номер провадження справи 3/83/25
11.08.2025 Справа № 908/1547/25
м.Запоріжжя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС»
до відповідача: Приватного підприємства «АВТОСОЮЗ 97»
про стягнення коштів у розмірі 279264,42 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
30.07.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» про ухвалення додаткового рішення у справі №908/1547/25 (документ сформований в системі «Електронний суд», вх. №15468/08-08/25 від 31.07.2025), а саме: про стягнення з ПП «АВТОСОЮЗ 97» на користь ТОВ «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 38313,22 грн.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.07.2025 заяву передано на розгляд судді Педоричу С.І.
У зв'язку із перебуванням судді Педорича С.І. у відпустці з 04.08.2025 по 18.08.2025 розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області від 29.07.2025 № П-287/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/1547/25 для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2025 вищевказану заяву визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду (суддя Боєва О.С.) від 04.08.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» про ухвалення додаткового рішення у справі №908/1547/2 прийнято до розгляду, постановлено здійснювати розгляд заяви без повідомлення учасників справи. Приватному підприємству «АВТОСОЮЗ 97» (відповідачу) запропоновано надати письмове пояснення/заперечення щодо поданої відповідачем заяви у строк до 08.08.2025 включно.
Ухвала суду від 04.08.2025 була направлена до електронного кабінету ПП «АВТОСОЮЗ 97» та згідно з повідомленням про доставку електронного листа доставлена до електронного кабінету відповідача 05.08.2025 о 17:20.
Відповідач письмового пояснення/заперечення щодо поданої позивачем заяви не надав.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
З положень статті 123 ГПК України слідує, що до складу судових витрат, крім судового збору, входять також витрати, пов'язані з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній орієнтовний розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи № 908/1547/25, у позовній заяві був наведений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, що складаються з судового збору у розмірі 3351,18 грн та витрат на професійну правничу допомогу, а саме: фактично понесені (витрати на професійно правничу допомогу) - 24500,00 грн, очікувані (витрати на професійно правничу допомогу) - 14000,00 грн. Судові витрати, понесені ТОВ АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» у зв'язку із розглядом справи, позивач просив покласти на відповідача. Вказано, що докази на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу будуть надані до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду в порядку встановленому ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Справа № 908/1547/25 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
28.07.2025 Господарським судом Запорізької області у складі головуючого - судді Педорича С.І. ухвалено рішення у справі № 908/1547/25, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» задоволений повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «АВТОСОЮЗ 97» на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» суму 208836,24 грн основного боргу, 28164,07 грн пені, 18665,61 грн - 12% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 23598,50 грн втрат від інфляції. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму 3351,18 грн витрат зі сплати судового збору.
Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/1547/25 з доданими до неї документами (в копіях) надійшла до господарського суду 30.07.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд»), тобто у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк.
На підставі вказаних норм процесуального права, враховуючи заяву ТОВ «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС», викладену в позовні заяві, про надання доказів на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку встановленому ч. 8 ст. 129 ГПК України та надання ним доказів у встановлений законом строк, суд дійшов до висновку про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1547/25 щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме - витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
В частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3 ст. 30 зазначеного Закону).
Матеріали справи № 908/1547/25 свідчать, що представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» здійснювалось адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем, який дів на підставі довіреності від 22.05.2025 (копія додана до позову, арк.с.18). До позовної заяви також були додані копії Договору №19/05/2025-1ПД про надання правової (правничої) допомоги від 19.05.2025, укладеного між Адвокатом Спиридоновим О.В. та ТОВ «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС», Додаткової угоди від 22.05.2025 до вказаного Договору, Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого 08.11.2019.
За змістом п.п. 1.1, 4.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги №19/05/2025-1ПД від 19.05.2025, Адвокат бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати необхідну правову допомогу Клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарських судах всіх інстанцій у відповідності до Господарського процесуального кодексу України відносно контрагента Приватного підприємства «АВТОСОЮЗ 97» (код ЄДРПОУ 33016515) щодо стягнення з останнього на користь Клієнта суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв'язку з порушенням договірних зобов'язань, а Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар за надання такої правової допомоги. За правову допомогу Клієнт сплачує Адвокату винагороду у розмірі , визначеному в додаткових угодах до цього Договору.
