ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.08.2025Справа № 910/6736/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик»
до Акціонерного товариства «АНТОНОВ»
про стягнення 82 696,44 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик» до Акціонерного товариства «АНТОНОВ» про стягнення 82 696,44 грн, з яких: 82 000,00 грн основного боргу та 696,44 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення своїх зобов'язань за договором № 5.8134.2025 про надання послуг від 05.02.2025 не було прийнято надані позивачем послуги та не сплачено їх вартість у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2028 вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6736/25, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
17.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
20.06.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
24.06.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
05.02.2025 між Приватним акціонерним товариством «Аудиторська фірма «Аналітик» (надалі - виконавець, позивач) та Акціонерним товариством «АНТОНОВ» (надалі - замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг № 5.8134.2025 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.2. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг, пов'язаних з підготовкою консолідованої фінансової звітності замовника згідно вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності (надалі - послуги).
Послуги включають: 1.2.1. підготовку проєкту повного комплекту консолідованої фінансової звітності згідно з МСФЗ за 2024 рік, включаючи баланс на 31.12.2024, звіти про сукупний дохід, про рух грошових коштів та про зміни в капіталі за 2024 рік, а також супутні примітки до них; 1.2.2. консультаційну підтримку з питань МСФЗ у процесі виконання робіт та у процесі незалежного аудиту консолідованої фінансової звітності.
Передбачені цим Договором послуги передаються виконавцем замовнику у строки, передбачені у пунктах 4.1. та 4.2. цього Договору. Вказаний строк може бути збільшений у разі ненадання замовником інформації та документів, необхідних виконавцю для складання консолідованої звітності (п. 1.3. Договору).
В пп. 2.2.2. п. 2.2. Договору визначено, що виконавець зобов'язаний за результатами надання послуг передбачених цим Договором, надати в електронній формі у форматах Microsoft Word та Microsoft Excel, а замовник прийняти послуги, які є предметом Договору, а саме: проєкт консолідованої фінансової звітності Групи компаній замовника, у тому числі Приміток та розкриттів показників фінансових звітів Групи відповідно до вимог МСФЗ; трансформаційні та консолідаційні таблиці статей консолідованої фінансової звітності замовника відповідно до вимог МСФЗ.
Якщо виконавець відступив від умов цього Договору або допустив інші недоліки при наданні послуг, які призвели до погіршення результатів наданих послуг, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк, що становить 5 (п'ять) календарних днів з дня направлення такої вимоги, чи відповідного зменшення плати за послуги. Розмір зменшення плати визначається сторонами шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (пп. 2.3.4. п. 2.3. Договору).
Замовник, у свою чергу, зобов'язаний сприяти виконавцю у наданні послуг шляхом надання всієї необхідної документації, яка має відношення до предмета цього Договору, орієнтовно в строк до 15 березня 2025 року надати доступ до бази бухгалтерського обліку на електронних носіях (флешках, ноутбуках) в тому діапазоні, який необхідно для трансформації та необхідну інформацію на електронних носіях. Допускається надання виконавцю всіх необхідних регістрів з облікової бази замість надання доступу до окремих баз. Для отримання необхідних даних та іншої інформації виконавець оформлює та надає замовнику письмовий запит з їх переліком (пп. 2.4.1. п. 2.4. Договору). Також обов'язком замовника є здійснення оплати послуг виконавцю у строки та у розмірі, що передбачені цим Договором (пп. 2.4.2. п. 2.4. Договору).
Сума Договору складає 164 000,00 грн без ПДВ (п. 3.1. Договору). Ціна є фіксованою, незмінною на весь період виконання та строку дії даного Договору (п. 3.7. Договору).
Відповідно до п. 3.2. Договору розрахунки здійснюються замовником на умовах:
50% - попередньої оплати протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання договору та отримання рахунку виконавця, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця;
50% - кінцевий розрахунок протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання Акта наданих послуг згідно пункту 4 цього Договору.
Порядок приймання-передачі послуги врегульований у статті 4 Договору.
Так, за умовами п. 4.1. Договору, виконавець надає замовнику за результатами роботи попередній проєкт консолідованої фінансової звітності за МСФЗ (основні форми) до 10 квітня 2025 року, але не раніше як за 15 (п'ятнадцять) робочих днів з дня отримання інформації зазначеної у п. 2.4.1.
Виконавець надає замовнику повний комплект трансформаційних файлів з моменту отримання інформації від замовника згідно п. 2.4.1 цього Договору (ст. 4.2. Договору).
Обов'язки виконавця вважаються повністю виконаними після надання замовнику повного комплекту трансформаційних файлів, включаючи робочі таблиці до консолідованої фінансової звітності, повного комплекту консолідованої фінансової звітності за МСФЗ з відповідними примітками, а також консультаційного супроводження процесу аудиту фінансової звітності за 2024 рік. Виконання робіт оформлюється актом наданих послуг, що укладається в двох примірниках (п. 4.3. Договору).
Замовник зобов'язаний прийняти надані послуги і надати виконавцю підписаний акт наданих послуг протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту його отримання (п. 4.4. Договору).
Якщо надані послуги не відповідають умовам цього Договору, замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання акта наданих послуг надати виконавцю вмотивовану відмову від прийняття послуг (п. 4.5. Договору).
В разі мотивованої відмови замовника від прийняття послуг, сторонами складається дефектний акт з переліком необхідних доробок і термінів їх виконання. При цьому виконавець за власний рахунок зобов'язується усунути всі дефекти, виявлені замовником, в строк не більше 5 (п'яти) робочих днів з моменту складання дефектного акту (п. 4.6. Договору).
В п. 4.7. Договору визначено, що якщо в зазначені в пунктах 4.3.-4.4. строки замовник не надасть виконавцю підписаний акт наданих послуг або мотивовану від його підписання, послуги вважаються прийнятими і такими, що відповідають умовам цього Договору.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2025 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов'язань по цьому Договору (п. 11.2. Договору).
Водночас, у п. 11.7. Договору сторонами визначено, що у процесі виконання умов цього Договору зв'язок між сторонами буде здійснюватися за допомогою обміну кореспонденцією, яка може направлятися у письмовій формі, шляхом обміну документами за допомогою поштового зв'язку рекомендованими листами на адресу зазначену у реквізитах сторін, електронної пошти, що дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від сторони за Договором. Датою передачі відповідного повідомлення вважається день отримання поштового відправлення або повідомлення електронної пошти.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що ним було надано відповідачу послуги за Договором у повному обсязі та в обумовлені терміни, з урахуванням постійних коригувань з боку відповідача, однак останнім не здійснено повного розрахунку з позивачем за надані послуги.
Так, із матеріалів справи вбачається, що між сторонами здійснювалась комунікація щодо виконання Договору шляхом обміну листами на електронні адреси, визначені у реквізитах Договору.
Судом встановлено, що листом від 02.04.2025 № 163/5329-25 відповідач звернувся до позивача, в якому у зв'язку з неотриманням ним аудійованого репорт-пакету дочірньої компанії за 2024 рік, однак з метою забезпечення вчасного проходження незалежного аудиту, просив надати у найкоротший термін проєкт консолідованої звітності з трансформаційним файлом за 2024 рік, підготовленого на основі наданого неаудійованого Репорт-пакету фінансової звітності ANTONOV LOGISTICS SALIS GmbH та фінансової звітності АТ «АНТОНОВ» станом на 31.12.2024.
10.04.2025 позивачем було надіслано на електронну пошту відповідача проєкт консолідованої фінансової звітності за 2024 рік в Microsoft Word та трансформаційного файлу, що підлягають подальшому доопрацюванню. При цьому, позивач просив відповідача надати в повному обсязі консолідовану фінансову звітність за 2023 рік, зокрема, примітки до консолідованої фінансової звітності за 2023 рік.
Листом від 16.04.2025 № 172 позивач просив відповідача терміново надати аудійований Репорт-пакет фінансової звітності за 2024 рік від ANTONOV LOGISTICS SALIS GmbH для завершення процедур з консолідації фінансової звітності групи компаній АТ «АНТОНОВ», після чого відповідачем протягом 21-22 квітня 2025 року надсилались позивачу численні коригування, що підтверджується наданим в матеріали справи електронним листуванням між сторонами.
29.04.2025 позивачем із листом № 201 на електронну пошту відповідача надіслано в електронній формі у форматах Microsoft Word та Microsoft Excel: проєкт консолідованої фінансової звітності Групи компаній АТ «АНТОНОВ», у тому числі Приміток та розкриттів показників фінансових звітів Групи відповідно до вимог МСФЗ; трансформаційні та консолідаційні таблиці статей консолідованої фінансової звітності АТ «АНТОНОВ» відповідно до вимог МСФЗ.
Водночас, листом від 25.04.2025 № 193 позивач надіслав відповідачу акт надання послуг, зазначивши про готовність у разі необхідності до подальшої співпраці та, зокрема, до внесення відповідних коригувань до доповнень до виконаних робіт з підготовки фінансової звітності.
Відповідач листом від 14.05.2025 № 163/7537-25 повідомив позивачу про допущення останнім недоліків в ході надання послуг за Договором та недотримання термінів надання звітності, зазначивши, що консолідована фінансова звітність доопрацьовувалась відповідачем самостійно. Відтак, відповідач із посиланням на п. 2.3.4. Договору повернув позивачу акти надання послуг без підписання та запропонував зменшити плату за послуги до розміру сплаченого авансового платежу, шляхом укладення додаткової угоди до Договору.
