номер провадження справи 19/67/25
04.08.2025 Справа № 908/1524/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи № 908/1524/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “АМВ-ГРУПП» (49000, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 1/3, ідентифікаційний код 42654599)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма “АГРО-ШАНС» (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд 39, приміщення 324, ідентифікаційний код 20482219)
про стягнення 846 683,79 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 1660/08-07/25 від 22.05.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “АМВ-ГРУПП» до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма “АГРО-ШАНС» про стягнення 846 683,79 грн заборгованості за дилерським договором 19-06 від 19.06.2024.
Позов обґрунтовано приписами ст. ст. 16, 526, 530, 629, 662, 691, 692 ЦК України, ст. 20, 193 ГК України та мотивовано невиконанням відповідачем умов дилерського договору № 19-06 від 19.06.2024 та не оплатою поставленого товару.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 22.05.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1524/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою господарського суду від 27.05.2025 вищевказану позовну заяву на підставі ч. ч.1, 2 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк терміном десять днів з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви .
02.06.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 27.05.2025.
Ухвалою від 03.06.2025, після усунення заявником первинно допущених недоліків заяви, суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім «АМВ-ГРУПП» до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма “АГРО-ШАНС» про стягнення 846 683,79 грн до розгляду та відкрив провадження у справі №908/1524/25, присвоїв справі номер провадження 19/67/25; ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників; розгляд справи по суті визначив розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Тією ж ухвалою суд встановив відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивачу - строк для надання суду відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 03.06.2025, яка надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39 приміщення 324, повернулась до суду 24.06.2025 з відміткою в довідці пошти: «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
Згідно з календарним штемпелем відділення поштового зв'язку, що міститься на конверті адресованому відповідачеві в якому на адресу суду повернулася ухвала про відкриття продовження у справі, днем вручення ухвали є 21.06.2025, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Отже останнім днем строку для подання відзиву, встановленим в ухвалі суду про відкриття провадження, є 06.07.2025.
Судом встановлено, що в установлений ухвалою суду строк, відзив до суду не надійшов.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/1524/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 04.08.2025.
Разом з тим, з урахуванням ст. 233, ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата складання повного рішення - 11.08.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “АМВ-ГРУПП» (далі продавець/постачальник, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма “АГРО-ШАНС» (далі - покупець, відповідач) укладено дилерський договір № 19-06 від 19.06.2025 (далі- Договір).
За умовами п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язався передати у власність Покупую товар, найменування, асортимент, кількість, ціна та строки поставки якого вказуються в Додатках (Специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього Договору, Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах, визначених цьому Договорі та Додатках (Специфікаціях) до нього.
Відповідно до п. 1.2 Договору, товаром за цим договором є насіння (надалі - товар), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п. 2.1 Договору, ціна на Товар вказується сторонами у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна Товару у Специфікаціях встановлюється за домовленістю сторін у Євро з визначенням її грошового еквіваленту у гривнях. Оплата вартості Товару (виконання зобов'язання) здійснюється у національній валюті України - гривні на умовах, встановлених даним Договором.
Пунктом 3.1 Договору, сторони визначили, що основні умови оплати Товару (форма, розміри та строки оплати) визначаються Специфікаціями до Договору з урахуванням положень, визначених розділом 3 договору.
Відповідно до п. 3.2 Договору, умови оплати Товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у розділі 3 Договору та Специфікаціях до Договору.
Згідно з п.3.4 Договору, розрахунки за договором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п. 3.5 Договору, покупець проводить оплату відповідної партії товару в порядку та протягом строку, визначених сторонами у Специфікації.
Згідно з п. 3.8 Договору, якщо постачальник здійснив дві та більше поставок товару на користь покупця, грошові суми, зо отримує постачальник від покупця, зараховуються постачальником в порядку черговості, починаючи з першою очікуваної (самої ранньої дати кінцевого строку оплати, який зазначений у накладних), якщо інше не вказано покупцем в призначенні платежу при здійсненні оплати.
Пунктом 3.9 Договору, сторони узгодили, що можуть у будь-який час надіслати на адресу протилежної сторони акт(и) звірки взаєморозрахунків сторін за Договором. Сторона, яка отримала акт(и), зобов'язана розглянути їх та, за відсутності заперечень, впродовж 5 (п'яти) робочих днів підписати та надіслати один примірник акту (ів) протилежній стороні або в цей же строк надіслати письмові обґрунтовані заперечення. До заперечень додається варіант акту (ів) звірки взаєморозрахунків сторін з розшифровкою зазначених у ньому сум. Акт звірки взаєморозрахунків, завірений підписами головних бухгалтерів сторін (або осіб, що їх заміщають) та засвідчений печатками сторін є достатньою підставою для підтвердження сторонами стану взаєморозрахунків за цим Договором.
Відповідно до п.4.1, п. 4.2 Договору, товар поставляється постачальником на підставі підписаних сторонами Специфікацій. Поставка товару здійснюється постачальником на умовах, погоджених сторонами у Договорі та в Специфікаціях.
Згідно з п. 5.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється на підставі видаткових накладних. Приймання товару здійснюється відповідно до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю». Затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністерства СРСР від15.06.1965р. № П-6 (із змінами та доповненнями) та «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7 (із змінами і доповненнями), в частині, що не суперечить умовам Договору. Приймання партії товару за кількістю та якістю проводиться матеріально відповідальним представником покупця по довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до п. 7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та /або чинним законодавством України.
Згідно з п. 7. 6 Договору, у випадку порушення строку оплати отриманого товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню (в гривнях) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, розрахованій в еквіваленті Євро, згідно валютного курсу на дату платежу, а при простроченні оплати більше ніж на 30 календарних днів покупець додатково та незалежно від сплати пені зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10% від простроченої до оплати більше 30 днів суми платежу.
Договір набуває чинності з моменту його підписання та завірення печатками сторін діє до 31 грудня 2024 року, окрім положень розділу 1 , які діють безстроково, розділів 6 та 9 Договору, які діють до їх повного виконання в частині їх застосування щодо поставок, які були здійснені в період з 19.06.2024 по 31.12.2025 та положень розділу 7, які діють та застосовуються до моменту повного виконання грошових зобов'язань покупцем. Виконаним договір вважається з моменту виконання усіх зобов'язань сторін по договору.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами укладено Специфікацію № 7 від 19.06.2024, якою визнано: найменування товару- насіння соняшнику для сівби MISTRAL (Містраль), кількість - 97 мішків, ціна в грн за одиницю - 4 473,68 грн, сума в грн всього без ПДВ 433 946,96 грн, всього сума з урахуванням ПДВ 14% 496 699,53 грн, оплата товару здійснюється до 15 листопада 2024, в повному обсязі, сума до сплати - 494 699,53 грн.
Відповідно до п. 3 Специфікації № 7, датою поставки товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній на товар, підписаній уповноваженими представниками сторін.
Також, сторонами укладено Специфікацію № 8 від 21.06.2024, якою визнано: найменування товару - насіння соняшнику для сівби TRIPOLI (Тріполі), кількість - 28 мішків, ціна в грн за одиницю - 4 473,68 грн, сума в грн всього без ПДВ 125 263,04 грн, всього сума з урахуванням ПДВ 14% 142 799,87 грн, оплата товару здійснюється до 15 листопада 2024, в повному обсязі, сума до сплати - 494 699,53 грн.
Відповідно до п. 3 Специфікації № 8, датою поставки товару вважається дата, що вказана у видатковій на товар, підписаній уповноваженими представниками сторін.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар - насіння соняшнику для сівби Містраль у кількості 97 мішків на суму 494 699,53 грн та 24 мішки на суму 122 399,88 грн, а також насіння соняшнику для сівби Тріполі у кількості 28 мішків на суму 142 799,87 грн та 7 мішків на суму 35 699,97 грн.
Поставка насіння соняшнику для сівби Містраль у кількості 24 мішки на загальну суму 122 399,88 грн здійснена продавцем на умовах 100% передплати.
На виконання умов Договору, Постачальник поставив, а Покупець прийняв, товар на загальну суму 795 599,25 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № АМ-60 від 19.06.2024 на суму 494 699,53 грн, №АМ-62 від 21.06.2024 на суму 142 799,87 грн, №Ам-61 від 21.06.2024на суму 35 699,97 грн, №АМ-66 від 20.06.2024 на суму 122 399,88 грн.
Видаткові накладні підписані представниками без будь-яких зауважень та скріплені електронними підписами представників підприємств.
Відповідач поставлений товар оплатив частково, на суму 151 399,88 грн (122 399,88 грн + 29 000 грн).
Отже, позивач виконав взяті на себе за даним Договором зобов'язання, поставив товар на суму 795 599,25 грн, проте, в порушення умов укладеного між сторонами Договору, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем склала 644 199,37 грн.
В зв'язку з відсутністю оплати за договором, позивач направив до відповідача лист-вимогу №1 від 17.12.2024 про оплату поставленого товару на суму 644 199,37 грн. Зазначена вимога залишена відповідачем без реагування.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором, наявність заборгованості стали підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення витрати від інфляції на суму 36 075,15грн, 3% річних в розмірі 9848,00 грн.
Також, на підставі п. 7.6 Договору позивач заявив до стягнення з відповідача штраф в розмірі 64 419,93 грн та пеню 92 141, 34 грн.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов'язання не встановлений або зазначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо зобов'язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 795 599,25 грн, що підтверджується видатковими накладними № АМ-60 від 19.06.2024 на суму 494 699,53 грн, №АМ-62 від 21.06.2024 на суму 142 799,87 грн, №АМ-61 від 21.06.2024на суму 35 699,97 грн, №АМ-66 від 20.06.2024 на суму 122 399,88 грн
Позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату товару № АМ-62 від 19.06.2025 на суму 494 699,53 грн, АМ-64 від 21.06.2024 на суму 142 799,87 грн, № АМ-63 від 35 699,97 грн, №АМ-61 від 19.06.2024 на суму 122 399,88 грн.
Виходячи зі змісту Договору, зокрема пункту 3.2 Договору, строк оплати товару визначено у Специфікаціях, тобто відповідно до Специфікацій №7 та №8 - до 15.11.2024 по кожній з зазначених.
Матеріали справи свідчать, що позивач поставив відповідачу, обумовлений Специфікаціями №7, №8 та умовами Договору товар на суму 795 599, 25 грн.
Також матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати поставленого товару в понову обсязі, що призвело до невиконання грошового зобов'язання і виникнення боргу в розмірі 644 199,37 грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На день розгляду спору відповідач доказів повної оплати за поставлений товар суду не надав.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 644 199,37 грн основного боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
За порушення відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати товару, позивачем, заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 92 141,34 грн за період прострочення з 16.11.2024 по 18.04.2025, а також штраф в розмір 64 419,93 грн..
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Відповідно до п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).
Пунктом 7.6 Договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати отриманого товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню (в гривнях) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, розрахованій в еквіваленті Євро, згідно валютного курсу на дату платежу, а при простроченні оплати більше ніж на 30 календарних днів покупець додатково та незалежно від сплати пені зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10% від простроченої до оплати більше 30 днів суми платежу.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Аналіз статей 612, 625, 530 ЦК України свідчить, що для оцінки правильності нарахування позивачем пені та компенсаційних санкцій слід встановити не тільки документально підтверджену суму боргу, а й дату, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з'ясувати момент прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Прострочення слід розглядати як юридичний склад, що тягне за собою зміну правовідносин сторін по зобов'язанню, яке не виконано в строк. Складовими прострочення при цьому є такі юридичні факти: наявність між сторонами договірних відносин, настання строку виконання зобов'язання, невиконання стороною зобов'язання у встановлений строк.
Суд враховує, що у відповідності до п. 3 Специфікацій строк оплати товару визначений до 15.11.2024.
Таким чином, прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару починається з 16.11.2025.
Судом перевірено розрахунок позивача щодо заявленої до стягнення пені.
За розрахунком суду, здійсненим за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», пеня за заявлений період з 16.11.2024 по 15.05.2025 (181 день) складає 92 176,64 грн.
Не виходячи за межі позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення пені в заявленому розмірі - 92 141,34 грн.
Також, за прострочення оплати більше ніж на 30 календарних днів позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 10% від простроченої до оплати суми, в розмірі 64 419,93 грн.
За приписами ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як вже зазначалось судом, пунктом 7.6 Договору передбачено додатково стягнення з покупця, при простроченні оплати більше ніж на 30 календарних днів, штрафу у розмірі 10% від простроченої до оплати більше 30 днів суми платежу.
Враховуючи прострочення відповідачем строків оплати товару за Договором №19-06 від 19.06.2024 понад 30 календарних днів позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 64 419,93 грн штрафу.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми штрафу, суд вважає, що розрахунок виконаний правильно.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 64 419,93 грн заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача 3% річних 9 848,00 грн та 36 075,15 грн інфляційних нарахувань.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Заявлена сума втрат від інфляції перевірена судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що втрати від інфляції за період грудень 2024 - квітень 2025 з суми основного боргу 644 199,37 грн складають 36875,42грн.
Суд, вважає обґрунтованим заявлення до стягнення з відповідача втрати від інфляції, проте, не виходячи за межі позовних вимог, задоволенню підлягає сума заявлена позивачем в розмірі 37 075,15 грн.
Перевіривши розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що він є правильним, обґрунтованим та підлягає задоволенню в розмірі 9 848,00 грн.
Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в розмірі 644 199,37 грн, 3% річних в розмірі 9 848,00 грн, втрати від інфляції в розмірі 36 075,15 грн, пеня в розмірі 92 141,34 грн, штраф в розмірі 64 419,93 грн.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма “АГРО-ШАНС» (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд 39, приміщення 324, ідентифікаційний код 20482219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “АМВ-ГРУПП» (49000, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 1/3, ідентифікаційний код 42654599) основний борг в розмірі 644 199 (шістсот сорок чотири тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн 37 коп, 3% річних в розмірі 9 848 (дев'ять тисяч вісімсот сорок вісім) грн 00 коп, втрати від інфляції в розмірі 36 075 (тридцять шість тисяч сімдесят п'ять) грн 15 коп, пеню в розмірі 92 141 (дев'яносто дві тисячі сто сорок одна) грн 34 коп., штраф в розмірі 64 419 (шістдесят чотири тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн 93 коп., судовий збір в розмірі 10 160 (десять тисяч сто шістдесят) грн 21 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано - 11.08.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.