Справа № 366/3293/24
Провадження № 2/366/136/25
іменем України
27 травня 2025 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого-судді Ткаченко Ю.В., за участю секретаря судових засідань - Морозової Я.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в селищі Іванків Київської області, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
Короткий зміст позовних вимог
06 листопада 2024 року до Іванківського районного суду Київської області надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 137 835,13 грн. (сто тридцять сім тисяч вісімсот тридцять п'ять гривень тринадцять копійок) та судовий збір по справі в сумі 4 239,20 грн. (чотири тисячі двісті тридцять дев'ять гривень двадцять копійок).
Позов обгрунтований тим, що 09.08.2024 об 11 год. 30 хв. в смт. Іванків, на перехресті рівнозначних доріг вул. Київська - Запрудська, водій т/з Ford В-МАХ н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 при виїзді на перехрестя не дала дорогу автомобілю, який їхав з правого боку, у результаті чого сталось зіткнення з автомобілем Mini cooper н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди, травмованих немає, чим порушила вимоги п. 16.12 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
23.09.2024 року Постановою Іванківського районного суду Київської області у справі № 366/2516/24 вирішено: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
15.09.2024 року TOB «Експертна компанія» складено Звіт про визначення вартості матеріального збитку, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ MINI COOPER держ. № НОМЕР_2 внаслідок пошкодження ДТП від 09.08.2024 року, складає 97 510.82 грн.
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР - 218360753, страхова відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», сума ліміту страхового відшкодування становить 156 800 грн. з врахуванням франшизи в сумі 3 200 грн.
21.10.2024 року Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» сплатило позивачу страхове відшкодування в сумі - 66 874.87 грн.
Матеріальні збитки завдані ОСОБА_1 , що керував MINI COOPER держ. № НОМЕР_2 , з врахування грошової суми, яка була відшкодована стороні Позивача, страховою компанією Відповідача, буде становити грошову суму в розмірі: 97 510.82 грн. за винятком сплаченої страховою компанією суми - 66 874.87грн.
Крім того, позивач ОСОБА_1 просив стягнути моральну шкоду, яка оцінюється у сумі 100 000 грн. (сто тисяч гривень).
Моральну шкоду позивач обґрунтовує переживаннями, які він пережив під час ДТП та душевний стан пов'язаний з механічним пошкодженням автомобіля.
27.03.2025 через систему «Електронний Суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сампари Н.М. надійшла позовна заява згідно якої просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 27 435.95 грн, витрати на проведення оцінки автомобіля в сумі 7 200 грн., стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 100 000 грн. та франшизу в сумі 3 200 грн., судові витрати, а саме судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 грн. покласти на відповідачів.
Крім того, представником позивача Сампарою Н.М., до суду подано клопотання про залучення у справі співвідповідача та заміну процесуального статусу третьої, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на статус співвідповідача, з проханням замінити процесуальний статус Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» з третьої особи на співвідповідача.
Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
07.01.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сидоренка Л.І. надійшов Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просять відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , обґрунтовуючи це тим, що:
- кошти сплачені позивачем за складання Звіту про визначення вартості матеріального збитку в розмірі 1 200 грн. та 6 000 грн. не підлягають стягненню з ОСОБА_2 , так як вони сплачені не ОСОБА_1 , а іншою особою. Тобто, позивач не витрачав свої кошти, а тому і не має права на їх відшкодування;
- ринкова вартість автомобіля ОСОБА_1 є значно завищеною, що в свою чергу потребує уточнення та визначення дійсної ринкової вартості автомобіля Mini cooper н.з НОМЕР_2 , 2008 року випуску та з терміном експлуатації більше 15,6 року шляхом призначення судової авто товарознавчої експертизи;
- вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля Mini cooper н.з НОМЕР_2 , який згідно висновку Звіту б/н від 09.08.2024 року - 97 510,82 грн., - не відповідає вартості пошкоджень, які було зафіксовано на даному автомобілі, згідно протоколу огляду і фіксації пошкоджень даного автомобіля від 09.08.2024 року;
- позивачем зазначено про отримання страхового відшкодування по даній ДТП від Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа ВІЄННА ІНШУРАЕНС ГРУП» в сумі 66 874,87 грн., однак не вказано на підставі чого, згідно страхового полісу, у зв'язку з якою і ким проведеною оцінкою матеріального збитку страхового компанією відшкодованого вказану суму;
- не вказано стороною позивача також того, що ліміт страхового відшкодування страхової компанії Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа ВІЄННА ІНШУРАЕНС ГРУП» визначений в сумі 160 000 грн., в даному випадку, вартість завданого збитку власнику автомобіля «Mini cooper» д.н. НОМЕР_2 (навіть при явно завищеній сумі приватного оцінювача) значно менша і не перевищує встановленого ліміту відшкодування за шкоду заподіяну майну визначеного полісом страхового відшкодування в сумі 160 000 грн., що не тільки не позбавляє, а зобов'язує позивача звертатись до страхової компанії за відшкодуванням шкоди, оскільки відповідач ОСОБА_2 може нести відповідальність лише в разі недостатнього ліміту відшкодування (страхової виплати) для повного відшкодування завданої шкоди. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, який обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Отже, позивач ОСОБА_1 повинен заявляти позовні вимоги до страхової компанії, якою застрахована цивільна відповідальність ОСОБА_2 , про виплату страхового відшкодування, і тільки в разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування шкоди вимагати від ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Таким чином, посилання позивача на те, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою, яка керувала транспортним засобом і з вини якої сталась ДТП - являється лише загальним правилом, однак у випадку наявності у винної особи страхового полісу цивільно-правової відповідальності, обов'язок відшкодування шкоди покладається на страховика в межах суми страхового відшкодування, в даному випадку розмір страхового відшкодування страхової компанії Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа ВІЄННА ІНШУРАЕНС ГРУП» визначена в сумі 160 000 грн., тому розмір страхового відшкодування повністю покриває вимоги позивача і не перевищує суму зазначеного ліміту страхового відшкодування;
- розмір моральної шкоди є значно завищеним, оскільки позивач не отримав жодних тілесних ушкоджень в результаті ДТП, будь-яких належних доказів моральної шкоди матеріали справи не містять. Крім того, оскільки застраховану цивільну відповідальність ОСОБА_2 в приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа ВІЄННА ІНШУРАЕНС ГРУП» за шкоду заподіяну життю, здоров'ю на одного потерпілого складає 320 000 грн., позивачу слід також звертатись з позовною вимогою про відшкодування моральної шкоди до страхової компанії Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» /а.с. 73-82/.
09.04.2025 від представника відповідача Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» - адвоката АО «Пі.Ес. Лоєрс» Пилипця А.Ю. надійшов Відзив на позов, в якому просять відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 , так як Страховик повністю здійснив виплату страхового відшкодування у відповідності до вимог статтей 22, 28, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. З метою визначення розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу MINI COOPER, д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням зносу Відповідачем було замовлено проведення відповідних оцінювань в ФОП ОСОБА_3 . Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 4267, завданого власнику колісного транспортного засобу, що був складений ФОП ОСОБА_3 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику пошкодженого транспортного засобу MINI COOPER, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 76 284,77 грн. із урахуванням ПДВ на запасні частини. Сума страхового відшкодування, у розмірі 66 874,87 грн. (за вирахуванням франшизи - 3200,00 грн. та ПДВ) була виплачена на користь Позивача, що останнім не заперечується згідно поданої позовної заяви. Відповідачем у передбачений законом строку було організовано огляд транспортного засобу, про що складено відповідний акт огляду та здійснено страхове відшкодування. Позивач у своєму позові не зазначає, що суд має надати перевагу його звіту, та не брати до уваги звіт відповідача. Позивач не наводить жодних наведених та допустимих доказів, які б доводили, що Звіт Відповідача не може братися до уваги.
Також Відповідач 2 зазначає, що Позивач помилково визначив Страховика у статусі Відповідача. Тому позовні вимоги щодо сплати різниці між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування повинен був направити виключно до особи, яка винна у пошкоджені транспортного засобу Позивача - винуватець у ДТП.
Що стосується стягнення суми франшизи, то Відповідач 2 зазначає, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством (п. 77 ст. 1 Закону України «Про страхування»). У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком. (ч. 4 ст. 94 Закону України «Про страхування»). Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту, (ст. 12 закону). Таким чином, франшиза за Законом це сума, яка ЗАВЖДИ враховується Страховиком при розрахунку страхового відшкодування та на яку зменшується сума страхового відшкодування.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то Відповідач 2 у своєму Відзиві зазначає, що розрахунку витрат на правову допомогу Позивачем та його представником не надано, а також не надано доказів реальності понесених судових витрат (доказів оплати послуг адвоката).
У разі задоволення позовних вимог просять зменшити судові витрати на правничу допомогу з 20 000 грн. до 2 500 грн. /а.с. 147-178/.
13.05.2025 через систему «Електронний Суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сампари Н.М. надійшла Відповідь на відзив, в якій просять суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування (матеріальну шкоду) в розмірі - 30 635.95 грн., витрати за проведення оцінки автомобіля (визначення вартості матеріального збитку) в розмірі 7 200 грн.; Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі - 100 000 грн., стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу в розмірі 3 200 грн.; судові витрати покласти на відповідачів.
27.05.2025 від представника відповідача Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» - адвоката АО «Пі.Ес. Лоєрс» Пилипця А.Ю. надійшли письмові додаткові пояснення, з яких слідує, що у наданому Позивачеві Звіті № 102/24, Відповідачем виявлено невідповідності обставинами ДТП: В калькуляції до Звіту № 102/24 включено позиції, елементи яких не зазнали пошкоджень в результаті заявленої події: - 4325 повітр.подушка п пас.; - 4335 облиц. панелі приладів; - № 4654 фіксатор пас. бп. п. пр.; - 4662 пас. безпеки. п. пр.; Вище зазначені пошкодження відсутні в Протоколі огляду ТЗ. Дані пошкодження є такими, що не відповідають обставинам ДТП та не відносяться до заявленого позивачем ДТП.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сампара Н.М. звернулися до суду із заявою про розгляд справи без участі позивача та його представника, уточнені позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Сидоренко Л.І. у судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі, відзив і заяви підтримують.
Представник відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» - адвокат Пилипець А.Ю. у судове засідання не з'явився, у відзиві просить розгляд справи проводити без участі товариства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
У судовому засіданні встановлено, що постановою Іванківського районного суду Київської області від 23.09.2024 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень) /а.с. 9-10/.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Ford B-MAX д.н.з. НОМЕР_3 застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-218360753 від 25.09.2020 року /а.с. 14/.
Відповідно до полісу страхової відповідальності відповідача ОСОБА_2 № ЕР- 218360753, ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілому, складає 160 000 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 320 000 грн., франшиза - 3 200 грн.
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку за № 102/24 від 05.09.2024, ТОВ «Експерта компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», - вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ MINI COOPER держ. № НОМЕР_2 внаслідок пошкодження ДТП 09.08.2024 року складає 97 510,82 грн. (дев'яносто сім тисяч п'ятсот десять гривень вісімдесят дві копійки) /а.с. 15-53/.
Представником відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» - адвокатом Пилипець А.Ю. надано суду Звіт Про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 4267 від 14.10.2024, складеного Незалежною експертною оцінкою ФОП ОСОБА_3 , з якого слідує, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ MINI COOPER держ. № НОМЕР_2 внаслідок пошкодження ДТП 09.08.2024 року складає 76 284,77 грн. (сімдесят шість тисяч двісті вісімдесят чотири гривні сімдесят сім копійок) з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без урахування ВТВ /а.с. 159-217/.
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного висновку.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЗУ «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 ЗУ «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).
Згідно зі ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 указаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, та/або майну потерпілого.