Позивач у позовній заяві зазначив, що пропозиція відповідача щодо зменшення плати за послуги є неприйнятною, оскільки він, як виконавець, постійно інформував відповідача щодо причин затримки підготовки фінансової звітності, що було обумовлено систематичним коригуванням її показників з боку замовника, що, в свою чергу, потребувало виконання додаткової роботи згідно з отриманими від відповідача коригуваннями тих чи інших показників. До того ж, позивач посилається на звернення 08.05.2025 до відповідача із проханням повідомити про допущені помилки з метою їх усунення, на що відповідач відповіді не надав, у зв'язку з чим останньому було направлено претензію про сплату заборгованості за надані послуги у розмірі 82 000,00 грн.
Отже, з урахуванням наведених обставин та незгодою із позицією відповідача щодо зменшення оплати за послуги за Договором, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача залишок заборгованості за надані послуги у розмірі 82 000,00 грн (з урахуванням сплаченого авансу в розмірі 82 000,00 грн), а також пеню у розмірі 696,44 грн, нараховану відповідно до п. 5.2. Договору.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що результати наданих позивачем за Договором послуг мали бути надані ТОВ «БЕЙКЕР ТІЛЛІ УКРАЇНА» для надання останнім аудиторських послуг з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності АТ «АНТОНОВ» та ANTONOV LOGISTICS SALIS GmbH (група компаній), з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності та іншим вимогам. Втім, опрацьована позивачем консолідована звітність групи компаній АТ «АНТОНОВ, що була надана відповідачу та передана ним ТОВ «БЕЙКЕР ТІЛЛІ УКРАЇНА» на перевірку, не відповідала встановленим вимогам, містила ряд недоліків, а тому не була прийнятою та доопрацьовувалася відповідачем самостійно. Відтак, відповідач вказує, що ним не було отримано того, на що він розраховував при укладанні Договору з позивачем, у зв'язку з чим вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, сторонами було погоджено вид послуги, її вартість та обсяги, а відтак, досягнуто згоди щодо істотних умов договору надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються, зокрема положеннями глави 63 ЦК України.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Наведе корелюється з вимогами ст. 629 ЦК України.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України та ст. 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір є чинним, будь-яких доказів його розірвання чи визнання недійсним суду не надано, а відтак даний правочин є підставою для виникнення у його сторін взаємних прав та обов'язків.
Як зазначалось позивачем, не заперечувалось відповідачем та вбачається із матеріалів справи, між сторонами велася комунікація щодо виконання умов Договору шляхом надсилання листів на адреси електронної пошти, визначені у реквізитах Договору, що відповідає п. 11.7. Договору.
Із вказаного листування та наданих сторонами пояснень у заявах по суті спору судом встановлено, що протягом квітня 2025 року позивачем надсилались відповідачу проєкти фінансової звітності, запитувались необхідні документи та інформація задля подальшого повного та належного виконання Договору, та 29.04.2025 надіслано повний комплект трансформаційних файлів, оформлений відповідно до умов пп. 2.2.2. п. 2.2. Договору, що відповідачем не заперечувалось.
При цьому, обставини щодо оплати відповідачем 82 000,00 грн в якості передоплати хоч і не підтверджуються жодними доказами, однак сторонами не заперечуються, а тому суд визнає їх встановленими.
На підтвердження надання послуг з підготовки консолідованої фінансової звітності за 2024 рік згідно з Договором позивачем в матеріали справи надано Акти надання послуг від 25.04.2025 № 53 на суму 164 000,00 грн, які підписані в односторонньому порядку лише виконавцем (позивачем), тоді як відповідач листом від 14.05.2025 № 163/7537-25 відмовився від їх підписання та повернув позивачу, у зв'язку з допущенням позивачем недоліків при наданні послуг.
Верховний Суд в постанові від 04.09.2023 по справі № 910/5352/21 в пункті 12, зазначив, що:
- передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність, а наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою;
- неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема, не підписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи;
- таким чином, під час розгляду спору між сторонами, який стосується виконання умов договорів щодо надання послуг/виконання робіт, до предмета доказування, серед іншого, входить не лише встановлення обставин щодо обсягу, якості та вартості послуг (робіт), що є предметом відповідного договору, строків їх надання (виконання) та порядку прийняття, а й аналіз у сукупності інших обставин та доказів, які можуть свідчити про реальне надання/ненадання послуг (виконання/невиконання робіт).
