65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"31" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1020/25
За позовом: Василівської сільської ради Болградського району Одеської області (68752, Одеська обл., с. Василівка, вул. Миру, буд. 111, код ЄДРПОУ 04378089)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Училищна, буд. 95, код ЄДРПОУ 30537463)
про розірвання договору оренди
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Коротков С.О.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Василівська сільська рада Болградського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі- ТОВ) «Аванта» про:
- розірвання Договору оренди землі № 36 від 08 грудня 2015 року укладеного між Головим управлінням Держгеокадастру в Одеській області та ТОВ «Аванта щодо земельної ділянки кадастровий номер 51214836000:01:004:0306 площею 57,8509 га;
- розірвання Договору оренди землі № 215 від 27 вересня 2018 року укладеного між Головним управліннмя Держгеокадастру в Одеській області та ТОВ «Аванта» щодо земельної ділянки кадастровий номер 5121483600:01:003:0625 площею 52,2953 га;
- розірвання Договору оренди землі від 27 грудня 2021 року укладеного між Василівською сільською радою Болградського району Одеської області та ТОВ «Аванта» щодо земельної ділянки (між пайові дороги) площею 3,11 га.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2025р. у справі №916/1020/25 позовну заяву Василівської сільської ради Болградського району Одеської області задоволено частково. Розірвано Договір оренди землі № 36 від 08 грудня 2015 року, укладений між Головим управлінням Держгеокадастру в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванта щодо земельної ділянки кадастровий номер 51214836000:01:004:0306 площею 57,8509 га. Розірвано Договір оренди землі № 215 від 27 вересня 2018 року, укладений між Головним управліннмя Держгеокадастру в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванта» щодо земельної ділянки кадастровий номер 5121483600:01:003:0625 площею 52,2953 га. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Училищна, буд. 95, код ЄДРПОУ 30537463) на користь Василівської сільської ради Болградського району Одеської області (68752, Одеська обл., с. Василівка, вул. Миру, буд. 111, код ЄДРПОУ 04378089) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 844 грн 80 коп. У задоволенні решти позову - відмовлено.
23 липня 2025р. до суду від Василівської сільської ради Болградського району Одеської області надійшла заява (вх.№2-1166/25 ) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/1020/25 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
В обгрунтування заяви позивач посилається на практику Верховного Суду з питань стягнення витрат на правничу допомогу, положення ст.ст.123, 124, 129, 244 ГПК України, а також зазначає про наявність договору про надання правової допомоги №02/02 від 27.02.2025р., укладеного позивачем з Адвокатським об'єднанням «Альбатраст» у п.4.1 якого визначено фіксований розмір гонорару - 20 000 грн., калькуляцію вартості до цього договору, платіжну інструкцію №28/02/2025 від 05.03.2025р. на суму 20 000 грн, якою позивачем оплачено послуги за договором №02/02 від 27.02.2025р.
Ухвалою суду від 24.07.2025р. призначено судове засідання щодо розгляду заяви на 31.07.2025р.
В судове засідання представники сторін не з'явилися., про причини неявки суд не повідомили.
Розглянув матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
У силу положень п. 12 ч.3 ст. 12 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Впровадження зазначеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно із положеннями ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами першою, другою ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з. 5 ч.1 ст. 237 ГПК України в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.
Зокрема, відповідно до положень ч.4 ст. 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.
Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
Верховний Суд у додаткових постановах від 17.12.2021р. у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 06.12.2023р. у справі №905/493/22, від 01.11.2023р. у справі №911/1340/22 зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.02.2024р. у справі №910/9714/22 зазначено, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Положення ст.ст. 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями ст. 221 ГПК України дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.
За приписами ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Суд вважає за необхідне зауважити, що першою заявою по суті спору, поданою Василівською сільською радою до суду, була позовна заява, що надійшла до суду 19.03.2025р., у якій позивач зазначив, що він поніс судові витрати в розмірі сплати судового збору за звернення до суду з зазначеним позовом та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про розподіл судових витрат, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 р. у справі №921/221/21, від 31.05.2022р.у справі №917/304/21). Вказана позиція застосована також у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024р. у справі №910/9714/22, додатковій постанові Верховного Суду від 03.04.2024р. у справі №910/12005/22).
Положення ч.8 ст.129 ГПК підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
Заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
З матеріалів справи убачається, що 23 липня 2025р. до суду ( подано через систему «Електронний суд» 22.07.2025р.) від Василівської сільської ради Болградського району Одеської області надійшла заява (вх.№2-1166/25 ) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/1020/25 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Як вже зазначалося вище, вступну та резолютивну ачастини рішення у справі №196/1020/25 судом було проголошено 18.07.2025р. Отже, позивачем дотримано встановлений ГПК України строк на звернення до суду з заявою про розподіл судових витрат.
У ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За приписами ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).
За змістом ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової (правничої ) допомоги.
Договір про надання правової (правничої) допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема,ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у ч.2 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ;(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;(7) сторони договору мають підтвердити факт надання послуги.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19, від 02.02.2023р. у справі №915/606/21.
За матеріалами справи, до позовної заяви позивачем було надано копію договору про надання правової допомоги №02/02 від 27.02.2025р. укладеного між Василівською сільською радою (Замовник) та Адвокатським обєднанням «Альбатраст» (Виконавець), згідно п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання у відповідності до діючого законодавства України надавати Замовнику юридичні послуги за кодом ДК021:2015:79110000-8 Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва, або надавати інші види правової допомоги у всіх справах.
Даний договір укладений на строк до 31.12.2025р. та набирає чинності з моменту його підписання (п.7.1 договору).
Згідно п.2.1 Договору Замовник уповноважив Адвокатське обєднання «Альбатраст» представляти його інтереси та вести його справи з усіма необхідними повноваженнями, зокрема, в судах України усіх юрисдикцій в усіх інстанціях, третейському суді з усіма правами, які надано законному захиснику, позивачу, відповідачу, третій особі та іншому учаснику процесу.
За умовами п.4.1 Договору ціну юридичних послуг, що надаються Виконавцем цього договору, становить 20 000 грн за ведення справи за позовом до ТОВ «Аванта» про розірвання договорів оренди землі, Замовник зобовязується виплатити в гривнях, та встановлюється за домовленістю сторін згідно калькуляції «додаток №1 до Договору» без ПДВ.
Ціна послуг визначається як фактична вартість наданих послуг (п.4.3 договору).
Відповідно до п.4.7 договору за результатами надання юридичних послуг складається акт здачі-приймання, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Виконавцем юридичної послуги і її вартість. Акт надсилається Замовнику факсимільним звязком або поштою.
Акт про надання юридичних послуг вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з мменту його отримання Замовник не надав Виконавцю аргументовані заперечення на Акт (п.4.8 договору).
В акті, зазначеному у п.4.7 договору сторони можуть визнаити інший порядок оплати та/чи вартість юридичних послуг. В цьому випадку сторони керуються умиовами акта (п.4.10).
З матеріалів справи вбачається, що представником позивача - Василівської сільської ради під час розгляду справи №916/1020/25 був адвокат Полегенький Віталій Сергійович на підставі ордеру серії ВН №1486841 від 13.03.2025р., виданого згідно договору №02/02 від 27.02.2025р., який є керуючим партнером Адвокатського обєднання «Альбатраст».
Також, позивачем до позовної заяви було надано калькуляцію вартості до догвоору про надання юридичних послуг №02/02 від 27.02.2025р., яка є додатком №1 до договору та містить найменування послуг, що надаються Виконавцем та їх вартість.
Крім того, до заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем додано копію платіжної інструкції №28/02/2025 від 05.03.2025р. на суму 20 000 грн із призначенням платежу оплата послуг сторонніх фахівців, зг.Уг.№02/02 від 27.02.2025р. та акту надання послуг №2 від 27.02.2025р. без ПДВ.
При цьому, Акту здачі-приймання, підписаного представниками сторін за договором про надання правової допомоги №02/02 від 27.02.2025р., або доказів надсилання Виконавцем такого акту Замовнику, позивачем до матеріалів справи не надано.
Саме лише посилання у платіжній інструкції №28/02/2025 від 05.03.2025р. на який-сь акт надання послуг №2 від 27.02.2025р. не може бути підтвердження факту надання Виконавецм послуг з правничої допомоги, адже невідомий зміст цього акту. Тим більше, що, як вже зазначалося вище, згідно п.4.10 договору в акті, зазначеному у п.4.7 договору сторони можуть визнаити інший порядок оплати та/чи вартість юридичних послуг. В цьому випадку сторони керуються умовами акта.
За таких обставин, суд вважає, що виходячи з положень п.1 ч.2 ст.126 ГПК України, позивачем не надано всіх встановлених законодавством належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн. суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося вище, витрати по сплаті судового збору входять до складу судових витрат.
Згідно позовної заяви Василівською сільською радою було заявлено три вимоги немайнового характеру та при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9 від 18.03.2025р.
У зв'язку із цим ухвалою від 21.03.2025р. позовну заяву Василівської сільської ради було залишено без руху та запропoновано позивачу доплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 6 056 грн або 4 844 грн 80 коп. ( із застосуванням коефіцієнту 0,8% у зв'язку із подачею позовної заяви через систему «Електронний суд».
На виконання зазначеної ухвали суду, платіжною інструкцією №10 від 30.03.2025р. позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4 844 грн 80 коп., внаслідок чого ухвалою суду 04.04.2025р. позовну заяву судом було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1020/35.
Таким чином, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 7 972 грн 80 коп. за три вимоги немайнового характеру.
Судом вже зазначалося вище, що рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2025р. у справі №916/1020/25 позовну заяву Василівської сільської ради Болградського району Одеської області задоволено частково. Розірвано Договір оренди землі № 36 від 08 грудня 2015 року, укладений між Головим управлінням Держгеокадастру в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванта щодо земельної ділянки кадастровий номер 51214836000:01:004:0306 площею 57,8509 га. Розірвано Договір оренди землі № 215 від 27 вересня 2018 року, укладений між Головним управліннмя Держгеокадастру в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванта» щодо земельної ділянки кадастровий номер 5121483600:01:003:0625 площею 52,2953 га. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Училищна, буд. 95, код ЄДРПОУ 30537463) на користь Василівської сільської ради Болградського району Одеської області (68752, Одеська обл., с. Василівка, вул. Миру, буд. 111, код ЄДРПОУ 04378089) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 844 грн 80 коп. У задоволенні решти позову - відмовлено.
Отже, судом задоволено дві з трьох вимог, заявлених Василівською сільською радою Болградського району Одеської області в і саме у зв'язку із цим з відповідача на користь позивача було стягнуто судовий збір у розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, як то передбачено п.3 ч.4 ст.129 ГПК України.
За таких обставин, відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат позивача по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що як вже зазначалося судом, позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у справі №916/1020/25 у загальному розмірі 7872 грн 80 коп. При цьому, позовну заяву було подано до суду через систему «Електронний суд», у зв'язку із чим, з урахуванням ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», згідно якої, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, при подачі позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 7 262 грн 20 коп. Отже, має місце переплата судового збору у розмірі 605 грн 60 коп., про повернення якої позивач має право звернутися до суду з відповідною заявою.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Василівської сільської ради про стягнення з ТОВ «Аванта» витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
ЄСПЛ у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України»).
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись ст.ст. 123 - 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Ухвалити додаткове рішення у справі №916/1020/25.
2. У задоволенні заяви Василівської сільської ради Болградського району Одеської області надійшла заява (вх.№2-1166/25 ) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Повне рішення складено 11 серпня 2025р.
Суддя Н.В. Рога