номер провадження справи 26/29/24-21/15/25
07.08.2025 Справа № 908/1114/24 (908/444/25)
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1114/24 (908/444/25)
За позовом (заявника) - Агропромислового кооперативу "СТАРОСІЛЬСЬКИЙ" (село Старосілля, Городнянський район, Чернігівська область, 15124, ел. пошта: 03798636@mail.gov.ua, ЄДРПОУ 03798636) представник позивача - Кучак Юрій Федорович (а/с № 9, м. Київ, 03035, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОАЛЬЯНС-2009" (вул. Олександра Молодчого, буд. 44, м. Чернігів, Чернігівська область, 14013, ЄДРПОУ 43120488)
про розірвання договору суборенди, визнання недійсним договору суборенди
в межах провадження у справі № 908/1114/24 про банкрутство Агропромислового кооперативу "Старосільський" (вул. Дніпрова, 7, селище Відрадне, Запорізький район, Запорізька область, 70406, код ЄДРПОУ 03798636, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
Ліквідатор - Кучак Юрій Федорович (поштова адреса: а/с 9, м. Київ, 03035, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
За участю представників сторін:
не з'явились
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського В.І. здійснює провадження у справі № 908/1114/24 про банкрутство Агропромислового кооперативу "Старосільський". У справі триває ліквідаційна процедура, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф.
Ухвалою від 02.05.2025 (суддя Черкаський В.І.) прийнято справу № 908/1114/23 про банкрутство Агропромислового кооперативу "Старосільський", заяву кредитора 1 від 03.04.2025 (вх. № 7258/08-08/25 від 04.04.2025) та заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області № 42447/6/08-01-13-03-04 від 23.09.2024 (вх. № 19114/08-08/24 від 27.09.2024) до розгляду. Присвоєно справі номер провадження 26/29/24-21/15/25. Призначено судове засідання для розгляду заяв кредитора 1 від 03.04.2025 (вх. № 7258/08-08/25 від 04.04.2025) та Головного управління ДПС у Запорізькій області № 42447/6/08-01-13-03-04 від 23.09.2024 (вх. № 19114/08-08/24 від 27.09.2024) на 19.05.2025, 12 - 00.
Рішенням від 17.04.2025 (суддя Юлдашев О.О.) у справі № 908/1114/24 (908/444/25) позов задоволено повністю.
До системи "Електронний суд" від представника позивача ліквідатора Кучака Ю.Ф. надійшла заява від 21.04.2025 (вх. № 8297/08-08/25 від 22.04.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1114/24 (908/444/25) щодо стягнення понесених судових витрат на професійну правову допомогу, згідно з якою заявник просить суд:
1. Ухвалити додаткове рішення про стягнення понесених судових витрат на професійну правову допомогу.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс-2009" (адреса: 14013 Україна, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Олександра Молодчого, буд. 44; ЄДРПОУ 43120488) на користь Агропромислового кооперативу "Старосільський" (адреса: Україна, 15124, Чернігівська обл., Городнянський р-н, село Старосілля, ЄДРПОУ 03798636) 22 500 (двадцять дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок понесених витрат на професійну правову допомогу.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду вищевказана заява передана на розгляд судді Черкаського В.І.
У зв'язку з надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс-2009" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025, справа № 908/1114/24 (908/444/25) направлена до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою від 09.05.2025 вирішення питання про прийняття до розгляду заяви представника позивача ліквідатора Кучака Ю.Ф. від 21.04.2025 (вх. № 8297/08-08/25 від 22.04.2025) відкладено до повернення справи № 908/1114/24 (908/444/25) до Господарського суду Запорізької області.
Ухвалою від 23.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс-2009" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі № 908/1114/24 (908/444/25) повернуто скаржнику.
Матеріали справи № 908/1114/24 (908/444/25) повернуто до Господарського суду Запорізької області.
Ухвалою від 28.07.2025 заяву представника позивача ліквідатора Кучака Ю.Ф. від 21.04.2025 (вх. № 8297/08-08/25 від 22.04.2025) прийнято до розгляду та призначено судове засідання для її розгляду на 07.08.2025, 11 - 00.
07.08.2025 до підсистеми "Електронний суд" від заявника надійшло клопотання від 07.08.2025 (вх. № 15978/08-08/25 від 07.08.2025) про розгляд справи без участі представника заявника.
У засіданні додаткові докази приєднано до матеріалів справи.
Судове засідання 07.08.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІКС.
У судовому засіданні 07.08.2025 винесено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, до відеоконференції не приєдналися.
Розглянувши матеріали справи, заяву представника позивача ліквідатора Кучака Ю.Ф. від 21.04.2025 (вх. № 8297/08-08/25 від 22.04.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1114/24 (908/444/25) щодо стягнення понесених судових витрат на професійну правову допомогу, суд
Рішенням від 17.04.2025 (суддя Юлдашев О.О.) у справі № 908/1114/24 (908/444/25) позов задоволено повністю.
До системи "Електронний суд" від представника позивача ліквідатора Кучака Ю.Ф. надійшла заява від 21.04.2025 (вх. № 8297/08-08/25 від 22.04.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1114/24 (908/444/25) щодо стягнення понесених судових витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно до вимог ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, які потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому ж складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача ліквідатором Кучаком Ю.Ф. було заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 500 грн. 00 коп., що складались з: опрацювання матеріалів, визначення правової позиції, витрачений час 3 години - 4 500, 00 грн.; написання позовної заяви про розірвання договорів суборенди землі в межах справи № 908/1114/24 (№ 908/444/25) про Агропромислового кооперативу "Старосільський", витрачений час 12 годин - 18 000, 00 грн.
Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною 3 ст. 27 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Основоположним принципом договірного права є принцип свободи договору, закріплений у ст. 3 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Гонорар адвоката формується з дотриманням вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" самостійно адвокатом.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Згідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, сторона та адвокат можуть вільно встановлювати в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката. Це відповідає принципам вільного волевиявлення, свободи договору.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з практикою суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У справі "East/West Alliance Limsted" проти України, заява № 19336/04 (п. 269) Суд зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити суму в якості гонорару та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (ч. 3 ст. 4 Закону).
Заява представника позивача ліквідатора Кучака Ю.Ф. від 21.04.2025 (вх. № 8297/08-08/25 від 22.04.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1114/24 (908/444/25) щодо стягнення понесених судових витрат на професійну правову допомогу подано з дотримання встановлених загальних вимог.
Представник позивача ліквідатор Кучак Ю.Ф. просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОАЛЬЯНС-2009" на користь Агропромислового кооперативу "Старосільський" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 500, 00 грн.
В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача ліквідатором Кучаком Ю.Ф. надано:
- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 21.04.2025 до Договору про надання правової допомоги від 28.10.2024;
- договір про надання правової допомоги від 28.10.2024 укладений між Агропромисловим кооперативом "Старосільський" в особі в.о. керівника розпорядника майна Кучака Ю.Ф. та адвокатом Лозовським В.М.
Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 21.04.2025 адвокат надав позивачу послуги на загальну суму 22 500, 00 грн. без ПДВ.
За змістом частин 1 - 4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
В частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Враховуючи зазначене, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в повному розмірі, якщо керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, та неспіврозмірним зважаючи на складність справи, ціну позову та витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17, де зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі критерії на практиці застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Суд також зазначає, що відповідно до змісту частини 8 статті 129 ГПК України судом на підставі поданих доказів (договорів, рахунків) встановлюється розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи.
Тобто надання первинних (бухгалтерських) документів (платіжного доручення, прибуткового касового ордеру тощо) на підтвердження сплати таких витрат на час вирішення судом питання про їх розподіл не є обов'язковим.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Згідно постанови КГС ВС від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/20, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, викладені вище обставини справи свідчать, що опрацювання матеріалів, визначення правової позиції; написання позовної заяви про розірвання договорів суборенди землі в межах справи № 908/1114/24 (№ 908/444/25) про Агропромислового кооперативу "Старосільський" не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль, суд дійшов до висновку, що заявлена сума 22 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу є завищеною.
Надавши оцінку усім доданим доказам, з урахуванням категорії цієї справи, беручи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд вважає за необхідне заяву представника позивача ліквідатора Кучака Ю.Ф. від 21.04.2025 (вх. № 8297/08-08/25 від 22.04.2025) задовольнити частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс-2009" на користь Агропромислового кооперативу "Старосільський" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. 00 коп., понесених у зв'язку з розглядом справи № 908/1114/24 (908/444/25). В іншій частині заяви слід відмовити. Видати наказ.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 129, 232, 233, 244, 256-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву представника позивача ліквідатора Кучака Ю.Ф. від 21.04.2025 (вх. № 8297/08-08/25 від 22.04.2025) задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОАЛЬЯНС-2009" (вул. Олександра Молодчого, буд. 44, м. Чернігів, Чернігівська область, 14013, ЄДРПОУ 43120488) на користь Агропромислового кооперативу "СТАРОСІЛЬСЬКИЙ" (село Старосілля, Городнянський район, Чернігівська область, 15124, ел. пошта: 03798636@mail.gov.ua, ЄДРПОУ 03798636) 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині заяви відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Копію додаткового рішення надіслати позивачу, відповідачу (до електронного кабінету).
Відповідно ст. 241 ГПК України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 11.08.2025.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