ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.08.2025Справа № 910/7083/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»
до Благодійної організації «Благодійний фонд «Апшанська Полонина»
про стягнення 65 705,44 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» до Благодійної організації «Благодійний фонд «Апшанська Полонина» про стягнення 65 705,44 грн, з яких: 54 774,45 грн основної заборгованості, 7 712,93 грн інфляційних втрат, 2 187,81 грн 3% річних та 1030,25 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконувалися зобов'язання згідно з договором № ВП-26088-Об про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.08.2022, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за надані позивачем послуги за період з 01.09.2022 по 30.04.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7083/25, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень, заяв та клопотань.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи те, що у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет у системі Електронний Суд ЄСІТС, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, суд відповідно до приписів ГПК України надіслав копію ухвали від 09.06.2025 про відкриття провадження у справі № 910/7083/25 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у позові та значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштовий конверт із копією вказаної ухвали повернувся до суду не врученим, із зазначенням причини повернення «адреса відсутня». Крім того, копію ухвали про відкриття провадження у справі було надіслано судом і на зазначену позивачем фактичну адресу відповідача, однак поштове відправлення, яке надсилалось на зазначену адресу також не було вручене адресатові з причин «неправильно зазначена (відсутня) адреса».
Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.
Враховуючи викладене вище, оскільки судом вжито всіх можливих заходів про повідомлення відповідача про розгляд справи, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.06.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
01.08.2022 між Благодійною організацією «Благодійний фонд «Рідна Оболонь» (змінено найменування на Благодійна організація «Благодійний фонд «Апшанська Полонина») (замовник) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (виконавець) укладено договір № ВП-26088-Об про надання послуг з вивезення побутових відходів (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (надалі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити послуги.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що виконавець надає замовнику послуги відповідно графіку вивезення твердих побутових відходів (надалі скорочено - ТПВ), який є додатком № 1 до даного договору.
Конкретні обсяги та вартість наданих замовнику послуг визначаються на підставі щомісячних актів приймання-передачі наданих послуг, в яких вказуються фактичний обсяг вивезених виконавцем ТПВ за місяць - в куб.м. та загальна вартість послуг, наданих виконавцем за місяць (п. 2.3. Договору).
Обсяги послуги можуть бути зменшені залежно від фактичної кількості утворених побутових відходів (п. 2.4. Договору).
Відповідно до п. 2.5. Договору місце надання послуг зазначається у графіку вивезення ТПВ, що є додатком № 1 до даного договору, а саме: м. Київ, вул. Богатирська, 4А.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що тариф на послуги, які передбачені п. 1.1 цього Договору та надаються КП «Київкомунсервіс», встановлено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.12.2018 № 2351 «Про внесення змін до тарифів на послугу з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, утилізація, захоронення), що надає КП «Київкомунсервіс» як виконавець цих послуг. Тариф на послуги за цим договором становить 153,31 з ПДВ за 1 куб.м.
Тарифи на послуги, що надаються за даним договором, можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, або в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Офіційне опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну тарифів на послуги, що надаються за даним договором, є підставою для зміни вартості надання послуг за договором, з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації. При цьому, така зміна тарифів не потребує складання окремого письмового документу (додаткової угоди до договору) і такі нові тарифи будуть застосовуватись при надання послуг за цим договором з дня їх офіційного вступу в законну силу (п. 4.5. Договору).
Відповідно до п. 4.2. Договору розрахунки за надані послуги здійснюються замовником щомісячно, до 20 (двадцятого) числа місяця, що є наступним за місяцем, в якому здійснено надання послуг.
Оформлення послуг здійснюється за актом наданих послуг, який складається кожного місяця виконавцем до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг та направляється замовнику. У разі не підписання акту наданих послуг замовником протягом 5-ти календарних днів з моменту його отримання та не надання протягом цього ж строку обґрунтованих заперечень, акт вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг. В актах наданих послуг вказується фактичний обсяг зібраних і вивезених виконавцем ТПВ за місяць - в кубічних метрах, та загальна вартість послуг, наданих виконавцем за місяць - в гривнях (п. 4.3. Договору).
Пунктом 5.1. Договору передбачено обов'язки замовника, серед яких - сплачувати за надані послуги в строки, зазначені п. 4.2.; приймати послуги згідно з актом наданих послуг.
При цьому, пп. 5.1.7. п. 5.1. Договору узгоджено, що замовник зобов'язується за результатами наданих послуг надавати виконавцю інформацію в письмовій формі (шляхом надсилання листа та факсограми із зазначенням фактичної кількості контейнерів) про фактичне вивезення ТПВ кожного місяця, до другого числа наступного місяця за місяцем надання послуг. У випадку не надання інформації про фактичне вивезення ТПВ, розрахунок кількості вивезення ТПВ буде здійснюватися згідно з додатком № 1 до договору. В разі збільшення кількості ТПВ або невідповідності кількості ТПВ, зазначеним у додатку № 1 до цього договору, сторони зобов'язуються внести зміни в договір шляхом оформлення додаткової угоди.
Відповідно до пунктів 9.1., 9.2. Договору, умови цього договору відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладання цього договору, а саме з 01.03.2022. Договір діє до 31.12.2022.
В разі, якщо жодна із сторін протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір припинити дію даного договору, то строк дії цього договору вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік (п. 9.3. Договору).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує, що ним в період з вересня 2022 року по квітень 2025 року належним чином надавались відповідачу послуги з вивезення ТПВ згідно з Договором, загальна вартість яких склала 61 124,45 грн, направлялись відповідачу через систему електронного документообігу M.E.Doc відповідні акти наданих послуг та рахунки на оплату. Однак, відповідач, в порушення своїх зобов'язань, лише частково розрахувався за надані послуги, сплативши позивачу кошти у розмірі 6350,00 грн, внаслідок чого за відповідачем обліковується борг в розмірі 54 774,45 грн.
У зв'язку з тим, що вжиті позивачем заходи досудового врегулювання спору шляхом неодноразового надсилання відповідачу претензій щодо сплати заборгованості не призвели до погашення останнім боргу, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому, крім суми боргу в розмірі 54 774,45 грн, заявив до стягнення з відповідача за прострочення оплати послуг також пеню у розмірі 1030,25 грн, 3% річних у розмірі 2187,81 грн та інфляційні втрати у розмірі 7712,93 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
При цьому, споживачем у розумінні вказаного є індивідуальний або колективний споживач.
За приписами ч. 1 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку.
Так, сторонами було укладено Договір, предметом якого є вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) позивачем твердих побутових відходів відповідача.
Доказів розірвання чи визнання недійсним договору № ВП-26088-Об про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.08.2022 матеріали справи не містять, а тому суд приймає до уваги цей Договір як належну підставу у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Крім того, положеннями статей 901 та 903 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок замовника оплатити саме спожиті послуги виконавця.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором, надавши протягом вересня 2022 року - квітня 2025 року відповідачу послуги з вивезення ТПВ, що підтверджується долученими до позову актами надання послуг та рахунками, які надсилались відповідачу в системі електронного документообігу M.E.Doc.
При цьому, судом встановлено, що позивачем не було надано акту надання послуг за червень 2023 року, однак, надано рахунок на оплату № 51202 від 01.06.2023, скріплений електронним цифровим підписом позивача, із доказами його надсилання відповідачу через систему електронного документообігу M.E.Doc. Вказаний рахунок містить вартість послуг за червень 2023 року, а також відповідні реквізити для перерахування коштів, а факт його отримання відповідачем свідчить про обізнаність останнього із нарахованою за червень 2023 року сумою коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, жодних заперечень щодо обсягу та вартості наданих послуг як за червень 2023 року, так і за решту місяців спірного періоду, відповідач позивачу та суду не надав.
До того ж, суд при розгляді даного спору враховує, що умовами Договору обов'язок відповідача здійснити оплату за надані послуги не пов'язаний із отриманням ним актів чи рахунків, а настає у конкретно визначений термін, а саме - до 20 (двадцятого) числа місяця, що є наступним за місяцем, в якому здійснено надання послуг.
Відтак, відповідач як добросовісний суб'єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов'язання зі сплати коштів за надані послуги із вивезення ТПВ, будучи обізнаним із узгодженими з позивачем термінами оплати послуг та тарифами, мав дійсну можливість виконати таке зобов'язання у визначений Договором термін.
Проте, як судом встановлено, відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем у період з 01.09.2022 по 30.04.2025 послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 54 774,45 грн (з урахуванням здійсненої 24.05.2023 оплати у розмірі 6350,00 грн).
Доказів оплати залишку заборгованості станом на день ухвалення цього рішення матеріали справи не містять, у зв'язку із чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 1030,25 грн, 3% річних у розмірі 2187,81 грн та інфляційних втрат у розмірі 7712,93 грн, суд зазначає таке.
Як визначено у ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
В п. 6.2 договору визначено, що за прострочення строків оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Отже, розмір пені у правовідносинах між позивачем та відповідачем врегульований Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та не може перевищувати 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення.
У ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Однак, формулювання у ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про те, що споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення, вказує на те, що такий розмір пені в будь-якому випадку не може перевищувати 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення, тобто збільшення пені у спірних правовідносинах законом не допускається.
Однак, як вбачається з розрахунку пені, долученого позивачем до позовної заяви, вказаних вимог позивачем дотримано не було. Крім того, позивачем здійснено такий розрахунок без урахування умов п. 4.2. Договору, відповідно до якого прострочення по оплаті слід нараховувати з 21-го числа наступного місяця за місяцем надання послуг, а не з 21-го числа місяця надання послуг.
У зв'язку із зазначеним суд здійснив власний розрахунок пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування), та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 92,46 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги у даній частині задовольняються судом частково на вказану суму.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Отже, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання за Договором, є такими, що заявлені позивачем правомірно.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки вказаних нарахувань, суд встановив, що позивач при розрахунку 3% річних та в окремих періодах при розрахунку інфляційних втрат, неправильно визначав дати настання прострочення, а саме, без урахування умов п. 4.2. Договору, що призвело до неправильного визначення сум 3% річних та інфляційних, які слід покласти на відповідача.
Здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд визначив обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача 3% річних у розмірі 2051,08 грн та інфляційних втрат у розмірі 7634,12 грн. Відтак, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Благодійної організації «Благодійний фонд «Апшанська Полонина» (вул. Нарбута Георгія, будинок 16-В, м. Ужгород, Закарпатська область, 88007; ідентифікаційний код 44529473) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (вул. Кудрявська, буд. 23, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 33745659) 54 774,45 грн заборгованості, 92,46 грн пені, 2051,08 грн 3% річних, 7634,12 грн інфляційних втрат та 2 379,76 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного рішення: 11.08.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко