ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2025Справа № 910/6375/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про зобов'язання вчинити дії
Представники сторін: не викликались
21.05.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов'язання вчинити дії.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.03.2020 між сторонами укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується повідомленням про укладення договору. На виконання договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум позивачу відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531. Позивачем встановлено, що за час накопичення групової відправки № 36251601 станцією Рогатин Львівської залізниці нараховано збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 74.544,24 грн з ПДВ, що підтверджується накопичувальною карткою № 20110219 та переліком № 20230131. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно отримані гроші, а здійснене списання з особового рахунку позивача відбулося поза межами встановлених умов договору. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати відповідача внести зміни до особового рахунку позивача № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 74.544,24 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 відкрито провадження у справі № 910/6375/25; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.05.2025 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 29.05.2025 о 15:49 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 13.06.2025 включно.
10.06.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що тривалість затримки (простою) вагонів на станції відправлення Рогатин під накопиченням в очікуванні оформлення групової відправки, за яку нараховано спірну суму, залежала безпосередньо від вантажовідправника ТОВ «Грейнсвард», та не була обумовлена виключно наявністю договірних відносин з накопичення вагонів на коліях залізниці. Також зазначає, що 08.12.2022 відповідачем на адресу позивача була надіслана претензія № 23-П/2022 на загальну суму 263.975,93 грн в т.ч. 74.544,24 грн збору за зберігання вагонами по накопичувальній картці № 20110219, яка була визнана позивачем та 30.01.2023 добровільно проведено оплату згідно платіжного доручення № 7013, тобто позивач погодився з наданими послугами та нарахованими платежами за фактично виконану роботу, в оскільки правова підстава набуття залізницею коштів не скасована та не визнана недійсною відповідач вважає безпідставним застосування до спірних правовідносин ст. 1212 Цивільного кодексу України. Крім цього, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
10.06.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява, в якій просить надати доступ до електронної справи № 910/6375/25 в підсистемі «Електронний суд».
11.06.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відзив на позовну заяву не містить будь-яких заперечень щодо факту формування групової відправки та оплати товариством окремої послуги з накопичення вагонів для відправлення їх груповою відправкою. Натомість з відзиву на позовну заяву вбачається визнання залізницею факту накопичення вагонів та затримки їх у зв'язку з цим. Залізницею не надано документів на підтвердження наявності затримки вагонів відмінної від накопичення групової відправки. Отже, залізницею не спростовано обставини та факти, наведені у позовній заяві. Позивач, посилаючись на практику Верховного Суду, стверджує, що затримка вагонів під час їх накопичення не може вважатись одностороннім порушенням зобов'язань з боку вантажовідправника, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання спеціальних послуг, та додатку 1-4 до нього. Відтак позивач вважає, що отримані залізницею кошти у розмірі 74.544,24 грн як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування групової відправки, тобто поза межами укладеного між сторонами договору, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином. Вказує на те, що до таких правовідносин застосовується загальний трьох річний строк позовної давності, який зупинено на строк дії воєнного стану в Україні.
13.06.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення, в яких зазначає, що позивачем залишено поза увагою той факт, що ним добровільно на виконання претензії відповідача сплачено збір за зберігання в розмірі 74.544,24 грн та надано відповідь, що свідчить про погодження позивача з наданими послугами та нарахованими платежами, відтак не відповідають дійсності твердження про те, що ці кошти є безпідставно набутими. Наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності так як до спірних відносин не можуть бути застосовані положення п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, оскільки ними зупинено на строк дії воєнного стану перебіг позовної давності, встановленої цим Кодексом, а не Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (замовник, позивач) та Акціонерним товариством «Укрзалізниця» (перевізник, відповідач) був укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі також - послуг) і проведення розрахунків за ці послуги.
Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється Залізницею як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (п. 1.6 договору).
06.10.2022 АТ «Укрзалізниця» було оприлюднено нову редакцію договору, яка введена в дію з 07.10.2022.
Згідно з п. 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Пунктом 2.3.3 договору передбачено, що перевізник зобов'язаний відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника / вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в Інформаційному повідомлені про укладення договору в порядку визначеному в п. 1.9. договору.
На виконання вказаних положень позивачу відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531.
Пунктом 2.3.4 договору передбачено, що перевізник веде облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами встановленими в додатку 1-1 до договору через станцію або через один з підрозділів філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця», що вказано у такому зверненні замовника. В разі, оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно.
У пунктах 4.1, 4.2 договору вказано, що розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця». Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд. 14 договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника.
В свою чергу згідно п. 2.1.4 договору на замовника покладено обов'язок сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника.
Пункт 3.1 договору передбачає, що розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються відповідно до умов збірника тарифів.
За умовами пункту 3.4 договору замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).
Відповідно до п. 4.4 договору по мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати:
- провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних;
- суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами;
- плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях;
- штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо;
- неустойки, нарахованої, згідно з додатками до договору та відображеної в інформаційному повідомленні;
- пені.
Згідно з п. 4.5 договору щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді (далі - щодобові переліки перевізних документів), які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу.
Пункт 7.3 договору визначає, що позовна давність за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Відповідно до пункту 14 договору невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема:
- додаток 1-1 «Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами»;
- додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів» (далі - додаток 1-4).
Згідно з п. 1 додатку 1-4 на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Відповідно до п. 2 додатку 1-4 станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.
Пункт 3 додатку 1-4 передбачає, що для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
Відповідно до п. 4 додатку 1-4 в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.
У пункті 5 додатку 1-4 вказано, що на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.
Початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та / або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику (п. 6 додатку 1-4).
Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та / або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником (п. 7 додатку 1-4 ).
У пункті 8 додатку 1-4 вказано, що час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
Пунктом 9 додатку 1-4 передбачено, що за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:
9.1. плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення);
9.2. за затримку вагонів замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з збірником тарифів та правилами перевезення вантажів;
9.3. за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з збірником тарифів та правилами перевезення вантажів та п. 3.4. договору.
Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується.
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10 додатку 1-4).
Як вбачається із залізничної накладної № 36251601, 19.11.2022 Акціонерним товариством «Українська залізниця» було здійснено на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» перевезення зерна кукурудзи насипом у 28 вагонах.
Як зазначає позивач, за час накопичення групової відправки № 36251601 станцією Рогатин Львівської залізниці нараховано:
- плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу у розмірі 11.883,46 грн з ПДВ, що підтверджується Накопичувальною карткою № 20110218 та Переліком № 20230131;
- збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 74.544,24 грн з ПДВ, що підтверджується накопичувальною карткою № 20110219 та Переліком № 20230131;
- плату за користування вагонами у розмірі 176.062,80 грн з ПДВ, що підтверджується Відомістю № 20110034 та Переліком № 20230131.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача з претензією № 23-П/2022 від 08.12.2022 про сплату заборгованості в сумі 263.975,93 грн, яка включає в себе нарахований збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 74.544,24 грн.
Позивач у відповідь листом № 3101/КВ-2 від 31.01.2023 повідомив, що збір за зберігання вантажу по накопичувальній картці № 20110219 перераховано в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 7013 від 30.01.2023 (знаходиться в матеріалах справи).
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу збору за зберігання вантажів при надані послуги накопичення вагонів для відправлення їх груповою відправкою, а тому кошти у розмірі 74.544,24 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).
З урахуванням викладеного, позивач просить суд зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 74.544,24 грн.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про залізничний транспорт» розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).
За статтею 62 Статуту порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику (пункт 2.6 Правил розрахунків перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000).
Згідно з пункту 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, (далі - Правила зберігання вантажів), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами пункту 9 Правил зберігання вантажів встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Пункт 9 Правил застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Як було зазначено вище, укладений між сторонами договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком 1-4 до вказаного правочину, який є невід'ємною частиною останнього.
З урахуванням приписів додатку 1-4 до договору та положень самого договору, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда, а відтак процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
У свою чергу, зважаючи на умови п. 8 додатку 1-4 до договору, в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений цим додатком.
Так, відповідно до п. 9 додатку 1-4 за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1 додатку 1-4).
Разом з цим, в період затримки вагонів з вини замовника (а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування (п. 9.2 додатку 1-4). При цьому, обов'язковим елементом для застосування вказаного пункту є «затримка з вини замовника».
З наведеного вбачається, що п. 9 додатку 1-4 розділяє такі поняття як «накопичення рухомого складу» та «затримку вагонів перевізника».
При цьому, правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (п. п. 6 та 7 додатку 1-4), що водночас є предметом окремої послуги.
Таким чином, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов додатку 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої позивачем спеціальної послуги.
У постанові від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 Верховний Суд дійшов висновків, що накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина замовника. За таких обставин, п.п. 8 та 9 Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулася з обставин, що залежали від Акціонерного товариства «Українська залізниця», а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях залізниці з метою формування маршрутного потягу.
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 915/5/23.
Отже, суд зауважує на тому, що відповідач, як перевізник, надав позивачу, як замовнику, згідно умов договору послугу з накопичення вагонів за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний» та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв'язку з чим, позивач має сплатити плату за користування власними вагонами перевізника та збір за накопичення вагонів на коліях загального користування. Інших платежів послуга накопичення вагонів не передбачає.
Таким чином, кошти в сумі 74.544,24 грн були безпідставно нараховані та сплачені відповідачем, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами договору на підставі п. 9 Правил, які при такому списанні не можуть бути застосовані.
Підписання позивачем накопичувальної картки та здійснення оплати збору за зберігання вантажу не може позбавити його права на судовий захист при наявності порушеного права та не свідчить про суперечливу поведінку останнього.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, нарахування відповідачем позивачу грошових коштів у спірній сумі як збору за зберігання вантажу, відбулося у зв'язку з договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином. При цьому, інших способів повернення коштів закон та договір не передбачають.
З огляду на викладені висновки, а саме те, що спірні кошти фактично були сплачені не на виконання умов договору, а відтак такий позов не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення, встановлені ст.ст. 134 та 136 Статуту, ч.ч. 1-4 ст. 315 Господарського кодексу України, п. 7.3 договору спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються.
Натомість, позов поданий в порядку приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, до яких застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущений.
Окрім того, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначений цим кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32 літера А, 3-й поверх; код ЄДРПОУ 41564379) № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 74.544 (сімдесят чотири тисячі п'ятсот сорок чотири) грн 24 коп.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32 літера А, 3-й поверх; код ЄДРПОУ 41564379) судовий збір в розмірі 2.422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 00 коп.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова