ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.08.2025Справа № 910/6777/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про зобов'язання вчинити дії,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов'язання відповідача внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 49 457,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно отримано грошові кошти у розмірі 49 457,64 грн з ПДВ в якості збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6777/25, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Визначено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
17.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
18.06.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
23.06.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (надалі - Товариство, позивач, замовник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (надалі - Залізниця, відповідач, перевізник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 (надалі - Договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір, що підтверджується Повідомленням про укладення Договору, згідно з яким позивачу присвоєно коди відправника/одержувача: 8104 та платника - 2829531 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером, які повинні використовуватись виключно для перевезення вантажів в межах Договору між сторонами. При цьому, код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер Договору.
28.12.2022 Залізницею оприлюднено нову редакцію Договору, яку введено в дію з 01.01.2023, крім змін до окремих положень Додатку 1-1 до Договору, які вступають в дію з 19.01.2023.
Згідно з п. 1.1. Договору предметом цього Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (надалі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) вагона Перевізника не є орендною платою.
Договір є публічним, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться (п. 1.5. Договору).
Пунктом 1.4. Договору визначено, що надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Відповідно до п. 2.1. Договору до обов'язків замовника належить, зокрема: сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4.); відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5.); у строки, встановлені розд. 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7.).
Умовами п. 2.3. Договору передбачено обов'язки перевізника, зокрема: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів (п. 2.3.2.); складати документи, передбачені п.п. 1.3., 1.4. та розд. 4 Договору, щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5.).
Відповідно до п. 3.1. Договору, розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Умовами п. 3.4. Договору передбачено, що замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами відповідача).
Оплата послуг здійснюється на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд. 15 Договору (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п. 4.5. Договору щодобово, упродовж періоду виконання Договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді (далі - щодобові переліки перевізних документів), які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання Договору за звітну добу.
Згідно з п. 14 Договору невід'ємною його частиною є додатки до Договору, зокрема, Додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів».
У відповідності до п. 14.1. Договору, у випадках, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору.
Так, положеннями п. 1 Додатку 1-4 «Умови організації накопичення вагонів» до Договору (надалі - Додаток 1-4) встановлено, що на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними проїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2 Додатку 1-4).
Відповідно до п. 5 Додатку 1-4 на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.
Початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику (п. 6 Додатку 1-4).
Згідно з п. 7 Додатку 1-4, часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником.
Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п. 8 Додатку 1-4).
Відповідно до п. 9 Додатку 1-4, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1.); за затримку вагонів замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2.); за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (п. 9.3.). Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується.
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10 Додатку 1-4).
Так, на виконання умов Договору позивачем відвантажено, а відповідачем прийнято до перевезення 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда № 012702 зі станції Скібнево Південно-Західної залізниці на станцію Одеса-порт із вантажем - пшениця, що підтверджується зокрема графами 7, 19, 29 перевізних документів № 33982950 та № 33983107 та Відомостями вагонів до них.
За час накопичення маршрутного поїзда № 012702 станцією Скібнево Південно-Західної залізниці нараховано:
- плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу у розмірі 9 929,48 грн з ПДВ, що підтверджується Накопичувальною карткою № 28010012 та Переліком № 20230129;
- збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 49 457,64 грн з ПДВ, що підтверджується Накопичувальною карткою № 28010012 та Переліком № 20230129;
- плату за користування вагонами у розмірі 153 186,00 грн з ПДВ, що підтверджується Відомостями №№ 28010012, 28010014 та Переліком № 20230129.
Звертаючись з даним позовом, позивач вказує про безпідставність списання відповідачем з особового рахунку позивача збору за зберігання вантажів при накопиченні маршрутного поїзда у розмірі 49 457,64 грн, оскільки таке списання відбулося поза межами Договору. Так, позивач вказував, що у період накопичення вагонів для маршрутного поїзда у Залізниці відсутні підстави застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, оскільки у цей час здійснюється накопичення вагонів з вантажем відповідно до Додатку 1-4 до договору і ці правовідносини є предметом окремої належним чином сплаченої спеціальної послуги.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначаючи про відсутність підстав для повернення позивачу стягнутої суми за зберігання вантажу у вагонах. Зокрема, відповідач вказував, що відповідно до п. 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000, за зберігання вантажу на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Так, відповідач зауважив, що затримка вагонів з вантажем на станції Скібнево засвідчена актами загальної форми ГУ 23 №№ 23, 24, 25, які підписані представником позивача без заперечень. Так само представником позивача без заперечень було підписано накопичувальну картку, до якої було включено збір за зберігання вантажу на загальну суму 49 457,64 грн, чим надано перевізнику дозвіл на списання коштів з особового рахунку. Також відповідач зазначив, що факт підписання договору, який містить додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів» не надає права перевізнику на автоматичне надання послуги з накопичення вагонів, оскільки згідно з пунктами 3, 4 додатку 1-4 до договору встановлено певний порядок надання послуги з накопичення вагонів на коліях узгоджених станцій. Водночас, позивачем не було замовлено послуги з накопичення вагонів.
Крім того відповідач вказував про пропуск строків позовної давності, зазначаючи, що спеціальний строк позовної давності для даної вимоги, встановлений ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України, сплив 29.01.2024.
У відповіді на відзив позивач заперечував щодо доводів відповідача, наведених ним у відзиві на позовну заяву, вказуючи, що Залізницею не було надано документів на підтвердження наявності затримки вагонів відмінної від накопичення маршрутного поїзда № 012702, у тому у період їх накопичення у відповідача відсутні підстави для нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування. Також позивач вказав на помилковість тверджень відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності, оскільки до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення ст. 1212 ЦК України, а відтак строк позовної давності у таких правовідносинах становить три роки.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 908 ЦК України встановлює, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом вище, відповідно до Накопичувальної картки № 28010012 та Переліку № 20230129 відповідачем здійснено нарахування збору за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 49 457,64 грн з ПДВ.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законами України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (надалі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту).
За ст. 62 Статуту порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, складений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов'язань щодо перевезень вантажів (ст. 63 Статуту залізниць України).
Пунктами 22 та 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Як установлено судом, на виконання умов договору відповідачем прийнято до перевезення 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда № 012702 зі станції Скібнево Південно-Західної залізниці на станцію Одеса-порт із вантажем - пшениця, що підтверджується зокрема графами 7, 19, 29 перевізних документів № 33982950 та № 33983107 та Відомостями вагонів до них.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що останнім було списано з особового рахунку позивача № 2829531 грошові кошти в загальному розмірі 49 457,64 грн, що підтверджується Накопичувальною карткою № 28010012 та Переліком № 20230129.
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику (п. 2.6. розділу 11 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644).
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113).
Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі пам'яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23, актів загальної форми ГУ-23. Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія пам'ятки про подавання/забирання вагонів, пам'ятки про видачу/приймання контейнерів (пункт 3 Правил користування вагонами і контейнерами).
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватись працівником станції і вантажовідправником щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці (абзаци 1-2 пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами).
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласник (абзаци 5-6 п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами).
Одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (ст. 46 Статуту залізниць України).
Пунктом 8 розділу 7 Правил зберігання вантажів, зокрема, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Приписами п. 9 розділу 7 Правил зберігання вантажів встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Виходячи з приписів п. 8 та 9 розділу 7 Правил зберігання вантажів, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у т.ч. з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 розділу 7 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки / невідправлення якого є "очікування оформлення документів". А тому відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 по справі № 915/5/23 висловив правову позицію, що: "…затримка вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзда не може вважатись одностороннім порушенням зобов'язань з боку вантажовідправника, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього".
Так, суд зазначає, що затримка вагонів при їх накопиченні з метою формування маршрутного поїзда у 50 вагонів не може кваліфікуватись як "матеріальна відповідальність", оскільки договір містить спеціальні умови, які відносяться до "окремих послуг", зокрема, додаток № 1-4 до договору "Умови накопичення вагонів", який є його невід'ємною частиною.
З урахуванням положень Додатку №1-4 до Договору та умов самого договору у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів, а отже процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
У свою чергу, зважаючи на умови Додатку №1-4 до договору (п. 8), в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений Додатком.
Так, відповідно до п. 9 додатку №1-4 за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1. Додатку № 1-4).
Разом з тим, в період затримки вагонів з вини замовника (а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування (п. 9.2. Додатку № 1-4). При цьому обов'язковим елементом для застосування вказаного пункту є "затримка з вини замовника".
З наведеного вбачається, що п. 9 Додатку № 1-4 розділяє такі поняття як "накопичення рухомого складу" та "затримку вагонів перевізника".
При цьому правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід'ємну складову - перебування / накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 Додатку № 1-4), що водночас є предметом окремої послуги.
А отже, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, беручи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку № 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином оплаченої позивачем спеціальної послуги.
Враховуючи встановлені в справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню в спірних правовідносинах, суд приходить до висновку, що грошові кошти в сумі 49 457,64 грн з ПДВ були безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України та абзацом 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з п. 7.4 договору належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання позивачем коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку позивача про зарахування коштів на нього.
При цьому відсутність претензії до Залізниці (п. 7.1. Договору) до моменту звернення позивача до суду не перешкоджає зверненню до суду та захисту у судовому порядку порушеного права позивача, що відповідає рішенню Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 та правовим позиціям суду касаційної інстанції, висловленим у справах №910/11949/20, №910/6762/19, №905/487/19 та ін., а також чинній редакції ст. 130 Статуту залізниць України, згідно якої пред'явленню позову залізниці може передувати пред'явлення до неї претензії, тобто, пред'явлення претензії до звернення з позовом до суду не є імперативною вимогою.
З огляду на те, що відповідачем безпідставно списана сума грошових коштів з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами спору договору, суд дійшов висновку, що позовна вимога про внесення змін до особового рахунку позивача шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 49 457,64 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, слід зазначити таке.
Обґрунтовуючи наявність підстав для застосування строків позовної давності відповідач зазначає, що в системному зв'язку ст. 315 Господарського кодексу України та статей 134, 136 Статуту залізниць України до даних правовідносин застосовується спеціальний строк позовної давності (6 місяців для пред'явлення претензії та 6 місяців для пред'явлення позову), який за його твердженнями сплив 29.01.2024, тоді як з даним позовом позивач звернуся 28.05.2025.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 257, ч. 1 ст. 258 ЦК України).
Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 2-4 ст. 267 ЦК України).
Суд зазначає, що списання відповідачем з особового рахунку ТОВ «Грейнсвард» грошових коштів в сумі 49 457,64 грн з ПДВ як збору за зберігання вантажу відбулось поза межами домовленостей, передбачених договором.
За вказаних обставин, доводи відповідача щодо пропуску позивачем спеціального строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки, як встановлено вище, спірне списання грошових коштів здійснене поза межами укладеного між сторонами спору договору, і поза межами домовленостей, передбачених договором.
Відтак, до даного спору застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущений.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, м. Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А, 3-й поверх; ідентифікаційний код: 41564379) № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 49 457,64 грн.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, м. Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А, 3-й поверх; ідентифікаційний код: 41564379) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 11.08.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко