30 липня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/118/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Бутирський А.А.
при секретарі Нікітюк Є.В.,
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна", м.Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайма МВД", м. Чернівці
про стягнення заборгованості в сумі 244035,21 грн.
представники сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вайма МВД" про стягнення заборгованості за договором поставки № ЛЗ/МВ/17/ЧВ від 20.06.2024 р. у сумі 286 803,08 грн., з них: 277 907,80 грн. - сума основного боргу, 8895,28 грн. - 30% річних.
Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500,00 грн. та 10 000,00 грн. в якості гонорару успіху.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.01.2025 р. справу передано судді Бутирському А.А.
Ухвалою суду від 16.01.2025 р. відкрито провадження у справі, її розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 05.02.2025 р.
Ухвалою суду від 31.03.2025 р. суд здійснив перехід від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 23.04.2025 р.
Ухвалою від 28.05.2025 р. прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог до 244035,21 грн., з них: 235139,93 грн. основного боргу та 8895,28 грн. 30% річних, закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду на 25.06.2025 р.
Ухвалою від 25.06.2025 р. вирішення спору перенесено на 21.07.2025 р.
У судовому засіданні 21.07.2025 р. оголошено перерву до 23.07.2025 р. з подальшим оголошенням перерви до 30.07.2025 р.
Відповідач у судове засідання не з'явився, проте у поданому клопотанні визнав позов у сумі 225139,93 грн., вказавши при цьому про сплату 10000,00 грн., що мало місце 01.07.2025 р. та 21.07.2025 р.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд
20.06.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» (надалі - Позивач) та ТОВ «Вайма МВД» (надалі - Відповідач) було укладено Договір поставки № ЛЗ/МВ/17/ЧВ (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві лікарські засоби, продовольчі та непродовольчі товари, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати такий Товар.
Згідно п.4.3. Договору, Покупець сплачує 100% вартості кожної партії Товару протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати його отримання відповідно до видаткової накладної.
Відповідно до п.5.5. Договору, за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товарів, Покупець сплачує Постачальнику 30% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України.
На виконання умов Договору та відповідно до видаткових накладних, Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну суму 625 497,94 грн.
Поставлений товар оплачений не у повному обсязі, що призвело до виникнення боргу у сумі 235139,93 грн.
Наявність боргу підтверджується також актом звірки.
У процесі розгляду справи відповідач сплатив позивачеві 10000,00 грн., а тому у цій частині позову провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю предмету спору.
У решті вимог позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом положень ст. 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з приписами ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судовим слуханням встановлено, що відповідач не повністю оплатив отриманий товар, а відтак з нього слід стягнути 225139,93 грн. заборгованості.
Ч.1 ст. 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено вище, сторони у п. 5.5 Договору передбачили сплату 30% річних від простроченої суми заборгованості.
У зв'язку із наведеним з відповідача слід стягнути 8895,28 30 % річних за період з 05.11.2024 р. по 06.01.2025 р., що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.
Судові витрати у частині сплати судового збору у розмірі 4302,05 грн. віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.
Відповідно до частин першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та проведенням експертизи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Інтереси відповідача в суді представляла адвокат Горець О.А. на підставі договору про надання правничої допомоги від 03.01.2025 року, укладеного між ТОВ "Долфі-Україна" і адвокатом Горець О.А.
Так, в обґрунтування поданої заяви позивач надав: договір про надання правничої допомоги від 03.01.2025 року, який укладений відповідачем та адвокатом Горець О.А.; додаткова угода № 1 до згаданого договору, згідно якого вартість однієї годити правничої допомоги становить 2500,00 грн.; акт приймання-передачі наданих послуг від 06.01.2025 року на суму 17500,00 грн. Згідно зазначених документів відповідачу надано правову допомогу на загальну суму 17500,00 грн.
У зв'язку з наведеним, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500,00 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача «гонорар успіху» у розмірі 10 000,00 грн.
Суд констатує, що умови «гонорару успіху» сторони узгодили в пункті 4.4. Договору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 наголосила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, «гонорар успіху» не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.
Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як «гонорар успіху», за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.
З огляду на зазначене, суд доходить до висновку про неможливість покладення на відповідача (не на сторону договору, де передбачено «гонорар успіху») згаданого «гонорару успіху» в розмірі 10000,00 грн., у зв'язку з чим, суд відмовляє в його покладені на відповідача.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 126, 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайма МВД", код ЄДРПОУ 21448503, вул. Денисівська, 6, м. Чернівці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна", код ЄДРПОУ 37068787, вул. Березинська, 24-А, м.Дніпро - 225139,93 грн. основного боргу, 8895,28 грн. 30% річних, 4302,05 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 17 500,00 грн.
3. У частині стягнення 10000,00 грн. провадження у справі закрити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 08.08.2025 р.
Суддя А.А. Бутирський