ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.08.2025Справа № 910/5677/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхелс"
про стягнення 107 982,00 грн
Представники сторін: не викликалися
У травні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша" (далі - Страхова компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхелс" (далі - Товариство) 107982,00 грн у порядку регресу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після виплати Страховою компанією страхового відшкодування у вищезазначеному розмірі, до останньої на підставі підпункту "а" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV) перейшло право зворотної вимоги (регресу) до Товариства як страхувальника, оскільки водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, керував транспортним засобом у стані алкогольного, сп'яніння.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5677/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
21.05.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 22.05.2025) Товариство подало два аналогічні відзиви, в яких просило відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що Страховою компанією не дотримано досудового врегулювання спору;
- Позивачем не доведено наявності вини Відповідача, що виключає можливість пред'явлення до нього регресних вимог;
- належним Відповідачем за цим позовом є водій, який безпосередньо був винуватцем ДТП, - ОСОБА_1 , оскільки на момент ДТП останній перебував у відпустці, тобто не виконував трудових функцій як працівник Товариства.
Також Товариство просило суд здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 відмолено у задоволенні клопотання Відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
27.05.2025 через систему "Електронний суд" Страхова компанія подала відповідь на відзив, в якій не погодилася із запереченнями Товариства, мотивуючи тим, що ані законом, ані договором не встановлено обов'язкового досудового врегулювання спору у правовідносинах, які склалися між сторонами;
- пред'явлення регресних вимог до Товариства є правомірним, оскільки останнє, водночас, є власником джерела підвищеною небезпеки (страхувальником) та роботодавцем особи ( ОСОБА_1 ), яка керувала забезпеченим транспортним засобом;
- перебування ОСОБА_1 у відпустці не робить його працівником іншої особи;
- будь-яких доказів самовільного або протиправного використання забезпеченого транспортного засобу матеріали справи не містять та не буди надані Відповідачем.
28.05.2025 через систему "Електронний суд" Товариство подало заперечення на відповідь на відзив, в яких просило відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.
Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Страхової компанії обґрунтованими.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розсдіжувань №12025140000000003 від 01.01.2025, 01.01.2025 приблизно о 16.10 год. поблизу будинку №29 по вулиці Широка у місті Львові відбулась ДТП (наїзд на пішохода) з участю автомобіля марки "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_2 .
Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_2 від отриманих травм загинула на місці пригоди.
01.01.2025 відносно ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження №12025140000000003 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 2861 КК України.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 автомобіль марки "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності Товариству.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність особи, якій належить автомобіль "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у Страховій компанії згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії №223416914.
Вказаний вище поліс передбачає франшизу в розмірі 0,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 160 000, 00 грн, ліміт за шкоду по життю і здоров'ю - 320 000,00 грн).
ОСОБА_1 є працівником Товариства, перебував на посаді фахівця з методів розширення ринків збуту, що визнається Відповідачем та випливає з наказу №11-12/1 К від 20.12.2024.
У своїй пояснювальній записці від 06.01.2025 ОСОБА_1 вказав, що після ДТП працівники Національної поліції України доставили його для проходження екпертизи, за результатами якої алкотестер показав 1,34 проміле, а аналіз крові - 1,44 проміле. У даній записці водій визнає, що сів за кермо нетверезий після новорічного свята.
06.01.2025 Товариство подало до Страхової компанії повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, у розділі 5 якої зазанчено, що водій вказаного транспортного засобу перебував у стані сп'яніння.
На підставі страхового акту №10.001-25-00119, договору про виконання обов'язку по виплаті страхового відшкодування від 06.03.2025 та заяв про долучення документів та виплату страхового відшкодування, 20.03.2025 Страховою компанією виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 107 982,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №13707, №13706 від 20.03.2025.
Зі змісту розрахунку страхового відшкодування та договору від 06.03.2025 випливає, що сума страхового відшкодування складається з моральної шкоди та витрат на поховання.
З метою досудового врегулювання спору, Страхова компанія звернулася до Товариства з претензією №306 від 25.03.2025, в якій у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, просила відшкодувати виплачену суму страхового відшкодування.
Однак вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення.
Посилаючись на те, що Відповідач є страхувальником та роботодавцем винної в ДТП особи, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння, Страхова компанія звернулася з даним регресним позовом до суду про стягнення з Товариства 107 982,00 грн.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 зазначеної статті).
Статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
За положеннями статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
За частиною 3 статті 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27.12.2019 у справі №686/11256/16-ц).
Відповідно до частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №641/2795/16-ц зазначено, що непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.
Як було раніше зазначено судом, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №12025140000000003 від 01.01.2025, 01.01.2025 приблизно о 16.10 год. поблизу будинку №29 по вулиці Широка у місті Львові відбулась ДТП (наїзд на пішохода) з участю автомобіля марки "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_2 .
Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_2 від отриманих травм загинула на місці пригоди.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР), які відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил (пункт 1.1.).
Дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (пункт 1.10. ПДР).
Згідно з підпунктом "а" пункту 2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5. ПДР).
Згідно з пунктом 7 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Як було вказано самим водієм у письмовій записці від 06.01.2025, після ДТП працівники Національної поліції України доставили його для проходження екпертизи, за результатами якої алкотестер показав 1,34 проміле, а аналіз крові - 1,44 проміле. У даній записці ОСОБА_1 визнає, що сів за кермо нетверезий після новорічного свята.
Крім цього, судом встановлено, що у провадженні Залізничного районного суду міста Львова знаходиться справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП - керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (справа №462/3284/25).
Зі змісту ухвал Залізничного районного суду міста Львова від 27.05.2025 та 04.08.2025 у справі №462/3284/25 вбачається, що у матеріалах вказаної справи містяться: протокол про адміністративне правопорушення серія ААД №026418 від 01.05.2025, якому зазначено про виявлення етилового спирту у крові 1.47%, а в сечі 2.70%, медичний висновок №000004 від 01.01.2025 та висновок судової токсикологічної експертизи №46/2024-т від 10.01.2025.
Виходячи з положень статті 227, 228 ГПК України, якими врегульовано порядок та підстави зупинення провадження у господарських справах, у суду відсутні повноваження для зупинення провадження у даній справі у зв'язку зі здійснення відповідним органом досудового розслідування окремої стадії кримінального провадження - досудового розслідування (постанова об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2025 у справі №943/242/22) та до набрання законної сили судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення.
Крім цього, суд зауважує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з "достатність доказів" на нову - "вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.
Дослідивши наявні у цій справі доказу у їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, вищезазначена ДТП відбулася у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (пункт 69 частини 1 статті 1 Закону України "Про страхування".
Страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України (абзац 3 частини 1 статті 89 вказаного Закону).
За статтею 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути, зокрема відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що з 01.01.2025 було введено в дію Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у новій редакцій (Закон №3720-IX).
За положеннями статті 18 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні (частина 1).
У разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов'язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи (частина 2).
Як було раніше встановлено судом, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність особи, якій належить автомобіль "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у Страховій компанії згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії №223416914.
Вказаний вище поліс передбачає франшизу в розмірі 0,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 160 000, 00 грн, ліміт за шкоду по життю і здоров'ю - 320 000,00 грн).
На підставі повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 06.01.2025, страхового акту №10.001-25-00119, договору про виконання обов'язку по виплаті страхового відшкодування від 06.03.2025 та заяв про долучення документів та виплату страхового відшкодування, 20.03.2025 Страховою компанією виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 107 982,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №13707, №13706 від 20.03.2025.
Отже, Страхова компанія в межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, виконала покладений на неї вищезазначеними приписами ЦК України та Закону №3720-IX обов'язок по виплаті страхового відшкодування.
Водночас відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону №3720-IX страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо така особа керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону №3720-IX особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, - особа, яка використовує забезпечений транспортний засіб, крім особи, яка використовувала забезпечений транспортний засіб, що вийшов з її правомірного володіння внаслідок вчинення протиправних дій.
Виходячи із встановлених обставин справи, Страхова компанія має право на подання регресного позову до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована.
У той же час, частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.04.2025 у справі №127/2551/23.
Судом встановлено, що автомобіль марки "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності Товариству.
На момент ДТП ОСОБА_1 був працівником Товариства, що виплаває із наказів останнього №01/1-01 К від 03.01.2025, №11-12/1 К.
При цьому, перебування вказаної фізичної особи у відпустці не свідчить про неправомірне/самовільне використання транспортного засобу "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_1 , та не свідчить про відсутність існування трудових відносин між вказаними особами.
Жодних інших доказів на спростування обставини наявності трудових/службових правовідносин з винуватцем ДТП та виконання останнім трудових (службових) обов'язків, а також доказів на спростовування обґрунтованості визначеного позивачем розміру шкоди відповідачем не було надано.
Враховуючи те, що ДТП відбулася внаслідок перебування водія транспортного засобу "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, вимога Страхової компанії про стягнення з Товариства, як роботодавця винної в ДТП особи, 107 982,00 грн, є обґрунтованою.
Також, судом не беруться доводи Відповідача щодо недотримання досудового врегулюванні спору, оскільки у Законі №3720-IX не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування.
Крім цього, як було раніше встановлено судом, Страхова компанія зверталася до Товариства з претензією №306 від 25.03.2025, в якій у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, просила відшкодувати виплачену суму страхового відшкодування.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
Отже, позов Страхової компанії підлягає задоволенню у повному обсязі.
При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", покладається на Відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхелс" (03110, місто Київ, вулиця Солом'янська, будинок 3, офіс 41; ідентифікаційний код 38639061) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 30; ідентифікаційний код 31681672) 107 982? (сто сім тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн 00 коп. та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