ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.08.2025Справа № 910/6275/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД"
до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
про зобов'язання внести зміни до особового рахунку
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (далі - позивач, ТОВ "ГРЕЙНСВАРД") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, АТ "Українська залізниця") про зобов'язання АТ "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 71 362,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що що у АТ "Українська залізниця" були відсутні підстави для нарахування збору за зберігання при накопиченні вагонів у розмірі 71 362,00 грн, а відтак грошові кошти у наведеній сумі підлягають поверненню ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" шляхом внесення змін до особового рахунку позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6275/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/6275/25.
09.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому АТ "Українська залізниця" заперечувало проти задоволення позовних вимог та просило суд відмовити у задоволенні позовної заяви повністю, посилаючись на те, що позивач проводив навантаження 28 порожніх вагонів на станції Рогатин Львівської залізниці, надав відповідачу листи, в яких просив подавати та забирати вагони з колії загального користування для навантаження та гарантував оплату всіх належних платежів. Відповідач звертає увагу, що представником позивача без зауважень було підписано всі пам'ятки та акти загальної форми, а також накопичувальну картку № 01080115, що свідчить про відсутність заперечень щодо включення послуги збір за зберігання вантажу до переліку № 20220801, на підставі якого були списані кошти з особового рахунку позивача.
Також відповідач зазначає, що позивачем пропущено строки позовної давності на звернення з даною позовною заявою до суду, оскільки ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" отримало Перелік №20220801, відповідно до якого з особового рахунку позивача були списані кошти за зберігання у вагонах при перевезенні вантажу, - 01.08.2022, а відповідно до Статуту залізниць України та Господарського кодексу України позов до перевізника у даній справі може бути пред'явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, тобто протягом 15 місяців. Позивач, в свою чергу, звернувся з даним позовом до суду 19.05.2025, тобто після спливу строку позовної давності.
10.06.2025 до суду від надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначає, що відповідач не заперечує факту формування маршрутного поїзда позивачем та сплати окремої послуги з накопичення вагонів для відправлення їх маршрутним поїздом.
Також позивач у відповіді на відзив зазначає, що у період накопичення вагонів для маршрутного потягу, у відповідача були відсутні підстави застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, оскільки у цей час позивачем здійснювалося накопичення маршрутного потягу у відповідності до умов Додатку 1-4 до Договору. Разом з цим, відповідачем безпідставно списано грошові кошти з особового рахунку позивача як збір за зберігання вантажу під час надання послуги передбаченої умовами Додатку 1-4 до Договору.
ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" у відповіді на відзив вказав, що відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. В той час до позовних вимог у порядку приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України застосовується загальний трьохрічний строк позовної давності, який позивачем не пропущено (позов подано 19.05.2025, списання збору згідно Накопичувальної картки № 01080115 відбулось 01.08.2022).
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані сторонами заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
25.02.2020 Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" оприлюднило Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом Договору є організація та здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника (далі - Послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (КЕП), що передбачено п. 1.6 Договору.
Згідно з п. 1.7, Договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.
Пунктом 1.9 Договору визначено, що перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП (кваліфікованого електронного підпису) про дату укладення договору, присвоєння Замовнику коду Замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером Договору із Замовником.
Відповідно до п. 1.10 Договору, договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору.
Відповідачем направлено позивачу повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 від 06.03.2020 та присвоєно Замовнику коди: 1. відправника / одержувача: 8104; 2. платника 2829531 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.
Договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов'язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до Договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 Договору та законодавства (пункт 1.5 Договору).
28.06.2022 АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" було оприлюднено нову редакцію Договору про надання послуг перевезення вантажів, яка введена в дію 01.07.2022.
Відповідно до п. 1.3 Договору, визначення вживається в Договорі у такому значенні: маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення Замовником, який відповідає установленій Перевізником масі та / або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення / вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
Згідно з п. 1.4 Договору, надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Пунктом 14.1 Договору передбачено, що у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору.
Відповідно до п.1 Додатку № 1-4 до Договору (Умови організації накопичення вагонів) (далі - Додаток), на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та / або з вантажем власних вагонів перевізника та / або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Відповідно до п.2 Додатку станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.
30.07.2022 відповідно до залізничної накладної № 39479142 зі станції Рогатин відправлено маршрутний потяг з вантажем з Відомістю вагонів ідентифікація відправки в кількості 28 вагона.
Відповідно до п.9 Додатку № 1-4 Договору за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п.9.1);
- за затримку вагонів замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п.9.2);
- за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (п.9.3).
Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується.
Відповідно до п.10 Додатку нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.
АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" була сформована Відомість плати за користування вагонами № 31070013.
Крім того, 01.08.2022 відповідачем була складена Накопичувальна картка № 01080115, відповідно до якої було нараховано збір за зберігання вантажів на суму 59 517,40 грн без ПДВ.
Відповідно до пунктів 4.1 і 4.2 Договору розрахунки за Договором здійснюються через Філію Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень залізниці. Оплата послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розділі 14 Договору. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особистий рахунок замовника.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що по мірі виконання перевезень та надання послуг перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень тощо; пені. Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання Договору. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована пеня.
