вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
29.07.2025 Справа № 917/1482/24
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПОЛІС» (адреса 38730, Полтавська область, Полтавський район, село Рунівщина, вулиця Гаврилка Михайла, будинок 15, ЄДРПОУ 37052185)
до HARVESTREAM AG, 6340, Switzerland, Canton Zug, Baar, Blegistrasse 9, c/o fincorpo.com & Legal Services SA, Zweigniederlassung Baar,
про стягнення заборгованості
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін: згідно протоколу
05.09.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПОЛІС» до HARVESTREAM AG про стягнення заборгованості за контрактом № 905-CO від 09.05.2024 року, зокрема, основної заборгованості в розмірі 1 025 584.50 доларів США; договірних штрафних санкцій в розмірі 6 088.50 доларів США; штрафних санкцій нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України в розмірі 2 609.36 доларів США.
Ухвалою від 06.09.2024 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання у справі на 09.01.2025; зобов'язати позивача протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали подати до суду 3 (три) примірники нотаріально засвідченого перекладу на німецьку мову: ухвали суду про відкриття провадження у справі, позовної заяви з доданими до неї документами, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів та короткого викладу документа, що підлягає врученню; направити органу запитуваної Швейцарської Конфедерації Federal Justice and Police Department (Federal Palace, West wing, CH-3003 Bern, Switzerland) подані позивачем нотаріально засвідчені переклади ухвали суду про відкриття провадження у справі, позовної заяви з доданими до неї документами, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів та короткого викладу документа, що підлягає врученню, для належного повідомлення відповідача HARVESTREM AG (c/o fincorpo.com & Legal Services SA, Zweigniederlassung Baar Blegistrasse 9, 6340 Baar, Switzerland); зупинити провадження у справі № 917/1482/24 до надходження відповіді від компетентних органів іноземних держав на судове доручення про вручення виклику до суду чи інших документів.
20.09.23 від представника позивача надійшла заява, в якій він просить продовжити строк виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 06.09.2024 по справі № 917/1482/24, щодо подання документів до суду передбачених п.4 резолютивної частини ухвали до 11 жовтня 2024 року.
Ухвалою від 23.09.2024 суд постановив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПОЛІС» задовольнити; продовжити для позивача строк виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 06.09.2024 по справі № 917/1482/24, щодо подання документів до суду передбачених п.4 резолютивної частини ухвали до 11 жовтня 2024 року.
10.10.24 від позивача надійшла заява на виконання ухвали від 06.09.2024.
Суд звернувся із судовим дорученням про надання правової допомоги (вручення документів) до органу запитуваної Швейцарської Конфедерації Federal Justice and Police Department.
30.12.24 від органу запитуваної Швейцарської Конфедерації Federal Justice and Police Department до суду надійшли документи по справі, складені на німецькій мові.
Підготовче засідання у справі, призначене на 09.01.2025, не відбулося з огляду на відсутність відомостей про вручення відповідачу документів у справі (оскільки документи по справі складені на німецькій мові)
21.01.24 від позивача надійшла заява, згідно якої він просив приєднати до матеріалів справи відомості щодо перекладу документів про вручення відповідачу судових документів. Згідно відомостей, що зазначені у наданих документах, судове доручення по справі виконане, відповідач HARVESTREM AG (c/o fincorpo.com & Legal Services SA, Zweigniederlassung Baar Blegistrasse 9, 6340 Baar, Switzerland) отримав 11.11.24 відправлення з нотаріально засвідченим перекладом ухвали суду про відкриття провадження у справі, позовної заяви з доданими до неї документами.
Ухвалою від 23.01.2025 суд постановив провадження по справі №917/1482/24 поновити, призначити підготовче засідання у справі на 18.02.2025.
Від відповідача відзив на позов не надходив.
Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.
У підготовчому засіданні, 18.02.2025р., судом здійснено дії та з'ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 18.02.2025р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/1482/24, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 29.07.2025, зобов'язати позивача протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали подати до суду 3 (три) примірники нотаріально засвідченого перекладу на німецьку мову: ухвали суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 18.02.25, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів та короткого викладу документа, що підлягає врученню; направити органу запитуваної Швейцарської Конфедерації Federal Justice and Police Department (Federal Palace, West wing, CH-3003 Bern, Switzerland) подані позивачем нотаріально засвідчені переклади ухвали суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 18.02.25, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів та короткого викладу документа, що підлягає врученню, для належного повідомлення відповідача HARVESTREM AG.
03.06.25 від органу запитуваної Швейцарської Конфедерації Federal Justice and Police Department до суду надійшли докази вручення відповідачу судових документів по даній справі.
В судове засідання 29.07.2024 року представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі. В даній заяві представник позивача повідомив суд, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач також не направив свого повноважного представника в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце судового засідання.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
У судовому засіданні 29.07.2024 року суд склав вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
09.05.2024 року між Товариством обмеженою відповідальністю «АГРО-ПОЛІС» (надалі - Позивач) (Продавець, відповідно до умов Контракту) та компанією HARVESTREAM AG (надалі - Відповідач) (Покупець, відповідно до умов Контракту), було укладено контракт № 905-CO (надалі-Контракт).
Відповідно до умов Контракту Позивач зобов'язується продати та поставити Відповідачу товар, а саме кукурудзу, походження якої Україна, врожай 2023 року, за ціною 170.00 доларів США за одну метричну тону (далі - Товар), загальна вартість контракту 1 020 000.00 доларів США доларів США.
Згідно з п. 4.2. Контракту місцем поставки Товару є порт Одеса, Україна, термінал по вибору Покупця на умовах C.P.T. Строк (період) поставки Товару становлять: 10.05.2024 р.-25.05.2024 р.
Відповідно до п. 4.8. Контракту Позивач зобов'язаний здійснити всі формальності, необхідні для митного оформлення експорту Товару за власний рахунок.
Відповідно до п. 4.1. Контракту платежі Відповідачем мали здійснюватися наступним чином:
- Покупець оплачує 86% вартості Товару після відвантаження Товару з елеватору та отримання Покупцем наступних супровідних документів (оригіналів або копій): Рахунок-фактура (Інвойс); Залізничні накладні.
- Покупець оплачує 14% вартості Товару протягом 5 (п'яти) календарних днів після офрмлення Покупцем Вантажної митної декларації.
Відповідно до п.5.4. Контракту, у випадку, якщо Покупець не оплатить повну вартість поставленого Товару в терміни, обумовлені Контрактом, Покупець повинен сплатити штраф від цієї суми за ставкою + 7% (сім відсотків) річних від суми, що підлягає оплаті, розрахованої з першого дня прострочення оплати Товару до дати оплати.
Відповідно до п. 9.1. Контракту спори, що виникли із цього Контракту, вирішуються шляхом двосторонніх переговорів уповноваженими представниками Сторін. У випадку неможливості врегулювання спорів в досудовому порядку, спори вирішуються в Господарському суді за місцезнаходженням Продавця у відповідності з діючим законодавством України без попереднього направлення претензій. Правом, яким регулюється цей Контракт є матеріальне право України. Правове регулювання розв'язання спорів - згідно норм процесуального права України. Мова судочинства - українська.
Позивач вказує, що:
- на виконання умов Контракту нами було відвантажено 6 032.850 тони на загальну вартість 1 025 584.50 доларів США, Товар пройшов митне оформлення, що підтверджується митними деклараціями.
- в рамках зобов'язань по Контракту виконав свої зобов'язання що підтверджується залізничними накладними, реєстром вивантаженого товару, актом приймання - передачі Товару, митною декларацією.
- рахунок фактура та залізничні накладні були надіслані Відповідачу 02.06.2024 року, отже Відповідач мав сплатити 86 % від Товару одразу після такого отримання, а митна декларація була належним чином оформлена і надіслана Відповідачу 10.06.2024, який повинен оплатити 14 % від ціни Товару протягом п'яти днів з дня такого отримання, тобто до 15.06.2024 року.
- платежі на виконання зобов'язань по Контракту Відповідачем не проводилися.
Докази відповідача в спростування вимог позивача в матеріалах справи відсутні.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Статтею 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
При прийнятті до розгляду позовної заяви, судом встановлено, що відповідач по справі є нерезидентом, який не має свого представництва на території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського кодексу України іноземні юридичні особи при здійсненні господарської діяльності в Україні мають такий самий статус, як і юридичні особи України, з особливостями, передбаченими цим Кодексом, іншими законами, а також міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
За змістом п. 1 ч.1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у тому числі, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Статтею 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України.
Крім того, за приписами ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Контрактом врегульовано, що спори, що виникли із цього Контракту, вирішуються шляхом двосторонніх переговорів уповноваженими представниками Сторін. У випадку неможливості врегулювання спорів в досудовому порядку, спори вирішуються в Господарському суді за місцезнаходженням Продавця у відповідності з діючим законодавством України без попереднього направлення претензій. Правом, яким регулюється цей Контракт є матеріальне право України. Правове регулювання розв'язання спорів - згідно норм процесуального права України. Мова судочинства - українська (п.9.1 Контракту).
За таких обставин, спір у даній справі підлягає розгляду Господарським судом Полтавської області згідно із законодавством України.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов'язань передбачено господарські Договори.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Зазначені положення викладені і в статті 193 ГК України.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Стаття 663 ЦК України визначає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки товару на загальну вартість 1 025 584.50 доларів США (підтверджується митними деклараціями, залізничними накладними, реєстром вивантаженого товару, актом приймання - передачі Товару).
Заперечень проти неотримання товару чи його неналежної якості відповідачем суду не подано.
Також, відповідач не вказував на невчасну поставку йому товару. Докази направлення позивачу відмови в прийнятті товару відсутні. Тому слід вважати, що товар прийнято відповідачем без зауважень і він підлягає повній оплаті.
Суд бере до уваги, що згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Як вже було вказано, відповідно до п. 4.1. Контракту платежі Відповідачем мали здійснюватися наступним чином: Покупець оплачує 86% вартості Товару після відвантаження Товару з елеватору та отримання Покупцем наступних супровідних документів (оригіналів або копій): Рахунок-фактура (Інвойс); Залізничні накладні; Покупець оплачує 14% вартості Товару протягом 5 (п'яти) каленарних днів після оформлення Покупцем Вантажної митної декларації.
Як зазначає позивач, рахунок фактура та залізничні накладні були надіслані Відповідачу 02.06.2024 року, отже Відповідач мав сплатити 86 % від Товару одразу після такого отримання, а митна декларація була належним чином оформлена і надіслана Відповідачу 10.06.2024, який повинен оплатити 14 % від ціни Товару протягом п'яти днів з дня такого отримання, тобто до 15.06.2024 року.
Від відповідача не надійшло заперечень по неотримання ним від позивача всіх первинних документів за Контрактом, які є підставою для проведення повного розрахунку за товар.
За вказаного, суд дійшов висновку, що строк оплати є таким, що настав, зокрема, відповідач мав сплатити 86 % від вартості Товару 02.06.2024, а 14 % від вартості Товару - до 15.06.2024 року.
Докази сплати цього боргу відповідачем не подано.
Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за контрактом № 905-CO від 09.05.2024 року, зокрема, основної заборгованості в розмірі 1 025 584.50 доларів США є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, відповідачем не спростована, а відтак підлягає задоволенню.
Крім суми основного боргу позивач також просив суд стягнути з відповідача договірні штрафні санкції в розмірі 6 088.50 доларів США та штрафні санкціі нараховані відповідно до ст.625 ЦК України в розмірі 2 609.36 доларів США.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до п.5.4. Контракту, у випадку, якщо Покупець не оплатить повну вартість поставленого Товару в терміни, обумовлені Контрактом, Покупець повинен сплатити штраф від цієї суми за ставкою + 7% (сім відсотків) річних від суми, що підлягає оплаті, розрахованої з першого дня прострочення оплати Товару до дати оплати.
Позивач у позові відповідно до наданого розрахунку просить стягнути з відповідача штрафні санкції у такому розмірі - 2 361.65 доларів США за період з 02.06.2024 до 15.06.2024 на суму 882 002.67 (86 % від суми, що підлягала оплаті) та 3 726.85 доларів США за період з 16.06.2024 до 04.07.2024 на суму 1 025 584.50 доларів США (14 % від суми, що підлягала оплаті + 86 % від суми що підлягала оплаті), що разом становить 6 088.50 доларів США.
Матеріалами справи підтверджується факт прострочення оплати вартості отриманого товару, що свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача договірної штрафної санкції.
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в цій частині, не виявив завищення її розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними, а відтак підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, що нараховані відповідно до ст.625 ЦК України в розмірі 2 609.36 доларів США, суд зазначає таке.
Позивач, заявляючи вимоги про стягнення штрафних санкцій, що нараховані відповідно до ст.625 ЦК України, зазначає у позові, що обрахунок додається. При цьому, як вбачається з наведеного переліку додатків до позову, такий обрахунок відсутній. Станом на дату ухвалення рішення такий обрахунок позивачем не подавався.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Велика Палата Верховного Суду в п.п.75, 80 постанови від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначила, що «неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.»
За змістом ч.1 ст.14, ч.1 ст.74, ч.2 ст.80, п.5 ч.3 ст.162, ч.2 ст.164 ГПК України подання суду доказів є обов'язком, а не правом позивача як особи, що висуває певні вимоги.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені та 3% річних суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Відсутність будь-якого розрахунку не дає можливості суду перевірити зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій, що нараховані відповідно до ст.625 ЦК України в розмірі 2 609.36 доларів США, тобто позовні вимоги в цій частині не обґрунтовано належними та допустимими доказами, а тому підлягають відмові у задоволенні з підстав недоведеності.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості основної заборгованості в розмірі 1 025 584.50 доларів США; договірних штрафних санкцій в розмірі 6 088.50 доларів США підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, у іншій частині вимог позов задоволенню не підлягає
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з компанії HARVESTREAM AG, 6340, Switzerland, Canton Zug, Baar, Blegistrasse 9, c/o fincorpo.com & Legal Services SA, Zweigniederlassung Baar на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПОЛІС» (адреса 38730, Полтавська область, Полтавський район, село Рунівщина, вулиця Гаврилка Михайла, будинок 15, ЄДРПОУ 37052185) суму основної заборгованості у розмірі 1 025 584.50 доларів США, суму договірних штрафних санкцій в розмірі 6 088.50 доларів США та 632205,09 грн витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 11.08.25 р.
Суддя Киричук О.А.