вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
11 серпня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/587/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ", код ЄДРПОУ - 30895536, 90300, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, місто Виноградів, вул. Івана Франка, будинок 127,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградівський завод залізобетонних виробів", код ЄДРПОУ - 03577252, 90300, Закарпатська обл., Берегівський р-н, місто Виноградів, вул. Лейзмана, будинок 17,
про стягнення коштів,
Секретар судового засідання - Ігнатко О.В.
Без виклику учасників справи,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІМ", код ЄДРПОУ - 30895536, звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградівський завод залізобетонних виробів", код ЄДРПОУ - 03577252, про стягнення на свою користь з відповідача 63 110.43 грн., з яких сума 46 038.00 грн. основного боргу за договором підряду №9 від 01.06.2022, сума 13 371.73 грн. інфляційні втрати та сума 3700.70 грн. три відсотки річних.
Описова частина рішення.
Ухвалою суду від 23.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи. Ця ухвала суду була направлена відповідачу до його електронного кабінету та отримана ним 24.05.2025, що підтверджується зокрема довідкою про доставку електронного листа.
Разом з тим, відповідач відзиву до суду не подав.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про необхідність явки в підготовче судове засідання та подачі відзиву.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).
Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкриття провадження та необхідність подання заяв по суті справи.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України, відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Правова позиція позивача у справі.
Позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 01.06.2022 між сторонами спору був укладений договір підряду 39. Згідно п. 1 та 2 Договору, відповідач доручив, а ТОВ "ДІМ" прийняв на себе зобов'язання забезпечити відповідно до умов договору виконання робіт з ремонту об'єкту: Ремонт покрівлі будівлі відповідача в м. Виноградів, вул. Лейзмана, 17.
Пунктом 3 договору встановлені строки виконання робіт, згідно із яким підрядник розпочинає виконання робіт з моменту підписання договору і завершує виконання робіт 31.08.2022 року.
У відповідності до п. 7 договору ціна робіт визначається на основі приблизного кошторису, що є невід'ємною частиною договору, є динамічною і складає 46 038.00 грн.
На виконання умов вказаного договору ТОВ "ДІМ" фактично виконано роботи, передбачені договором на загальну суму 46 038.00 грн.
Відповідачем прийняті виконані роботи згідно акту приймання виконаних будівельних робіт від 30.08.2022 року.
Однак, за твердженням позивача, станом на сьогоднішній день виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи не оплачені, через що відповідачем допущено заборгованість перед позивачем в розмірі 46 038.00 грн. за виконані згідно договору підряду №9 роботи.
Наявність заборгованості також підтверджується підписаним відповідачем актом фінансової звірки станом на 01.09.2022 року.
Інфляційні втрати, нараховані за період з 31.08.2022 по 05.05.2025 становлять суму 13 371.73 грн., три відсотки річних від простроченої суми нараховані за вказаний період, становлять суму 3700.70 грн.
Загальна сума заборгованості становить 63 110.43 грн. 13.03.2025 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №1, однак відповідь на претензію позивачем не отримано, заборгованість не погашена, що і стало підставою для звернення до суду за примусовим стягненням заборгованості.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.
Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.
Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.
Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.
Мотивувальна частина рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке.
Так, судом встановлено, що дійсно 01.06.2022 між сторонами спору був укладений договір підряду №9, згідно п. 1 якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до умов договору виконання робіт з ремонту. Об'єкт - ремонт покрівлі будівлі відповідача в м. Виноградів, вул. Лейзмана, 17.
Пунктом 3 договору передбачено, що підрядник розпочне виконання робіт з моменту підписання договору і завершить виконання робіт до 31.08.2022 року.
Договірна ціна робіт визначається на основі приблизного кошторису, що є невід'ємною частиною договору (додаток 1), є динамічною і складає 46 038.00 грн. (п. 7).
Судом встановлено, що даний договір підписано уповноваженими представниками сторін.
Додатком до договору долучено документ, згідно якого договірна ціна на ремонт покрівлі будівлі ТОВ "Виноградівський завод залізобетонних виробів" в м. Виноградів, вул. Лейзмана, 17, що здійснюється в 2022 році, складає 46 038.00 грн.
Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за 30 серпня 2022 року підтверджується виконання позивачем на користь відповідача робіт на загальну суму 46 038.00 грн. Судом встановлено, що такий акт підписаний уповноваженими представниками сторін.
Також, актом фінансової звірки з підприємствами та організаціями станом на 01 вересня 2022 року підтверджується наявність непогашеної заборгованості в розмірі 46 043.00 грн.
Судом встановлено, що позивачем направлялась відповідачу претензія №1 від 13.03.2025, в якій позивач просив оплатити суму 62 028.12 грн. заборгованості, з яких сума 46 038.00 грн. основного боргу, сума 12 493.75 грн. інфляційних втрат та сума 3496.37 грн. три відсотки річних. Судом встановлено, що така претензія вручена була відповідачу 17.03.2025 року.
Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.
Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.202 ЦК).
Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 837 ЦКУ передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна (ч. 1 ст. 841 ЦКУ).
Приписами ст. 847 ЦКУ передбачено, що підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника: 1) про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника; 2) про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи; 3) про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 848 ЦКУ, якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків.
Замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи (ч. 1 ст. 850 ЦКУ).
Приписами ст. 851 ЦКУ передбачено, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ч. 1 ст. 853 ЦКУ).
Відповідно до положень ст. 875 ЦКУ, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями ч. 1 ст. 877 ЦКУ передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Згідно положень ч. 3 ст. 877 ЦКУ, підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний повідомити про це замовника.
У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.
Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття (ч. 1 ст. 882 ЦКУ).
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882 ЦКУ).
Приписами ст. 886 ЦКУ передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.
Так, судом встановлено, що дійсно 01.06.2022 між сторонами спору був укладений договір підряду №9, згідно п. 1 якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до умов договору виконання робіт з ремонту. Об'єкт - ремонт покрівлі будівлі відповідача в м. Виноградів, вул. Лейзмана, 17.
Пунктом 3 договору передбачено, що підрядник розпочне виконання робіт з моменту підписання договору і завершить виконання робіт до 31.08.2022 року.
Договірна ціна робіт визначається на основі приблизного кошторису, що є невід'ємною частиною договору (додаток 1), є динамічною і складає 46 038.00 грн. (п. 7).
Судом встановлено, що даний договір підписано уповноваженими представниками сторін.
Додатком до договору долучено документ, згідно якого договірна ціна на ремонт покрівлі будівлі ТОВ "Виноградівський завод залізобетонних виробів" в м. Виноградів, вул. Лейзмана, 17, що здійснюється в 2022 році, складає 46 038.00 грн.
Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за 30 серпня 2022 року підтверджується виконання позивачем на користь відповідача робіт на загальну суму 46 038.00 грн. Судом встановлено, що такий акт підписаний уповноваженими представниками сторін.
Також, актом фінансової звірки з підприємствами та організаціями станом на 01 вересня 2022 року підтверджується наявність непогашеної заборгованості в розмірі 46 043.00 грн.
Судом встановлено, що позивачем направлялась відповідачу претензія №1 від 13.03.2025, в якій позивач просив оплатити суму 62 028.12 грн. заборгованості, з яких сума 46 038.00 грн. основного боргу, сума 12 493.75 грн. інфляційних втрат та сума 3496.37 грн. три відсотки річних. Судом встановлено, що така претензія вручена була відповідачу 17.03.2025 року.
Відтак, належними і допустимими доказами підтверджується наявність непогашеної заборгованості у розмірі 46 038.00 грн. основного боргу.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав і відповідно не надав суду доказів погашення вказаної заборгованості.
Щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Позивачем нараховані відповідачу за порушення грошового зобов'язання 13 371.73 грн. інфляційних втрат та 3700.70 грн. три відсотки річних, стягнення яких разом із основною сумою боргу і стало предметом розгляду в даній справі.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦКУ).
Приписами ст. 886 ЦКУ передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.
Здійснивши самостійний арифметичний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що такий проведений коректно.
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги повністю в частині стягнення 13 371.73 грн. інфляційних втрат та 3700.70 грн. три відсотки річних.
Щодо обґрунтованості рішення.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Таким чином, враховуючи, що відповідач не спростував заявлені до нього позовні вимоги в належний спосіб та належними і допустимими доказами, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відтак, оскільки спір виник через правопорушення Відповідача, на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028.00 грн. повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградівський завод залізобетонних виробів", код ЄДРПОУ - 03577252, 90300, Закарпатська обл., Берегівський р-н, місто Виноградів, вул. Лейзмана, будинок 17, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ", код ЄДРПОУ - 30895536, 90300, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, місто Виноградів, ВУЛИЦЯ ІВАНА ФРАНКА, будинок 127, заборгованість в розмірі 63 110.43 грн. (шістдесят три тисячі сто десять гривень 43 копійок), з яких сума 46 038.00 грн. основного боргу за договором підряду №9 від 01.06.2022 року, сума 13 371.73 грн. інфляційні втрати та сума 3700.70 грн. три відсотки річних.
3. Судові витрати покласти на відповідача.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградівський завод залізобетонних виробів", код ЄДРПОУ - 03577252, 90300, Закарпатська обл., Берегівський р-н, місто Виноградів, вул. Лейзмана, будинок 17, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ", код ЄДРПОУ - 30895536, 90300, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, місто Виноградів, ВУЛИЦЯ ІВАНА ФРАНКА, будинок 127, сплачений судовий збір у розмірі 3028.00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 11.08.2025 року.
Суддя Пригуза П.Д.