Визначаючи наявність/відсутність підстав для оплати наданих послуг (виконаних робіт) робіт у випадку не підписання замовником відповідних актів прийняття наданих послуг (виконаних робіт), суд повинен виходити з доведення/не доведення сторонами факту реального надання послуг (виконання робіт). Адже не підписання актів приймання наданих послуг (виконаних робіт) без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання може свідчити про недобросовісність поведінки замовника, який таким чином намагається уникнути оплати цих послуг (робіт), оскільки фактично у всіх договірних відносинах факт оплати ставиться у залежність від підписання актів наданих послуг (виконаних робіт), що має на меті настання узгодження сторонами обсягу та якості робіт та встановлення терміну відліку виникнення зобов'язання з оплати. Ігнорування замовником підписання актів та/або безпідставне ухилення від прийняття наданих послуг (виконаних робіт) не може бути підставою, яка звільняє його від обов'язку оплатити надані послуги (виконані роботи).
Так, виходячи із погоджених умов Договору, зокрема, його п. 4.6., у разі відмови відповідача від прийняття наданих позивачем послуг мав бути складений дефектний акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання. Однак, матеріали справи не містять такого дефектного акту, який відповідно до умов Договору є належним підтвердженням відмови відповідача від прийняття послуг та підписання акту. Обставини щодо самостійного виправлення відповідачем недоліків наданих позивачем послуг не можуть трактуватись як відмова від прийняття послуг, оскільки у разі виявлення недоліків відповідно до умов Договору відповідач мав би вимагати від позивача безоплатного їх усунення. Крім того, матеріали справи не містять доказів погодження сторонами зменшення ціни за послуги шляхом укладення додаткової угоди, як того вимагає пп. 2.3.4. п. 2.3. Договору.
Відтак, в силу умов п. 4.7. Договору послуги вважаються прийнятими відповідачем.
Крім того, суд враховує, що відповідно до п.п. 2.3.2., 2.3.3. п. 2.3. Договору, відповідач не був позбавлений права на односторонню відмову від Договору, однак таким правом не скористався.
Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази у сукупності, суд дійшов висновку, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт надання позивачем послуг відповідачу за Договором та реальне їх надання, оскільки надані позивачем докази свідчать про надання послуг останнім, а надані відповідачем заперечення не спростовують висновки суду про реальність наданих послуг. Матеріалами справи не містять належних та допустимих відповідно до положень Договору доказів, які б могли свідчити про відсутність обов'язку відповідача оплатити послуги.
Водночас, посилання відповідача на порушення позивачем термінів надання послуг суд не бере до уваги, оскільки такі обставини не є підставою для не здійснення оплати за послуги, а лише можуть бути підставами для покладення на позивача відповідальності за порушення строків виконання зобов'язань за Договором.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, а відповідачем не спростовано, факт надання послуг за Договором у повному обсязі на суму 164 000,00 грн, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку несплачених коштів у розмірі 82 000,00 грн підлягають задоволенню.
Крім того, за порушення термінів оплати позивачем нараховано відповідачу до стягнення пеню у розмірі 696,44 грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.
Сторони в п. 5.2. Договору передбачили, що у випадку прострочення кінцевого розрахунку замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми боргу, за кожний день прострочення.
Так, суд встановив, що позивач суму пені у розмірі 696,44 грн розраховує за період прострочення з 19.05.2025 по 28.05.2025, враховуючи умови пп. 3.2.2 п. 3.2. Договору та отримання відповідачем актів надання послуг 07.05.2025 (вказана дата отримання підтверджена відповідачем). Втім, суд не може погодитись із визначеним періодом прострочення, зважаючи на те, що на підписання актів надання послуг відповідно до п. 4.4. Договору відповідач мав 5 робочих днів, а тому саме по спливу вказаного строку має обраховуватись визначений Договором десятиденний строк для оплати послуг.
Таким чином, з урахуванням отримання відповідачем актів надання послуг 07.05.2025, строк для їх підписання тривав до 14.05.2025 (включно), а тому з 15.05.2025 розпочався строк для проведення розрахунків, який тривав до 24.05.2025.
Отже, за перерахунком суду, який здійснено в межах визначеного позивачем періоду прострочення, з відповідача за прострочення оплати послуг підлягає стягненню пеня за період з 25.05.2025 по 28.05.2025 у розмірі 278,58 грн. У зв'язку із наведеним, позовні вимоги у даній частині підлягають частковому задоволенню.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи встановлені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При цьому, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Отже, з огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему Електронний суд до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 х 0,8).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом позивач сплатив 3 028,00 грн судового збору.
Таким чином, суд звертає увагу позивача, що з відповідача на його користь підлягатиме стягненню судовий збір, який розраховано судовим пропорційно розміру задоволених позовних вимог виходячи із розміру 2422,40 грн, тоді як позивач не позбавлений права на звернення до суду із відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору при зверненні із даним позовом до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «АНТОНОВ» (вул. Мрії, буд. 1, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код 14307529) на користь Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик» (вул. Чигоріна, 57А, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 14274505) 82 000,00 грн заборгованості, 278,58 грн та 2 410,05 грн судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 11.08.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко