ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
11.08.2025Справа № 910/9808/25
Господарський суд міста Києва, у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши
позовну заяву ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування наказу
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1587/5 від 06.06.2025 «Про задоволення скарги» в частині анулювання рішення державного реєстратора Снігурівської міської ради Миколаївської області Зими Юрія Валерійовича від 25.03.2025 № 78006262, державного реєстратора Березнегуватської державної нотаріальної контори Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Нікурадзе Тамарі Василівни від 01.05.2025 № 78673985.
Відповідно до статей 5, 7 та 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена належним судом, тобто судом, встановленим законом.
Згідно з статтею 125 Конституції України, cудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.
Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.
Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі 367/4695/20).
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Згідно з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Таким чином, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
За змістом статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Позивач звернувся із позовом до Міністерства юстиції України.
При цьому, публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.
Якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису у державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис.
Наведені висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18).
Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача із наказом Міністерства юстиції України в частині визнання ним такими, що прийняті із порушенням законодавства та анулювання рішень державного реєстратора Снігурівської міської ради Миколаївської області Зими Юрія Валерійовича від 25.03.2025 № 78006262 та державного реєстратора Березнегуватської державної нотаріальної контори Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Нікурадзе Тамарі Василівни від 01.05.2025 № 78673985, якими зареєстровано за позивачем право власності на земельну ділянку.
У позовній заяві позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наявністю у нього права власності на спірний об'єкт нерухомого майна на підставі укладеного ним з фізичною особою ОСОБА_2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.05.2025.
Отже, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності на нерухоме майно, тобто цей спір є спором про право цивільне та має приватноправовий характер. Таким чином, такий спір має розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб'єктний склад учасників у цій справі.
Отже, юридичний конфлікт у поданому до Господарського суду міста Києва позові виник у майнових правовідносинах, стороною яких є, зокрема, фізична особа, яка оспорює незаконність скасування реєстрації своїх майнових прав на нерухоме майно, тобто такий спір має розглядатися як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарський процесуальний кодекс України установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункти 6 та 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).
Натомість, відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Приписи Цивільного процесуального кодексу України не виключають розгляду за його правилами справ, сторонами у яких є виключно юридичні особи та/або фізичні особи-підприємці.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 25 постанови від 13.03.2019 у справі №906/277/18 зазначила, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа (див. пункт 33 постанови від 1 березня 2018 року у справі № 461/12052/15-ц, пункт 34 постанови від 6 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, постанову від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц). Тобто, за певних умов обидві сторони у цивільному процесі можуть і не бути фізичними особами, якщо тільки такий спір не належить до юрисдикції іншого суду, зокрема господарського».
Позивач у даній справі - ОСОБА_1 , право власності на майно якого, за твердженнями позивача, порушено, є фізичною особою та не має статусу підприємця.
Отже, дана справа не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до пунктів 6, 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України та має розглядатись за правилами цивільного судочинства згідно з статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки є спором у справі про право цивільне, тобто має приватноправовий характер, а також належний суб'єктний склад сторін цього спору, до якого відносяться власники нерухомого майна, зокрема, фізична особа, яка не є фізичною особою - підприємцем.
Аналогічні висновки з подібних правовідносин викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі №910/7781/19.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 175 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.Ю.Кирилюк