вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.08.2025м. ДніпроСправа № 904/5721/24
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Адама Україна», м. Київ
До: Товариства з обмеженою відповідальністю “ФГ Дар Попасне», м. Самар
Про: стягнення 10 760 759,95грн. (розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення)
Суддя Васильєв О.Ю.
Секретар судового засідання Перебийніс О.О.
ПРЕДСТАВНИКИ: не з'явились
ТОВ «Адама Україна» (позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «ФГ Дар Попасне» (відповідач) про стягнення 10 760 759,95грн. (в т.ч.: 7 360 821,38грн. - основний борг; 672 347,30грн. - пеня; 1 477 164,27грн. - штраф; 670 537,26грн. - проценти (26% річних) та 579 889,74грн. - різниця в ціні товару). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №41469459/2024 від 01.03.24р. в частині оплати за поставлений товар.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.25р. у справі №904/5721/24 позовні вимоги задоволено; стягнуто з відповідача - ТОВ «ФГ ДАР Попасне» на користь позивача - ТОВ «Адама Україна»: 7 360 821,38грн. - заборгованості, 672 347,30грн. - пені, 1 477 164,27грн. - штрафу, 670 537,26грн. - 26 %, 579 889,74грн. - курсової різниці в ціні товару та 129 129,12грн. - витрати по сплаті судового збору.
17.04.25р. від ТОВ «Адама Україна» (позивач) надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 45 000,00грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою суду від 22.04.25р. запропоновано ТОВ «ФГ Дар Попасне» (відповідач) надати письмові пояснення стосовно заяви ТОВ «Адама Україна» про стягнення з відповідача 45 000,00грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
06.05.25р. від ТОВ «ФГ Дар Попасне» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо покладення на нього судових витрат на правову допомогу, за змістом яких відповідач заперечує щодо покладення на нього вказаних витрат, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат не були подані позивачем у встановлений законом строк, позивач не навів суду жодних поважних причин щодо неможливості подання доказів у встановлені строки, а також те, що докази судових витрат були наявні у позивача на стадії подачі позову та не надані суду до моменту судових дебатів. Заява позивача про ухвалення додаткового рішення є такою, що підлягає залишенню судом без розгляду в контексті положень ч. 8 ст. 129 ГПК України. Окрім того, відповідач заперечує щодо заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу, вважає його завищеним та неспівмірним зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю та складністю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом.
Ухвалою суду від 07.05.25р. заяву про ухвалення додаткового рішення було прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 15.05.25р.
У подальшому, 12.05.25р. на електронну адресу суду від ЦАГС надійшла ухвала про витребування матеріалів справи №904/5721/24, у зв'язку з поданням відповідачем апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.25р.
Ухвалою суду від 14.05.25р. зупинено провадження по розгляду заяви ТОВ «Адама Україна» про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу до розгляду ЦАГС апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.25р. у справі № 904/5721/24 та до повернення матеріалів справи до господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою ЦАГС від 16.06.25р. повернуто апеляційну скаргу ТОВ «ФГ Дар Попасне» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.25р. у справі № 904/5721/24 скаржнику без розгляду.
20.06.25р. матеріали справи № 904/5721/24 повернулися до господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою суду від 24.06.25р. розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення призначено у судовому засіданні на 07.08.25р.
Сторони явку представників в засідання не забезпечили, позивач просив здійснювати розгляд заяви за його відсутності.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
В порядку ст. 233, 240 ГПК України, в засіданні 07.08.25 року підписано скорочене (вступну та резолютивну) частину додаткового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів.
Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані у справу докази, господарський суд, -
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно положень ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз положень ч.ч. 3,4 ст. 126 ГПК України свідчить про те, що співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката таким критеріям як складність справи та ціна позову, встановлюється судом за матеріалами справи, при цьому, відповідність зазначеного розміру критеріям часу, витраченого адвокатом, а також обсягу наданих послуг, встановлюється виключно за поданими учасниками справи доказами, зокрема, актами наданих послуг (щодо обсягу наданих послуг), детальним описом робіт (щодо витраченого часу на надання послуг).
Як убачається з матеріалів справи, з першою заявою по суті спору позивач подав суду попередній (орієнтований) розрахунок розміру судових витрат, які він очікує понести в зв'язку з розглядом справи, зокрема, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 45 000,00 грн.
17.04.25р. ( тобто в межах строків, встановлених ч. 8 ст. 129 ГПК України ) позивачем подано наступні докази в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу:
- ордер на надання правничої допомоги серія АА № 1501233 від 27.12.24р.;
- договір № 04-LS/24 від 02.02.24р. про надання правничої допомоги;
- додаткова угода № 1 від 02.09.24р. до договору;
- додаток № 11 від 27.11.24р до договору;
- рахунок на оплату № 11 від 19.12.24р.;
- акт приймання-передачі наданої правничої допомоги № 7 від 16.04.25р.;
- платіжна інструкція№ 5834 від 24.12.2024р. про сплату за правничу допомогу.
Додатком № 11 до договору № 04-LS/24 від 02.02.24р. сторони погодили фіксовану ставку оплати послуг правничої допомоги в розмірі 45 000,00 грн.
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просить залишити заяву позивача без розгляду з підстав ненадання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу під час розгляду справи, за умови, що такі докази були в наявності, а також зазначає, що розмір судових витрат на правову допомогу має бути не більше 15 000,00грн.
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, недотримання на її думку, вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі «East/WestAllianceLimited» проти України" від 23.01.2014, «Горковлюк та Кагановський проти України» від 04.10.2018).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом.
Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але і враховуючи також те, чи були вони розумними(§55).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Виходячи з критерію розумності адвокатських витрат, зважаючи на те, що юридична кваліфікація спірних правовідносин (стягнення боргу за поставлений товар), є незначною та не вимагала багато часу для надання адвокатом послуг, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 25 000,00 грн.
Доводи ж відповідача щодо необхідності залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду судом відхиляються, оскільки в силу статей 124 та 129 ГПК позовна заява повинна містити лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, натомість докази на підтвердження розміру судових витрат можуть бути подані стороною або до закінчення судових дебатів у справі або ж протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву; вимога про подання відповідних доказів по мірі їх складення процесуальним законом не встановлена, тому доводи відповідача про те, що докази понесення позивачем судових витрат були у нього в наявності до закінчення судових дебатів, проте не були ним подані й необґрунтовано неможливість їх подання, не є підставою ані для залишення заяви без розгляду, ані для відмови в її задоволенні.
На підставі вищевикладеного , керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 234, 240, 244 ГПК України, господарський суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Адама Україна» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ ДАР Попасне» (51200, м. Самар, вул. Бєлої З., буд. 2; код ЄДРПОУ 41469459) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Адама Україна» (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд.13, офіс № 4А/41; код ЄДРПОУ 36138418): 25 000,00грн. - витрат на професійну правничу допомогу. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
В решті заяви відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 11.08.25 р.
Суддя Васильєв О.Ю.