Відповідно до умов пп. 1.1 п. 1, п. 2 Додаткової угоди від 22.05.2025 до вказаного Договору, сторони домовились, що розмір винагороди за наданні послуг за основним Договором становить: за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах Клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Запорізької області позовної заяви - 24500 грн 00 коп. (згідно опису наданих послуг, що додається). Винагорода згідно з пунктом 1.1 Додаткової угоди сплачується Клієнтом на умовах 100% попередньої оплати.
До заяви ТОВ «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1547/25 додані: копія опису наданих послуг від 22.05.2025, підписаного Адвокатом Спиридоновим О.В. та позивачем (Клієнтом), на загальну суму 24500,00 грн та копія платіжної інструкції № 156 від 22.05.2025 на суму 24500,00 грн.
В пунктах 4, 5 Додаткової угоди також визначено, що за згодою сторін, у разі задоволення судом позову у справі, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 5-ти процентів від суми, присудженої судом на користь Клієнта. Оплата передбаченої пунктом 4 Додаткової угоди «гонорару успіху» здійснюється протягом 3-х робочих днів з дня отримання Клієнтом наказу про примусове виконання судового рішення.
У поданій заяві позивач просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №908/1547/25 про стягнення з ПП «АВТОСОЮЗ 97» на користь ТОВ «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 38313,22 грн, який, як то слідує зі змісту заяви, складається з суми 24500,00 грн сплаченої позивачем винагороди за надані послуги професійної правничої допомоги згідно опису наданих послуг та суми 13813,22 грн «гонорару успіху».
Розглянувши заяву ТОВ «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/1547/25 в розмірі 38313,22 грн, суд дійшов до висновку про її задоволення виходячи з наступного.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, в якій вказано, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
У постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. 128, п.134 постанови).
Крім того, у зазначеній вище постанові вказано наступне: «Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару… Велика Палата Верхового Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права… Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п.п. 142, 145, 147 постанови).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 дійшла до висновку, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги, що зокрема передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання та не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Велика Палата фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху», у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату (додаткова постанова Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 910/3547/21).
Отже при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у випадку укладення договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», який є складовою частиною гонорару адвоката, суд повинен оцінювати сукупність витрат, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, керуючись вищезазначеними принципами співмірності та розумності, співставляючи заявлену суму з ціною позову, складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг.
Суд самостійно оцінює подані заявником докази у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яку суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Витрати на професійну правничу допомогу можуть відшкодовуватись незалежно від того, оплачені вони стороною до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування чи будуть оплачені в майбутньому. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема, у справах № 923/560/17, № 329/766/18, №178/1522/18, № 686/28627/18.
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявляв, заперечень стосовно заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх неспівмірності суду не надав.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Як зазначалось вище, відповідно до умов п. 4 Додаткової угоди від 22.05.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №19/05/2025-1ПД від 19.05.2025 визначено, що у разі задоволення судом позову у справі Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 5-ти процентів від суми, присудженої судом на користь Клієнта.
Рішенням господарського суду від 28.07.2025 у даній справі № 908/1547/25 позов задоволений повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто основний борг, пеню, 12% річних та інфляційні втрати, всього - в загальному розмірі 279264,42 грн, 5% від якої становить 13963,22 грн.
У поданій заяві позивач просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з ПП «АВТОСОЮЗ 97» витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 38313,22 грн, який, як то слідує зі змісту заяви, складається з суми 24500,00 грн сплаченої позивачем винагороди за надані послуги професійної правничої допомоги згідно опису наданих послуг від 22.05.2025, копія якого додана до заяви, та суми 13813,22 грн «гонорару успіху», що є його правом.
При цьому, за змістом ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі заявлених вимог.
Господарський суд враховує, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу, яка документально підтверджена, не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат; ціни позову; обсягу наданих позивачу послуг з професійної правничої допомоги.
Понесення таких витрат стало наслідком необхідності звернення та безпосереднім зверненням позивача з позовом до суду з метою захисту своїх законних прав та охоронюваних майнових інтересів, внаслідок їх порушення з боку відповідача.
На підставі усього вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про стягнення з відповідач витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, поклавши ці витрати на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/1547/25 задовольнити.
Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» на професійну правничу допомогу у справі № 908/1547/25 покласти на Приватне підприємство «АВТОСОЮЗ 97».
Стягнути з Приватного підприємства «АВТОСОЮЗ 97», код ЄДРПОУ 33016515 (69097, м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 2-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС», код ЄДРПОУ 37141112 (02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16) суму 38313 (тридцять вісім тисяч триста тринадцять) грн 22 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення складено та підписано 11.08.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва