"11" серпня 2025 р. Справа № 363/4137/25
11 серпня 2025 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є., розглянувши заяву представника заявника про продовження процесуального строку в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Служба у справах дітей Пірнівської сільської ради, про встановлення опіки над малолітньою дитиною,
встановив:
22 липня 2023 в провадження судді Вишгородського районного суду Київської області Чіркова Г.Є. надійшла вказана заява, яку ухвалою суду від 28 липня 2025 року залишено без руху, оскільки її подано без дотримання вимог ст.ст. 175, 177, 294 ЦПК України і встановлено для усунення недоліків строк не пізніше 10 днів з дня отримання цієї ухвали.
Так, представник заявника звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить встановити опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка залишилася без батьківського піклування, призначивши її опікуном рідного дядька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З матеріалів заяви встановлено, що 18 липня 2024 року наказом Служби у справах дітей Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області №22, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на первинний облік Служби у справах дітей Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
3 18 липня 2024 року малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово до моменту набуття юридичної підстави для влаштування під опіку/піклування дитини, залишеної без батьківського піклування, влаштовано у сім?ю рідного дядька громадянина України ОСОБА_1 ,, ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відтак, малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно п.п. 14, 31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ №866 від 24 вересня 2008 року (далі - Порядок №866), взято на первинний облік і тимчасово влаштовано в сім'ю заявника.
Згідно абз. 5 п. 14 Порядку №866, після взяття дитини на первинний облік служба у справах дітей разом з працівниками уповноважених суб'єктів, до компетенції яких належить питання надання послуг дітям і сім'ям і забезпечення захисту їх прав, складає індивідуальний план соціального захисту дитини, залишеної без батьківського піклування, дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування (далі - індивідуальний план), за формою, затвердженою Мінсоцполітики, який затверджується комісією з питань захисту прав дитини.
Як вбачається із п. 24 Порядку №866, статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям:
1) батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;
2) які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;
3) батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду;
4) батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану;
5) батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду;
6) батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду;
7) батьки яких під час здійснення кримінального провадження тримаються під вартою, що підтверджується ухвалою слідчого судді (суду);
8) батьки яких перебувають у розшуку органами Національної поліції, пов'язаному з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів Національної поліції про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження;
9) у зв'язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов'язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ;
10) підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС;
11) батьки яких не виконують свої обов'язки з виховання та утримання дитини з причин перебування батьків на територіях, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)/тимчасово окупованій території, що підтверджується актом, складеним службою у справах дітей за формою згідно з додатком 11;
12) батьки яких перебувають у розшуку як зниклі безвісти за особливих обставин або визнані такими, що зникли безвісти за особливих обставин, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (до початку його функціонування витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань);
13) батьки яких є військовополоненими (перебувають у полоні держави-агресора), що підтверджується довідкою державного підприємства, на яке покладено функції Національного інформаційного бюро відповідно до Закону України "Про оборону України", за формою, встановленою Мінрозвитку;
14) батьки яких позбавлені особистої свободи (затримані, взяті у заручники) органами влади держави-агресора (окупаційних адміністрацій та збройних формувань), що підтверджується довідкою державного підприємства, на яке покладено функції Національного інформаційного бюро відповідно до Закону України "Про оборону України", за формою, встановленою Мінрозвитку;
15) розлученим із сім'єю, визнаним біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (за наявності письмової інформації територіального органу ДМС про розшук батьків або інших законних представників і відсутність відомостей про їх місцезнаходження).
Відповідно до п. 35 Порядку №866, після встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної в місті (у разі утворення), селищної, сільської ради за місцем походження такої дитини вживає вичерпних заходів до влаштування її в сім'ю громадян України (усиновлення, під опіку, піклування, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу).
Отже, влаштування дитини позбавленої батьківського піклування під опіку здійснюється за правилами п.п. 14, 24, 35, 40-42 Порядку №866.
Відповідно до п. 42 Порядку №866, опіка, піклування над дитиною встановлюється рішенням районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради за наявності документів, зазначених у пункті 40 цього Порядку, висновку про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність такої опіки, піклування інтересам дитини, складеного службою у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, або судом.
Опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Згідно п.п. 43 та 44 Порядку №866, у разі призначення опікуна, піклувальника враховується бажання дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. Бесіда з дитиною проводиться працівником служби у справах дітей з урахуванням її віку, обставин, за яких вона втратила батьківське піклування, не принижуючи гідність дитини та осіб, які виявили бажання взяти її під опіку, піклування. За результатами бесіди складається довідка.
Рішення про встановлення опіки, піклування приймається у місячний строк після подання заяви і документів, зазначених у пункті 40 цього Порядку.
Відповідно до ст. 243 СК України, опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування.
Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Як вбачається із ст. 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до ст. 58 ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Як вбачається ч. 3 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановленні цим розділом.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Дослідивши надані матеріали суд дійшов висновку, що подана заява вказаним вимогам Закону не відповідає.
Зокрема, докази надання малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу дитини позбавленої батьківського піклування згідно п. 24 Порядку №866 в матеріалах заяви відсутні.
Крім того, відповідне подання органу опіки та піклування про призначення заявника опікуном малолітньої дитини суду також не подано.
Подання суду вказаних документів є обов'язковим для правильного вирішення питання про встановлення опіки над малолітньою дитиною.
Отже, представнику заявника слідувало усунути вказані недоліки заяви.
Із довідки про доставку електронного документу вбачається, що вказану ухвалу про залишення заяви без руху від 28 липня 2025 року представник заявника отримала в своєму електронному кабінеті того ж дня.
08 серпня 2025 року представником заявника до суду подано заяву про продовження процесуального строку для усунення недоліків заяви, яку обґрунтовано тим, що з метою усунення недоліків ОСОБА_1 29 липня 2025 року звернувся до Служби у справах дітей Пірнівської сільської ради із заявою, в якій, попри відсутність підстав передбачених п. 24 Порядку №866, просить прийняти рішення про встановлення малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та надати відповідний висновок. Однак, відповіді на його звернення з висновком від органу опіки та піклування ще не надійшло.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Частиною 6 статті 127 ЦПК України передбачено, що про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Так, при вирішенні питання про продовження процесуального строку, суд зазначає, що для усунення недоліків та продовження для цього процесуального строку необхідно встановити конкретний, розумний і чітко визначений строк, який має бути обґрунтований наявністю об'єктивних і прямо визначених обставин.
У даному випадку такі обставини відсутні та в самій заяві не наведені, а сам лише факт звернення заявника до Служби у справах дітей Пірнівської сільської ради з метою встановлення малолітній дитині статусу дитини позбавленої батьківського піклування, з причин прямо не передбачених п. 24 Порядку №866, достатньою підставою для продовження процесуального строку бути не може.
При цьому, в самій заяві процесуальний строк, на який слід продовжити виконання суду про усунення недоліків не визначено.
Більш того, окрім встановлення дитині відповідного статусу, заявник зобов'язаний виконати й інші дії та пройти певні процедури, передбачені п.п. 35, 40-42 Порядку №866, які також потребують певного часу, коли продовжувати процесуальний строк на невизначений термін суд не вправі.
Зі справи встановлено, що докази про надання дитині статуту дитини позбавленої батьківського піклування (п. 24 Порядку №866) та подання органу опіки та піклування про призначення заявника опікуном малолітньої дитини (ч. 3 ст. 60 ЦК України) в передбаченому законом порядку ще не створені й не існують, а відтак не можуть бути витребувані в розумний, конкретний і чітко визначений строк, на який за цих умов та за наявності достатніх підстав може виникнути обґрунтованість продовження процесуального строку.
Відтак, звернення до суду із цією заявою щодо дитини, яку лише взято на первинний облік дитини позбавленої батьківського піклування, є передчасним, підстави для продовження процесуального строку для усунення вказаних вище недоліків не можна вважати обґрунтованими.
Також суд зазначає, що заявник не позбавлений можливості звернутися до суду після здобуття і створення в установленому законом порядку зазначених вище доказів, які є обов'язковими для розгляду справи.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно правового висновку викладеного у постанові ВП ВС від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22, Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.
У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов'язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Крім того, оскільки сімейним законодавством підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини не передбачено, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для продовження процесуального строку для усунення недоліків заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки над малолітньою дитиною, у зв'язку з чим у задоволенні заяви про це слід відмовити, а оскілки заяву, яка б відповідала вимогам статей 175, 177, 394 ЦПК України не подано та недоліки не усунуто, вказане є підставою для її повернення.
Керуючись ст.ст. 127, 185, 260, 294 ЦПК України,
ухвалив:
у задоволенні заяви про продовження процесуального строку відмовити.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Служба у справах дітей Пірнівської сільської ради, про встановлення опіки над малолітньою дитиною, визнати неподаною та повернути заявнику.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для цього.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Суддя