Справа № 909/959/25
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11.08.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І., розглянувши матеріали позовної заяви № 6922/25 від 07.08.2025
за позовом: Фізичної особи-підприємця Томич Андрія Ярославовича, АДРЕСА_1
до відповідача: Фірми "Oliver Stirbu & Henningmashinen" Handelsregister: НRA 92793 Herolzer Str.8, 36381 Schluchtern-Ahlersbach, Deutschland
про: стягнення заборгованості в сумі 567 653, 25 грн.
без виклику представників сторін
встановив:
Фізична особа-підприємець Томич Андрій Ярославович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фірми "Oliver Stirbu & Henningmashinen" про стягнення боргу у розмірі 14500 Євро.
В обґрунтування позовних вимог фізична особа-підприємець Томич Андрій Ярославович вказує, що ним на виконання своїх зобов'язань за Договором купівлі № LS230350 від 30.01.2023 було перераховано відповідачу в якості передоплати за товар кошти у розмірі 14500 Євро, однак Фірмою "Oliver Stirbu & Henningmashimen" не було поставлено оплачений товар, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача вказаної суми попередньої оплати в судовому порядку.
Дослідивши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що вказаний позов підлягає залишенню без руху, оскільки позовну заяву подано без додержання вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В той же час, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
В поданій до суду позовній заяві Фізична особа-підприємець Томич Андрій Ярославович заявлено одну вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у розмірі14500 Євро.
Абзацом 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком Українина день сплати.
Таким чином, оскільки ціна позову визначена Фізичною особою-підприємцем Томич Андрієм Ярославовичем у іноземній валюті, то відповідно позивач повинен сплатити судовий збір в гривневому еквіваленті з урахуванням офіційного курсу гривні до Євро, встановленого Національним банком України на день сплати.
За інформацією з офіційного сайту Національного банку України (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=20.06.2025&period=daily) станом на 20.06.2025 (дата сплати позивачем судового збору за платіжною інструкцією №1410 від 20.06.2025) офіційний курс гривні до Євро становив: 1,00 Євро =47,8590 грн. Отже, до сплати підлягає судовий збір у розмірі 10 409,33 грн.
Однак, позивач не виконав вимог вказаних норм, оскільки надана суду платіжна інструкція №1410 від 20.06.2025 на суму 8514,81 грн. не є належним доказом сплати судового збору за звернення до господарського суду з даним позовом у визначеному законом розмірі.
Згідно з ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.91 цього Кодексу, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до ч.1, 2 ст.12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.
Згідно з ч.3 ст.12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.10 ГПК України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст.10 ГПК України, суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", що набрав чинності 16.07.2019, встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації. Державний статус української мови є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави.
Відповідно до ч. 4, 5 ст.1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України. Порядок функціонування і застосування державної мови визначається виключно законом.
Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов'язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.
Частиною 1, 6 ст. 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" визначено, що мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", у судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.
Дослідивши додані до позовної документи, суд звертає увагу, що частина додатків викладені на німецькій мові без перекладу на українську мову, посвідченого у встановленому порядку.
Згідно з ст. 79 Закону України "Про нотаріат" від 02 вересня 1993 року, нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Відповідно до пункту 7 глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у разі якщо документи, що посвідчуються, видаються або засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення їх цілісності, із зазначенням кількості прошитих (прошнурованих), пронумерованих і скріплених аркушів, з проставленням підпису та печатки нотаріуса.
Отже, документи, які додані позивачем до позову та які складені іншою мовою ніж державна, мають бути з перекладом на українську мову, який має бути нотаріально засвідчений та, у разі наявності вказаних вище обставин, прошитий.
Крім того, у суду відсутні докази того, що відповідач зареєстрований саме за вказаною у позові адресою та не є ліквідованим на час подання позову. Відповідач є нерезидентом та не зареєстрований за законодавством України, місцезнаходження та реєстрація останнього значиться в Федеративній Республіці Німеччини.
Приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Так, з метою підтвердження факту реєстрації Фірми "Oliver Stirbu & Henningmashinen" в Федеративній Республіці Німеччини, а також підтвердження місця її реєстрації (знаходження) постає необхідність у поданні відповідних документів.
Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з викладеного вище, керуючись ч.2 ст.164, ч.ч.1-2 ст.174, ст.234 ГПК України
ухвалив:
Позовну заяву фізичної особи-підприємця Томич Андрія Ярославовича до Фірми "Oliver Stirbu & Henningmashinen" про стягнення боргу у розмірі 14500 Євро залишити без руху.
Встановити строк і спосіб для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом:
- надання суду доказу доплати судового збору у розмірі 1894,52 грн.
- надання суду нотаріально засвідченого перекладу на українську мову копій документів, доданих до позовної заяви та які викладені іншою мовою, ніж державна.
Рекомендувати надання суду підтвердження реєстрації Фірми "Oliver Stirbu & Henningmashinen" в Федеративній Республіці Німеччини, а також відомостей про місце реєстрації (знаходження) юридичної особи відповідача, перекладені українською мовою із нотаріальним засвідченням.
Роз'яснити, що відповідно до ч.4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою.
Учасники справи можуть отримувати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud5010/ та на веб-сторінці Єдиного державного реєстру судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Ухвалу підписано 11.08.2025 .
Суддя У. І. Гула