.
Сторонами, на виконання умов Договору та додаткової угоди № 1 до нього, в двосторонньому порядку, 01.12.2023, складений та підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2023 року) (форма КБ-2в), за яким позивачем виконані, а відповідачем прийняті, обумовлені Договором роботи загальною вартістю 113312,84 грн (у тому числі ПДВ 18885,47 грн). Будь-які зауваження чи претензії до прийнятих замовником робіт відсутні, що останнім не заперечується.
Позивачем, за податковою накладною від 01.12.2023 № 10 та квитанцією від 29.12.2023, задекларовано господарську операцію з надання відповідачу послуг вартістю 113312,84 грн, у тому числі ПДВ 18885,47 грн.
Виходячи з умов погоджених сторонами в п. 3.3. Договору, відповідач мав розрахуватись за виконані підрядником роботи в серпні 2023 року на суму 472328,44 грн у строк по 11.10.2023, у жовтні 2023 року на суму 11420,00 грн у строк по 17.11.2023 та в грудні 2023 року на суму 113312,84 грн у строк по 12.01.2024, натомість, наведених дій не вчинив.
З порушенням погоджених строків, відповідач, у рахунок погашення простроченої заборгованості за договором від 09.08.2023 № 505 перерахував позивачу кошти в загальній сумі 311420,00 грн за платіжними інструкціями: від 30.04.2024 № 8 на суму 7933,00 грн, від 30.04.2024 № 768 на суму 3487,00 грн, від 01.04.2025 № 145 на суму 300000,00 грн.
В іншій частині за прийняті підрядні роботи за Договором вартістю 285641,28 грн згідно з перерахованими вище актами приймання виконаних будівельних робіт, відповідач, на момент ухвалення судового рішення не розрахувався, що підтверджено ним у відзиві на позов.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з розрахунку за прийняті роботи, обумовлені Договором, позивач, керуючись приписами частини 2 статті 625 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення в судовому порядку, окрім основного боргу в розмірі 285641,28 грн: 22405,48 грн 3% річних за період з 16.01.2024 по 21.05.2025 та 91941,40 грн інфляційних втрат за період з лютого 2024 по квітень 2025 років.
За п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 526 ЦК України.
Нормами статей 193 ГК України та 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати в установлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Відповідно до частини 1 статті 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Згідно з частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Частиною 4 статті 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
За статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України врегульовані правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таких висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором від 09.08.2023 № 505, з урахуванням редакції додаткової угоди від 01.12.2023 № 1 до нього, в частині своєчасної оплати вартості прийнятих робіт згідно з актами від 30.08.2023 № 1, від 06.10.2023 № 2 та від 01.12.2023 № 3 приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), тому перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд установив, що позов є обґрунтований, правомірний та підтверджений належними доказами в частині вимог про стягнення: 285641,28 грн суми основного боргу, 22405,48 грн 3% річних за період з 16.01.2024 по 21.05.2025 та 91941,40 грн інфляційних втрат за період з лютого 2024 по квітень 2025 років.
Відповідач у відзиві на позов підтвердив наявність перед позивачем простроченої заборгованості за прийнятті роботи за Договором від 09.08.2023 № 505 на суму 285641,28 грн.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
За статтею 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Враховуючи, що відповідач, у порушення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, договірні зобов'язання не виконав, за прийняті підрядні роботи своєчасно не розрахувався, правомірність вимог позивача не спростував, суд доходить висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідач клопотав розстрочити виконання судового рішення на один рік, рівними частинами по 33332,35 грн (щомісячно) за запропонованим графіком платежів. Мотивував тим, що Підприємство є неприбутковим та здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення медичних та соціальних результатів і має статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, про що до відзиву додане розпорядження голови Чернігівської обласної військової адміністрації від 05.02.2025 № 143. Зазначив, що Підприємство перебуває в скрутному фінансовому становищі, оскільки в впродовж 2022 - 2024 років значно постраждало від збройної агресії та ракетних атак Російської Федерації відтак потребує значних ресурсів для відновлення матеріально-технічної бази та підтримання сталого функціонування Підприємства. Зауважив, що видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів з охорони здоров'я, до яких належить відповідач, здійснюється за рахунок видатків місцевого бюджету, які не покривають вартість спожитих ним комунальних послуг у повному обсязі. Наразі за Підприємством обліковується прострочена кредиторська заборгованість перед постачальниками послуг на суму 1086804,42 грн, яка для комунального закладу є значною, про що до відзиву на позов додав акти звіряння розрахунків з ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг (за І квартал 2025 року), АТ «Чернігівобленерго» (за IV квартал 2024 року), КП «Чернігівводоканал» (за IV квартал 2024 року), ТОВ «Енерджигазтрейд» (за IV квартал 2024 року).
За частиною 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до частин 3 - 5 статті 331 цього Кодексу підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Наведені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають в ході виконання судового рішення.
Розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, вказана норма не вимагає, а господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача в виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Отже, законодавець, у будь-якому випадку, пов'язує розстрочення виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу.
Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.
За висновком суду, відповідачем не додано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві про розстрочення виконання судового рішення, зокрема, відсутнє будь-яке документальне підтвердження наявності в Підприємства статусу потерпілого внаслідок збройної агресії РФ.
Суд також зазначає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження скрутного фінансового становища, відсутності належного фінансування Підприємства за рахунок бюджетних коштів, наявності значної поточної кредиторської заборгованості перед контрагентами на момент ухвалення судового рішення в справі.
Акти звірки взаєморозрахунків з постачальниками послуг, долучені до відзиву на позов, складені переважно на кінець минулого року та не відображають актуального фінансового становища Підприємства.
Будь-яких інших доказів на підтвердження існування обставин, про які зазначає відповідач у відзиві на позов, до матеріалів справи не подано.
При цьому, судом враховано, що Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач.
Підставою для встановлення розстрочки виконання рішення суду може бути доведена належними та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим. Більше того, заявник має довести повну відсутність грошових коштів та майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги.
Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення в установлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту скрутного економічного становища відповідача, при цьому, доказів відсутності в відповідача коштів для виконання рішення суду в даній справі також не надано, як і не надано доказів того, що в майбутньому відповідач матиме фінансову можливість виконати рішення суду.
Отже, звертаючись із заявою про розстрочення виконання рішення, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання розстрочки.
З урахуванням зазначеного, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення строком на один рік. Проте, наведене не позбавляє відповідача права звернутись до суду з відповідною заявою на стадії виконання судового рішення, в порядку статті 331 ГПК України, за умови доведення належними та допустимими доказами існування виключних обставин, що унеможливлюють виконання судового рішення.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, суд поклав на відповідача відшкодування судових витрат по сплаті судового збору, понесених позивачем при подачі позову в сумі 4799,86 грн. На момент ухвалення рішення в справі, суд, за відсутності відповідного клопотання платника, не вирішує питання про повернення надмірно сплаченого до Державного бюджету України судового збору в сумі 256,40 грн за платіжною інструкцією від 21.05.2025 № 2776 (наявна в матеріалах справи).
Керуючись статтями 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 129, 178, 233, 238, 241, 247, 251, 252, 331 ГПК України, господарський суд
1. Задовольнити повністю позовні вимоги Приватного підприємства “Семидар» (вул. Тероборони, буд. 29, м. Чернігів, 14010; код ЄДРПОУ 37199010) до Комунального некомерційного підприємства “Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області (вул. Шевченка, буд. 114, м. Чернігів, 14030; код ЄДРПОУ 02006544) про стягнення 399988,16 грн.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства “Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області (вул. Шевченка, буд. 114, м. Чернігів, 14030; код ЄДРПОУ 02006544) на користь Приватного підприємства “Семидар» (вул. Тероборони, буд. 29, м. Чернігів, 14010; код ЄДРПОУ 37199010) 285641,28 грн основного боргу, 22405,48 грн 3% річних, 91941,40 грн інфляційних втрат та 4799,86 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Судове рішення ухвалене в перший робочий день, після виходу судді Романенко А.В. зі щорічної відпустки.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Суддя А.В. Романенко