Відповідно даних філії Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Перелік № 20220801 від 01.08.2022) з рахунку ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" були списані кошти за зберігання у вагонах (у т.ч. у контейнерах) відповідно до Накопичувальної картки № 01080115 від 01.08.2022 у розмірі 71 362,20 грн з ПДВ (59 468,50 грн без ПДВ).
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на підставі накопичувальної картки № 01080115 від 01.08.2022 станцією Рогатин Львівської залізниці, на думку позивача, безпідставно нараховано та списано з особового рахунку позивача збір за зберігання вантажу у вагонах на коліях загального користування в сумі 71 362,20 грн, а тому позивач просить суд зобов'язати відповідача внести зміни до особового рахунку позивача № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 71 362,20 грн.
Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. (ч.ч. 2, 3 ст. 909 ЦК України).
Судом встановлено, що збір за зберігання вантажу нараховано відповідачем на підставі пункту 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), яким, зокрема, передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Відповідно до пункту 9 Правил за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Судом враховано, що пункти 8, 9 Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась через договірні відносин між позивачем та відповідачем з накопичення вагонів на коліях залізниці з метою формування маршрутного потягу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах від 01.02.2024 у справі № 915/305/22, від 09.04.2024 у справі № 915/5/23.
Відтак, зважаючи на вимоги пунктів 8 та 9 Правил, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Однак, суд зазначає, що затримка вагонів при їх накопиченні з метою формування маршрутного поїзда у 28 вагонів не може кваліфікуватись як "матеріальна відповідальність", оскільки Договір містить спеціальні умови, які відносяться до "окремих послуг", зокрема, Додаток № 1-4 до Договору умови накопичення вагонів, який є його невід'ємною частиною.
З урахуванням приписів Додатку № 1-4 до Договору та положень самого договору, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 28 вагонів. Відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем Договору.
Таким чином, відповідач, як перевізник, надав позивачу, як замовнику, згідно умов Договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку "маршрутний" та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд.
Оскільки складання накопичувальних карток та актів загальної форми є прерогативою саме залізниці, то відповідачем належними доказами не підтверджено правомірність нарахування збору за зберігання вантажу.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту затримки вантажу з вини позивача, тому відсутні й правові підстави для нарахування останньому вищезазначених зборів за зберігання вантажу.
Отже, залізниця неправомірно списала з особового рахунку ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" збір за зберігання вантажу у розмірі 71 362,20 грн.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до ч. 11 ст. 5 ГПК України та абзацу 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до пункту 7.1 Договору усі спірні питання з виконання договору вирішуються шляхом переговорів, а у випадку недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку.
Згідно з пунктом 7.4 Договору належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.
Оскільки судом встановлено необґрунтованість нарахування та списання відповідачем вищезазначених зборів за зберігання вантажу в загальному розмірі 71 362,20 грн, і останній в добровільному порядку не вніс відповідних змін до особового рахунку позивача, суд на підставі вищезазначених приписів законодавства та умов договору дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд про застосування строків позовної давності. АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" вказує, що позивач звернувся до суду 19.05.2025, однак строки позовної давності у спорах, що виникають з договору перевезення вантажів, встановлені спеціальними нормами у відповідності до ч.2 ст.9 ЦК України, що узгоджується з положеннями статей 134 і 136 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, та статті 315 ГК України. Відтак, на думку відповідача, позов подано до суду після закінчення строку позовної давності.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивач в свою чергу заперечує проти застосування строків позовної давності та зазначає, що до позовних вимог у порядку приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України застосовується загальний трьохрічний строк позовної давності, який позивачем не пропущено.
За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Частиною третьою статті 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Відповідно до ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до статті 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обмеження.
Частиною п'ятою статті 307 ГК України, яка кореспондується з частиною четвертою статті 909 та статтею 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, статті 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу позовної давності за позовами до залізниці.
Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-19" на всій території України було установлено карантин з 12.03.2020 по 22.05.2020.
Дію карантину, встановленого цією постановою неодноразово продовжувалась та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 р. № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено.
Приписами п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Окрім того у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України введено воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", та в подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Оскільки на дату здійснення перевезення відповідачем на усій території України продовжував діяти карантин, пов'язаний із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), а з позовом позивач звернувся під час дії воєнного стану суд дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущений.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. Також позивачем зазначено, що такі докази будуть надані в порядку визначеному ГПК України.
Станом на дату розгляду справи по суті, матеріали справи не містять доказів, понесених позивачем інших судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з платіжної інструкції № 9337 від 19.05.2025 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (Україна, 03038, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА ФЕДОРОВА, будинок 32 ЛІТЕРА А, 3-Й ПОВЕРХ; ідентифікаційний код: 41564379) № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 71 362,20 грн (сімдесят одна тисяча триста шістдесят дві гривні 20 коп.).
3. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (Україна, 03038, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА ФЕДОРОВА, будинок 32 ЛІТЕРА А, 3-Й ПОВЕРХ; ідентифікаційний код: 41564379); ідентифікаційний код: 41564379) 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 08.08.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА