Рішення від 11.08.2025 по справі 916/934/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"11" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/934/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши заяву представника Комунального підприємства “КП-Сервіс» Знам'янської сільської ради від 30.06.2025р. вх. № ГСОО 2-1004/25 по справі №916/934/25

За позовом: Одеського обласного центру зайнятості (65007, м. Одеса, вул. Михайла Болтенка, 10; код ЄДРПОУ 03491435)

До відповідача: Комунального підприємства “КП-Сервіс» Знам'янської сільської ради (67211, Одеська обл., Березівський район, с. Знам'янка, вул. Генерала Петрова, буд. 32; код ЄДРПОУ 43488080)

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Знам'янської сільської ради (67211, Одеська обл., Березівський район, с.Знам'янка, вул. Лікарняна, буд. 9-А; код ЄДРПОУ 04378474)

про стягнення 184783,71 грн.

Представники:

Від позивача: Нікора О.В., самопредставництво

Від відповідача: не з'явився

Від 3-ї особи: не з'явився

Встановив: Одеський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства “КП-Сервіс» Знам'янської сільської ради про стягнення 184783,71 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.06.2025р. позовну заяву Одеського обласного центру зайнятості задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства “КП-Сервіс» Знам'янської сільської ради на користь Одеського обласного центру зайнятості суму штрафу у розмірі 47675 грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 781 грн. 24 коп. В іншій частині позову відмовлено.

30.06.2025р. до суду представником відповідача надано заяву, відповідно до якої останній просить суд стягнути з Одеського обласного центру занятості суми витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені заявником у зв'язку з розглядом даної справи, в розмірі 25000 гривень.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.07.2025р. заяву представника Комунального підприємства “КП-Сервіс» Знам'янської сільської ради від 30.06.2025р. вх. №ГСОО 2-1004/25 по справі №916/934/25 призначено до розгляду у судовому засіданні на "11" серпня 2025 р. о 10:40, із повідомленням учасників справи про судове засідання (явка учасників справи у судове засідання є не обов'язковою).

За поясненнями представника відповідача, станом на дату складання клопотання з боку заявника підлягають сплаті витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00грн. На підтвердження вказаного факту надається посвідчені копії договору про надання правової допомоги, Додаткова угода, детальний опис робіт, виконаних адвокатом, а також Акт приймання-передачі виконаних робіт. Одночасно із цим представником відповідача було зазначено суду, що вказана сума гонорару у розмірі 25000,00 грн. є співмірним із обсягом роботи, виконаним адвокатом, ціною позову.

08.07.2025р. до суду представником позивача надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, відповідно до якого було зазначено суду, що виходячи зі змісту укладеного договору та додаткової угоди до неї, гонорар підлягає сплаті після набрання рішенням суду законної сили, що є відкладальною умовою, передбаченою сторонами договору.

До настання цієї події обов'язок клієнта щодо сплати гонорару не виникає, а відтак відсутня і підстава для вимоги компенсації витрат у судовому порядку. Подання клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу до настання цієї події є передчасним і суперечить умовам договору.

Представник позивача вважає, що розмір гонорару у сумі 25000,00 грн. визначений стороною та його адвокатом таким, що не відповідає критеріям співмірності та є вочевидь завищеним, виходячи з розумності та співмірності заявлених вимог, категорії складності господарської справи, ціни позову, та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, а також таким, що є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг і демонструє спробу сторони представника відповідача зловживати процесуальними правами та виглядає, як можливість фінансове навантаження, на сторону на користь якої ухвалено судове рішення.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні клопотання про стягнення витрат на адвоката у повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до норм чинного законодавства з урахуванням практики Верховного суду.

26.07.2025р. до суду представником відповідача надано заяву про проведення судового засідання без участі представника.

У судовому засіданні 11.08.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення та повідомлено, що повне додаткове рішення буде складено 11.08.2025р.

Розглянувши заяву представника Комунального підприємства “КП-Сервіс» Знам'янської сільської ради від 30.06.2025р. вх. № ГСОО 2-1004/25 по справі №916/934/25, суд дійшов таких висновків.

Згідно ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, відповідачем після ухвалення рішення суду було надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу: Договір про надання правової (правничої) допомоги №65/64 від 06.05.2024р., Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №64/65 від 06.05.2024р. від 10.03.2025р., Акт приймання-передачі виконаних робіт від 26.06.2025р. до Договору про Договір про надання правової (правничої) допомоги №65/64 від 06.05.2024р., за яким визначено, що загальна сума робіт становить 25000,00 грн., а саме: ознайомлення з позовною заявою, яка була подана до суду першої, вартістю 2500,00 грн., пошук та аналіз судової актуальної практики Верховного Суду з розгляду аналогічних справ, формування правової позиції у справі з урахуванням висновків Верховного Суду, вартістю 3000,00 грн., підготовка правової позиції по справі, вартістю 1500,00 грн., підготовка та подача до суду відзиву на позовну заяву, вартістю 9000,00 грн. та підготовка та подача до суду заперечень, вартістю 9000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Матеріали справи містять Акт приймання-передачі виконаних робіт від 26.06.2025р. до Договору про Договір про надання правової (правничої) допомоги №65/64 від 06.05.2024р., який підтверджує понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді.

Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

На спростування доводів позивача, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

Приймаючи до уваги, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 184783,71 грн., а відповідно до рішення суду було стягнуто 47675,40 грн., а також враховуючи, що витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені відповідачем становлять суму 25000,00 грн., приймаючи до уваги часткове задоволення позову, до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає стягнення сума 18550,00 грн., що становить 25,8% від розміру задоволених вимог .

Разом з цим, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 (провадження № 12-43гс22))

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).

Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

З огляду на вищевикладене, суд вважає обґрунтованим, справедливим та співмірним часткове задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Враховуючи викладене та те, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, є, на думку суду, завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, господарський суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в господарському суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у розмірі 7000,00 грн., яка, на думку суду, може вважатись розумною, співмірною та справедливою.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву представника Комунального підприємства “КП-Сервіс» Знам'янської сільської ради від 30.06.2025р. вх. №ГСОО 2-1004/25 по справі №916/934/25 - задовольнити частково.

2.Стягнути з Одеського обласного центру зайнятості (65007, м. Одеса, вул. Михайла Болтенка, 10; код ЄДРПОУ 03491435) на користь Комунального підприємства “КП-Сервіс» Знам'янської сільської ради (67211, Одеська обл., Березівський район, с. Знам'янка, вул. Генерала Петрова, буд. 32; код ЄДРПОУ 43488080) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

3.В іншій частині заяви - відмовити.

Повне додаткове рішення складено 11 серпня 2025р.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко

Попередній документ
129441385
Наступний документ
129441387
Інформація про рішення:
№ рішення: 129441386
№ справи: 916/934/25
Дата рішення: 11.08.2025
Дата публікації: 13.08.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Одеської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (11.08.2025)
Дата надходження: 30.06.2025
Предмет позову: про розподіл судових витрат
Розклад засідань:
11.08.2025 10:40 Господарський суд Одеської області