Справа № 909/284/25
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11.08.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів" про забезпечення позову від 05.08.2025 (вх.№6849/25 від 05.08.2025) у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів", вул. Панікахи, буд. 28А, м. Дніпро, 49000;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос", вул. Вовчинецька, буд.192, м. Івано-Франківськ, 76018;
Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейк Фуд Груп", вул. Автоливмашівська, буд. 6 А, с. Хриплин(з), м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область,76495;
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт Норд», вул. Андрія Фабра, 4, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000;
про визнання недійсним одностороннього правочину, визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, визнання права користування нежитловим приміщенням загальною площею 100,8 кв.м та стягнення завданих збитків (упещену вигоду) за період з 23.01.2025 р. по 31.03.2025 у розмірі 827375,72 грн
встановив: в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейк Фуд Груп" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт Норд» про визнання недійсним одностороннього правочину, визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, визнання права користування нежитловим приміщенням загальною площею 100,8 кв.м та стягнення завданих збитків (упещену вигоду) за період з 23.01.2025 по 31.03.2025 у розмірі 827375,72 грн.
05.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів" до суду надійшла заява про забезпечення позову від 05.08.2025 (вх.№6849/25) в якій заявник просить суд:
- з метою забезпечення позову, до набрання рішенням у справі №909/284/25 законної сили накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГОС“ як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах суми позовних вимог - 827375,72 грн;
- з метою забезпечення позову, до набрання рішенням у справі №909/284/25 законної сили накласти арешт в межах ціи позову, а саме 827375,72 грн на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС":
- виробничі та офісні приміщення загальною площею 348,2 кв.м за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 192, (реєстраційний номер об'єкта: 1521426026101);
- пекарський цех №3 з адміністративними приміщеннями загальною площею 1039,1 кв.м за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Левинського І., 1/3 (реєстраційний номер об'єкта: 1456725126101);
- пекарський цех №2 загальною площею 1287,5 кв.м за адресою: м. Івано-Франківськ, вул.Левинського І., 1/2 (реєстраційний номер об'єкта: 1456685226101);
- пекарський цех №1 загальною площею 1446,4 кв.м за адресою: м. Івано-Франківськ, вул.Левинського І., 1/1 (реєстраційний номер об'єкта: 1456658726101);
- пекарський цех №5 загальною площею 882,5 кв.м за адресою: м. Івано-Франківськ, вул.Левинського І., 1б (реєстраційний номер об'єкта: 784393426101).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що ТОВ "ЛІГОС", продемонструвавши недобросовісну поведінку шляхом: односторонньої незаконної відмови від договору; укладення нового договору під час дії попереднього; фізичного блокування доступу позивача до приміщення; ігнорування законних прав позивача, що створює обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ "ЛІГОС" може вжити заходів для приховування активів та ухилення від виконання судового рішення.
ТОВ "ЛІГОС" може у будь-який момент: вивести грошові кошти з рахунків; перевести активи на афілійованих осіб; здійснити інші дії, спрямовані на унеможливлення виконання рішення суду.
Зазначає, що можливість ТОВ "ЛІГОС" в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, а тому в будь-який момент може ускладнити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
07.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" до суду надійшло заперечення на заяву про забезпечення позову від 07.08.2025 (вх.№13014/25). В запереченні зазначає про те, що про відсутність бажання унеможливити виконання рішення товариством з обмеженою відповідальністю "Лігос" свідчить те, що провадження у даній справі було відкрито ще 19.03.2025, однак з цього моменту ТОВ "Лігос" не відчужувало нерухомість. ТОВ "ЛІГОС" у повному обсязі виконало усі домовленості, яких було досягнуто між ТОВ "ЛІГОС", позивачем та третьою особою. Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт Норд» та Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів" мають спільних засновників: ОСОБА_1 (0,01 % у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів", 99,9 % у Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт Норд»). Він також є кінцевим бенефіціарним власником обох компаній. Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт Норд» (0,01% у Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт Норд», 99,12% у Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт Норд»). Відповідачем було відчужено спірне приміщення на користь афілійованого підприємства позивача. Вказане свідчить про те, що відповідач виконував дії, спрямовані на виконання мирової угоди, умови якої були в усному порядку узгоджені між позивачем та відповідачем-1. Натомість, наразі, всупереч таким домовленостям, позивач відмовляється від заяви про відмову від позову та прагне поставити відповідача-1 в очевидно невигідне для нього положення.
Стосовно заходів забезпечення позову, які позивач просить застовувати, зазначає, що застосування одночасно усіх заходів забезпечення позову, що викладені у прохальній частині заяви, не є співмірними із ціною позову. Просить суд при прийнятті рішення за результатами розгляду заяви про забезпечення позову врахувати що арешт коштів (навіть не враховуюи той факт, що наразі їх кількість в декілька разів менша, ніж ціна позову) створює ризики для господарської діяльності ТОВ "ЛІГОС", оскільки ТОВ "ЛІГОС" буде позбавлений можливості здійснювати виплату заробітніх плат працівників, проводити розраунки з контрагентами (зокрема, для забезпечення безперервного надання послуг загальноосвітнім навчальним закладам, їх перелік додається). Натомість, накладення арешту на одне із приміщень може в повному обсязі гарантувати можливість стягнення боргу з ТОВ "ЛІГОС" у випадку задоволення позову. При цьому, накладення арешту на всі приміщення, визначені позивачем у прохальній частині заяви є неспівмірним із ціною позову, що підтверджується довідками про оціночну вартість таких об'єктів нерухомості.
Враховуючи перебування судді Неверовської Л. М. у відпустці, заяву розглянуто 11.08.2025.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на заявника (позивача) та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
Отже, положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку, що доводи позивача про імовірне утруднення виконання судового рішення у справі є необґрунтованим/недоведеним та базуються лише на припущеннях, адже позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про дійсний фінансовий стан відповідача, а також доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в зв'язку з відсутністю у відповідача грошових коштів; доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.
При цьому, накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше у повній сумі предмету спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами (постанова Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).
З огляду на наведене, позивачем належними і допустимими доказами не доведено обставин, з якими закон пов'язує застосування заходів забезпечення.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, а також висновків Верховного Суду щодо питання застосування статті 136 ГПК України, в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
в задоволенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів" про забезпечення позову від 05.08.2025 (вх.№6849/25 від 05.08.2025) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статей 255-257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції.
Ухвала підписана 11.08.2025.
Суддя Неверовська Л.М.