вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"05" серпня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/503/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані"
до відповідача Приватного підприємства "УКР-КОМ"
про стягнення заборгованості в сумі 3 672 930 грн. 32 коп.
В засіданні приймали участь:
Представник позивача: Терещенко Катерина Сергіївна (в залі суду)
Представник відповідача: Ляшук Максим Валерійович (в залі суду)
05 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Приватного підприємства "УКР-КОМ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 3 672 930 грн. 32 коп.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" та Приватним підприємством "УКР-КОМ" укладено договір № 5014309 підряду з будівництва та модернізації об'єктів інфраструктури Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані", відповідно до актів виконаних робіт, підписаних сторонами, деякі роботи та послуги, які замовлялися позивачем і на виконання яких погоджувався відповідач (про що укладалися відповідні окремі письмові Додаткові угоди), були виконані останнім із простроченням.
За твердженням позивача, за несвоєчасне виконання зобов'язань взятих на себе відповідачем щодо виконання умов укладеного првочину, позивачем нараховано відповідачу 1 147 692 грн. 43 коп. штрафу та 2 525 237 грн. 89 коп. пені.
Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує позовні вимоги та зазначає, що між учасниками процесу укладено договір підряду, а також позивачем здійснено замовлені роботи, які прийнято позивачем без зауважень. Разом з тим, відповідач не заперечує факт виконання окремих робіт з простроченням визначених у договорі строків.
Як стверджує відповідач, що несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань обумовлене наявністю форс-мажорних обставини, які не залежали від волі відповідача та мали надзвичайний характер, про що, останній повідомив позивача, а саме звертався з відповідними повідомленням про форс-мажор згідно умов договору. Також, відповідач зазначає про наявність висновку Рівненської торгово-промислової палати від 16 січня 2025 року № 56.01./19, в якому встановлено наявність форс-мажору по виконанню договору підряду № 5014309 від 13 вересня 2023 року.
Відтак, Приватне підприємство "УКР-КОМ" просить суд відмовити в позові повністю.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/503/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" до відповідача Приватного підприємства "УКР-КОМ" про стягнення заборгованості в сумі 3 672 930 грн. 32 коп., розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, підготовче судове засідання призначено на 08 липня 2025 року.
20 червня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує у повному обсязі та просить суд у задоволенні позову відмовити.
01 липня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача, відповідно до якої останній спростовує доводи викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та просить суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
07 липня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08 липня 2025 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/503/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" до відповідача Приватного підприємства "УКР-КОМ" про стягнення заборгованості в сумі 3 672 930 грн. 32 коп. та призначено розгляд справи № 918/503/25 до судового розгляду по суті на 22 липня 2025 року.
21 липня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення неустойки (штрафу та пені).
22 липня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 липня 2025 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 05 серпня 2025 року.
В судовому засіданні 05 серпня 2025 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача у свою чергу позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
13 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" (далі - Замовник) та Приватним підприємством "УКР-КОМ" (далі - Підрядник) укладено Договір підряду № 5014309 з будівництва та модернізації об'єктів інфраструктури Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані".
Відповідно до пункту 2.1 Договору, Підрядник зобов'язується від імені та за дорученням Замовника, на свій ризик, виконати Роботи, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані Роботи.
Згідно пункту 2.2. Договору, Приватне підприємство "УКР-КОМ" прийняло зобов'язання виконати повний комплекс робіт з будівництва (монтажу), реконструкції, технічного переоснащення об'єктів, зокрема, проектні роботи, отримати всі необхідні дозволи, укласти та переоформити договори оренди, роботи з енергозабезпечення об'єктів, оснащення протипожежної та охоронною сигналізацією, роботи з поточного та капітального ремонту об'єктів, тощо.
Пунктом 3.3.1 Договору передбачено, що Підрядник зобов'язаний якісно виконати та здати Замовнику всі Роботи в обсягах і у строки, що передбачені положеннями цього Договору, тощо. Для Робіт із розділу 1.15. Додатку № 1 до Договору (термінові роботи) строк виконання робіт - 48 годин із моменту прийняття замовлення в роботу.
Вартість Робіт за Договором становить всі прийняті за Актами Роботи, замовлені за всіма Додатковими угодами або WO за цінами у відповідності прейскуранту, що наведений у Додатку №1 до цього Договору (далі - Прейскурант). У разі, якщо необхідно провести роботи, що не увійшли у Прейскурант, їх вартість буде визначатись за кошторисом, який додається до Додаткової угоди (пункт 4.2 Договору).
Відповідно до пункту 5.5 Договору Підрядник зобов'язаний приступити до виконання Робіт та завершити їх не пізніше дат, вказаних у відповідних Додаткових угодах та/або WO.
Пунктом 5.7. Договору передбачено, що приймання-передача виконаних Робіт відбувається після отримання Замовником від Підрядника повідомлення про завершення їх виконання, наявності сканованої копії підписаної Сторонами Відомості (Ф.2) та Відомості Демонтованих ТМЦ (Ф.5 наведена в Додатку №4 до цього Договору), належним чином оформленого Акту, запропонованої дати візиту Замовника для перевірки якості та повноти виконаних Робіт.
Згідно пункту 7.1 Договору за порушення взятих за цим Договором зобов'язань Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та відповідно до положень цього Договору.
У разі порушення строку виконання Робіт (окрім зазначених в п. 7.5.1 Договору), Підрядник, на вимогу Замовника, сплачує останньому пеню в розмірі 0,2% від вартості невиконаних або неналежно/несвоєчасно виконаних Робіт, за кожний день прострочення. У разі порушення строків виконання Робіт більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Замовник має право додатково стягнути штраф 10% від вартості таких Робіт та відмовитися від їх прийняття в т.ч з правом розірвати в односторонньому порядку відповідну Додаткову угоду до цього Договору та/або відмовитись від WO, направивши Підряднику повідомлення про розірвання/відмову та вимагати від Підрядника сплати нарахованої за 30 (тридцять) календарних днів пені без компенсації Замовником фактичних витрат Підрядника на такі Роботи (пункт 7.5 Договору).
Відповідно до пункту 13.2 Договору строк дії Договору. Договір набуває чинності з Дати набуття чинності та діє до 31 серпня 2026 року (включно). Якщо на дату закінчення строку дії цього Договору які-небудь з зобов'язань Сторін невиконані та/або якщо строк виконання окремих зобов'язань встановлений таким чином, що він виходить за межі строку дії Договору, то такі зобов'язання залишаються чинними до їх повного виконання.
Як вбачається з актів виконаних робіт, підписаних сторонами, роботи та послуги, які замовлялися Позивачем і на виконання яких погоджувався Відповідач (про що укладалися відповідні окремі письмові Додаткові угоди), були виконані останнім із простроченням.
Позивач неодноразово направляв претензії відповідачу з вимогами сплати штрафних санкцій.
Оскільки підрядник не виконав роботи у строки, встановлені Договором, позивач, на підставі п. 7.5. договору, нарахував пеню та штраф, а саме 2 525 237 грн. 89 коп. пені та 1 147 692 грн. 43 коп. штрафу.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до встановлених обставини вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються невиконанням відповідачем умов договору підряду та відповідальністю за таке порушення, регулювання яких здійснюється ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Статтею 875 ЦК України врегульовано, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).
Приписами ч. 2 ст. 849 ЦК України унормовано, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Суд зазначає, що станом на вказані дати в Додаткових угодах до Договору, узгоджені сторонами, в межах яких за вимогами ч. 1 ст. 631 ЦК України сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, підрядник роботи не виконав в повному обсязі, що відповідачем не заперечено та визнано.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У силу вимог ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України врегульовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За ч. 1-3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України ).
Отже, відповідно до п. 7.5 Договору у разі порушення строку виконання Робіт (окрім зазначених в п.7.5.1 Договору), Підрядник, на вимогу Замовника, сплачує останньому пеню в розмірі 0,2% від вартості невиконаних або неналежно/несвоєчасно виконаних Робіт, за кожний день прострочення. У разі порушення строків виконання Робіт більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Замовник має право додатково стягнути штраф 10% від вартості таких Робіт та відмовитися від їх прийняття в т.ч з правом розірвати в односторонньому порядку відповідну Додаткову угоду до цього Договору та/або відмовитись від WO, направивши Підряднику повідомлення про розірвання/відмову та вимагати від Підрядника сплати нарахованої за 30 (тридцять) календарних днів пені без компенсації Замовником фактичних витрат Підрядника на такі Роботи.
На підставі наданих позивачем доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин щодо виконання робіт; факт прийняття позивачем виконаних відповідачем підрядних робіт; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, а саме виконання робіт з порушенням встановлених строків передбачених у договорі.
Отже, судом встановлено, що відповідач не виконав умов договору щодо своєчасності виконання робіт.
Доказів протилежного відповідачем не наведено та визнано наявність вказаних обставини.
Суд здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення LIGA 360 встановив, що позивачем вірно нараховано суму пені та штрафу.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та про наявність підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу в розмірі 3 672 930 грн. 32 коп. (2 525 237 грн. 89 коп. пені та 1 147 692 грн. 43 коп. штрафу).
З правовою позицією позивача, суд погоджується.
Щодо аргументів відповідача про наявність форс-мажорних обставини, суд зазначає наступне.
Приписами частин першої, другої статті 611 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина перша статті 617 ЦК України).
Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
У частинах першій, другій статті 205 ГК України наголошується, що господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом. У разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.
Згідно з частиною другою статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Визначення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) міститься в ч. 2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якої, це надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, захоплення підприємств.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21 вказав, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
При цьому, Верховним Судом у постанові від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17 зазначено, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх визначенні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення дії непереборної сили покладається на сторону, яка порушила зобов'язання.
В даному випадку відповідач обґрунтовуючи свою позицію щодо дії форс-мажорних обставин посилається на неможливість виконання/вчасного виконання зобов'язань за Договором, які мали місце в період з 16 січня 2024 року по 12 лютого 2025 року, посилаючись на висновок Рівненської торгово-промислової палат від 16 січня 2025 року №56.01\19.
Суд зазначає, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
У розділі 10 Договору зазначено про обов'язковість повідомлення про настання подій форс-мажор.
Пункт 10.3. Договору визначає, що у випадку виникнення обставин форс-мажору, Сторона, що зазнала їх впливу, повинна негайно за допомогою будь-яких доступних засобів повідомити про такі обставини іншу Сторону, направивши письмове Повідомлення про настання таких обставин.
Крім того, п. 10.4. Договору передбачає, що повідомлення про форс-мажор повинно містити вичерпну інформацію про природу обставин форс-мажору, час їх настання та оцінку їх впливу на можливість Сторони виконувати свої зобов'язання за Договором та на порядок виконання зобов'язань за Договором, у випадку якщо це можливо.
Також, відповідач зазначає, що 21 грудня 2023 року звертався до позивача з повідомленням про форс-мажор, в якому останній повідомляє про настання форс-мажорних обставин за договором від 13 вересня 2023 року з 20 грудня 2023 року, обумовлених ракетними обстрілами території України, руйнуванням та пошкодженням внаслідок російської агресії об'єктів енергетичної інфраструктури, щоденними повітряними тривогами та мобілізацією працівників Приватного підприємства "Укр-Ком".
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Натомість, матеріали справи не містять жодних належних доказів існування будь-яких форс-мажорних обставин для Приватного підприємства "Укр-Ком", які б повністю унеможливлювали виконання своїх зобов'язань за Договором підряду № 5014309 від 13 вересня 2023 року, саме у період з 20 грудня 2023 року.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президент України видав Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє й в даний час.
Суд зазначає, що факт військової агресії Російської Федерації проти України, введення в державі воєнного стану не можуть бути беззаперечним доказом наявності форс-мажорних обставин, за відсутності доказів безпосереднього впливу на реальну можливість виконання стороною договору своїх зобов'язань внаслідок цих обставин.
Відповідач в обґрунтування наявності обставин форс-мажору, що унеможливили виконання зобов'язання перед позивачем вказує на загальновідомий факт збройної агресії проти України, вказує, що безпосередньо на його діяльність вплинули пошкодження ракетними ударами енергетичної інфраструктури та мобілізація працівників останнього.
Між тим, матеріали справи не містять доказів того, що дія форс-мажору конкретно вплинула на діяльність відповідача та яким чином дія непереборної сили, на яку посилається відповідач (відключення електроенергії та мобілізація працівників) вплинула на хід виконання робіт, які останній зобов'язаний був виконати у строки визначені договором.
Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Більш того, сам Договір підряду № 5014309 від 13 вересня 2023 року укладений сторонами під час військової агресії Російської Федерації проти України та введення в Україні режиму воєнного стану.
Отже при укладенні такого Договору сторони мали усвідомлювати всі ризики його укладення під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не може вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено відповідними документами.
Також суд звертає увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі.
Отже, суд відхиляє аргументи відповідача, що даному спорі наявні обставини форс-мажору.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки: штрафу та/або пені) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 927/184/13-г.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Суд зазначає, що при розгляді питання про застосування форс-мажору у даній справі, саме по виконаю конкретного договору, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами негативного впливу форс-мажору та військового стану.
Однак, при розгляді питання про зменшення розміру неустойки, судом враховано наступне.
Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті
компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань (п. 43 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 лютого 2022 року у справі № 927/436/21.
У даній справі Позивачем а ні до моменту подання позову (у поданих претензіях), а ні власне у самому позові не зазначається про заподіяння Позивачу збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.0І2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як І (К України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
-господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому такс питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7 -рп/2013 у справі №1- 12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншого особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі №902/538/18.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
На підставі викладеного судом враховано наступне.
Права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем в частині вимог про стягнення пені та штрафу і позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, оскільки застосування штрафних санкцій є стимуляцією виконання правочину, проте судом також враховується, що відповідачем виконано зобов'язання за договором підряду № 5014309 з будівництва та модернізації об'єктів інфраструктури Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" в повному обсязі окрім обумовлених строків виконання останнього. Також суд враховує, що кошти отриманні відповідачем за зазначеним правочином були спрямовані на закупівлю будівельних матеріалів, виплату заробітної плати, логістику, тощо. Тобто отримані кошти відповідачем в більшій мірі спрямовані на виконання договору підряду а не особисте збагачення.
Також, суд зазначає, що сторони мають усвідомлювати загальновідомий факт щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, що у свою чергу призводить до складності виконання певних зобов'язань, таких як доставка будівельних матеріалів, знеструмлення електричних мереж, щоденні повітряні тривоги.
При цьому намагання сторони діяти добросовісно опосередковано підтверджується тим, що відповідач виконував зобов'язання за договором підряду. Тобто, така поведінка відповідача, а саме намагання виконати зобов'язання сукупності хоча і з його простроченням опосередковано вказує на неумисне порушення відповідачем умов договору, що по суті свідчить про винятковість у даному випадку обставини в розумінні статті 223 Господарського кодексу України та можливість зменшення суми штрафу.
Відтак, з огляду на вищевказане проаналізувавши подані відповідачем обґрунтування заявленого клопотання про зменшення штрафних санкцій, суд констатує, що стягнення з відповідача штрафу та пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення строків виконання зобов'язань.
Отже, суд вважає, що зменшення розміру пені, на даний момент є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
З урахуванням доводів відповідача, ненадання позивачем доказів понесення ним у зв'язку з простроченням відповідача (несвоєчасне виконання робіт) збитків та розміру таких збитків, а також того, що станом на момент вирішення спору по суті зобов'язання відповідача за укладеним між сторонами спору договором є виконаними, вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.
За таких обставин, суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% та стягнення з відповідача 367 293 грн. 03 коп. штрафних санкцій, з яких 252 523 грн. 79 коп. пені, 114 769 грн. 24 коп. штрафу.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
Підсумовуючи усе вищеописане суд констатує, що невиконання відповідачем зобов'язання в укладеному з позивачем правочині порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному виконанню відповідачем підрядних робіт та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу.
Суд, за результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, тому, позов слід задоволити частково.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 44 075 грн. 16 коп., який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 4 407 грн. 52 коп. відповідно до пропорційного розміру задоволених позовних вимог, решта судового збору покладається на позивача у зв'язку з частковою відмовою в задоволенні позову.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "УКР-КОМ" (код ЄДРПОУ: 34488279, місцезнаходження: вул. Київська, буд.10б, офіс 1, м. Рівне, 33027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" (код за ЄДРПОУ 44281999, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 53, Київ, 03113) 252 523 (двісті п'ятдесят дві тисячі п'ятсот двадцять три) грн. 79 коп. пені, 114 769 (сто чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 24 коп. штрафу та 4 407 (чотири тисячі чотириста сім) грн. 52 коп. витрати по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 11 серпня 2025 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Вадим Торчинюк