При цьому Розділом ІІІ ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення страхового відшкодування на території України.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (ст. 3 цього Закону).
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).
У постанові від 20 серпня 2024 року, у даній справі, Верховний Суд також акцентував, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).
З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2024 об 11 год. 30 хв. в смт. Іванків, на перехресті рівнозначних доріг вул. Київська - Запрудська, водій т/з Ford В-МАХ н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 при виїзді на перехрестя не дала дорогу автомобілю, який їхав з правого боку, у результаті чого сталось зіткнення з автомобілем Mini cooper н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди, травмованих немає, чим порушила вимоги п. 16.12 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
23.09.2024 року Постановою Іванківського районного суду Київської області у справі № 366/2516/24 вирішено: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законно сили є обов'язковою для суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову з питань чи мали місце дії ( бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
На страхувальника покладено обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування, а у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом особа, яка завдала шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, якщо розмір фактичної шкоди перевищує розмір ліміту страхового відшкодування, то саме на особу, яка завдала шкоди, покладається обов'язок щодо сплати такої різниці за завдану шкоду.
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР - 218360753, страхова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННАІНШУРАНС ГРУП» /а.с 14/.
Відповідно до полісу ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілому, складає 160 000 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 320 000 грн., франшиза - 3 200 грн.
21.10.2024 року Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» сплатило страхове відшкодування - 66 874.87 грн. /а.с. 11/.
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку за № 102/24 від 05.09.2024, ТОВ «Експерта компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», - вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ MINI COOPER держ. № НОМЕР_2 внаслідок пошкодження ДТП 09.08.2024 року складає 97 510,82 грн. (дев'яносто сім тисяч п'ятсот десять гривень вісімдесят дві копійки) /а.с. 15-53/.
Представником відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» - адвокатом Пилипець А.Ю. надано суду Звіт Про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 4267 від 14.10.2024, складеного Незалежною експертною оцінкою ФОП ОСОБА_3 , з якого слідує, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ MINI COOPER держ. № НОМЕР_2 внаслідок пошкодження ДТП 09.08.2024 року складає 76 284,77 грн. (сімдесят шість тисяч двісті вісімдесят чотири гривні сімдесят сім копійок) з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без урахування ВТВ /а.с. 159-217/.
Суд приймає до уваги наданий суду позивачем Звіт про визначення вартості матеріального збитку за № 102/24 від 05.09.2024, ТОВ «Експерта компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», оскільки наданий суду представником відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» - адвокатом Пилипець А.Ю. Звіт Про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 4267 від 14.10.2024, складеного Незалежною експертною оцінкою ФОП ОСОБА_3 , є сумнівним та проведений з порушенням п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції та Фонду держмайна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (далі - Методика), калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.
Відповідно до пункту 5.1 Методики, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг, характер пошкоджень, пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
З урахуванням наведеного, сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає стягненню в розмірі 30 635,95 грн., при цьому враховуючи, що ліміт відповідальності страхової компанії згідно з полісом становить 160 000,00 грн., а тому цю суму позивач має право отримати від страхової компанії.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів витрати на проведення автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу в розмірі 1 200 грн. та 6 000 грн. /а.с. 12, 13/.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З наданих позивачем квитанцій № С323-5ТХ7-Н4М8-ХВ42 від 05.09.2024 на суму 6 000 грн. та № Т6С3-С83Р-12СЕ-ВМСТ від 02.09.2024 на суму 1 200 грн., не можна зрозуміти, що саме ці кошти були сплачені ОСОБА_1 за проведення автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу.
Враховуючи, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження сплати витрат на проведення автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині стягнення франшизи з відповідача ОСОБА_2 суд приходить до наступного.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Абзац перший пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Вимогами ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (частина вісімнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
Тобто, франшиза - це ті збитки, попередньо прописані в договорі, які страховик не відшкодовує в разі виникнення страхового випадку.
У ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі Закон №1961-IV) зазначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки (п. 36.6 ст. 36 Закону №1961-IV).
Таким чином, в ідеальному значенні франшиза - це частина збитку, яка підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) страхувальником за свій рахунок при виникненні страхового випадку.
Судом встановлено, що розмір франшизи становить 3 200,00 грн.
Позивач не вказує про отримання від відповідача грошових коштів в якості сплати франшизи, а відповідач, у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України, доказів щодо сплати позивачу франшизи в розмірі 3 200 грн. під час розгляду справи не надав.
Таким чином, сума франшизи в розмірі 3 200 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 .
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
В постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) викладено правовий висновок, згідно якого, по своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
В постанові Верховного Суду від 05 березня 2025 року в справі № 214/3305/23 (провадження № 51-5458км24) викладено правовий висновок, згідно якого, по своїй суті стягнення з винуватця ДТП морального відшкодування на користь потерпілих не звільняє страховика від обов'язку відшкодування моральної шкоди цим особам, але таке відшкодування має здійснюватися в межах лімітів відповідальності, встановлених законом і договором страхування.
Як було встановлено судом, позивачу ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода, яка полягала у моральних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв'язків, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням його майна, неможливості користування власним автомобілем тривалий час.
Разом з тим, при вирішенні питання про розмір завданої моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості з урахуванням обставин справи та тяжкості страждань позивача, суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 100 000 гривень, заявлений позивачем є завищеним та не відповідає засадам розумності та справедливості, а також є не доведеним у такому розмірі та приходить до висновку, що розмір моральної шкоди необхідно зменшити до 2000 гривень, як такий що відповідає характеру правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань позивача.
Висновки за результатами розгляду
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналіз норм статей 12, 13, 89 ЦПК України дає підстави вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішення питання про судові витрати
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
З матеріалів справи слідує, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. та 3 028 грн. /а.с. 5, 6/.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
З матеріалів справи слідує, що Відповідач ОСОБА_2 , будучи інвалідом ІІ групи, звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України «якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 141 ЦПК України та часткове задоволення позовних вимог в сумі 2 000 грн., суд приходить до висновку про компенсацію за рахунок держави на користь позивача судового збору в розмірі 24,22 грн. відповідно до задоволених позовних вимог (2 000/100 000 * 1211,20)
Також, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку, що з відповідача Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" необхідно стягнути на користь позивача, сплачений ним судовий збір в розмірі 2 451,84 грн. (дві тисячі чотири п'ятдесят одна гривня вісімдесят чотири копійки) (30 635,95 / 37835,13 * 3028).
Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 20 000 грн.
Положеннями ст. 137 ЦПК України регламентовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану з справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Проте, доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі суду не надано.
Так, матеріали справи містять лише ордер від 20.11.2024 на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 30.10.2024 року. Інших доказів на підтвердження витрат, в тому числі детального опису робіт, розрахунку понесених витрат, актів виконаних робіт та розрахункових квитанцій про сплату витрат на правничу допомогу суду не надано.
Таким чином, судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи документально не підтверджені, а отже не підлягають компенсації.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА В1ЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ: 24175269, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування (матеріальну шкоду) в сумі 30 635,95 грн. (тридцять тисяч шістсот тридцять п'ять гривень дев'яносто п'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в сумі 2 000 грн. (десять тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) франшизу в сумі 3 200 грн. (три тисячі двісті гривень).
В решті позовних вимог - відмовити.
Компенсувати за рахунок держави на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачений позивачем судовий збір при подачі позову до суду в розмірі 24,22 грн. (двадцять чотири гривні двадцять дві копійки).
Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА В1ЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ: 24175269, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачений позивачем судовий збір при подачі позову до суду в розмірі 2 451,84 грн. (дві тисячі чотириста п'ятдесят одна гривня вісімдесят чотири копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Іванківський районний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (27 травня 2025 року).
Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відомості про учасників сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «КНЯЖА В1ЄННА ІНШУРАНС ГРУП», код ЄДРПОУ: 24175269, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44
Суддя: Юрій ТКАЧЕНКО